Урок №10

ОРФОЕПІЧНІ НОРМИ – ПРАВИЛЬНА ВИМОВА ГОЛОСНИХ І ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ, ЗВУКОСПОЛУЧЕНЬ І НАГОЛОСУ В СЛОВАХ

Мета:

а) повторити орфоепічні норми вимови голосних і приголосних звуків, звукосполучень і наголосу в словах;

б) удосконалювати орфоепічні й орфографічні вміння учнів, розвивати вміння визначати й виправляти допущені в усному мовленні орфоепічні помилки;

в) за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у школярів повагу до краси рідної мови.

Внутрішньопредметні зв’язки:

Фонетика: уподібнення приголосних.

Орфографія: складні випадки уподібнення приголосних та їх позначення на письмі.

Синтаксис: речення, текст.

Міжпредметні зв’язки:

Російська мова: слова, що мають відмінний наголос в українській мові.

Тип уроку: урок повторення здобутих знань.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення десятикласників з темою, метою і завданнями уроку.

ІІІ. Актуалізація мотиваційних резервів десятикласників на основі повторення вивченого

Спостереження над мовним матеріалом з елементами дослідження

• Виразно прочитати текст, звертаючи увагу на правильну вимову виділених слів.

• Усно відповісти на питання, що є останнім реченням тексту.

Мова людська — невичерпна скарбниця. Вона володіє та­ким запасом різноманітних засобів для оформлення думки, здійснення комунікативних актів, реалізації естетичних по­треб і етичних норм, що ми навіть за все життя осягнути до дна цей запас не можемо. Тому усі засоби, які є досконалим інструментом формування думки і почуття, знаряддям впли­ву на інших людей, повинні служити людині справно. Мова глибоко пов'язана з нашим розумом. Це — багатство, успад­коване особистістю і племенем, недремна свідомість, яка на­гадує і застерігає. І мовлення є характерною рисою особисто­сті в доброму або поганому її вияві, характерною ознакою сім'ї і науки, свідченням людського благородства.

Погане мовлення — це свідчення насамперед невиховано­сті людини, а вже потім — її неосвіченості. Згадаймо застере­ження К.Ушинського: «...у нас часто трапляються особи дуже розвинені, обізнані й розумні, які хочуть вам сказати про яку-небудь справу, але є справжніми мучениками,... набридають слухачеві, стомлюють його і часто втрачають багато в житті через те, що школа не подбала, щоб розвинути в них вчасно природний дар слова». Хіба ж це не стосується сьогоднішніх проблем виховання культури мовлення?

(За Н.Бабич)

• Згрупувати виділені слова за наявністю: подовження приголосних, апострофа, уподібнення приголосних за м’якістю, уподібнення приголосних за місцем і способом творення, спрощення в групах приголосних.

• Дати характеристику вимови приголосних звуків у кожній з отриманих груп.

Коментар учителя. Подовжені приголосні вимовляються трохи протяжніше, ніж звичайно, і на письмі позначаються подвоєними буквами: обличчя - [облич:á], Ганна -[гáн:а].

Приголосні перед апострофом завжди вимовляються твердо: в’юн - [вйỳн], м’яч - [мйáч], дит’ясла – [дитйáсла].

Тверді приголосні [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз] перед наступними м’якими уподібнюються за м’якістю і вимовляються м’яко: [пóв’іс'т'], [сóн'ц'а].

Зверніть увагу! Уподібнення приголосних за м’якістю на письмі м’яким знаком не позначається.

За способом і місцем творення найчастіше свистячі приголосні уподібнюються шиплячим і навпаки.

1. У дієслівних формах на -ться, -шся, -чся відповідні буквосполучення читають так: -ться → -цьця [ц':а], -шс-→ -сься [с':а], -чся →-цься [ц'с'а], -жся→ -зься [з'с'а].

Наприклад: хвилюються [хви^ел'ỳйуц':а], сподіваєшся [спод'івáйе^ис':а], морочся [морóц'с'а], зважся [звáз'с'а].

2. У словоформах іменників на місці буквосполучень вимовляються такі звуки: -шці →-сьці [с'ц'і], -жці →-зьці [з'ц'і], -чці →-цьці [ц':і], -тці, -дці →-цьці [ц':і].

Наприклад: ромашці [ромáс'ц'і], запорожці [запорóз'ц'і], стежці [стéз'ц'і], річці [р'íц':і], квітці [кв’íц':і], гадці [гáц':і].

3. Звукосполучення вимовляються як: -зж-, -здж-, -ждж- → -жж- [ж:];

-сш-, -зш-→ -щш- [ш:], зч, сьч→щ [шч].

