микроэкономика (конспект лекций)

Ціни на ресурси формуються, перш за все, під впливом попиту на них. Від чого ж залежить попит на ресурси? Попит на ресурси є похідним від попиту на товари і послуги кінцевого споживання, які виготовляються з допомогою даних ресурсів.

Ресурси задовольняють потреби споживача не прямо, а опосередковано-через виробництво товарів і послуг. Похідний характер попиту на ресурс означає, що сталість попиту на ресурси залежить від його продуктивності при створенні товару і ринкової вартості товару, виготовленого з допомогою даного ресурсу. Ресурс, навіть високоефективний у виробництві того, що нікому не потрібно, ніякого попиту мати не буде.

Найпростіший підхід до визначення попиту на ресурс передбачає, що фірма набуває певний ресурс на конкурентному ринку і продає власний продукт на конкурентному ринку. Фірмі потрібен прибуток. Для його збільшення треба не тільки скорочувати кількість ресурсу на одиницю продукту, але й збільшувати граничний прибуток від виробленого з цього ресурсу продукту в грошовому виразі.

Як формується граничний продукт в грошовому виразі?

3.Граничний продукт в грошовому виразі.

Обрахування граничного продукту в грошовому виразі наведено в таблиці:

Таблиця 8-1

Припускається, що фірма купує один змінний ресурс – працю. Дані колонок 1-3 показують, що діє закон спадної віддачі. Ціна продукту незмінна, так як ми аналізуємо ситуацію в умовах чистої конкуренції. Помножуючи кількість виробленого продукту на його ціну (колонки 2*4), одержуємо загальний доход(5). На основі даних загального доходу, розраховуємо граничний доход в грошовому виразі(MRP).

4.Правило використання ресурсів

Граничний продукт в грошовому виразі показує приріст загального доходу як результат використання кожної наступної одиниці ресурсу (в нашій таблиці - кожного додаткового працівника).

Очевидно, що фірма буде наймати кожного додаткового працівника до тих пір, поки одержуваний від його праці додатковий продукт в грошовому вимірі буде відшкодовувати витрати на купівлю трудових послуг цього працівника.

Величина, на яку кожна додаткова одиниця ресурсу дає приріст витрат на ресурси, називається граничними витратами на ресурси(MRC).

Для фірми буде вигідним (прибутковим) використовувати додаткові одиниці ресурсу до межі, коли граничний продукт в грошовому вимірі даного ресурсу дорівнюватиме граничним витратам на цей ресурс:

MRP=MRC

Це правило дуже схоже на правило максимізації прибутку (граничний доход MR дорівнює граничним витратам (MC)). Логічне обґрунтування обох правил однакове, але у правилі MRP=MRC наголос робиться на витратах на ресурси, а не на випуск продукції.

5.Граничний продукт в грошовому вимірі і попит на ресурси

Оскільки ціна на продукт і граничний доход на чисто конкурентному ринку продукції однакові, тому і ціна на ресурси, і граничні витрати на ресурси однакові (в умовах досконалої конкуренції). На чисто конкурентному ринку праці ставка заробітної плати встановлюється ринковою пропозицією праці та ринковим попитом на працю. Окрема фірма не може впливати на ставку заробітної плати тому, що вона наймає дуже невелику частку сукупного обсягу праці. Це означає, що сукупні витрати на ресурси збільшуються точно на величину існуючої ставки заробітної плати для кожного найманого додаткового робітника. Ставка заробітної плати і граничні витрати на ресурси однакові.

З цього випливає, що фірма буде наймати робітників до тих пір, поки ставка заробітної плати не зрівняється з граничним продуктом в грошовому вимірі, якщо це робиться в умовах досконалої конкуренції.

Використаємо таблицю 8-1. Якщо нам відома ставка заробітної плати працівників відповідної професії, що встановилася на ринку даної галузі, то, застосовуючи формулу MRP=MRC, можна визначити, скільки фірма найматиме працівників. Наприклад, якщо ставка заробітної плати встановилася на рівні 8 грн., то фірма найме тільки 4 працівника. Таким же чином це можна зробити з допомогою графіка, якщо по вертикалі побудуємо масштаб ставок заробітної плати, а по горизонталі – необхідну кількість працівників (або іншого ресурсу).

Кількість ресурсу

Графік 8-1

Крива MRP є кривою попиту на ресурс. Положення цієї кривої залежить від граничниої продуктивності ресурсу і ціни продукту. За умов чистої конкуренції, ціна продукту постійна, отже, зниження граничної продуктивності – єдина причина того, що крива попиту на ресурс є спадною.

