23

Тема: Леся Українка (1871 – 1913) План

1. Загальний огляд життєвого і творчого шляху.

2. Лірика Лесі Українки. Мотиви лірики. Образне мислення:

• Феноменологічне пізнання, рефлективний тип ліричного пере­живання у ранній ліриці Лесі Українки. Екзальтована романтика, імпресіоністична манера живопису словом у першій збірці “На крилах пісень” (1893).

• Визрівання у межах поетичного простору наскрізних мотивів і взаємодія макро- і мікрокосмосу, слова і почуттів, персоніфікація поетичної Душі і її субстантивація у ранніх циклах “Сім струн”, “Зоряне небо”. Специфіка художнього письма Лесі Українки-по­ета. Ліричний цикл письменниці як модель поетичного світогляду.

• Перехід від пластики поетичного прозріння до усвідомлення зако­номірного зв'язку між історико-культурним буттям і духовним існу­ванням людини (цикли “Подорож до моря”, “Кримські спогади”),

• Проблема визволення душі, поневоленого духу в циклі “Не­вільничі пісні” (“Думи і мрії”, 1899).

• Усвідомлення поетичного призначення, прорив у автономний світ поетичного прозріння у циклах “Відгуки”, “Ритми”, “Хвилини”. Біблійні та античні мотиви, образи-символи. Еволюція і динаміка образу України. Збірка “Відгуки” (1902) – прояв творчої зрілості. Перехід поетеси від лірики медитативної до ліро-епосу.

• Інтимна лірика як прояв універсального зв'язку людини і світу (“Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами...”, “Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти...”, “Уста говорять...” та ін.).

• Потреба визволення від поневолення свідомості та підсвідомості в ліриці, що вийшла поза збірками.

• Ідеї та особистості в неоромантичній драматургії. Тема націо­нальної зради в драматичних поемах Лесі Українки. “Роберт Брюс, король шотландський” – мотив колективної зради, проблема взає­мин короля і народу.

• Морально-етичні проблеми в поемах “Віла-посестра”, “Ізольда Білорука”.

3. Новаторство Лесі Українки в драматургії. Ста­новлення в українській літературі новаторської дискусійної п'єси – драми суспільного звучання, ідейних конфліктів:

• Морально-етичні колізії, психологічні аспекти, винятковість си­туацій, неординарність ідей (“Блакитна троянда”, 1896).

• Концепція історії в “Осінній казці” і “Трьох хвилинах”, смисло­ва спареність п'єс.

• Реалізація фантому волі у творах. Два типи жертовності у дра­матичній поемі “Одержима”. Мотивація зради та образ українсько­го Юди в драматичному діалозі “На полі крові”.

• Тема “пророка в суспільстві”. Проблема морального вибору та життя як акт звільнення в “пророчій” трагедії “Кассандра” (1908). Образ античної ге­роїні – сповідь і біль самої поетеси, голос людської совісті. Естетичне осмислення взаємин культури, історії та особистості в драмах Лесі Українки.

• Філософська драма “Руфін і Прісцілла” (1911). Пошуки гармонії та ідеалу. Визначення і викуп вини.

• Ідея жертовності, самозречення в ім'я торжества і утвердження віри у драмі “Адвокат Мартіан” (1911). Трагедія ідеї – трагедія особистості. Роздвоєність між земним і вищим духовним світом.

• Проблема пошуку духовності людського життя у драмі “Лісова пісня” (1911). Вічні, життєві, універсальні конфлікти: Смерть – Життя, Дочасність – і Вічність, Матерія – та Ідея. Багатство фоль­клорних елементів: антропоморфізм, казкові алегоричні образи, пе­ретворення людини у звіра і навпаки, видозмінення різних повір'їв. Авторський і народний витвір міфологічних персонажів. Підтекстове навантаження образу Мавки.

• Самобутня ідейно-художня інтерпретація традиційної світової теми у модерній неоромантичній драмі “Камінний господар” (1912). Розвінчання культу “сильної особистості”, ідеї фальшивої свобо­ди. Проблема волі як полону ілюзій. Людська безкорисливість, добровільне жертовне мучеництво в характері Долорес. Концеп­ція викупу, національної зради як наскрізна в драматургії Лесі Українки.

• Тема національної солідарності в опозиції зради (“Вавілонський полон” (1903), “На руїнах” (1904), “Бояриня” (1910), “Оргія” (1913)).

• Мотиви національної пасивності, ностальгії, прозріння у драмі “Бояриня”. Трагізм Степана і Оксани. Екзистенціальний простір полону любові, присяги, жертви.

• Філософія національної честі у драмі “Оргія”. Загадка генези твору. Мотив правдивої святої оргії – опозиція до розтлінної оргії. Акт жертовного очищення.

• Новаторство Лесі Українки-драматурга. Оригінальність і но­визна діалектичного методу. Феноменологічно-екзистенційний простір драм Лесі Українки. Вершинний рівень світової філософсь­ко-етичної думки у творчості української письменниці.

4. Художня проза Лесі Українки. Тематика та стильові особливості (“Метелик”, “Над морем”, “Приязнь”, “Помилка”, ін.). Манера викладу, ліризм, художні засоби. Відповідність прози Лесі Українки основним тенденціям у сучасній прозі.

5. Публіцистична спадщина письменниці.

6. Значення творчості Лесі Українки.