1.5. Роль і місце під­приємств в структурованому ринко­вому середовищі

Активність підприємства в структурованому конкурентному ринковому середовищі можна відтворити графічно, взявши за осно­ву моделі кругообігу підприємств у відкритому ринковому середовищі, розглянуті найвідомішими зарубіжними теоретиками ринкових відносин, зокрема такими як К.Р.Макконнелл і С.Л.Брю, Е.Дж.Долан і Д.Ліндсей, та вітчизняними фахівцями, в інтерпретації, як це подано на рис. 1.3.

Споживачі, підприємства, держава (в особі якої втілені урядові установи, що мають юридичну і політичну владу для здійснення контролю над господарюючими суб'єктами та ринком для досягнення суспільно корисних цілей) щільно взаємодіють на товарному, ресурсному та фінансовому ринках, утворюючи взаємопов'язаний «по­ тік» витрат і доходів. Підприємство за допомогою ресурсного ринку залучає необхідні ресурси (трудові, земельні, інвестиційні, інтелектуальні) на умовах платності згідно із сформованим попитом. Споживачі, отримавши дохід за надані ресурси, витрачають частку цих коштів на товари (послуги), в яких є нагальна потреба. А підприємства, постачаючи відповідні товари (послуги) на ринок, в свою чергу, сподіваються на отримання доходу у вигляді виручки від реалізації. Невитрачена частка доходів спо­живачів йде на придбання ресурсів для відтворювальних процесів, на реінвестування їх в розбудову власного виробництва чи прибуткових сфер діяльності, сплату подат­ків державі, і врешті решт, на заощадження. Крім того, на рух витрат і доходів суттєво впливає держава, до функцій якої входять закупівля певних товарів (послуг) у під­ приємств, справляння податків, надання субсидій, соціальний захист споживачів, здійснення трансфертних платежів, контроль і упорядкування функціонування фінан­сового, товарного, ресурсного та в міру своїх можливостей - зовнішнього - ринків. Визначення ролі підприємства при функціонуванні виключно у внутрішньому середо­ вищі потребує відповідних коригувань порівняно з наведеним у кейнсіанській теорії, що обґрунтовує необхідність його самоствердження і визнання спочатку на внутріш­ньому ринку, а вже потім обумовлює вихід з конкурентоспроможною продукцією в зов­нішній ринковий простір.

Надання пріоритетного значення підприємствам підкріплюється особливостями сучасних трансформацій ринкових відносин та побудовою державної статистичної звітності, відповідно до якої всі підприємства розподіляються в чотири групи:

• за формою власності й відомчою підпорядкованістю;

• за галузевою приналежністю;

• за територіальною ознакою;

• за економіко-статистичними показниками.

Оскільки підприємства є і суб'єктами, і об'єктами ринкових відносин, надзвичай­но важливим є створення належних організаційно-економічних передумов їх діяльно­сті, зокрема таких як:

• економічна самостійність (вибір організаційної форми у вигляді концентрації, спеціалізації, інтеграції чи кооперування виробництва);

• забезпечення високої рентабельності виробництва, перспектив самофінансу­вання (дослідження економічних результатів);

• зацікавленість у високих результатах діяльності (дослідження мотивації);

• матеріальна відповідальність за результати діяльності (дослідження впливу регуляторних чинників на діяльність підприємств).

Визначення місця підприємства як панівної ланки економічної діяльності в рин­ковій системі та особливостей формування платоспроможного попиту як основи спо­живчих процесів дозволяє розглянути економічні підходи до упровадження і розвитку організаційно-економічного механізму його діяльності з метою підвищення загальної ефективності його господарювання за ієрархічною схемою, де складові і-ого рівня характеризують ефективність відповідного механізму в регіоні, складові j-ого рівня -в галузі, к-ого рівня - на конкретних підприємствах (рис. 1.4).

