1-93
.pdfматериальную ответственность в размере причиненного ущерба, но не выше среднемесячного заработка.
При наличии в действиях работника признаков злого умысла может быть наложена полная материальная ответственность или привлечение к уголовной ответственности (по решению суда). Работник освобождается от уголовной и материальной ответственности, если причиняемый вред вызван необходимостью самообороны или крайней необходимости по избежанию аварийности и других негативных последствий (ликвидация угрозы жизни окружающим).
Уголовная ответственность наступает при нарушении техники безопасности, санитарных, противопожарных правил и норм которые привели к аварии, травматизму и другим негативным последствиям и определяется ст. Уголовного кодекса Украины. Мера наказания зависит от степени нарушения и может предусматривать увольнение, штраф до 15 минимальных размеров заработной платы, исправительные работы или лишение свободы от 1 до 7 лет.
16. ГОСНАДЗОР по охране труда: его права и обязанности.
Должностные лица органов госнадзора за охраной труда (государственные инспекторы) имеют право:
-беспрепятственно посещать подконтрольные предприятия (объекты) и, осуществлять в присутствии работодателя или его представителя проверку выполнения законодательства по вопросам, отнесенным к их компетенции;
-получать от работника и должностных лиц письменные или устные объяснения, выводы экспертных обследований, аудитов, материалы и информацию по необходимым вопросам, отчеты о состоянии и причинах допущенных нарушений законодательства и принять меры по их устранению;
-выдавать в установленном порядке работодателям, руководителям и другим должностным, юридическим и физическим лицам обязательные для выполнения предписания (распоряжения) по устранению нарушений и недочетов в отрасли охраны труда, охраны недр, безопасной эксплуатации объектов повышенной опасности;
-запрещать, останавливать, ограничивать эксплуатацию предприятий, зданий, сооружений, исполнение отдельных работ, а также отменять или останавливать действие выданных ими разрешений и лицензий до устранения нарушений, которые создают угрозу жизни работников;
-привлекать к административной ответственности работников, виновных в нарушении законодательных и нормативных актов по охране труда;
Органы надзора устанавливают порядок разработки и утверждения собственниками положений, инструкций и других актов по охране труда, разрабатывают типовые документы.
Должностные лица государственного надзора за охраной труда являются государственными служащими, и на них распространяется действие Закона Украины „О государственной службе”. Они несут ответственность за выполнение возложенных на них обязанностей.
Высший надзор за выполнением Законодательно-нормативной базы в Украине осуществляет Генеральный прокурор Украины и местные прокуратуры. Собственник обязан создать необходимые условия для работы представителям государственного надзора за охраной труда.
ТАБЛИЧКА к 13-16 вопросу.
17. Государственый санітарно эпидемический надзор.Его права и обезательства.
Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. врегульовано суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення, визначено відповідні права й обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян у цій сфері, встановлено порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби та здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.
Відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні такий нагляд здійснюють установи й заклади державної санітарно-епідеміологічної служби системи МОЗ України: Головне санітарно-епідеміологічне управління МОЗ України; управління з медичних проблем аварії на Чорнобильській АЕС МОЗ України; центральна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ України; Кримська республіканська санітарно-епідеміологічна станція; обласні, міські, районні, районні у містах санітарноепідеміологічні станції, дезінфекційні станції; центральні санітарно-епідеміологічні станції на залізничному, повітряному, водному транспорті, санітарно-епідеміологічні станції на залізницях, а також станції басейнів і портів; відповідні установи, заклади, з'єднання, частини й підрозділи державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, Держкомкордону, Служби безпеки України.
Здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду є найважливішим напрямом діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби. Його мета — контроль за додержанням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства, попередження, виявлення й усунення шкідливого впливу небезпечних чинників на здоров'я людей і застосування в необхідних випадках заходів правового характеру щодо порушників.
Для виконання покладених на них завдань органи санітарно-епідеміологічного нагляду мають право застосовувати адміністративно-попереджувальні заходи, заходи адміністративного припинення та заходи адміністративного стягнення.
