микроэкономика (конспект лекций)

Застосуємо правило MR = MC (граничний доход = граничним витратам). По таблиці знаходимо, що з виробництвом 6 одиниць продукції граничний доход (виторг) 81 грн. приблизно дорівнює 80 грн. граничних витрат. Збитки дорівнюють 64 грн. Це найменші збитки при виробництві будь-якої іншої кількості продукту і у випадку закриття.

Ціна впаде до 71 грн. (стовпчик 8). Розрахуємо збитки по всіх десяти позиціях. Аналіз розрахунків показує, що краще припинити виробництво тому, що виробництво будь-якого обсягу продукту дає збитки більші постійних витрат. Тільки закриття фірми призведе до найменших збитків, що дорівнюють постійним витратам (100 грн.).

На основі розглянутого можна остаточно сформулювати правило

MR (=P) = MC

Отже: конкурентна фірма максимізуватиме свої прибутки або мінімізувати збитки у короткостроковому періоді, виробляючи обсяг продукції, за якого MR (=P) = MC, за умови, що ціна перевищує мінімальні середні змінні витрати.

Проведений аналіз зміни обсягів виробництва фірмою в залежності від ціни для досягнення нею певних результатів є ні чим іншим як визначенням її пропозиції.

В короткостроковому періоді, коли граничні витрати (ціна) будуть дорівнювати найменьшим середнім змінним витратам, фірма може починати виробляти певну кількість продукту тому, що таке виробництво дає можливість відшкодувати всі змінні витрати. Постійні витрати в цьому випадку не відшкодовуватимуться і при такому виробництві, і при закритті.

Підвищення ціни дає ще більший виторг, який відшкодовує все більше і більше постійні витрати. А при певній високій ціні фірма починає одержувати економічний прибуток. Більша ціна спонукає до виробництва більшої кількості продукту, це явище добре відображене в графіку 4-4.

1– ціни на ресурси не змінюватимуться в залежності від збільшення чи зменшення фірм у галузі; 2– ціни на ресурси збільшуватимуться в зв’язку з входженням у галузь нових фірм; 3– ціни на ресурси зменшуватимуться в зв’язку з входженням у галузь нових фірм.

Якщо ціни на ресурси не змінюватимуться в залежності від збільшення чи зменшення обсягів виробництва продукту (кількості фірм у галузі), то і середні загальні витрати будуть залишатися незмінними. Тому кожне нове пристосовування в зв’язку зі зміною попиту буде закінчуватись встановленням нової ринкової ціни, яка дорівнюватиме попередній рівноважній. Тому крива пропозиції в довгостроковому періоді буде мати вигляд горизонтальний – пропозиція досконало еластична. Продемонструємо це на графіку 4-7.

Оскільки входження у галузь або вихід з неї фірми не впливають на ціни ресурсів, а тому і на величину витрат на одиницю продукції, збільшення попиту ( від D1 до D2 ) спричинить зростання обсягу виробництва галузі ( від Об.1 до Об.2 ), але не змінить ціни, яка дорівнює 50 грн. Так само зменшення попиту ( від D1 до D3 ) спричинить скорочення обсягу виробництва ( від Об.1 до Об.3 ), але не вплине на ціну. Вона дорівнюватиме тим же 50 грн.: це означає, що крива довгострокової пропозиції галузі (S) буде досконало еластичною.

Якщо ціни на ресурси будуть змінюватися в залежності від зміни кількості фірм у галузі, а тому і обсягів виробництва, то кожна нова рівноважна ціна після чергового пристосування буде:

збільшуватися, коли ціни на ресурси будуть зростати під впливом входження у галузь нових фірм, і крива пропозиції у довгостроковому періоді буде мати вигляд висхідної кривої;

зменшуватися, коли ціни на ресурси будуть падати під впливом входження у галузь нових фірм, і крива пропозиції у довгостроковому періоді буде мати вигляд спадної

кривої.

Розглянемо це на графіку у випадку, коли в галузі зростають витрати в зв'язку з входженням у галузь нових фірм (графік 4-8).

В галузі зі зростаючими витратами входження до неї нових фірм у відповідь на зростання попиту ( від D3 до D1 і D2 ) підвищить ціни на ресурси, а отже, витрати на одиницю продукції. Внаслідок цього збільшення обсягу виробництва у галузі ( від Об.3 до Об.1 і Об.2 ) можливе тільки за вищих цін. ( 55 грн. > 50 грн. > 45 грн.). Крива довгострокової пропозиції галузі (S) є висхідною. Обґрунтування спадної кривої пропозиції є аналогічним у випадку зниження цін на ресурси, коли у галузь входять нові фірми.