Аналізуючи досвід розвитку ринкових відносин в країнах дальнього зарубіжжя, слід відмітити, що ринкова економіка сформувалась в цілісну систему лише в ре­зультаті створення в її надрах суспільних регуляторів конкурентної поведінки еконо­мічних суб'єктів, здатних забезпечувати і відтворювати гарантії свободи економічної діяльності кожному з них. Тому на базі існуючих здобутків щодо характеристики до­сконалих ринкових відносин провідними фахівцями-економістами сучасності, можна зробити висновки, що ринкова модель господарювання, до якої прагне Україна, пови­нна відповідати ряду ознак, таких як:

• створення ринкового простору, обумовленого тривалими стійкими міжгалузевими та міжрегіональними зв'язками і необмеженою диверсифікацією;

• взаємна обумовленість підвищення потреб і розширення пропозиції;

• переважання нецінових методів конкуренції над ціновими, що обґрунтовує стра­тегічне підпорядкування суперництва «за витрати» завданню випередження конкурентів в розробці, створенні та реалізації споживчих цінностей;

• соціальна орієнтація регуляторів економіки, яка дає змогу амортизувати соці­альні протиріччя конкуруючих соціальних груп;

• адміністративне та економічне централізоване регулювання конкурентних відносин на товарних і ресурсних ринках, спрямоване на протидію недобросовісній конкуренції та монополізації економіки;

• доступні можливості залучення будь-якого підприємства до конкурентних відносин за умов сприятливого розвитку різних організаційно-правових форм власності.

Визначені передумови становлення досконалих ринкових відносин дають змогу віднести до дієвих регуляторно-управлінських важелів впливу з дотриманням відпо­відних пріоритетів наступні системи:

1. систему маркетингу (S_m), яка виникла в результаті розвитку методів нецінової конкуренції і стала дієвим механізмом інтеграції виробництва і споживання, що базується на компромісі інтересів споживачів і виробників;

2. систему сприяння зайнятості населення (S,), яка виникла в результаті кон­куренції між власниками робочої сили (найманими працівниками) та роботодавцями і стала невід'ємною складовою соціально-орієнтованої економіки;

3. систему державного регулювання конкуренції і монополізму (Sr), яка виник­ ла в результаті взаємної конкуренції товаровиробників і стала основою законодавчої регламентації підприємництва, що забезпечує їм контрольовану свободу, завдяки якій вони не можуть вплинути на суперників, внаслідок чого останні можуть втратити свій соціально-економічний суверенітет;

4. систему акціонерної форми організації виробництва (S_js), яка виникла вна­слідок конкуренції між власниками засобів виробництва і привела до інтеграції неза­лежних суб'єктів господарювання з метою подолання відчуження найманих працівни­ків від засобів виробництва та перетворення будь-кого з них в потенційного власника.

Отже, вказані складові системи ринково орієнтованого організаційно-економіч­ного механізму (Sm, Si, S_r, S_js) на основі максимально ефективного їх функціонуван­ня (Е) мають привести економіку до усталеного рівноважного стану (E_equil —► const), який може бути описаний цільовою функцією (1.1):

E_EQUIL => Const,

Е(S_М)->max

при Е (S_/) -> max , при (1.1)

Е (S_R) -> max

Е (S_JS) -> max

деE(S_M) - ефективність системи маркетингу

E(Si) - ефективність системи сприяння зайнятості населення;

E(S_r) - ефективність системи державного регулювання конкуренції і монополізму;

E(S_js) - ефективність системи акціонерної форми організації виробництва.

Незважаючи на ефективність вказаних регуляторно-управлінських систем рин­кового механізму господарювання, його не слід ідеалізувати, нехтуючи негативними наслідками. Оскільки досконала ринкова система передбачає обов'язкову наявність стабільного, урівноваженого пропозицією, попиту; необмежену кількість учасників го­сподарської діяльності; абсолютну мобільність факторів виробництва; вільну конку­ренцію серед покупців (споживачів) і продавців (товаровиробників); наявність необ­хідного обсягу інформації у суб'єктів ринкових відносин, то досконалого ринку не іс­нує: діє конкурентний ринок, головним завданням якого є задоволення платоспромо­жного попиту за допомогою наявних у суб'єкта господарювання цінових і нецінових (маркетингових) засобів. Самими дійовими з них є вивчення платоспроможного попи­ту шляхом маркетингових досліджень, його формування та подальше скоординоване стимулювання збуту вироблених на основі отриманої інформації товарів.

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗПІЗНАННЯ ТЕРМІНІВ

Розпізнайте, яку економічну категорію характеризують наведені нижче визначення. Обґрунтуйте свою відповідь.