До адміністративно-попереджувальних заходів, зокрема, належать: відвідування об'єктів для проведення перевірок додержання санітарного законодавства; витребування
від юридичних осіб і громадян даних, що характеризують санітарний та епідемічний стан об'єктів, здоров'я людей; введення карантину; проведення обов'язкових профілактичних щеплень; обов'язковий медичний огляд стану здоров'я відповідних груп працівників, громадян тощо.
Заходи адміністративного припинення застосовують у випадках, коли в примусовому порядку необхідно припинити протиправні дії та запобігти їх шкідливим наслідкам. Прикладами таких заходів можуть слугувати: вимога до порушника санітарного законодавства припинити протиправну поведінку; обмеження, тимчасова заборона чи припинення будівництва, реконструкції та розширення об'єктів; обмеження, зупинення чи заборона викидів (скидання) забруднюючих речовин; вилучення з реалізації продуктів харчування, хімічних і радіоактивних речовин, біологічних матеріалів; опечатування приміщень, джерел енергії, агрегатів, механізмів та іншого обладнання.
18.Государственный пожарный надзор. Его права и обезательства.
У населених пунктах та на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється державний пожежний нагляд. Посадовими особами органів державного пожежного нагляду є державні інспектори з пожежного нагляду, які мають право:
-проводити в будь-який час у присутності власника чи його представника пожежнотехнічні обстеження і перевірки підконтрольних об'єктів незалежно від форм власності, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію;
-давати (надсилати) керівникам органів виконавчої влади та самоврядування різних рівнів, керівникам та іншим посадовим особам підприємств, установ та організацій, а також громадянам обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки;
-здійснювати контроль за виконанням протипожежних вимог, передбачених нормативно-технічними документами, під час проектування, будівництва, реконструкції, технічного переоснащення чи розширення, капітального ремонту підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів. У разі виявлення порушень забороняти до їх усунення випуск і застосування проектів, зупиняти проведення будівельно-монтажних робіт;
-припиняти чи забороняти роботу підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатацію будівель, споруд, приміщень, опалювальних приладів, дільниць електричної мережі, проведення пожежонебезпечних робіт, випуск та реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту в разі порушення правил пожежної безпеки, що створює загрозу виникнення пожежі або перешкоджає її гасінню та евакуації людей, а також у випадку випуску пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту з відхиленням від стандартів чи технічних умов або у разі їх відсутності;
-притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших працівників підприємств, установ, організацій та громадян, винних у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконанні приписів, постанов органів державного пожежного нагляду, використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням;
-застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду.
Завдання та види пожежної охорони Основними завданнями пожежної охорони є:
-здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;
-запобігання пожежам і нещасним випадкам на них;
-гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги у ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.
Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну.
Державна пожежна охорона формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони, входить до системи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) і здійснює державний пожежний нагляд.
Підрозділи відомчої пожежної (пожежно-сторожової) охорони створюються на об'єктах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
У сільських населених пунктах, де немає підрозділів державної пожежної охорони, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються підрозділи місцевої пожежної охорони. Додатково такі ж підрозділи можуть організовуватися й у містах та для охорони об'єктів.
На підприємствах, в установах та організаціях з метою проведення заходів щодо запобігання пожеж та організації їх гасіння можуть формуватися добровільні пожежні дружини (команди).
На підприємствах з кількістю працюючих 50 осіб і більше рішенням трудового колективу можуть створюватися пожежно-технічні комісії.
19. Государственный ндзор с качества и радиационной безопасности.
Державне регулювання безпеки використання ядерної енергії згідно із Законом України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 р. (Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №12. - Ст. 81) здійснюють Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки) України, Міністерство охорони здоров'я України та інші органи державної виконавчої влади (ст. 23 Закону). До їх компетенції, зокрема, входить: здійснення державного нагляду за додержанням норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, а також умов дії наданих дозволів; при виявленні порушень застосування адміністративних санкцій до персоналу, посадових осіб підприємств, установ і організацій згідно із законодавством. Органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки створюють державні інспекції, на які покладається державний нагляд за додержанням вимог ядерної та радіаційної безпеки. Державні інспекції діють згідно з положеннями про них, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Державні інспектори мають право: - безперешкодно в будь-який час відвідувати підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, для перевірки за додержанням законодавства про використання ядерної енергії, отримувати від ліцензіата або власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;
-застосовувати у встановленому порядку фінансові санкції до підприємств, установ і організацій та підприємців за порушення законодавчих актів, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки та умов наданих дозволів;
-обмежувати, припиняти чи зупиняти експлуатацію підприємств, установ, організацій
іоб'єктів у разі порушення вимог щодо ядерної і радіаційної безпеки;
-притягати у встановленому порядку до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про ядерну і радіаційну безпеку та інші права.
