Lektsiya_5 (2)

ЛЕКЦІЯ 5. НАВЧАННЯ ЧИТАННЮ

Загальні відомості про формування навичок іншомовного читання. Положення щодо правильного вибору матеріалу для читання. Роль транскрипції для удосконалення навичок читання. Використання ілюстрованих словників та їх значення. Види читання та способи їх навчання. Типи швидкості читання та їх характеристика відповідно до видів зазначеної навички. Організація роботи з удосконалення навичок читання на уроці.

Основні поняття теми: Читання, транскрипція, ілюстровані словники, наголос та інтонація, види читання, типи швидкості читання.

Література

1. Близнюк Т. О. Methods of teaching Еnglish in primary school (notes of lectures): [Конспект лекції з Методики навчання іноземної мови у початковій школі / укладач Т. О. Близнюк]. – Івано-Франківськ: ІНІН, 2015. – 116 с.

2. Бігич О.Б. Способи контролю розуміння почутого/прочитаного англомовного повідомлення молодшими школярами / О.Б. Бігич // Іноземні мови. – 2001. – № 2. – С. 42–44.

3. Близнюк О.І. Гумористичні оповідання для навчання аудіювання / О.І. Близнюк // Іноземні мови. – 1995. – № 3–4. – С. 42–49.

4. Комунікативні методи та матеріали для викладання англійської мови // Перекл. та адаптація Л.В. Биркун. – Oxford: Oxford University Press. – 1998. – 48с.

5. Павленко О.П. Особистісно орієнтований підхід у навчанні іноземних мов / О.П. Павленко // Англійська мова та література. – 2006. – № 7. – С. 2–8.

6. Росетті К.Д. Наспіви: книжка дитячих віршів та пісень. – К.: "ВД "Перископ", 2008.

7. Яковенко Л.І. Рольова гра як активний прийом навчання англійської мови у школі / Л.І. Яковенко // Іноземні мови. – 2006. – № 2. – С. 16-19.

Важливість навчання читанню на початковому етапі. Читання іноземною мовою як вид мовленнєвої діяльності і як опосередкована форма спілкування є, на думку багатьох дослідників, найнеобхіднішим для більшості людей. Можливість безпосереднього спілкування з носіями мови мають, як правило, порівняно не багато, можливість читати іноземною мовою - практично всі. Ось чому навчання читання виступає в якості цільової домінанти.

Процес читання і результат його - вилучення інформації - мають величезне значення у комунікативно-суспільній діяльності людей. Ця форма письмового спілкування забезпечує передачу досвіду, накопиченого людством в різних сферах життя, розвиває інтелект, загострює почуття, тобто навчає, розвиває, виховує. Словом, читання формує якості ерудованої і соціально-активної особистості школяра.

Упродовж навчання читання на початковому етапі важливо навчити учня правильно читати, тобто навчити його озвучувати звуки, ваокремлювати думки, розуміти, оцінювати, використовувати інформацію тексту. Ці вміння залежать від того, з якою швидкістю читає дитина. Під технікою читання ми розуміємо не лише швидке і точне співвіднесення звуку і букви, але і співвіднесення звукобуквенних зв'язків зі смисловим значенням того, що дитина читає. Саме високий рівень оволодіння технікою читання дозволяє досягти хорошого результату самого процесу читання - швидкого і якісного вилучення інформації. Однак, це неможливо, якщо школяр недостатньо володіє мовними засобами, не вміє або неправильно відтворює звуки.

Проведені в останньому десятилітті дослідження в низці країн показали: читачі здатні мислити проблемно, схоплювати ціле і виявляти суперечливі явища; найбільш адекватно оцінювати ситуацію і швидко знаходити нові правильні рішення.

Так що ж таке читання? У чому ж суть цього процесу, що лежить в його основі?

Читання - це мовленнєва діяльність, спрямована на зорове сприйняття і розуміння писемного мовлення. Для розуміння іншомовного тексту передбачається володіння певних фонетичних, лексичних та граматичних інформативних ознак, які роблять процес розпізнавання миттєвим. Читання, як і аудіювання, є рецептивною, реактивною навичкою і за формою перебігу може бути невираженим внутрішнім видом мовленнєвої діяльності (усне читання). Читання може також бути і зовнішнім, вираженим видом мовленнєвої діяльності, наприклад читання вголос. Але навіть однакові механізми (сприйняття, внутрішнє промовляння, механізми короткочасної і довготривалої пам'яті, прогнозування, осмислення) працюють у читанні специфічно, так як опираються на зорове, а не на слухове сприйняття мовлення.

