2. Трудовий договір: поняття, умови укладення, форма, строк і види.

Трудові правовідносини - це врегульовані трудо­вим законодавством трудові й тісно пов'язані з ними відносини пра­цівників у галузі праці.

Трудові правовідносини – це добровільний правовий зв'язок працівника з роботодавцем (підприємством чи фізичною особою), за яким працівник зобов'язується здійснювати обумовлену трудову функцію, виконуючи правила внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачува­ти винагороду за певний трудовий внесок і створювати умови пра­ці відповідно до законодавства, колективного трудового договору, угоди сторін.

До основних підстав виникнення трудових правовідносин належать:

- укладення трудового договору;

• адміністративно-правовий акт (призначення на посаду, за­твердження, розподіл молодих фахівців тощо);

• факт обрання на відповідну посаду (за конкурсом, депутатом тощо);

• факт погодження з відповідними особами.

Отже, трудовий договір є основною, базовою формою виник­нення трудових правовідносин.

Трудовий договір – це як угода між працівником і власником підпри­ємства, установи, організації або уповноваженим ними органом чи фізичною особою, згідно з якою працівник зобов'язується викону­вати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організа­ції або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодав­ством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1 ст. 21 КЗпП України).

Сторонами трудового договору як двосторонньої угоди є: пра­цівник (робітник або службовець); власник підприємства, устано­ви, організації або вповноважений ним орган чи фізична особа.

Спе­цифіка працівника як сторони полягає в тому, що трудовий договір може укладати не кожний громадянин України, а лише той, який здатний до праці, що залежить від його фізичного та психічного розвитку. Вік, з досягненням якого грома­дянин набуває трудової праводієздатності в повному обсязі, є досягнення громадянином України 16 років. І лише як виняток за згодою одного з батьків або особи, яка його замінює, можуть прийматися на роботу особи, які досягли 15 років.

Другою стороною трудового договору є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична осо­ба. Власник має право укладати трудовий договір із працівником як самостійно, так і доручити свої повноваження іншим спеціальним особам, наприклад заступникові керівника з кадрів тощо.

Зміст трудового договору - це сукупність умов, якими визнача­ються права та обов'язки сторін. Вони поділяються на два види:

- умови, що визначаються угодою сторін,

- умови, що вста­новлюються законодавством про працю.

Умови трудового договору, що визначаються угодою сторін, за­лежно від волевиявлення цих сторін класифікуються так:

• обов'язкові (необхідні), без домовленості про які трудовий до­говір вважається недійсним;

• факультативні (додаткові).

До обов'язкових (необхідних) належать такі умови:

• про тру­дову функцію, тобто, ким буде працівник - техніком, оператором, слюсарем тощо;

• б) про місце роботи, тобто, де саме він працюватиме (із зазначенням цеху, відділення чи без визначення місця роботи);

• в) про строк дії трудового договору (на невизначений чи на певний строк тощо);

• г) про час початку виконання трудової функції (через день, два чи тиждень тощо);

• ґ) про розмір винагороди за виконану роботу.

Дещо інші аспекти факультативних (додаткових) умов тру­дового договору. Вони не є обов'язковими, але якщо сторони до­мовляться про них, то стають такими й можуть впливати на долю трудового договору. До таких умов належать:

• про встановлення випробування (ст. 26 КЗпП України);

• про встановлення неповного робочого дня або тижня (ст. 56 КЗпП України);

• про роботу в одну зміну при багатозмінному режимі праці тощо.

• забезпечення житлом,

• надання для дитини працівника місця в дошкільних дитячих закладах (яслах, садку) тощо

При цьому, поряд із зазначеним, чинне законодавство України про працю передбачає випадки, коли під час прийняття працівника на роботу випробування не встановлюється. До таких працівників належать:

а) неповнолітні працівники;

б) молоді робітники після закінчення професійних навчально-виховних закладів;

в) моло­ді фахівці після закінчення вищих навчальних закладів;

г) особи, звільнені в запас із військової чи альтернативної (невійськової) служби;

ґ) інваліди, направлені на роботу за рекомендацією меди-ко-соціальної експертизи;

д) особи, які змінюють роботу у зв'язку з переїздом в іншу місцевість, або з переходом на інше підприємство та в інших передбачених законодавством випадках.

За правовим статусом працівник на період випробування не об­межується у трудових правах. Навпаки, він має право на оплату праці, належні умови праці, зарахування до трудового стажу тер­міну випробування, а також зобов'язаний виконувати норми праці, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку тощо.

Важливою особливістю трудового договору є форма та прави­ла його укладення, а також види. Щодо форми, то згідно зі ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у пись­мовій формі.

Правила укладення трудового договору передбачають подання працівником відповідних документів: а) трудової книжки; б) паспор­та або довідки за місцем проживання; в) документа про освіту (дипло­ма); г) інших документів, подання яких передбачене чинним законо­давством. Наприклад, диплом про освіту обов'язковий, коли прийма­ють на роботу лікаря, викладача вищого навчального закладу та ін.

Довідку про медичний огляд обов'язково подають: а) неповно­літні працівники; б) працівники, які приймаються hr роботу на підприємства зі шкідливими, важкими чи небезпечними умовами праці; в) працівники харчової промисловості, підприємств водопос­тачання, дитячих установ тощо.

Різноманітність трудових договорів потребує певної їх класи­фікації для розуміння сутності та практики застосування. Трудові договори поділяються на групи за трьома ознаками: формою, стро­ками та змістом.

За формою трудові договори поділяють на:

• усні

• письмові.

За строками трудові договори поділяють на такі:

а) на невизначений строк;

б) на обумовлений сторонами або установлений чинним законодавством (трудовий контракт, тимчасовий трудовий договір та ін.);

в) на час виконання певної роботи.

Трудовий договір за змістом розрізняють такі:

• договори за конкурсом,

• з виборними працівни­ками,

• за суміщенням, сумісництвом тощо.