Специфіка діяльності Головної державної інспекції з нагляду за ядерною безпекою як надвідомчого наглядового органу відбивається вже в самій назві, що свідчить про те, що владні повноваження цієї інспекції поширюються на організації, підприємства та осіб, які здійснюють експлуатацію ядерних установок незалежно від їх відомчої приналежності й форм власності
20.Органы прокуратуры. Высшей государственный надзор повопросам охраны труда.
Вищий державний нагляд за дотриманням і правильним застосуванням усіх законодавчих актів з охорони праці здійснює Генеральна прокуратура України та підпорядковані їй прокуратури на місцях. Діяльність органів прокуратури підпорядковується Верховній Раді. Прокурор має право:
без перешкоди входити у державні чи громадські установи будь-якого підпорядкування;
доступу до документів та матеріалів, необхідних для перевірки, а також перевіряти накази, розпорядження, інструкції та інші нормативні акти;
викликати в органи прокуратури посадових осіб і громадян, вимагати від них усні або письмові пояснення щодо порушення закону;
вимагати проведення ревізій, експертиз діяльності підприємств незалежно від форм власності і господарювання і т. ін.;
виносити керівникам підприємств подання про усунення порушень законодавства з охорони праці;
опротестовувати незаконні накази роботодавців у вищестоящі органи; ставити питання про притягнення осіб винних у порушенні законодавчих актів з
охорони праці до відповідальності згідно з чинним законодавством. У разі грубих порушень прокурор може порушувати кримінальну справу, ставити питання про судову відповідальність або передавати матеріали для застосування громадського впливу; давати приписи або виносити подання до державних органів про усунення порушень законності та умов, що їх спричинили.
Окрім цього прокурор може звертатися до суду із заявою про захист прав та законних інтересів держави, підприємства, громадян або інших юридичних чи фізичних осіб.
21.Системма стандартов безопасности труда
Например, в Госте такого вида - ГОСТ Р 53436-2009 или такого - ГОСТ 5392-80, первые цифры означают номер регистрации, через тире год принятия стандарта. Буква Р означает, что это российский Гост. Еще есть такого вида - ГОСТ 6.38-90, где первая цифра означает номер регистрации, после точки - группу объекта, после тире – год
Загальні вимоги і норми безпеки за видами небезпечних та шкідливих виробничих факторів установлюють стандарти безпеки праці, які забезпечують нормативну базу управління умовами праці. Система стандартів безпеки праці (ССБП) — це комплекс взаємозв’язаних стандартів, спрямованих на забезпечення безпеки праці, збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці. Розробка стандартів здійснюється на основі глибоких наукових досліджень, новіших досягнень науки і техніки вченими, спеціалістами різних галузей народного господарства, працівниками служб охорони праці. Стандарти безпеки праці поділяються на міждержавні (ГОСТ), державні (ДСТУ), міжгалузеві (ГСТУ), галузеві (ОСТ), стандарти підприємств (СТПССБП). Державні стандарти охорони праці — це норми і правила, що поширюються на всі галузі господарства незалежно від форми власності та виду діяльності: будівельні, санітарні норми й правила; правила розміщення електроустановок споживачів; правила дорожнього руху; положення «Про розслідування та облік нещасних випадків» тощо. Міжгалузеві норми і правила — це такі норми й правила, що регламентують охорону праці в кількох галузях або в окремих видах виробництв. Галузеві норми і правила розробляються на основі загальнодержавних, міжгалузевих законодавчих актів, норм та правил з урахуванням специфіки виробництва для певної галузі господарства. Вони поширюються лише на підприємства й установи даної галузі. Державні, міжгалузеві і галузеві нормативні акти, стандарти, технічні умови охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, але не рідше одного разу на 10 років. Стандарти підприємств з безпеки праці є складовою системи стандартів безпеки праці. На підприємствах загальне керівництво розробкою стандартів здійснює керівник (власник) чи головний інженер, організаційно-методичне керівництво покладено на служби стандартизації за участю служб охорони праці. Створюються такі стандарти підприємств з безпеки праці: організаційно-методичні, які визначають організацію роботи з охорони праці на підприємстві, організацію навчання та інструктаж працівників з безпеки праці, порядок нагляду за об’єктами підвищеної небезпеки, порядок проведення аналізу травматизму тощо; вимоги безпеки до виробничого устаткування; вимоги безпеки до технологічних процесів; вимоги до забезпечення працівників засобами індивідуального захисту (вимоги до організації забезпечення працівників засобами індивідуального
захисту і до експлуатації цих засобів, порядок видачі індивідуальних засобів захисту тощо). Для забезпечення безпеки праці стандарти підприємств мають важливе значення. Вони виконують такі функції: є законом підприємства, що підвищує відповідальність керівників та відповідних служб за охорону праці;
дозволяють упорядкувати і систематизувати вимоги безпеки до устаткування, технологічних процесів; дають можливість зосередити увагу не тільки на виявленні причин травматизму і профзахворюваності, а й на створенні умов для зниження травматизму та профзахворюваності.