Відомо, що зорове сприйняття інформації і процес її протікання здатні забезпечити більш надійне збереження образів, ніж слухове, так як читання має можливість регулювати і управляти цим процесом, що й обумовлює дещо іншу роботу механізмів читання.

Процес читання базується на технічній стороні, тобто на навичках, які являють собою автоматизовані зорово-мовленнєво-слуховий зв'язок мовних явищ з їх значенням, на основі яких відбувається розпізнавання і розуміння письмових знаків та письмового тексту в цілому і, отже, реалізація комунікативного вміння читання .

Читаючи дитина не тільки бачить текст, але і проговорює його про себе і одночасно ніби чує себе з боку. Саме завдяки механізму внутрішнього промовляння і відбувається зіставлення графічного та слухового образів. Найбільш яскраво дія цього механізму спостерігається у читачів початківців (читання шепотом). Поступово, з накопиченням досвіду, внутрішнє промовляння набуває більш згорнутого характеру і, нарешті, повністю зникає.

Важливим психологічним компонентом процесу читання є механізм імовірного прогнозування, яке проявляється на змістовому і вербальному рівнях. Смислове прогнозування - це вміння передбачити зміст тексту і робити правильне припущення про подальший розвиток подій по заголовку, першому реченні тексту. Вербальне прогнозування - вміння по початкових буквах вгадувати слово, за першими словами вгадувати синтаксичну побудову оечення, за першим реченням - подальшу побудову абзацу тощо.

Розвитку прогностичних умінь сприяють висунення гіпотез й інформація, яку очікують від читання, що приводить в дію безперервну побудову структури знань у голові читача, активізує його фонові знання, мовний досвід.

Для читання необхідні два види інформації: візуальна (з надрукованого тексту) і невізуальна (розуміння мови, знання даного предмета, явища, знання про світ тощо). Чим більше невізуальної інформації у читача, тим менше йому потрібно візуальної інформації. Коли ми починаємо читати побіжно, ми починаємо більше покладатися на те, що ми вже знаємо і менше на друкований текст.

Читання - активний конструктивний процес. Конструювання змісту протікає як інтерактивна діяльність, у процесі якої взаємодіють два джерела інформації.

Види читання. За ступенем проникнення у зміст тексту і залежно від комунікативних потреб виділяють такі види читання оглядове, пошукове, ознайомлювальне, вивчаюче. Оскільки оглядове і пошукове за багатьма характеристиками збігаються, в практиці навчання їх, як правило, приймають за один вид, називаючи пошуково- оглядове.

Пошуково- оглядове - це читання з метою отримання самого загального уявлення про зміст тексту, про його тему. Використовуючи прийоми пошуково-оглядового читання (читання "по діагоналі", "слалом", "за двома вертикалях", "пінг-понг", "острівцями"), дитина вишукує в тексті лише потрібну їй інформацію, вирішуючи, чи потрібен йому цей текст для більш тривалого вивчення.

Пошуково-оглядове читання - швидке, побіжне, вибіркове читання. До нього вдаються у професійній та побутовій сферах життя, наприклад при читанні книг (читанні змісту, передмови, вступу, висновків), газет (перегляд заголовків і підзаголовків) і т.д. Цей вид читання передбачає досить високий рівень сформованості вміння читання, розвинену здатність до передбачення, високу швидкість читання, уміння обходити труднощі. Засвоєння прийомів пошуково-оглядового читання дозволяє підвищити інформаційну культуру, а також скоротити час на збагачення інформацією за допомогою інших видів читання. В умовах початкової школи цей вид читання використовується як остання стадія після ознайомчого і вивчаючого читання, а також з метою отримання потрібної інформації з коротких текстів.

При ознайомлювальному читанні метою є отримання основної інформації з тексту, загального уявлення про низку питань, розуміння головної ідеї, деяких важливих фактів. Налаштування на сприйняття лише основної інформації дозволяє учневі читати швидко (але не швидше ніж під час попереднього виду читання), не звертати уваги на деталі повідомлення, і не "зациклюватися" на незнайомих словах. Текст для ознайомлювального читання не повинен бути важким для учнів у мовному відношенні - він може містити незначну кількість нових лексичних одиниць, які не зустрічалися раніше, але вони не повинні перешкоджати сприйняттю основної інформації тексту. При цьому не передбачається користування словником. Увага повинна концентруватися лише на знайомих словах, цей вид читання відбувається у швидкому темпі.