Зашифрованими економічними категоріями є:

- акціонерне товариств

- акція

- банк

- біржа

- закон

- збори засновників; - командитне товариство;

- ліцензія;

- пай;

- підприємництво;

- підприємство;

- повне товариство (товариство з повною відповідальністю);

• позов;

• представництво;

• спільне підприємство;

• статут;

• статутний фонд;

• товариство з обмеженою відповідальністю;

- філія;

- фонд.

1. Самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної

особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу)

2. Товариство, засновниками якого, окрім членів з повною відповідальністю,

є один чи кілька учасників, відповідальність котрих обмежується особистим внеском у майно підприємства

3. Сума коштів, яка утворює майно підприємства під час його створення

4. Відособлений підрозділ юридичної особи, який розташовується поза місцем його знаходження і представляє та захищає інтереси юридичної особи

5. Ініціативно-самостійна господарсько-комерційна діяльність у сфері вироб­ництва і реалізації товарів (надання послуг) окремих фізичних та юридичних осіб, яку цілком зорієнтовано на одержання прибутку (доходу) і яка здійснюється від власного імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність

6. Товариство, яке має уставний фонд, розподілений на визначену кількість

акцій рівної номінальної вартості, і відповідає за своїми зобов'язаннями тільки майном товариства

7. Положення, яке регулює діяльність установ, організацій, підприємств, їх

взаємовідносини з іншими організаціями та громадянами, їх права й обов'язки в певній сфері господарської діяльності

8. Форма організації партнерів, що об'єднують капітал для здійснення спіль­ної виробничо-господарської діяльності, управління й розподілу прибутку пропорційно вкладеному капіталу

9. Цінний папір без встановленого терміну обігу, який засвідчує право його власника на пайову участь у статутному фонді товариства, підтверджує членство в ньому й наділяє правами на участь в управлінні підприємст­вом, дає право на участь в розподіленні й отриманні прибутку у вигляді дивідендів та на участь у розподілі майна за умов ліквідації товариства

10. Нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної за­конодавчої влади чи самого народу, який регулює найважливіші суспільні відносини, відображає волю та інтереси більшості населення, їх загально­людські цінності і має найвищий юридичний пріоритет відносно до інших нормативно-правових актів

11. Товариство, яке має статутний фонд, поділений на частини, розмір котрих визначається засновницькими документами, і учасники якого несуть від­повідальність у межах їхнього внеску

12. Звернення юридичної особи до суду з проханням про розгляд суперечки і захист суб'єктивних прав, визначених в законному порядку

13. Спеціальний дозвіл, отриманий від державних органів на здійснення будь-якого виду діяльності, що не суперечить чинному законодавству

14. Найвищий орган управління товариства з обмеженою відповідальністю чи будь-яким підприємством корпоративного типу

15. Товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою ді­яльністю і несуть солідарну відповідальність згідно із зобов'язаннями підприємства всім своїм майном

16. Відособлений підрозділ юридичної особи, який розташовується поза міс­цем його знаходження, але здійснює всі функції юридичної особи або їх частину

17. Кредитно-фінансова установа, яка залучає і нагромаджує вільні грошові кошти підприємств (організацій, населення), а також здійснює емісію гро­шей, кредитування народного господарства і населення, надання різноманітних позик на умовах платності, зворотності й терміновості

18. Форма регулярно діючого оптового ринку товарів, валюти, цінних паперів, робочої сили

19. Громадська організація, яка відає (приймає та розпоряджається) коштами, що надходять до неї

20. Внесок, що сплачується організаціями-юридичними особами або фізичними особами під час вступу до кооперативу чи іншого товариства

ТЕСТОВІ ВПРАВИ

Дайте відповідь на наступні тестові запитання:

1. Підприємством є:

а) самостійний господарюючий суб'єкт, утворений об'єднанням підприємців для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою задоволення особистих потреб та отримання прибутку; б) самостійний господарюючий суб'єкт, утворений підприємцем для виробництва продукції та отримання прибутку;

в) самостійний господарюючий суб'єкт, утворений підприємцем або об'єднанням підприємців для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з ме тою задоволення суспільних потреб та отримання прибутку.

і. 2. Який Закон визначає порядок державної реєстрації підприємств в Україні?

а) Господарський Кодекс України;

б) Закон України «Про підприємства в Україні»;

в) Закон України «Про господарські товариства»;

г) Закон України «Про підприємництво»;

д) Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок державної реєстрації су­б'єктів підприємницької діяльності».

