1. Призначення, типи, структура, сучасні тенденції розвитку літніх таборів відпочинку.

Одним із важливих напрямів діяльності шкіл і позашкільних закладів є організація літнього оздоровлення, змістовного дозвілля дітей, підлітків та молоді різних категорій, сприяння їхньому творчому розвитку.

У зв’язку з тим, що протягом останнього десятиріччя в Україні зберігається тенденція до погіршення стану здоров’я дітей та підлітків, що пов’язана із впливом різних негативних факторів соціально – економічного, екологічного та психоемоційного характеру проблеми організації роботи літніх таборів відпочинку стає особливо актуальною.

Сучасний оздоровчий дитячий табір дещо нове явище в нашому житті. Сьогоднішні діти ростуть в іншій моральній та соціальній атмосфері. Єдиних дитячих та молодіжних організацій, які б однозначно визначали зміст, методи і організацію роботи з дітьми та підлітками уже немає. У взаєминах між людьми домінує пріоритет насилля, гроші. Все це, безумовно, слід враховувати при побудові концепції літнього відпочинку дітей та підлітків у тому чи іншому оздоровчо – виховному закладі.

Основними завданнями дитячого оздоровчо–виховного закладу є:

• створення умов для зміцнення здоров’я дітей, засвоєння і застосування ними навичок гігієнічної і фізичної культури;

• реалізація медико – профілактичних спортивних освітніх, культурних програм і послуг, які забезпечують відновлення сил, професійне самовизначення, творчу самореалізацію, моральне, громадське, патріотичне виховання і розвиток дітей.

Діяльність табору літнього відпочинку базується на таких педагогічних принципах: демократія і гуманність; єдність виховної та оздоровчої роботи; розвиток національних і культурно–історичних традицій; ініціативи і самодіяльності; врахування інтересів, вікових особливостей дітей та підлітків.

У педагогічній літературі можна зустріти різні підходи до класифікації таборів літнього відпочинку.

Різноманітність типів таборів літнього відпочинку свідчить про специфічність і складність організації роботи цього дитячого оздоровчо – виховного закладу. Між тим, у кожному регіоні існує розгорнута мережа таборів. До неї залучаються численні кадри керівників, учителів – вихователів, студентів – практикантів.

Які основні тенденції сучасного розвитку мережі таборів? Це відмова від сірої одноманітності через зміну традиційних уявлень про літній оздоровчий табір, зокрема через змістовий та організаційний компонент роботи закладу. Крім того побутує думка про те, що режим дня повинен бути більш гнучким для різних категорій дітей. На порядку денному – поява нових форм літнього відпочинку – сімейні табори, плавучі табори, табори дитячих громадських організацій, літні майстер – школи, історичні табори, табори народних ремесел, фольклору, літні центри дитячих громадських організацій. І ще одна тенденція – гуманізація діяльності оздоровчих закладів, задоволення інтересів і творчих потреб дітей і підлітків, яка останнім часом все більше привертає увагу педагогів – організаторів, вихователів, керівників дитячих установ.

Дитячі оздоровчі заклади розподіляються:

- за місцем знаходження: за межами населеного пункту, у межах населеного пункту;

- за режимом роботи: цілодобові, з денним перебуваням (не менше 6 годин);

- за терміном роботи: цілорічного функціонування, сезонного (протягом оздоровчого сезону), змінного ( протягом зміни);

- за типами: заміські, які розташовані у приміщенні( окремому будинку) за межами населеного пункту, де діти перебувають цілодобово і де поряд з оздоровчими надаються комплекси медичних профілактичних послуг, спрямованих на запобігання захворюванням.

З урахуванням специфіки захворювань дітей такі заклади можуть бути спеціалізованими:

• профільні, у яких діти перебувають цілодобово і вяких поряд з оздоровчими надаються комплекси послуг, спрямованих на розвиток у дітей певних здібностей та інтересів;

• з денним перебуванням, які створюються на базі навчальних закладів де діти перебувають упродовж дня;

• праці та відпочинку, у яких діти перебувають цілодобово і де поряд з оздоровчими надаються комплекси послуг, спрямованих на формування у дітей трудових інтересів та навичок;

• комплексні, що поєднують 2 і більше типів (заміські санаторного типу, профільні з денним перебуванням, профільні заміські).

Табір – це дитячий оздоровчо – виховний заклад, основними завданнями якого є:

• створення умов для зміцнення здоров’я дітей, засвоєння і застосування ними навичок гігієнічної і фізичної культури;

• реалізація медико – профілактичних спортивних освітніх, культурних програм і послуг, які забезпечують відновлення сил, професійне самовизначення, творчу самореалізацію, моральне, громадське, патріотичне виховання і розвиток дітей.

Діяльність табору літнього відпочинку базується на таких педагогічних принципах: демократія і гуманність; єдність виховної та оздоровчої роботи; розвиток національних і культурно – історичних традицій; ініціативи і самодіяльності; врахування інтересів, вікових особливостей дітей та підлітків.