Найчастіше у початковій школі та і в старших ланках використовують вивчаюче читання. Саме цей вид читання повною мірою занурює читача в інформацію, яку він читає, дозволяє зосередити увагу на всіх деталях тексту. Звісно, що усі граматичні структури та лексичні одиниці є відомі для учнів. Вивчаюче читання учителі використовують для перевірки техніки читання учнів, а також для їх роботи на уроці чи дома. Оскільки після опрацьованого матеріалу зазвичай діти відповідають на запитання до тексту чи виконують інші види завдань на основі прочитаного, то швидкість такого читання не може бути високою. Повільна швидкість читання – це вид швидкості для вивчаючого читання.

Підсумуємо, практична сторона мети навчання читання як опосередкованої форми спілкування іноземною мовою передбачає розвиток в учнів умінь читати тексти з різним рівнем розуміння розміщеної в них інформації:

- З пошуком необхідної, значимої інформації (пошуково-оглядове читання).

- З розумінням основного змісту (ознайомлювальне читання);

- З повним розумінням змісту (вивчаюче читання);

Зміст навчання читанню включає:

- Лінгвістичний компонент (мовний і мовленнєвий матеріал: систему графічних знаків, слова, словосполучення, тексти різних жанрів);

- Психологічний компонент (що формуються навички та вміння читання на основі оволодіння діями і операціями читання);

- Методологічний компонент (стратегії читання).

Велике значення при навчанні читання мають загальнонавчальні вміння і стратегії читання, співвідносні з конкретним видом читання:

- Експрес-стратегія (для пошуково-оглядового читання);

- Стратегія собаки (для ознайомлювального читання);

- Стратегія детектива (для вивчаючого читання).

Вибір стратегії читання орієнтує читає на використання відповідних дій з текстом.

Основними базовими вміннями, що лежать в основі читання, є вміння:

- Прогнозувати зміст інформації за структурою і змістом;

- Визначити тему, основну думку;

- Ділити текст на смислові шматки;

- Відокремлювати головне від другорядного;

- Інтерпретувати текст.

Конкретизація цих базових умінь залежить від мети читання. Дослідниця Н.Д. Гальскова виділяє наступні групи умінь:

1.розуміння основного змісту: здатність визначати і виділяти основну інформацію тексту, встановлювати зв'язок подій, робити висновок з прочитаного;

2.вилучення повної інформації з тексту: повно і точно розуміти факти, виділяти інформацію, що підтверджує що-небудь, порівнювати інформацію;

3. розуміння необхідної інформації: уміння визначати в загальних рисах тему тексту, визначати жанр тексту, визначати важливість інформації.

Як зазначає науковець І.Л. Бім, читання, як і будь-яка інша мовленнєва діяльність, структурується відповідно до окремих дій, що мають свою проміжну мету, з яких складається здатність здійснювати цей складний вид діяльності в цілому.

При навчанні читання важливо не тільки формувати в учнів необхідні навички і вміння, що забезпечують можливість читання як опосередкованого виду спілкування, а й прищеплювати інтерес до читання. Як справедливо зазначає А.А. Леонтьєв, «вміння читати, яке не підкріплюється більш-менш постійним тренуванням, згасає дуже швидко, і всі зусилля навчання читання виявляються марними».

Потреба в читанні іноземною мовою буде забезпечена тоді, коли зміст запропонованих учням текстів буде відповідати їх пізнавальним і емоційним запитам, рівню їх інтелектуального розвитку.

Початковий етап навчання читання має на меті формування в учнів техніки читання іноземною мовою і, зокрема, таких здібностей як:

- швидке встановлення звуко-буквених відповідностей;

- правильне озвучування графічного образу слова і співвіднесення його із значенням, тобто розуміння / осмислення прочитаного;

- читання по синтагмах, об'єднуючи слова в певні смислові групи;

- читання в природному темпі текстів, побудованих на знайомому мовному матеріалі;

- виразне читання текстів вголос, з правильним наголосом та інтонацією.