3. Яке з наведених нижче визначень найбільш повно визначає характеристику статуту підприємства?

а) зібрання правил, що регулюють внутрішню діяльність підприємства, її види та особливості;

б) зібрання правил, що регулюють відносини підприємства з іншими суб'єктами підприємницької діяльності та державою;

в) повне зібрання правил, які відповідають основним положенням Господарського Кодексу України та регулюють різноманітні сторони діяльності підприємства.

4. Головне завдання підприємства полягає у:

а) задоволенні потреб ринку з метою одержання прибутку, достатнього для забезпечення високої конкурентоспроможності підприємства;

б) ефективному використанні основних виробничих фондів та оборотних коштів;

в) підвищенні продуктивності праці й ефективному використанні системи мотивації праці;

г) підвищенні якості виготовлюваної продукції.

5. Основним документом, регулюючим діяльність підприємства є:

а)Господарський Кодекс України;

б)статут;

в) ліцензія;

г) патент.

6. Визначте, які ознаки є характерними для підприємства?

а) виробничо-технічна єдність;

б) організаційно-соціальна єдність;

в) спільність території;

г) фінансово-економічна самостійність;

д) спільність споживаної сировини; е) всі наведені відповіді вірні.

7. За метою діяльності підприємства поділяються на:

а) приватні, державні, змішані, колективні;

б) комерційні, некомерційні;

в) унітарні, корпоративні;

г) малі, середні, великі;

д) промислові, непромислові.

8. За формою власності підприємства класифікують на:

а) приватні, державні, комунальні, змішані, колективні;

б) комерційні, некомерційні;

в) унітарні, корпоративні;

г) малі, середні, великі.

9. Яке твердження є вірним?

а) підприємство може мати у своєму складі інші підрозділи з правами юридичних осіб;

б) підприємство може мати у своєму складі інші підрозділи без прав юридичних осіб;

в) підприємство може мати у своєму складі інші підрозділи як з правами юриди­чних осіб, так і без них;

г) вірного твердження немає.

10. За правовим статусом і формою господарювання підприємства поділяють на: а) господарські товариства, одноосібні, кооперативні;

б) приватні, державні, змішані, колективні;

в) комерційні, некомерційні; г) унітарні, корпоративні;

д) промислові, непромислові.

11. Які з наведених нижче функцій управління акціонерним товариством вико­нує керівник (правління), а які - власник (засновник)?

а) визначення структури управління;

б) розподіл річної суми прибутку;

в) внесення змін до статуту підприємства;

г) прийняття рішення про реорганізацію підприємства;

д) вибір системи оплати праці;

е) затвердження річного звіту підприємства;

є) укладення контрактів з керівниками структурних підрозділів підприємства.

12. Які ознаки є характерними для акціонерного товариства закритого типу?

а) розповсюдження акцій шляхом відкритої передплати та купівлі-продажу на фондових біржах;

б) розповсюдження акцій між його засновниками - юридичними особами;

в) розповсюдження акцій між його засновниками - фізичними особами;

г) розповсюдження акцій між його засновниками - юридичними та фізичними особами.

13. Основним недоліком акціонерного товариства як організаційно-правової форми існування підприємства є:

а) наявність подвійного оподаткування прибутку товариства;

б) розподіл капіталу на дрібні частки між акціонерами;

в) розподіл прибутку на дві частини, спрямовані на виплату дивідендів та на ре інвестування.

14. Управління акціонерним товариством здійснює:

а) представник фонду держмайна;

б)загальні збори акціонерів; в) рада директорів;

г)наглядова рада;

д) директор, призначений державними органами.

15. Колективний договір - це:

а) угода між постачальником сировини та підприємством-виробником про строки і вартість постачання;

б) угода між трудовим колективом та адміністрацією про виконання конкретної програми діяльності підприємства;

в) щорічна угода між трудовим колективом та адміністрацією підприємства, яке використовує найману працю, про розвиток виробництва, умови праці та соціальне забезпечення працюючих.

16. Комунальне підприємство - це:

а) підприємство, пов'язане зі сферою обслуговування населення;

б) державне підприємство, що знаходиться у власності місцевих органів влади;

в) підприємство, власниками якого є його працівники;

г) правильна відповідь відсутня.