У педагогічній літературі можна зустріти різні підходи до класифікації таборів літнього відпочинку.

Різноманітність типів таборів літнього відпочинку свідчить про специфічність і складність організації роботи цього дитячого оздоровчо – виховного закладу. Між тим, у кожному регіоні існує розгорнута мережа таборів. До неї залучаються численні кадри керівників, учителів – вихователів, студентів – практикантів.

Сучасний оздоровчий дитячий табір дещо нове явище в нашому житті. Сьогоднішні діти ростуть в іншій моральній та соціальній атмосфері. Єдиних дитячих та молодіжних організацій, які б однозначно визначали зміст, методи і організацію роботи з дітьми та підлітками уже немає. У взаєминах між людьми домінує пріоритет насилля, гроші. Все це, безумовно, слід враховувати при побудові концепції літнього відпочинку дітей та підлітків у тому чи іншому оздоровчо – виховному закладі.

Які основні тенденції сучасного розвитку мережі таборів? Це відмова від сірої одноманітності через зміну традиційних уявлень про літній оздоровчий табір, зокрема через змістовий та організаційний компонент роботи закладу. Крім того побутує думка про те, що режим дня повинен бути більш гнучким для різних категорій дітей. На порядку денному – поява нових форм літнього відпочинку – сімейні табори, плавучі табори, табори дитячих громадських організацій, літні майстер – школи, історичні табори, табори народних ремесел, фольклору, літні центри дитячих громадських організацій. І ще одна тенденція – гуманізація діяльності оздоровчих закладів, задоволення інтересів і творчих потреб дітей і підлітків, яка останнім часом все більше привертає увагу педагогів – організаторів, вихователів, керівників дитячих установ.

Однак, на думку деяких авторів, у табірній зміні слід окремо виділити підготовчий період, що включає в себе знайомство вихователя з адміністрацією табору, його територією, а також з дітьми і їх батьками. В процесі реєстрації дітей слід провести анкетування батьків чи осіб, які їх заміняють. Це дасть можливість вихователю заочно познайомитися з дітьми, особливостями їх характеру, поведінки, скласти план роботи за зміну. (Зміст анкети у додатку). В процесі бесіди, в атмосфері довір’я, слід дізнатись про наявність у дітей якихось специфічних хвороб (енурез, алергія) чи особливостей (боязнь темноти).

Наприклад, на території табору літнього відпочинку можуть діяти такі закони:

• 1 закон – закон території (ніхто не має права залишати табору без дозволу вихователя)

• 2 закон – вимагає бережливо ставитися до зелені (кожного листочка, квітки, рослинки).

• 3 закон часу – час лине швидко, а зміна коротка, потрібно з усіма познайомитись, взяти участь у всіх справах групи, табору, набратись нових сил, здоров’я, знань, одержати вміння та навички, що стануть у пригоді і в школі, і в житті.

• 4 закон дружби та доброзичливого ставлення одне до одного. Посміхнись людині, поділись з нею своєю радістю, і в неї теж буде хороший настрій.

В залежності від специфіки табору, його розташування можна доповнити іншими законами (закон моря, мужності і відваги, тихого часу та інше).

У роботі з молодшими школярами з метою знайомства та встановлення дружніх стосунків використовують такі ігри:

• „Спіймай м’яч”. Дитині кидають м’яч, спіймавши його, вона називає своє ім’я. Поступово гру ускладнюють: спіймавши м’яч, гравець повинен назвати ім’я дитини, яка знаходиться справа або зліва.

• „Розповідь по колу”. Вихователь пропонує дітям назвати себе і розказати про себе смішний випадок на тему „Коли я був зовсім маленьким”. Діти сідають по колу, і передають кульку, в якій прихована смішинка. Наприклад, „Мене звати Тарас. Коли я був зовсім маленький, намочивши руки, побіг до мами, щоб вона їх витерла, інакше вони поржавіють”.

• „Моя улюблена іграшка”. Молодші школярі часто беруть у табір свої любимі іграшки. Дитина називає себе, потім знайомить всіх присутніх зі своєю іграшкою, розповідає за що вона її любить, що вона вміє робити. Можна дітям запропонувати дітям познайомитись один з одним і „познайомити ” свої іграшки.

• „Люблю – не люблю”. Діти стають в коло, передають один одному м’яч, називають себе і розповідають про себе. Наприклад, „Мене звати Таня, я люблю ввічливих, але не люблю коли грубіянять і б’ються”.

Операції „Джерельце”, „Мурашник”, інсценіація віршів, оповідань, казок про добро, чуйність , турботу, фестиваль дружби „Хай лине пісня понад світом”, конкурси на кращу саморобку з природнього матеріалу (жолуді, шишки, корені, листки), свята „Моє рідне Поділля”.