Ефективно вирішити поставлені завдання, можна використовуючи сучасні навчальні технології, що враховують потреби молодших школярів, їх психологічні вікові можливості під час організації процесу навчання.

Виходячи з відомих нам особливостей психічних процесів учнів молодшого шкільного віку, можна сформулювати педагогічні вимоги до організації процесу навчання читання іноземною мовою в початковій школі.

1. Практична спрямованість процесу навчання:

- формулювання конкретних комунікативно-мотивованих завдань і питань, спрямованих на вирішення практичних завдань і проблем, що дозволяють не тільки освоїти нові знання та навички, але й зрозуміти зміст прочитаного;

- обов'язкове виокремлення етапу читання вголос у системі навчання техніки читання іноземною мовою, яке сприяє закріпленню навичок артикуляції та інтонування, фонетично-правильному говорінні і розвитку "внутрішнього слуху".

2. Диференційований підхід у навчанні:

- врахування вікових психологічних особливостей учнів, індивідуальних стилів їх пізнавальної діяльності при повідомленні нових знань і формуванні навичок і вмінь;

- використання аналітичних та синтетичних вправ, завдань диференційованих за рівнем складності, в залежності від індивідуальних здібностей учнів; вибір адекватних прийомів роботи з навчання читання вголос і про себе.

3. Інтегрований і функціональний підходи у навчанні:

- побудова навчання читання на підставі усного випередження, тобто діти, читають тексти, що містять мовний матеріал, який вже засвоєний ними в усному мовленні.

4. Врахування особливостей рідної мови:

- використання позитивного переносу (зіставлення) навичок читання, вже сформованих на рідній мові учнів;

- максимальне зниження впливу навичок читання рідної мови, пов'язаного з особливостями укоаїнської мови, шляхом пояснення, зіставлення.

5. Доступність, посильність і свідомість навчання.

6. Комплексний підхід до формування мотивації:

- приділення на уроці великої уваги виконанню ігрових завдань, проблемних ситуацій комунікативного характеру;

- використання різних видів наочності, які стимулють осмислення нового матеріалу, створення асоціативних зв'язків, опор, що сприяють кращому засвоєнню правил читання, графічних образів слів, інтонаційних моделей фраз.

Крім дотримання перелічених педагогічних вимог, успіх організації навчання залежить також і від рівня професійної грамотності вчителя, ступеня його методичної компетенції, здатності використовувати на уроці ефективні прийоми і форми роботи, адекватні поставленої мети навчання.

Методика навчання читанню

Кожне століття придумує свої методи навчання читання, потім забуває їх, щоб через кілька десятиліть "перевідкрити" і захопитися заново. У кожному є своя принадність.

Не може бути однієї універсальної методики навчання читання на будь-якій мові. Але загальним може бути такий підхід: починати навчання з розуміння літер і звуків, з фонетики. Цей принцип діє практично в будь-якій мові. Навіть у Китаї, де традиційно на листі використовуються ієрогліфи, останні 50 років дітей спочатку навчають читати слова за допомогою латинського алфавіту, а потім уже переходять до традиційного написання.

У деяких мовах зв'язок між літерами і фонемами вельми і вельми складний. Наприклад, в англійській мові є чимало прикладів слів, де вони читаються зовсім інакше, ніж пишуться. Правила читання залежать від того, закритий склад, чи відкритий, від порядку букв та їх поєднань між собою. Одні звуки можуть впливати на вимову інших і так далі. Саме тому в англійській мові раніше був дуже популярний метод Джеймса Пітмана і метод whole-language (сприйняття тексту як цілого) для початкового навчання читання. Сьогодні ж в Америці на державному рівні розглядається проект обов'язкового введення фонетики в програму навчання в усіх штатах.

Фонетичний метод.

Фонетичний підхід заснований на алфавітному принципі. В основі - навчання вимови букв і звуків (фонетики), а коли дитина накопичує достатні знання, він переходить до складів, а потім і до цілих слів. У фонетичному підході є два напрямки:

Метод систематичної фонетики. Перед тим як читати цілі слова, дітей послідовно навчають звуків, відповідних їм букв, і тренують на поєднання цих звуків. Іноді програма включає в себе і фонетичний аналіз - вміння маніпулювати фонемами.