1.7. Критерієм класифікації підприємств за розмірами не може бути:

а)вартість майна підприємства;

б)кількість робітників;

в)продуктивність праці;

г) обсяг господарського обороту;

д) правильна відповідь відсутня.

18. Найпростішою формою об'єднання підприємств є:

а)концерн;

б)корпорація;

в)асоціація;

г)консорціум.

19. Холдинг як специфічна організаційна форма об'єднання підприємницьких структур характеризується такими рисами:

а) безпосередньо не займається виробничо-господарською діяльністю;

б) фінансові кошти спрямовує на придбання контрольного пакета акцій інших суб'єктів підприємництва;

в) тимчасово об'єднує промисловий і банківський капітал для реалізації певної підприємницької ідеї;

г) здійснює контроль за діяльністю дочірніх підприємств.

20. Доберіть характеристику таких об'єднань підприємств, як асоціація, корпорація, консорціум, концерн, фінансова група, картель:

а) тимчасове статутне об'єднання промислового і/або банківського капіталу для досягнення загальної мети;

б) об'єднання підприємств різних галузей, які очолюють один або кілька банків та розпоряджаються капіталом;

в) договірне об'єднання підприємств переважно однієї галузі для регулювання збуту продукції;

г) статутне об'єднання підприємств найчастіше за принципом диверсифікації, коли один з учасників інтегрує підприємства різних галузей (промисловість, транспорт, торгівля, наукові й страхові організації, банки);

д) договірне об'єднання різних підприємств на основі інтеграції їхніх інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання кожного з учасників;

е) найпростіша форма договірного об'єднання підприємств з метою координації діяльності без права втручання у виробничу й комерційну діяльність її членів.

ДІЛОВА ГРА ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Ділова гра є імітацією реальної ситуації під час започаткування діяльності підприємс­тва визначеної форми власності, розв'язання проблемних питань під час його створення та реєстрації, здійснення розрахунків необхідних витрат на відкриття власної бізнес-справи відповідно до поставлених завдань.

Вона дозволяє студентам глибше пізнати умови функціонування вітчизняних підприємств в жорсткому конкурентному середовищі, а також чітко усвідомити поря­док та вимоги, що їх ставлять ринкові відносини до суб'єктів господарювання-юридичних осіб.

З огляду на це, метою ділової гри є об'єднання теоретичних знань, набутих в ході засвоєння і систематизації лекційного матеріалу, а також самостійного вивчення, з практикою створення та започаткування підприємницької діяльності.

До завдань, які слід вирішити в ході імітаційного ігрового моделювання реальної ситуації щодо започаткування діяльності підприємства, відносяться:

• вибір форми власності підприємства;

• обґрунтування виду та напрямків діяльності підприємства;

• визначення послідовності етапів створення підприємства;

• визначення порядку дій під час державної реєстрації підприємства;

- здійснення розрахунків витрат на створення та реєстрацію підприємства та обґрунтування доцільності започаткування обраного виду діяльності.

Для успішного проведення ділової гри студенти повинні володіти знаннями:

• щодо нормативно-правових основ функціонування підприємств в Україні, зок­рема основними положеннями Господарського Кодексу України, іншими підзаконними актами, що забезпечують діяльність вітчизняних підприємств;

• щодо ролі і місця кожного окремого підприємства в структурованому ринко­вому середовищі;

• щодо характерних особливостей створення, реєстрації, ліквідації та реоргані­зації підприємств.

Результатами проведення ділової гри мають стати набуті навички та вміння:

• щодо самостійного обґрунтування доцільності започаткування власного бізнесу;

• щодо правильного заповнення необхідних під час створення, реєстрації та перереєстрації документів;

• щодо правильного складення засновницьких документів (статуту, установчого договору тощо);

• щодо розрахунків витрат, пов'язаних з відкриттям власної бізнес-справи.

Проблемність сформульованих в завданнях ділової гри ситуацій, а також на­вчання через дію змушують учасників до нового опанування змісту раніше засвоєних відомостей, сприяють формуванню нових практичних умінь і навичок.

Аналіз дій, що реалізуються в процесі гри, дає змогу учасникам перевірити нас­лідки прийнятих рішень, виявити сильні та слабкі сторони не тільки в досліджуваному явищі, але й в нормативно-правовій базі, що є підґрунтям підприємницької діяльнос­ті, з'ясувати впливовість припущених помилок (якщо такі будуть), що надалі дозволяє значно краще вирішувати аналогічні питання в реальному житті.