6. Чиста конкуренція і ефективність

Характерними рисами чистої монополії є:

-Єдиний продавець. Чистий монополіст - це галузь, що складається з однієї фірми.

-Відсутність близьких замінників. З точки зору покупця, це означає, що для нього немає прийнятних альтернатив. Якщо покупець не купить цей продукт у монополіста, він буде позбавлений іншого вибору і зовсім не задовольнить певну потребу.

-Чистий монополіст диктує ціну. Монополіст використовує свою ринкову владу для встановлення такої ціни, яка приносить йому найбільшу вигоду з можливих.

-Заблоковано входження. Чистий монополіст не має прямих конкурентів, тому що існують значні бар'єри для вступу інших фірм у галузь.

-Монополіст може не рекламувати свою продукцію, тому що продукт не має повноцінних замінників.

2. Бар'єри для входження в галузь

Відсутність конкурентів, що характеризує чисту монополію, пояснюється впливом чинників, які перешкоджають входженню у галузь інших фірм. Цими чинниками є:

-економія, зумовлена зростанням масштабів виробництва;

-законодавчі бар'єри: патенти та ліцензії;

-власність на важливі ресурси.

За чистої монополії, бар'єри для входження у галузь фактично блокують будь-яку потенційну конкуренцію. Ці бар'єри обумовлюють існування і таких ринкових структур як олігополія (домінують на ринку декілька фірм) та монополістична конкуренція (багато невеликих фірм, які виробляють диференційований продукт). Але сила впливу вказаних чинників в цих структурах є слабшою.

Коротко з'ясуємо дію кожного з чинників.

Перший бар'єр.

За сучасних технологій у деяких галузях ефективне виробництво з низькими витратами можливо тільки у випадку, коли виробник (фірма) є достатньо великим як в абсолютному виразі, так і відносно самого ринку.

Якщо позитивний ефект масштабу значний, то мінімум середніх витрат досягається за великого обсягу виробництва. Нові фірми, що намагаються увійти в галузь, як невеликі виробники не мають жодного шансу. Нові невеликі виробники не спроможні досягти зниження витрат, пов’язаних з ефектом масштабу, і подолати бар’єр для входження в галузь.

Що стосується входження в галузь великих фірм, то і їм важко подолати бар’єр. Необхідним є великий стартовий капітал для закупівлі і будівництва великої кількості капітального устаткування.

Ці ж обставини характеризують і природну монополію. Природна монополія утворюється тоді, коли економія, зумовлена збільшенням масштабів виробництва, .настільки значна, що певний товар чи послугу одна фірма виробляє за нижчими середніми загальними витратами, ніж якби цей товар чи послугу виробляла конкурентна кількість фірм.

Другий бар’єр.

Уряд часто надає природним монополіям виняткові привілеї та створює правові бар'єри для входження в галузь у вигляді патентів та ліцензій. Патенти дають винахідникові виняткове право на виробництво або ліцензування продукту упродовж певної кількості років.

Розроблення продукції, яку можна запатентувати, потребує значної науково-дослідницької роботи. Завдяки дослідженням або купівлі патентів монополіст зміцнює та посилює свої позиції на ринку. З прибутків, отриманих завдяки одному патентові, можна фінансувати дослідження, що потрібні для розробки нових пригодних для патентування продуктів. Монопольна влада, досягнута завдяки патентам, сама себе підживлює.

Входження в галузь може обмежуватися державним ліцензуванням. В окремих випадках уряд може сам володіти ліцензією на постачання деякого продукту, створюючи цим державну монополію.

Третій бар'єр.

Фірма, яка володіє ресурсом або контролює ресурс, важливий для виробничого процесу, може не допустити створення фірм-суперників.

Треба мати на увазі, що чиста монополія є відносно рідкісною. Хоча науково-технічний прогрес, з одного боку, зміцнює становище фірми, він може, з іншого боку, підірвати монопольну владу шляхом розробки більш досконалого продукту іншими фірмами.

Чинні патентні переваги можна обійти також завдяки розробці нових відмінних продуктів, які, проте, є добрими замінниками наявних товарів. Інші фірми можуть розвідати також інші джерела стратегічних ресурсів.

Монополії бувають бажаними або неприйнятними з точки зору економічної ефективності. В окремих випадках підприємства комунальних послуг при наявності позитивного ефекту масштабу можуть забезпечувати ефективне виробництво з низькими витратами саме як монополії.