Впровадження стандартів на підприємствах, в установах та організаціях полягає в конкретній реалізації їх вимог у забезпеченні безпеки праці. Стандарти використовуються згідно з комплексними заходами щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці й виробничої санітарії, розроблених на основі обстеження устаткування, технологічних процесів, фактичного санітарно-технічного та протипожежного стану робочих місць.
22. Вводный и первичный инструктаж с охраны труда.
Вводный инструктаж проводится:
а) со всеми работниками, вновь принятыми на работу (постоянную, временную) независимо от их образования, стажа работы по этой специальности;
б) с командированными работниками, которые принимают участие в производственном процессе; с водителями транспортных средств, впервые въезжающих на территорию предприятия;
в) со студентами, воспитанниками, учащимися, которые прибыли на производство для прохождения практики, трудового и профессионального обучения;
Вводный инструктаж проводит специалист по охране труда или лицо, назначенное приказом по предприятию, в кабинете охраны труда ли специально оборудованном помещении.
Программа инструктажа разрабатывается службой охраны труда с учетом специфики производства. О прохождении инструктажа делается запись в журнале вводного инструктажа и в документе о приеме лиц на работу.
Первичный инструктаж проводится на рабочем месте перед началом работы:
а) с вновь принятыми на предприятия работниками;
б) с работниками, которые переводятся из одного цеха (участка, стройки) в другой;
в) с работником, который будет выполнять новую для него работу;
г) с командированными работниками, принимающими участие в производственном процессе;
д) со студентами или учащимися, прибывшими на производственную практику.
Программа первичного инструктажа разрабатывается руководителем цеха или участка, согласовывается со службой охраны труда и утверждается руководителем предприятия либо соответствующего структурного подразделения Руководитель предприятия обязан выдать работнику экземпляр инструкции по охране труда
согласно его специальности или поместить его на рабочем месте. После первичного инструктажа рабочий в течение первых 2-15 смен должен пройти стажировку под руководством опытных, квалифицированных специалистов, назначаемых приказом (распоряжением) по цеху, участку, предприятию.
23. Повторный и внеочередной инструктаж с охраны труда
Повторный инструктаж проводится со всеми работниками раз в полугодие и на работах с повышенной опасностью один раз в квартал. Инструктаж проводится по программе первичного инструктажа.
Внеплановый инструктаж проводится:
а) при введении в действие новых, переработанных нормативных актов, при внесении в них изменений, дополнений;
б) при изменении технологического процесса, замене и модернизации оборудования, приборов, инструмента, сырья, материалов и т. д.;
в) при нарушении нормативных актов;
г) по требования специалистов Госнадзорохрантруда или вышестоящего ведомства, органов исполнительной власти при нарушении работниками безопасных приемов труда, нормативных актов, или нарушений требований охраны труда;
д) при перерыве в работе более чем 30 календарных дней – для работ с повышенной опасностью и 60 дней – для остальных работ.
Объем и содержание инструктажа определяется в каждом конкретном случае в зависимости от причин и обстоятельств, вызвавших необходимость его проведения.