Метод внутрішньої фонетики приділяє основну увагу візуальному та смисловому читанню. Тобто дітей вчать розпізнавати або ідентифікувати слова не за допомогою літер, а за допомогою малюнка чи контексту. І вже потім, аналізуючи знайомі слова, вивчаються звуки, що позначаються літерами. Загалом ефективність цього методу нижча, ніж методу систематичної фонетики. Це пов'язано з деякими особливостями нашого мислення. Вчені з'ясували, що здібності до читання безпосередньо пов'язані зі знанням букв і звуків, здатністю виділяти фонеми в усному мовленні. Ці навички при початковому навчанні читання виявляються навіть важливіші, ніж загальний рівень інтелекту.

Лінгвістичний метод

Лінгвістика - це наука про природу і будову мови. Частина її використовується при навчанні читання. Діти приходять до школи з невеликим запасом слів. Цей метод пропонує починати навчання читання з тих слів, які часто використовуються у рідній та інших іноземних мовах (фото-photo, футбол-football і т.д.), а також з тих, які читаються так, як пишуться (bed, pot, shelf, pen і т.д). Саме на прикладі останніх дитина засвоює відповідності між літерами і звуками.

Метод цілих слів

Під час роботи за цим методом дітей навчають розпізнавати слова як цілі одиниці, не розбиваючи їх на складові. У цьому методі не вчать ні самих букв, ні звуків. Дитині показують слово і вимовляють його. Після того як вивчено 50-100 слів, їй дають текст, в якому вже вивчені слова часто зустрічаються.

Метод цілого тексту

Цей метод чимось схожий на метод цілих слів, але більше апелює до мовного досвіду дитини. Наприклад, їй дають книгу з цікавим сюжетом. Дитина читає, зустрічає незнайомі слова, про зміст яких їй потрібно здогадатися за допомогою контексту або ілюстрацій. При цьому заохочують не тільки до читання, але і написання власних оповідань. Мета цього підходу - зробити процес читання приємним. Одна з особливостей - фонетичні правила взагалі не пояснюються. Зв'язок між літерами і звуками встановлюється у процесі читання. Якщо дитина читає слово неправильно, його не виправляють. Чільний аргумент: читання, як і навчання розмовної мови, природний процес, і діти здатні освоїти усі тонкощі цього процесу самостійно.

Прийоми подолання труднощів читання

- Необхідно формувати у дітей механізми прогнозування, здогадки, ідентифікації, вчити аналізувати, знаходити мовні опори в тексті, користуватися за необхідності словником.

- Слід продовжити розвивати навички усного читання, побудованого на процесах внутрішнього мовлення, що протікає з прихованою артикуляцією.

- Навчати саме техніці читання треба на добре засвоєному лексичному і граматичному матеріалі.

Добір текстів англійською мовою для учнів 1-4-х класів переслідує комплекс практичних, загальноосвітніх, розвиваючих і виховних цілей. Розвиток умінь читання текстів направлено на розуміння автентичних та частково адаптованих текстів різних жанрів з опорою на відповідні пояснення і коментарі, при необхідності з використанням двомовного словника. Тексти підбираються на основі Програми з іноземних мов і опрацьованої кількості лексичних одиниць до певного періоду навчання.

Для успішного оволодіння читанням необхідно підбирати тексти у відповідності з віковими особливостями, мовним і життєвим досвідом учнів, їхніми інтересами. Такі тексти повинні відрізнятися цікавістю і привабливістю сюжету, бути посильними з точки зору мовних труднощів, відрізнятися актуальністю з позицій загальнолюдських цінностей, містити проблему.

Як і під час навчання слуханню процес навчання читанню складається з трьох етапів реалізації: предтекстовий етап (інструктаж учителя), текстовий (саме читання тексту) і після текстовий етап, який має на меті виконання завдань (відповіді на запитання, визначення правильних і неправильних речень, складання плану, добір заголовку, тощо).