3. Монопольний попит

фірма переміщуватиметься вгору або вниз на своїй кривій граничних витрат, бо для неї стає вигідним виробництво більшої або меншої кількості продукції. Кожна ціна однозначно пов'язана з конкретним обсягом продукції, що і визначає криву пропозиції.

Для ринку з чистою монополією не застосовується поняття пропозиції тому, що не існує однозначної залежності між ціною та величиною пропозиції. Ціна і величина пропозиції залежать від положення кривої попиту (а також і кривої граничного виторгу). Як і конкурентна фірма, монополіст зрівнює граничний виторг і граничні витрати, але для нього граничний виторг є меншим за ціну.

Оскільки монополіст не зрівнює граничні витрати і ціну, то цілком можливі за різних умов попиту різні ціни, які максимізуватимуть прибуток за одного і того ж обсягу виробництва.

Висновок: для чистого монополіста немає єдиної окремої ціни, пов'язаної з рівнем виробництва, отже, немає кривої пропозиції.

в) Оскільки монополіст може маніпулювати і ціною, і обсягами виробництва, люди нерідко вважають, що монополіст призначатиме найвищу ціну, яку може отримати.

MC

ATC

P

D

MR

Стан фірми,

На графіку 5-2 видно, що є ціни вищі за три грн. Але монополіст вибирає ціну 3 грн. Це рівень ціни при обсязі виробництва у три одиниці продукту, за якого MR=MC і фірма буде мати найбільший загальний виторг і економічний прибуток.

Чиста монополія не гарантує економічного прибутку в будь-яких умовах, але ймовірність економічних прибутків вища для чистого монополіста, ніж для чистого конкурентного виробника. Як і чистий конкурент, чистий монополіст не працюватиме постійно зі збитками для себе. В умовах збитковості власник фірми перемістить свої ресурси в прибуткову галузь. В такому разі можна очікувати, що в довгостроковому періоді монополіст одержуватиме або економічний, або тільки нормальний прибуток.

5. Економічні наслідки монополії

Оцінимо тепер чисту монополію з точки зору суспільства.

а) Як з'ясовано у попередній темі, чиста конкуренція забезпечує виробничу і розподільну ефективності. Виробнича ефективність досягається завдяки тому, що вільне входження у галузь і вихід з галузі змушують фірми функціонувати за оптимального обсягу виробництва, де витрати виробництва на одиницю продукції є мінімальними. Ціна продукту буде на найнижчому рівні, сумісному із середніми загальними витратами. На мал. 5-2 це обсяг продажу в 4 одиниці продукції за ціною 2 грн.

Розподільна ефективність відображає ту обставину, що виробництво за умов конкуренції відбуватиметься до тієї точки, в якій ціна (міра вартості продукту, або гранична вигода для суспільства) дорівнюватиме граничним витратам (міра альтернативних продуктів, від яких відмовилося суспільство, виробляючи будь-який конкретний товар).

З графіку 5-2 видно, що за однакових витрат фірма за умов чистої монополії забезпечить менш бажані результати: ціна вища, а обсяг виробництва - менший. Висновок: монополісту вигідніше, ніж конкурентному виробникові, продавати менший обсяг продукції та встановлювати вищу ціну.

б) Монополія посилює нерівність у розподілі доходів. Завдяки своїй ринковій владі, монополісти запроваджують вищу ціну, порівняно з ціною, яка встановилася б за умов чистої конкуренції. Власники підприємств, що діють за умов монополії, збагачуються коштом решти суспільства. Монополії посилюють нерівність доходів у суспільстві.

в) Як уже з'ясовано, за однакових витрат чисто монополістична фірма може встановити і встановлює вищу ціну, виробляє менший обсяг продукції, що означає менш ефективний розподіл ресурсів, ніж у чисто конкурентній фірмі.

Але в дійсності витрати монополіста і витрати конкурентного виробника не можуть бути однаковими. Є три основні причини відмінностей у витратах фірм вище зазначених ринкових структур, а саме:

1)позитивний ефект масштабу;

2)наявність „Х-неефективності”;

3)витрати за збереження монополій. Розглянемо кожну з цих причин.

- Припущення, що витрати на одиницю продукції у фірм, які діють за умов чистої конкуренції та чистої монополії однакові, може не підтверджуватися на практиці.