24. Обучение и виды инструктажей с охраны труда.
Все работники при приеме на работу и в процессе работы походят на предприятии инструктаж (обучение). Допуск к работе лиц, не прошедших обучение, инструктажи, проверку знаний по охране труда, запрещен.
Ответственность за организацию, обучение проверку знаний на предприятии возлагается на руководителя, а в структурных подразделениях (участок, цех и т.д.) – на руководителей этих подразделений. Контроль обучения и периодичность проверки знаний осуществляет служба охраны труда или работники, на которых возложены эти обязанности руководителем предприятия.
По характеру и времени проведения инструктажи подразделяются на: вводный, первичный, повторный, внеплановый и целевой. Работники допускаются к самостоятельной работе после вводного инструктажа, первичного инструктажа на рабочем месте, стажировки.
25. Целевой инструктаж с охраы труда
Целевой инструктаж проводится:
а) при выполнении разовых работ не по специальности (погрузка, разгрузка и т. д.);
б) при проведении работ, на которые оформляются наряд-допуск или разрешение;
в) при ликвидации аварии, стихийных бедствий;
г) при проведении экскурсий, массовых мероприятий.
Целевой инструктаж оформляется нарядом-допуском или другой документацией, разрешающей проведение работ.
Первичный, повторный, внеплановый и целевой инструктажи проводит руководитель работ (мастер, начальник цеха, участка, преподаватель и т.д.). Проверка проводится путем устного опроса или с применением технических средств. О проведении первичного, повторного или внепланового инструктажа, о допуске к работе делается запись в журнале, с обязательными подписями инструктируемого и инструктирующего. Журналы должны быть пронумерованы, прошнурованы и скреплены печатью. Законодательство Украины предусматривает формы журналов, содержание инструктажей, примерные перечни вопросов вводного и первичного инструктажей, примерные перечни опросов вводного и первичного инструктажей, план и программу подготовку должностных лиц и специалистов по вопросам охраны труда, перечень работ с повышенной опасностью.
26. Порядок проведення навчання та атестація керівників зв’язаних з веденням робіт
з охорони праці.
Должностные лица, деятельность которых связана с организацией безопасного ведения работ, во время принятия на работу и периодически, один раз в три года, проходят обучение, а также проверку знаний по вопросам охраны труда с участием профсоюза. (Перечень должностей утверждает Госпромгорнадзор).
Порядок проведения обучения и проверки знаний должностных лиц по вопросам охраны труда определяется „Типовым положением...”. Не допускаются к работе работники, в том числе должностные лица, которые не прошли обучение, инструктаж и проверку знаний по охране труда. В случае выявления у работника, в том числе у должностного лица, неудовлетворительных знаний по вопросам охраны труда, они обязаны в месячный срок пройти повторное обучение и проверку знаний.
Изучение основ охраны труда, а также подготовку и повышение квалификации специалистов по охране труда с учетом особенностей производства обеспечивается Госпром горнадзором.
Общее руководство и контроль за проведением проверки знаний должностных лиц и специалистов по вопросам охраны труда осуществляют министерства, ведомства, концерны, корпорации и другие объединения, а также местные органы исполнительной власти.
27. Який порядок проведення ввідного інструктажу?
Вводный инструктаж проводится:
а) со всеми работниками, вновь принятыми на работу (постоянную, временную) независимо от их образования, стажа работы по этой специальности;
б) с командированными работниками, которые принимают участие в производственном процессе; с водителями транспортных средств, впервые въезжающих на территорию предприятия;
в) со студентами, воспитанниками, учащимися, которые прибыли на производство для прохождения практики, трудового и профессионального обучения;
Вводный инструктаж проводит специалист по охране труда или лицо, назначенное приказом по предприятию, в кабинете охраны труда ли специально оборудованном помещении. Программа инструктажа разрабатывается службой охраны труда с учетом специфики производства. О прохождении инструктажа делается запись в журнале вводного инструктажа и в документе о приеме лиц на работу.
28. Який порядок проведення первинного інструктажу?
Первичный инструктаж проводится на рабочем месте перед началом работы:
а) с вновь принятыми на предприятия работниками;
б) с работниками, которые переводятся из одного цеха (участка, стройки) в другой;
в) с работником, который будет выполнять новую для него работу;
г) с командированными работниками, принимающими участие в производственном процессе;
д) со студентами или учащимися, прибывшими на производственную практику.