Ділова гра охоплює такі питання курсу, як:

1. Поняття і характерні риси підприємства, основні види його діяльності,

2. Нормативно-правові основи функціонування підприємств.

3. Характерні особливості створення, реєстрації (перереєстрації), ліквідації та реорганізації підприємств.

4. Види підприємств, їх характеристика.

5. Роль і місце підприємств в структурованому ринковому середовищі.

Тривалість гри - 1 година 20 хвилин. Учасники гри - студентська група.

Забезпечення ділової гри:

• Господарський Кодекс України (розділи 1-4).

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок державної реєстрації су­б'єктів підприємницької діяльності» від 25.05.1998 р. №740, зі змінами.

Проспект ділової гри

Об'єктом моделювання в діловій грі є процес започаткування діяльності підпри­ємства, який вимагає відповідних дій і обґрунтувань.

Кількість учасників не обмежується. Але група студентів має бути розбита таким чином, щоб в колективі відчувалися відносини підпорядкування, тобто ситуація нага­дувала збори засновників, на яких згідно з порядком денним розглядаються питання тільки-но створюваного підприємства визначеної форми власності. Учасники гри ви­конують обов'язки майбутнього управлінського персоналу. В ролі експертів виступа­ють спостерігачі (таким експертом-наглядачем може бути викладач, який проводить практичні заняття, або запрошені фахівці чи студенти старших курсів), що контролю­ють перебіг процесу і коригують дії у разі потреби. Ігрова ситуація передбачає наяв­ність ведучого (викладача, який читає лекції), який має ознайомити студентів з умо­вами (обмеженнями) гри, правилами, контролює протікання процесу, скеровує дії студентів під час прийняття остаточних рішень та підбиває підсумки гри.

До обмежень в процесі ділової гри відносяться:

• термін прийняття рішень;

• термін заповнення реєстраційних форм;

• термін обговорення статуту та установчого договору;

• дотримання процедури реєстрації створеного підприємства. До керованих параметрів гри відносяться:

• оцінка проблемної ситуації;

• обраний напрямок дій;

- процес заповнення реєстраційних документів.

імітовані в ході ділової гри процеси:

1. законодавче обґрунтування обраної підприємством форми власності;

2. визначення приналежності підприємства за існуючою класифікацією;

3. упорядкування етапів створення підприємства;

4. процес реєстрації підприємства;

5. оцінка витрат на реєстрацію створеного підприємства.

Ігрова діяльність відбувається на основі сформульованих умов завдання - вихі­дних стартових умов, які мають засновники для відкриття власного бізнесу.

Для вирішення завдань ділової гри студентам слід керуватися вказаними зако­нодавчими та нормативно-правовими актами, а також теоретичними положеннями.

Сценарій ділової гри

Ділова гра передбачає послідовне виконання таких етапів:

1. Розподіл учасників гри за виконуваними функціональними обов'язками в під­приємстві, визначення відповідальних за кожний наступний етап гри.

2. Визначення порядку створення підприємства відповідно до чинного в Україні законодавства.

3. Вибір форми власності підприємства, його виду, обговорення і складення (ко­ригування) засновницьких документів (статуту, установчого договору) на основі під­готовлених заздалегідь шаблонів.

4. Заповнення необхідних реєстраційних форм та отримання документів, які під­тверджують статус створеного підприємства-юридичної особи (перевірка їх на наявність необхідних реквізитів).

5. Розрахунок витрат, пов'язаних з реєстрацією підприємства.

6. Контроль отриманих результатів та підведення підсумків.

Перед початком гри з ігрової групи обирають 3-4 студентів, що імітують діяль­ність контролюючих органів, до їх повноважень входить перевірка результатів здійс­нених іншими групами дій щодо відкриття власного бізнесу і створення підприємства. Результати такого контролю фіксуються письмово в довільній формі.

Іншим студентам необхідно створити групи в складі 3 осіб для імітації процесів, які відбуватимуться на етапах 1-5.

Результати дій, що відбуватимуться на кожному етапі, а також прийнятих рішень і здійснених економічних розрахунків слід подати у відповідних формах, які додають­ся до цього проспекту.

Учасники гри імітують процеси відповідно до умов завдання і програми ігрової діяльності.