Тематика і проблематика текстів формують необхідні мовні та мовленнєві уміння й навички. У цьому випадку варто сказати про завдання, що стоять перед вчителем у процесі навчання школярів за трьома етапами роботи з текстом:

- на першому етапі треба створити необхідний рівень мотивації учнів, активізувати фонові знання мовного, мовленнєвого та соціокультурного характеру, підготувати учнів до адекватного сприйняття складних у мовному відношенні моментів тексту, звернути увагу учнів на важливі і значущі за змістом сторони тексту, використовувати завдання випереджаючого характеру;

- на етапі читання необхідно проконтролювати ступінь сформованості різних мовних навичок та мовленнєвих умінь учнів (вірна вимова слів, правильний наголос, інтонація, паузація), розвивати уміння інтерпретації тексту;

- на останньому етапі слід використовувати текст в якості мовної, мовленнєвої, або змістової основи для розвитку умінь усного і письмового мовлення; розвивати в учнів інформаційно-комунікативні вміння, пов'язані з умінням систематизувати та узагальнювати інформацію, а також навчити учнів інтерпретувати образно-схематичну інформацію, скорочувати текст і виділяти його основний зміст, використовувати отриману інформацію в проектній діяльності. (Цей етап здійснюється в тому випадку, коли текст використовується не тільки як засіб навчання читання іноземною мовою, а й для розвитку продуктивних умінь в усній або письмовій мові, тобто для навчання говорінню та письма).

Відповідно на уроці завдання можуть розподілятися індивідуально з урахуванням інтересів і побажань учнів, тобто учителеві доцільно здійснювати диференційований підхід в умовах спільної діяльності, що передбачає різні організаційні форми роботи: індивідуальну, парну, колективну, групову. Тут можуть відбуватися дискусії, задаватися питання у випадку неясностей, а також може здійснюватися обмін думками з приводу прочитаного і виявлятися ступінь розуміння змісту тексту.

Для самостійного читання вдома підбираються більш посильні тексти, або це може бути підготовчий текст до подальшого читання основного тексту на уроці.

Висновок. Як показує практика, інтерес до іноземної мови зростає в учнів з роками навчання. Однак учитель завжди повинен бути у пошуку додаткової мотивації. Це обумовлено специфічними віковими та соціально зумовленими індивідуальними особливостями школярів, а також незначною кількістю ситуацій реального спілкування у окремих школах, що необхідно заповнити залученням автентичних текстів і мовних автентичних матеріалів, комп'ютерних технологій, тощо.

Оскільки така робота задовільняє пізнавальні і освітні потреби школярів, навчальний процес необхідно орієнтувати на розвиток особистості кожного учня: його життєвого досвіду, мотивів, інтересів, світогляду, статусу в групі, мовних можливостей. Враховуючи індивідуальні особливості учнів необхідно розмежувати навчальні матеріали за обсягом, складністю, беручи до уваги особливості дитини. Згідно анкетування учнів у молодших класах, діти охоче і захоплено використовують комп'ютер і для читання, і для пошуку інформації, і для ігор.

Більшість дослідників розглядають сучасні технології навчання як один із способів реалізації на заняттях особистісно-орієнтованого підходу, де учні виступають як активні творчі суб'єкти навчальної діяльності. Необхідно додати, що до сучасних технологій навчання входять такі форми особистісно-орієнтованого підходу: навчання у співпраці, проектні технології, дистанційне навчання, тандем-метод, інтенсивні методи навчання, застосування технічних засобів. Технології навчання сприяють розвитку комунікативних особливостей особистості школяра, збагаченню знань з предмета і розкриттю творчих здібностей дитини, тобто створенню креативної середовища в процесі навчання.

Навчання читанню іноземної мови немислимо без широкого використання різних методів і засобів навчання, метою яких є формування знань, умінь і навичок учнів через особистісно-орієнтований підхід у навчанні, що дозволяє якісно підвищити рівень пізнавального інтересу у школярів.

Констатуємо, що читання є одним з найважливіших видів комунікативно-пізнавальної діяльності, яка спрямована на розуміння інформації письмового тексту. Оскільки читання здійснюється на письмово фіксованому тексті, це дає можливість повернутися до нього при нерозумінні і дозволяє приділити більше уваги розкриттю змісту. Рецептивний характер цього виду мовленнєвої діяльності зумовлює доступність і легкість виконання у порівнянні, наприклад, з говорінням, яке часто вимагає негайної реакції.

Читання розглядається у шкільній методиці як мета і як засіб навчання іноземної мови. Мета навчання читання: навчити отримувати інформацію з прочитаного. Під час оволодіння навичками читанням учні стикаються з цілою низкою психологічних, лінгвістичних, фонетичних і граматичних труднощів. Що стосується навчання техніки читання, то це в першу чергу читання вголос, читання для інших. Техніка читання - показник розуміння прочитаного. Існує спеціальна система вправ: читання окремих букв; читання окремих слів; читання мовних зразків; читання коротких текстів.