6.Попит на ресурси в умовах недосконалої конкуренції

В умовах чистої(досконалої) конкуренції крива попиту на продукт окремої фірми має горизонтальний вигляд. Ціна від зміни попиту на продукцію окремої фірми не змінюється. Монопольна конкуренція, олігополія і чиста монополія на ринку продукції означають, що крива попиту на продукцію підприємства поволі знижується, тобто підприємство

змушене знизити ціну на продукт, щоб збільшити його реалізацію.

Граничний продукт в грошовому виразі фірми, що діє в умовах досконалої (чистої) конкуренції, знижується з однієї причині – зменшується граничний продукт. А граничний продукт в грошовому вимірі фірми, що діє в умовах недосконалої конкуренції, знижується з двох причин - зменшується граничний продукт і знижується ціна продукту.

Тому крива граничного продукту в грошовому виразі – крива попиту на ресурс фірми, яка діє в умовах недосконалої конкуренції, має тенденцію бути менш еластичною, порівняно з кривою фірми в умовах чистої конкуренції.

А це означає, що за інших рівних умов, фірма при недосконалій конкуренції буде виробляти будь-якого продукту менше, ніж в умовах досконалої конкуренції. Для виробництва цієї меншої кількості продукту потрібно менше ресурсів. Фірма в умовах недосконалої конкуренції менше реагує на зниження заробітної плати при найманні робітників, ніж фірма в умовах досконалої конкуренції.

7.Ринковий попит на ресурс

Вже відомо, що крива загального (ринкового) попиту на продукт будується шляхом складання по горизонталі кривих попиту окремих покупців на ринку.

Аналогічним способом криву ринкового попиту на ресурс можна будувати таким же чином – шляхом підсумовування кривих індивідуального попиту для всіх фірм, які використовують даний ресурс.

8.Фактори, що змінюють попит на ресурси

Зміну попиту на ресурс треба чітко відрізняти від зміни кількості потрібного ресурсу. Зміна кількості потрібного ресурсу викликає переміщення вздовж кривої попиту. Зміна попиту на ресурси зміщує криву попиту на ресурс під впливом таких взаємопов’язаних чинників:

1)продуктивність ресурсу;

2)ринкова ціна на продукт, який виготовляється з допомогою даного ресурсу;

3)зміна ціни на інші ресурси.

Зміна продуктивності праці, за незмінності інших чинників, веде до однонаправленої зміни попиту на працю (ресурс). Вплинути на продуктивність ресурсу можна через:

а) зміну кількості інших ресурсів в комбінації з цим ресурсом ; б) вдосконалення технології виробництва; в) підвищення якості самого ресурсу.

Оскільки попит на ресурс є похідний, то беззаперечно, що будь-які зміни попиту на продукт впливатимуть на його ціну і, відповідно, на граничний продукт в грошовому виразі даного ресурсу.

Отже, за інших рівних умов, зміна попиту на продукт, що є результатом певного виду праці, спричинить аналогічні зрушення попиту на працю.

Так само як зміни в цінах на інші продукти впливають на зміну попиту на певний товар, так і зміна в цінах на інші ресурси може змінити попит на конкретний ресурс.

Зміна ціни на інші ресурси буде впливати на зміну попиту на якийсь певний ресурс, в залежності від їх взаємозамінюваності чи ступеня доповнення. Припустимо, що підприємство виготовляє певну продукцію, використовуючи невелику кількість праці і велику кількість устаткування. Відповідний вплив на попит праці буде результатом дії двох протилежних ефектів:

а) ефекту заміщення; б) ефекту обсягу продукції.

Зниження ціни на машинне устаткування передусім спонукає фірму замінити працю людей машинами. Так діє ефект заміщення. Це знизить попит на працю. Але з падінням цін на машинне устаткування знижуються і витрати виробництва. Із скороченням витрат підприємству вигідніше виготовляти і реалізовувати більшу кількість продукції, що приведе до зростання попиту на всі ресурси, включаючи працю. Так діє ефект обсягу продукції. Ефекти обсягу продукції і заміщення діють в протилежних напрямках.

Ресурси можуть бути взаємодоповнюючими в тому розумінні, що збільшення кількості одного з них у виробничому процесі зумовить збільшення кількості іншого ресурсу у фіксованих пропорціях, і навпаки. Якщо праця і капітал доповнюють одне одного, то зниження ціни на машини збільшуватиме попит на працю через ефект обсягу продукції. І навпаки, у випадку підвищення ціни капіталу, ефект обсягу продукції зменшуватиме попит на працю. Зміна ціни взаємодоповнюваного ресурсу змінює попит на інший ресурс у протилежному напрямі.

