Ненормативні запозичення

У кожній мові запозичення відіграють важливу роль знаходячи іншомовний еквівалент вже відомих слів. В українській мові існує велика кількість запозичень з багатьох мов. За поширеними серед української інтелігенції теоріями, велика частина слів ненормативного характеру, лайки, що вживаються у сучасній українській мові, є наслідком запозичення з польської, російської і татарської мов та івриту. Так, до подібних запозичень відносять, зокрема, слова «хуй», «пизда», «мудак», «їбати» та інші, які відрізняються від власне українських чітко вираженим сексуальним підтекстом. Проте, така теорія не повністю відповідає дійсності. Ці слова є питомо українськими словами, що мають спільнослов'янське походження. Запозичено ж із російської мови було лише їхнє використання як лайки. Етимологія цих слів є прозорою для мовознавців та має не тільки спільнослов'янське, але й індоєвропейськепоходження. Використання цих слів як лайки, можна думати, почалося з часів поширення на українських теренах російської мови, у якій таке застосування є типовим. З історичних обставин тісний контакт і запозичення з російської мови і культури призвели до широкого використання цих слів і в українській мові. Особливо швидке і масивне запозичення ненормативної лексики з російської мови відбулося під час розпаду Російської імперії та становлення Радянської влади в Україні, коли використання лайки було ознакою належності до робітничого классу і таким чином дещо втратило соціальне табу такого роду ненормативної лексики. Подальше поширення лайки сексуального типу продовжилося під час репресій 1930-х років, коли певна кількість населення, перебуваючи в сталінських таборах та тюрмах, ще більше запозичували лексику, притаманну кримінальному оточенню, з яким вони контактували. Такожрусифікація в Україні призвела до того, що навіть у сфері лайки та нецензурних висловів відбулася певна трансформація, коли від «копроректальної» лексики, притаманної українській мові, відбувся перехід до сексуальної лексики іноземних запозичень. На території України цей поділ ненормативної лексики зараз дещо збігається з мовним поділом населення регіонів України.

Останнім часом досить активне запозичення ненормативної лексики відбувається і з англійської мови. Це обумовлене передусім великою популярністю окремих зразків американської культури в вигляді фільмів, комп'ютерних програм, музики тощо. Одним з новітніх нецензурних запозичень є слово «фак» (англ. fuck), воно час від часу вживається серед української молоді. У зв'язку з іншомовним походженням слова і відсутністю смислового навантаження для україномовного користувача, це слово іноді вживається легковажно й у ситуаціях, де українські еквіваленти були б украй неприпустимими. Але на відміну від жесту «середній палець», саме слово «фак» значної популярності не має.

Психологічні та соціальні особливості

Ненормативна лексика, лайка виконує в мовленні людей до 30 різних функцій — від психологічної розрядки, вислову невдоволення, презирства до способу переконання співрозмовника. Дослідниця Маршал зауважує, що її алфавітна картотека англійських лайливих слів товстіша там, де слова починаються на проривні і шиплячі приголосні звуки.^[7] Деякі за допомогою лайки присягаються, для підлітків вона послуговує своєрідним засобом самоствердження. Військові та керівники за допомогою лайки руйнують бар'єри та наближаються до підлеглих. Лайка також допомагає зв'язати в спілкуванні різні сегменти мовлення. Хоча на перший погляд лайка — це звільненя почуттів, багато людей помітило, що лихослів'я породжує лихослів'я. Погана мова підливає масло у вогонь емоцій.

Використання нецензурної лексики досить поширене серед молоді. За психоаналізом, лихослів'я є видом регресивного психологічного захисту, наприклад від посилення едіпового комплексу у передпідлітковому віці. Використання лайки для підлітків є також мотивованим з точки зору психічної розрядки і самостверджування.

Часте, безпідставне і безсоромне використання ненормативної лексики, на думку деяких психологів є видом психічної вади. Деякі люди, які хворіють на синдром Туретта одним з характерних проявів захворювання мають мимовольне вигукування лайливих слів. Це спадкове, вроджене захворювання найпоширеніше серед людей чоловічої статі і як правило не лікується, але його прояви притлумлюються з віком. Іноді симптоми повністю зникають у зрілому віці.^[4]

Лихослів'я і Біблія

В Старому Заповіті Бог чітко і недвозначно забороняв лихослів'я, один з його видів був богохульство. Від тогочасних євреїв вимагалося застосовувати пристойну мову у повсякденному житті.

• «Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно».

• «Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий». У Новий Заповіт заохочувалось ранніх християн не дозволяти нечистому лихослів'ю забруднювати свою мову, а, натомість, говорити пристойно.

• «Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст».

«Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою»^.[