1. Основні поняття та визначення з бжд. Сутність системного підходу в бжд

БЖД, як й кожна наука, має власний категорійно-понятійний апарат, аксіоми, методи досліджень.

Найважливішими у сфері БЖД є поняття «небезпека» і «безпека». Розглянемо послідовно сутність і зміст цих понять.

До сьогоднішнього часу у науково-освітній сфері з БЖД, нажаль, не існує єдиного визначення понять «небезпека» і «безпека». Таких визначень нараховується декілька десятків [6].

У посібнику «Безпека життєдіяльності» за редакцією Є.П. Желібо наведено такі визначення поняття небезпеки [2]:

• небезпека – негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричиняти шкоду самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям;

• небезпека – це умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення та/чи пошкодження.

Виходячи з наведених визначень, джерелом небезпеки може бути все живе і неживе на Землі, яке, у свою чергу, також може підлягатися небезпеці.

Таким чином, у Всесвіті в с е в п л и в а є н а в с е, тобто здатне завдавати шкоди людині, навколишньому середовищу, його певним елементам, а також є п о т е н- ц і й н и м д ж е р е л о м н е б е з п е к и.

Джерелами (носіями) небезпек взагалі можуть бути:

• природні об’єкти, процеси та явища;

• об’єкти, що створені людьми – це так звані антропогенні чинники: машини, хімічні та вибухові речовини, випромінювання різного роду, макро- та мікроорганізми та ін.;

• людські дії, що несуть в собі загрозу небезпеки (війни, збройні конфлікти, вбивства, викрадення, погрози, терористичні акти та інші акти насильства).

За своєю сутністю н е б е з п е к и – це об’єктивна дійсність, вони (небезпеки) існують у просторі і часі, реалізуються у вигляді потоків енергії,

6

речовини та інформації. Небезпеки не діють вибірково, а виникнувши, впливають на все матеріальне навколо. Ступінь впливу небезпек залежить також і від властивостей самих об’єктів.

Кожна потенційна небезпека має своє джерело, а також свого матеріального носія енергії, що передається людині, навколишньому середовищу тощо. До таких в и д і в е н е р г і ї відносять механічну, термічну, електричну, електромагнітну, ядерну, хімічну, біологічну, психофізіологічну та ін.

Слід чітко усвідомлювати, що наявність джерела небезпеки ще не означає те, що людині чи групі людей обов’язково повинна бути заподіяна якась шкода та/чи пошкодження. Наявність джерела небезпеки свідчить насамперед про існування або про можливість виникнення конкретної небезпечної ситуації, при якій може бути спричинена шкода.

Небезпечна ситуація – це подія, при якій створюється реальна можливість прояву небезпеки або небезпека проявляється [2].

Небезпека, як правило, проявляється у визначеній просторовій області, яка отримала назву н е б е з п е ч н а з о н а.

Найбільш небезпечна ситуація для людини виникає за таких умов:

• небезпека реально існує;

• людина перебуває в небезпечній зоні;

• людина не має достатніх засобів захисту, не використовує їх або ці засоби недостатньо ефективні.

Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно і розуміє її значення по-своєму. Так, згідно з висновками експертів ООН, більшість людей пов’язують відчуття небезпеки з буденними проблемами і повсякденними турботами, а не ґрунтують його на побоюванні глобальних катастроф чи міжнародних конфліктів. Захист житла, робочого місця, свого благополуччя, здоров’я,

навколишнього середовища – основні проблеми безпечного самопочуття людини.

Отже, з теоретичної точки зору небезпеки для людини – це явища, процеси, об’єкти, властивості, які здатні за певних умов завдати шкоди здоров’ю чи життю людини або системам, що забезпечують її життєдіяльність.

7

Як вище було зазначено, відчуття людиною небезпеки має глибоко індивідуальний відтінок, який головним чином залежить від:

• рівня соціального і духовного розвитку особистості;

• характеру небезпечної ситуації;

• суспільного устрою, що позитивно чи негативно впливає на світо-сприйняття громадянина.

Друге найважливіше поняття у БЖД – «безпека». Визначень цього поняття також досить забагато, наприклад:

• відсутність небезпеки;

• стан діяльності, при якому з певною ймовірністю виключаються потенційні небезпеки;

• стан об’єкта, при якому йому не загрожує небезпека;

• система заходів щодо захисту людини і середовища її проживання від небезпек;

• стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від внутрішніх та зовнішніх загроз тощо.

Згідно з Державного стандарту України 2293-99 «Система стандартів безпеки праці» поняття «безпека» визначається як «стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди».

Слід зазначити, що для складних технічних систем, а тим більше для людини чи суспільства, р и з и к – це категорія, яка має велику кількість індивідуальних ознак і характеристик, і тому математично точно визначити його надзвичайно складно, а інколи неможливо. В таких випадках ризик може бути оцінений лише завдяки експертній оцінці. Тому визначення поняття безпеки взагалі може бути таким:

• безпека – це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.

Відносно людини поняття безпеки є невід’ємною складовою частиною стратегічного напряму розвитку людства, що визнаний ООН як «сталий людський розвиток», тобто такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання рівня людського життя.

Організація Об’єднаних Націй розробила всеосяжну Концепцію безпеки людини, яка складається з с е м и о с н о в н и х к о м п о н е н т і в:

8

1) економічна безпека – забезпеченість доходом, достатнім для задоволення насущних потреб людини (гарантований мінімальний дохід);

2) продовольча безпека – це доступність людини до основних продуктів харчування;

3) безпека для здоров’я – захищеність людини від ризиків захворюваності;

4) екологічна безпека – це свобода і захист людини від загрози екологічного забруднення навколишнього середовища;

5) особиста безпека – свобода і захист людини від фізичного насильства і погроз;

6) суспільна і культурна безпека – захищеність культурного різноманіття меншин і захист суспільного розвитку від деструктивних тенденцій (збереження культурної своєрідності);

7) політична безпека – можливість людини жити в суспільстві, яке визнає її основні права (захист основних прав людини і свобод).