9.Фактори, що визначають еластичність попиту на ресурси

В попередньому параграфі мова йшла про ті фактори, які впливають на попит на ресурс. Тепер розглянемо, які фактори визначають реакцію фірм на кількість потрібного ресурсу, в залежності від зміни ціни, тобто – еластичність попиту на ресурси.

Такими факторами є наступні:

а) коефіцієнт зниження граничного продукту; б) легкість ресурсозаміщення; в) еластичність попиту на продукт;

г) співвідношення витрат на ресурс з загальними витратами.

Якщо граничний продукт ресурсу зменшується повільно, коли приєднується додаткова одиниця ресурсу до фіксованої кількості інших ресурсів, то граничний продукт в грошовому вимірі зменшується теж повільно. А це означає, що еластичність попиту є високою. Незначне зменшення ціни на такий ресурс призводить до значного росту попиту на цей ресурс.

Легкість ресурсозаміщення впливає на еластичність так, що чим більша кількість придатних ресурсозамінників, тим вища еластичність попиту на певний ресурс.

Важливу роль в ресурсозаміщенні та еластичності попиту, пов’язану з ресурсозаміщенням, відіграє час. Чим більший термін для ресурсозаміщення, тим більша еластичність. Еластичність попиту на продукт прямо впливає на еластичність попиту на ресурс.

І останнє, чим більший відсоток загальних витрат припадає на якийсь ресурс, тим вища еластичність попиту на нього.

10.Оптимальне співвідношення ресурсів

В попередньому тексті ціноутворення на ресурси розглядалося в умовах короткострокового періоду, коли до фіксованих ресурсів (устаткування тощо) приєднувались різні кількості змінних ресурсів(праці). Тепер аналіз переноситься на умови довгострокового періоду, коли фірми можуть змінювати кількість усіх ресурсів. Розглядаються два питання:

1.Якою повинна бути комбінація ресурсів для виробництва будь-якого обсягу продукції з найнижчими витратами?

2.Яке співвідношення ресурсів призведе до максимізації прибутку?

Мінімізація витрат забезпечується, коли граничний продукт на грошову одиницю вартості кожного застосовуваного ресурсу є однаковим тобто, коли граничний продукт одного ресурсу, поділений на ціну цього ресурсу, дорівнює граничному продукту іншого ресурсу ,поділеного на ціну ресурсу. Наприклад, ми використовуємо два ресурси-працю і капітал. Загальні витрати мінімізуються, коли:

Ця формула вказує, що грошова одиниця, витрачена на додаткову одиницю кожного ресурсу, повинна давати однакову віддачу.

Але досягти найменших витрат при будь-якому обсязі виробництва-це не все. Можна мати найменші загальні витрати на якийсь обсяг виробництва продукту і зовсім не мати прибутку, або мати невеликий прибуток.

Треба знайти таке сполучення ресурсів, яке дає повний обсяг виробництва. Є тільки один обсяг виробництва, який має найменші витрати і максимізує прибуток.

З аналізу ринків продукту був зроблений підсумок ,що випуск продукції з максимальним прибутком відбудеться тоді, коли граничний доход дорівнюватиме граничним витратам. Як же сформулювати це правило з боку витрат ресурсів? Уже відомо, що кількість придбаного ресурсу, який забезпечує максимальний прибуток, повинен бути таким, щоб ціна ресурсу дорівнювала граничному продукту в грошовому виразі.

Було встановлено, що кількість найманої праці, яка максимізує прибуток, - це така її кількість, за якої ставка зарплати, або ціна праці (Ц праці), дорівнює граничному продукту праці в грошовому виразі (MRP праці), тобто (P праці = MRP праці). Таке обґрунтування може застосовуватись до будь-якого іншого ресурсу, наприклад (P капіталу = MRP капіталу).

Отже, можна зробити висновок: щоб максимізувати прибуток фірма повинна залучати ресурси до тієї точки, в якій ціна дорівнює його граничному продукту у грошовому виразі. Це правило можна записати таким чином:

Формування цін на ресурси показує, що більший доход отримує той, хто продає їх більше і вищої продуктивності. А це означає, що за допомогою цих ресурсів буде виготовлено більше корисностей. Таким чином, суспільні потреби будуть задоволені краще. Конкретна ринкова система забезпечує реалізацію економічної справедливості: кожний ресурс отримує доход, який дорівнює його граничному внеску у виторг фірми.