За певної технології, а отже, і витрат виробництва, споживчий попит може бути недостатнім для підтримання великої кількості конкурентних фірм, що виробляють такий обсяг

продукції, який дозволяє кожній з них реалізувати увесь наявний ефект від збільшення масштабів виробництва. У таких випадках фірма повинна бути більшою відносно ринку, тобто бути монополістом, щоб виробляти продукцію ефективно (з низькими витратами на одиницю продукції) (мал. 5-2). Це випадок природної монополії.

Більшість економістів вважає, що випадки з природною монополією недостатньо вагомі, щоб заперечувати раніше зроблені висновки стосовно обмежувальної природи монополії.

- Якщо позитивний ефект масштабу може виправдати у деяких випадках існування монополії, то поняття Х-неефективності передбачає, що витрати монополії можуть бути вищими, ніж витрати галузі з вищим рівнем конкуренції.

До цих пір ми виходили з припущення, що фірми застосовують найефективніші наявні технології, що дозволяє фірмі досягати мінімальних середніх загальних витрат. Але може бути, що фірма використовує не найефективнішу технологію. Х-неефективність виникає у випадку, коли фактичні витрати фірми при виробництві будь-якого обсягу продукції вищі, ніж мінімально можливі витрати.

Причинами Х-неефективності є: зростання фірми за рахунок зниження її ефективності, ухилення від підприємницького ризику, забезпечення роботою некомпетентних працівників (родичів, друзів), недостатнього стимулювання працівників фірми, неефективного контролю за їх роботою, коли при прийнятті рішень фірма покладається на емпіричний метод без достатніх розрахунків витрат та надходжень. Монополістичні фірми більш схильні до Х-неефективності, тому що вони не перебувають під тиском конкурентів. Вони захищені від дії конкурентних сил бар'єрами на шляху до входження в галузь.

-Монополіст може отримувати економічний прибуток навіть у довгостроковому періоді. Тому часто фірма йде на значні видатки, щоб отримати або зберегти привілеї уряду, які забезпечують їй монополістичне становище. Такі видатки нічого не додають до обсягу виробництва фірми, але вочевидь збільшують її витрати.

г) Конкурентні фірми мають стимул (вимоги ринку) до використання найефективніших з відомих технологій виробництва. Саме від ефективності залежить їх виживання. Проте, конкуренція позбавляє фірми економічного прибутку - важливого засобу та основного стимулу до розробки нових вдосконалених технологій чи нових продуктів. Прибутки, зумовлені технологічним прогресом, можуть бути короткочасними для конкурента, який здійснює нововведення. У конкурентній галузі така фірма невдовзі виявить, що її суперники переймають або копіюють будь-яку технологічну новинку, конкуренти поділятимуть винагороду, але не витрати на успішні науково-технічні дослідження і розробки.

Монополіст же, завдяки бар'єрам для входження в галузь, може впродовж тривалого часу отримувати значні економічні прибутки. Тому чистий монополіст матиме більші фінансові ресурси для технічного прогресу, ніж конкурентні фірми. Складніше визначити стимули монополіста до розвитку технічного прогресу. Відсутність конкурентів означає, що на монополізованому ринку відсутні автоматичні стимули до технічного прогресу.

У монополіста є всі підстави не запроваджувати нові технології й продукти, щоб уникнути збитків, спричинених раптовим моральним зношенням діючих машин і устаткування. Навіть після запровадження нових технологій і техніки і одержання монополістом більших прибутків завдяки цьому (зниженню витрат) споживач не отримує для себе нічого,

або має невелике зниження ціни.

Але існують декілька аргументів, які обґрунтовують більшу суспільну ефективність монополії. Науково-технічний прогрес зменшує витрати виробництва на одиницю продукції та збільшує прибутки.

Як видно з графіку 5-2, нижчі витрати сприятимуть максимізації прибутку, що викликатиме збільшення обсягу продукції та зниженню ціни. Жодне збільшення прибутків не буде скороминущим, а буде тривалим, тому що бар'єри входження в галузь захищають монополіста. З цього боку науково-технічний прогрес вигідніший монополістові.

Більше того, наукові дослідження і технічні нововведення можуть бути для монополіста одним із бар'єрів, що утримують входження у галузь інших фірм. Технічний прогрес, як твердять, є важливим чинником для збереження монополії.

Є два варіанти політики держави відносно суспільно-неефективних монополій:

-Антимонопольні заходи: розчленування монополії на конкурентні фірми.

-Регулювання природних монополій, їх цін та діяльності.

6. Цінова дискримінація