Программа первичного инструктажа разрабатывается руководителем цеха или участка, согласовывается со службой охраны труда и утверждается руководителем предприятия либо соответствующего структурного подразделения Руководитель предприятия обязан выдать работнику экземпляр инструкции по охране труда согласно его специальности или поместить его на рабочем месте. После первичного инструктажа рабочий в течение первых 215 смен должен пройти стажировку под руководством опытных, квалифицированных специалистов, назначаемых приказом (распоряжением) по цеху,участку, предприятию.
29. Коли проводиться цільовий інструктаж з охорони праці?
Целевой инструктаж проводится:
а) при выполнении разовых работ не по специальности (погрузка, разгрузка и т. д.);
б) при проведении работ, на которые оформляются наряддопуск или разрешение;
в) при ликвидации аварии, стихийных бедствий;
г) при проведении экскурсий, массовых мероприятий.
Целевой инструктаж оформляется нарядомдопуском или другой документацией, разрешающей проведение работ. Целевой инструктажи проводит руководитель работ (мастер, начальник цеха, участка, преподаватель и т.д.).Проверка проводится путем устного опроса или с применением технических средств. О проведении первичного, повторного или внеплановогоинструктажа, о допуске к работе делается запись в журнале, с обязательными подписями инструктируемого и инструктирующего. Журналы должны бытьпронумерованы, прошнурованы и скреплены печатью. Законодательство Украины предусматривает формы журналов, содержание инструктажей,примерные перечни
вопросов вводного и первичного инструктажей, примерные перечни опросов вводного и первичного инструктажей, план и программу подготовку должностных лиц и специалистов по вопросам охраны труда, перечень работ с повышенной опасностью.
30. В эких випадках проводиться повторний інструктаж, хто його проводить?
Повторный инструктаж проводится со всеми работниками раз в полугодие и на работах с повышенной опасностью один раз в квартал. Инструктаж проводится по программе первичного инструктажа.
Программа повторного и первчного инструктажей разрабатывается руководителем цеха или участка, согласовывается со службой охраны труда и утверждается руководителем предприятия либо соответствующего структурного подразделения. Руководитель предприятия обязан выдать работнику экземпляр инструкции по охране труда согласно его специальности или поместить его на рабочем месте.
Первичный, повторный, внеплановый и целевой инструктажи проводит руководитель работ (мастер, начальник цеха, участка, преподаватель и т.д.). Проверка проводится путем устного опроса или с применением технических средств. О проведении первичного, повторного или внепланового инструктажа, о допуске к работе делается запись в журнале, с обязательными подписями инструктируемого и инструктирующего.
31. В яких випадках проводиться позачерговий інструктаж, хто його проводить?
Внеплановый инструктаж проводится:
а) при введении в действие новых, переработанных нормативных актов, при внесении в них изменений, дополнений;
б) при изменении технологического процесса, замене и модернизации оборудования, приборов, инструмента, сырья, материалов и т. д.;
в) при нарушении нормативных актов; г) по требования для остальных работ.
Объем и содержание инструктажа определяется в каждом конкретном случае в зависимости от причин и обстоятельств, вызвавших необходимость его проведения.
Первичный, повторный, специалистов Госгорпромнадзора или вышестоящего ведомства, органов исполнительной власти при нарушении работниками
безопасных приемов труда, нормативных актов, или нарушений требований охраны труда; д) при перерыве в работе более чем 30 календарных дней – для работ с повышенной опасностью и 60 дней – внеплановый и целевой инструктажи проводит
руководитель работ (мастер, начальник цеха, участка, преподаватель и т.д.).
Проверка проводится путем устного опроса или с применением технических средств. О проведении первичного, повторного или внепланового инструктажа, о допуске к работе делается запись в журнале, с обязательными подписями инструктируемого и инструктирующего
32. Поняття про профзахворювання і травматизм. Класифікація травм за важкістю. Основні негативні фактори виробничого середовища.
Повреждением или травмой называется внезапное воздействие на организм человека какого либо внешнего фактора (механического, химического, физического и т.д.), приведшего к нарушению анатомической целостности организма или нарушению его