Але розподіл доходів у відповідності з теорією граничної продуктивності піддається серйозній критиці:

по-перше, розподіл доходів відбувається у відповідності з кількістю і якістю ресурсів у власників домогосподарств, але не враховується, яким чином ці ресурси стали власністю того чи іншого домогосподарства;

по-друге, різні люди мають різні можливості займатися своїм розвитком, різні природні передумови, різний достаток батьків для виховання та освіти дітей. Люди мають різні розумові здібності і фізичні можливості і таке інше.

Робиться висновок, що держава, повинна втручатися в розподіл доходів, і видозмінювати розподіл доходів, що здійснюється на основі граничної продуктивності.

Теорія розподілу доходів у відповідності з теорією граничної продуктивності ґрунтується на функціонуванні економіки в умовах чистої конкуренції. Це ж в дійсності не так. На ринках ресурсів діють монополії. А це означає, що ціни на ресурси не достатньо точно відображають внесок кожного фактора виробництва в кінцевий результат.

Лекція. Заробітна плата і ринок праці

План лекції

1.Визначення сутності заробітної плати.

2.Продуктивність праці як визначальний фактор загального рівня заробітної плати по країнах та їх регіонах.

3.Чисто конкурентна модель визначення заробітної плати на конкретних ринках праці.

4.Монопсонічна модель визначення заробітної плати на конкретних ринках праці.

5.Модель визначення заробітної плати з участю профспілок, які діють в напрямку підвищення попиту на працю.

6.Модель визначення заробітної плати з участю профспілок замкненого (цехового) типу.

7.Модель визначення заробітної плати з допомогою профспілок відкритого (галузевого) типу. Підвищення заробітної плати та безробіття.

8.Модель визначення заробітної плати в умовах двосторонньої монополії.

9.Законодавче встановлення мінімальної заробітної плати та зайнятість.

10.Диференціація ставок заробітної плати.

11.Інвестиції в людський капітал.

Література

Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс. – М.: Республика, 1992, том 2, глава 30, с. 157-175.

Долан Е.Дж., Линдсей Д. Микроэкономика С.-Пб.: ОА’’Санкт-Петербург оркестр’’, 1994, глава 10, с. 246-258. Дзюбик С., Рівак О. Основи економічної теорії. – Київ: Основи, 1994, розділ 17, с. 282-295.

1. Визначення сутності заробітної плати

Ставка заробітної плати – це ціна трудових послуг, які надаються їх замовникам.

Трудові послуги надають іншим не тільки наймані працівники, а і фахівці приватної практики, володарі приватних дрібних підприємств. Заробітна плата може мати різні форми, в тому числі і гонорари, премії, комісійні виплати, таке інше. Треба розрізняти поняття „ставка” „заробітної плати” і „загальні заробітки”. Ставка заробітної плати, як уже визначалося, – це ціна за одиницю послуг праці за одиницю часу. Загальні заробітки – це ставка заробітної плати, помножена на кількість годин, днів, тижнів надання послуг праці.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку одержано працівником за послуги праці за якийсь певний термін, – наприклад, за годину.

Реальна заробітна плата – це кількість товарів та послуг, яку можна придбати за номінальну заробітну плату, це купівельна спроможність номінальної заробітної плати. Реальна заробітна плата залежить від номінальної заробітної плати і цін на товари та послуги, які купує володар номінальної заробітної плати. Якщо номінальна заробітна плата

змінюється під впливом зміни цін, то зміну реальної заробітної плати у відсотках можна визначити шляхом віднімання відсоткової зміни рівня цін від відсоткової зміни номінальної заробітної плати. Наприклад, підвищення номінальної заробітної плати на 8%, а цін на 5% дає збільшення реальної заробітної плати на 3% (8%-5%).

2. Продуктивність праці як визначальний фактор загального рівня заробітної плати

Загальний рівень заробітної плати у різних людей, їх груп, працюючих на якоїсь території, іншого їх об’єднання – різний. Чому це так?

Загальний, чи середній рівень заробітної плати включає в себе все розмаїття індивідуальної заробітної плати. Загальний рівень залежить від того, як взаємодіють між собою попит та пропозиція послуг праці в різних умовах, на різних ринках праці. В основі цього лежить продуктивність праці. Вона перш за все визначає різні рівні реальної заробітної плати працівників різних країн, регіонів, професій і таке інше.