Наприклад: зжувати [ж:увáти], з джемом [ж:éмом], приїжджати [при^ейіж:ати], підрісши [п’ідр’íш:и], привізши [при^ев’í:ши], розчин [рóшчин], Парасчин [парáшчин].

4. Звукосполучення -тч-, -дч-, -тш- вимовляються як -чч- [ч:]: заквітчаний [закв’íч:аний], молодчик [молóч:ик], ко­ротший [корóч:ий].

Зверніть увагу! Різні типи уподібнень приголосних характерні лише для усного мовлення, вони закріплені орфоепічними нормами і на письмі не позначаються. Для правопису таких слів треба застосовувати орфографічні правила.

При спрощенні у прикметникових формах вимова звукосполучень -тськ-, -дськ-, -нтськ- пере­дається як: -тськ-, -дськ- →-цьк- [ц'к], -нтськ- → -ньсь- [н'с']: закарпатський [закарпáц'кий], лядський [л'áц'кий], студентський [студéн'с'кий].

Зверніть увагу! Такі спрощення на письмі не позначаються.

IV Виконання системи завдань творчого характеру

Вибіркове письмо

• Накреслити таблицю й заповнити її, виписавши слова, в яких є буквосполучення дч, тч, тц, дц, сьч, шч, жч, чц, зч, стц, рдц, ться, шся. Позначити знаком + або -, чи спостерігається розбіжність між вимовою звуків та їх позначенням на письмі.

Орфографічний запис	Фонетична транскрипція	Наявність розбіжності між вимовою звуків та їх позначенням на письмі
Наприклад: заробітчани	[зароб’іч:áни]	+

1. «То, мабуть, заробітчани», – подумав я. (М.Коцюбинський). 2.Сподіваннями на Каховку зігрівалась тепер Яресьчина хата (О.Гончар). 3. Ми, брат­ця, оце громадою давайте поміркуємо дещо – справи важливі є (А.Головко). 4. Неподалеку в натовпі біля конов'язі Гмиря спід­лоба пильно дивиться на нього, і губи звело йому в злорадній усмішці (А.Головко). 5. У мене в сумочці лежав сірий пакет (В.Симоненко). 6. Черниш переступив з ноги на ногу і ненароком відчув чиєсь тепле спітніле плече (О.Гончар). 7. Сказано ж: солдатом не родишся, а робишся... (О. Гончар). 8. На однім кінці на тій удочці черв'як, а на другім – ви, рибак... (Остап Вишня). 9. Мак висить на жердці у сінях (Є.Гуцало). 10. Бічні вулиці були вже розчищені трохи (М.Коцюбинський). 11. По обіді Кайдашиха загадала невістці насіяти борошна (І.Нечуй-Левицький). 12. Для неї здавалось, що вона тоне у річці (І.Нечуй-Левицький). 13. Лягаючи спати, наче пускаєшся плисти по морю ночі, невідомому, чорному (М.Коцюбинський). 14. Ми вкупочці колись рос­ли, маленькими собі любились (Т. Шевченко). 15. Дужчав мороз, дим з коминів валив рівно, зливаючись з небом. От на цій річечці і вирішив Кузьма самотужки побудувати місток (М.Стельмах). 16. Поки бряжчали ще тітчині карбованці... за холодну воду не візьметься (М.Коцюбинський).

Дослідження-трансформація

• Утворіть від поданих слів прикметники (суфіксальним або префіксально-суфіксальним способом). Поясніть звукові зміни, які відбулися, й  написання утворених слів.

Тиждень, млость, пристрасть, ячмінь, користь, кореспондент, опо­нент, компост, кістка, форпост, капость, хвастатися, пеститися, виїздити, улестити, шелест, без ціни.

Дослідження-диференціація

• Поставити наголос в однозвучних словах, визначити його функцію. У необхідності для з'ясування значення слів ско­ристатися тлумачним словником.

Виступав Богдан Петро і Михайленко Богдан, зайшли Максименко Іван Максимович і Максимович Галина Іванівна; випрасувана білизна, білизна снігу; правило правопису, швець тримає пра­вило; виборна кампанія, виборна картопля; людська шана, людське ставлення; прошу поради, прошу заспокоїтись; засіяли поле, засі­яли зорі; не зроблю помилки, неприємні помилки; не вивчила байки, цікаві байки; стояли біля деревця, са­дили деревця; щодня приміряти, приміряти обнову зараз; раптово розсипались черешні, по небу розсипались зорі; викопану картоплю висипали на купу, висипали картоплю з мішка.

• Навести три аналогічні приклади.