Загальний рівень продуктивності праці визначається низкою факторів. Основні з них такі:

1)кількість капіталу, яку приводить в дію одиниця праці;

2)природні ресурси: чим вони продуктивніші, чим більше їх, тим більший попит на послуги праці, тим вища загальна ставка заробітної плати;

3)чим кращої якості капітал, який застосовують працівники, тим більше корисностей вони виробляють;

4)якість послуг праці; від неї залежить якість самого продукту і швидкість його виготовлення;

5)ефективність і гнучкість управління;

6)діловий, соціальний і політичний клімат в суспільстві, регіоні, на підприємстві;

7)розмір внутрішнього ринку та інше.

Все перелічене – не що інше, як фундаментальні фактори економічного зростання.

Існує тісний зв’язок у довгостроковому періоді між реальною погодинною ставкою заробітної плати і випуском продукції за трудо-годину (продуктивність праці).

Реальний доход і фактичний обсяг виробництва – це два способи бачення одного й того ж. Реальний доход(загальна заробітна плата) на одного робітника може зростати приблизно такими ж темпами, як і обсяг виробництва. З точки зору ефективності виробництва доцільно, щоб темпи зростання продуктивності праці дещо випереджали темпи зростання заробітної плати.

Як було з’ясовано, все розмаїття ставок заробітної плати визначається, перш за все, продуктивністю праці через механізм взаємодії попиту і пропозиції. Конкретне формування ставок заробітної плати відбувається в залежності від ринкових умов. Теоретично можна визначити шість моделей ринків праці. Розглянемо їх.

3. Перша модель: чисто конкурентна модель ринку праці

Чисто конкурентний ринок праці характеризується такими рисами: 1) велика кількість фірм конкурує одна з одною при найманні конкретних видів праці; 2) численні працівники, які мають певну кваліфікацію, незалежно один від одного пропонують даний вид послуг праці; 3) ні окремі фірми, ні окремі працівники, ні трудові спілки не контролюють ринкову ставку заробітної плати.

Ринковий попит є сума індивідуальних попитів всіх фірм якоїсь однієї галузі.

Ринкова пропозиція в умовах повної зайнятості залежатиме від того, скільки робітників потрібно цій галузі і яка ставка заробітної плати сформувалася на цьому ринку праці.

В умовах відсутності безробіття(повна зайнятість) фірми на конкретному ринку праці повинні платити все вищі ставки зарплати, щоб найняти більше робітників. Це тому, що сила спонукання перейти на іншу фірму визначається ставкою заробітної плати, яка є альтернативою втрачених інших можливостей. Ставка заробітної плати повинна покривати витрати втрачених можливостей альтернативного використання часу: на інших ринках праці, в домашньому господарстві, або на відпочинок.

Графічно це відображається таким чином:

На конкурентному ринку праці рівноважна заробітна плата (Wc) і кількість найманих робітників (Qc) визначається пропозицією праці (S) і попитом на працю (D), як це відображено на графіку 9-1(б). Так як ця ставка заробітної плати є ставкою заробітної плати і для окремої фірми, що наймає робітників на ринку праці, то крива пропозиції праці для цієї фірми, Wc=MRC, досконало еластична, як на графіку 9-1(а). Фірмі найвигідніше наймати робітників до точки MRP=MRC (точка Б).

4. Друга модель: монопсонічна модель визначення ставки заробітної плати

В розглянутій перед цим моделі(досконало конкурентний ринок праці) кожен підприємець наймає невелику кількість робітників, і це не впливає на ставку заробітної плати, яка склалася в галузі. Кожна фірма згоджується з галузевою ставкою заробітної плати і це відображено на графіку 9-1(а).

Але може скластися така модель ринку, в якій пропозиція є чисто конкурентною, а попит на ресурс праці монополізований однією фірмою чи декількома, які можуть домовитися і діяти як монополіст. Такий стан на ринку праці називають монопсонією або олігопсонією.

Цей стан виникає тоді, коли склалися такі умови:

1)Кількість зайнятих на фірмі-монопсоністі (олігопсоністі) складає основну частину всіх зайнятих в цій місцевості, чи в цій професії.

2)Цей вид праці є відносно немобільним внаслідок географічного фактору, чи інституційного(треба набувати нової кваліфікації).

3)Фірма сама встановлює ставку заробітної плати в залежності від кількості найманих працівників.

Якщо фірма є єдиним наймачем ресурсу праці в якійсь місцевості, то крива пропозиції праці для цієї фірми буде й кривою сукупної пропозиції праці певної професії в цій місцевості. Ця крива висхідна, це означає, що фірма вимушена платити вищу ставку зарплати для залучення додаткової робочої сили, якщо існує повна зайнятість. Це відображено на графіку 9-2.

Більш висока заробітна плата для залучення додаткових робітників повинна поширюватися і на тих, хто вже працював до цього додаткового залучення. Це обумовлено необхідністю збереження здорового морального клімату на підприємстві. Але це призведе до того, що витрати на додаткового робітника (MRC) будуть перевищувати ставку заробітної плати на величину, необхідну для доведення ставки заробітної плати всіх найманих робітників до нового рівня заробітної плати. Тому на монопсонічному ринку праці крива граничних витрат (MRC) розташована вище кривої пропозиції праці (S), (графік 9-2). В цьому разі для визначення кількості робітників, яку треба наймати фірмі, вона буде керуватися правилами MRP (граничний продукт в грошовому виразі) = MRC. На графіку 9-2 це точка в, а рівноважна ставка заробітної плати буде дорівнювати Wm, що визначається точкою б.

За інших рівних умов, монопсоніст максимізує свій прибуток шляхом наймання меншої кількості робітників і при цьому виплачує ставку заробітної плати менш, ніж в умовах конкуренції.

5.Третя модель: профспілки діють в напрямку підвищення попиту на працю

На багатьох ринках робітники продають послуги праці не поодинці, а колективно – через профспілки. Профспілки переслідують багато цілей, але їх основною економічною задачею є підвищення заробітної плати своїх членів. Існує декілька засобів досягнення цього.

Найкращим засобом є розширення попиту на працю. Це дає змогу як збільшити ставку заробітної плати, так і збільшити кількість працюючих.

Зменшуючи пропозицію праці з S1S1 до S2S2 шляхом обмеження членства в профспілках, чи ліцензування, замкнута профспілка досягає підвищення ставок заробітної плати з Wc до Wu. Однак зниження пропозиції праці призведе до скорочення кількості найманих робітників від Qc до Qu.

7. П’ята модель: вплив профспілок відкритого(галузевого) типу на заробітну плату

Більшість профспілок створюється не на базі членів, які мають однакову кваліфікацію, а на базі робітників однієї галузі. Вони включають у свій склад якомога більше некваліфікованих, напівкваліфікованих і кваліфікованих робітників своєї галузі.

Такі профспілки не тільки не обмежують кількість своїх членів, а й намагаються привабити до членів профспілки переважну більшість робітників галузі.

Це галузеві профспілки. Чим більше така профспілка об’єднує робітників галузі, тим під більшим тиском профспілки буде знаходитися кожна фірма галузі при укладанні договору про ставку заробітної плати. Профспілка тисне в бік збільшення ставки заробітної плати відносно рівноважної. Результат цього тиску відображено на графіку 9-5.

Об’єднуючи практично всіх робітників в профспілку і тим самим контролюючи пропозицію послуг праці, профспілка відкритого типу примушує фірму підняти ставку заробітної плати від Wc до Wu. При цьому кількість працюючих скоротиться з Qc до Qu, скоріше всього за рахунок нечленів профспілки. Тому на практиці члени профспілок в середньому одержують більшу заробітну плату, ніж нечлени в тих країнах, де профспілковий рух значно розвинений.

Аналіз діяльності профспілок вказує на те, що вони скорочують зайнятість. Це стримує профспілки від вимоги значного збільшення заробітної плати. Вплив підвищення заробітної плати на безробіття може пом’якшуватися профспілками двома шляхами:

а) спонуканням виробників до забезпечення зростання економіки; б) збільшенням еластичності попиту на послуги праці.

Чим еластичніше попит, тим менші розміри величини безробіття, що супроводжують підвищення ставки заробітної плати.

8. Шоста модель: двостороння монополія

Нерідко на ринку послуг праці складається ситуація, коли на боці пропозиції виступає міцна профспілка, а на боці попиту – монопсоніст. В результаті має місце двостороння монополія.

На ринку праці двостороння монополія може виникнути, коли представники профспілок і фірми, яка наймає робітників певної кваліфікації, зустрічаються на переговорах про зарплату.

Монополія на боці пропозиції фактично може нейтралізувати монополію на боці попиту і на ринку встановлюється конкурентна, чи близька до конкурентної ціна праці. Ця ситуація відображена на графіку 9-6.