Розрізняють і інші компоненти безпеки: державна, національна, військова, соціальна, енергетична, інформаційна, фінансова та ін. Структура системи національної безпеки України наведена в таблиці 1.1.

Таким чином, безпека – одна з найактуальніших проблем сучасності й невід’ємна складова діяльності людини, суспільства, держави, світового співтовариства.

Життєвий досвід людини показує, що будь-який вид його діяльності повинен бути корисний для його існування, але одночасно діяльність людини може бути джерелом або причиною негативних впливів або шкоди, приводить до травматизму, захворюванням, а часом закінчується повною втратою працездатності або смертю.

Шкоду людині може наносити будь-яка діяльність: робота на виробництві (трудова діяльність); різні види відпочинку, розваги і навіть діяльність, пов’язана з одержанням знань.

Людська практика, таким чином, дає підставу стверджувати, що будь-яка діяльність людини потенційно небезпечна для неї.

Аксіома про потенційну небезпеку будь-якої діяльності покладена в основу забезпечення безпеки людини. Ця аксіома має два важливих в и с н о в к и, необхідних для формування систем безпеки:

9

Таблиця 1.1

СТРУКТУРА

СИСТЕМИ НАЦІНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Національна безпека України

Рада національної безпеки і оборони України

Компетенція

Національна рада з превентивної безпеки та національного захисту України

Міжнародна безпека та колективна безпека

Екологічна безпека

Пожарна безпека

Військова безпека

Ядерна та радіаційна безпека

Соціально-політична та громадська безпека

Соціальна безпека

Безпека та охорона праці

Терористична безпека

Санітарно-епідемічна безпека

Превентивна безпека (техногенно-природна) безпека

Природно-соціальна та соціально-техногенна безпека

Демографічна безпека

Промислова безпека та безпека відходів виробництва

Інтелектуальна безпека

Продовольча безпека та безпека харчових продуктів

Інформаційна та комп’ютерна безпека

Безпека лікарських засобів та виробів медичного призначення

Економічна безпека та безпека експорту

Безпека інженерних споруд

Безпека аварійного, дорожнього, залізничного руху та мореплавства

Фінансова безпека та банківська безпека

Безпека тваринного і рослинного світу

Енергетична безпека

Гуманітарна безпека

Побутова (власна) безпека

10

• неможливо розробити (знайти) абсолютно безпечний вид діяльності людини (наприклад, розглядаючи виробничу діяльність людини, неможливо створити абсолютно безпечну техніку або технологічний процес);

• жоден вид діяльності людини не може забезпечити абсолютну безпеку для людини (нульових ризиків не буває).

Відомі і другі а к с і о м и :

1. Небезпеки існують, коли повсякденні потоки речовини, енергії чи інформації перевищують порогові значення.

2. Небезпеки діють в просторі і в часі.

3. Небезпеки негативно впливають на людину, природне середовище й елементи техносфери одночасно.

4. Захист від небезпек досягається удосконаленням джерел небезпек, збільшенням відстані між джерелом небезпеки і об’єктом захисту за рахунок використання захисних заходів та інші аксіоми.

Компетентність людей щодо небезпек і здатність захиститися від них – необхідні умови досягнення безпеки життєдіяльності людини, суспільства, людства загалом.

БЖД як нова галузь науки використовує методи природничих, гуманітарних, технічних та інших наук водночас розробляє свої власні методи.

Методологічною основою безпеки життєдіяльності є с и с т е м н о - с т р у к т у р н и й п і д х і д, а методом – с и с т е м н и й а н а л і з.

С и с т е м н и й а н а л і з – це сукупність методологічних засобів, які використовуються для підготовки та обґрунтування рішень стосовно складних питань, що існують або виникають в системах.

Системний аналіз безпеки як метод дослідження сформувався наприкінці 50-х років ХХ століття.

Системою, яка вивчається в БЖД, є система «людина – життєве середовище».

Таким чином, системний аналіз в БЖД – це методологічні засоби, що використовуються для визначення небезпек, які виникають у системі «людина – життєве середовище», та їх вплив на самопочуття, здоров’я і життя людини.

11

Взагалі сутність с и с т е м н о - с т р у к т у р н о г о п і д х о д у полягає в тому, що вивчення окремих елементів системи здійснюється без відриву від екологічних, економічних, технологічних, соціальних, органі-заційних та інших компонентів системи, до якої вони входять.

Система «людина – життєве середовище», яку вивчає БЖД, є складною системою в тому розумінні, що в неї, як правило, входить велика кількість змінних, між якими існує велика кількість зв’язків. Відомо, що чим більше змінних та зв’язків між ними має система, тим важче ці зв’язки піддаються математичній обробці і виведенню універсальних законів.

В зазначеної системи одним з елементів є людина. Під терміном «л ю д и н а» в системі «людина – життєве середовище» розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей, колектив, мешканці населеного пункту, регіону, країни, суспільство, людство загалом.

Якщо «людина» є суб’єктом зазначеної системи, то «життєве середовище» – її об’єктом.

«Ж и т т є в е с е р е д о в и щ е» (другий елемент системи «людина —життєве середовище») – є частиною Всесвіту, де перебуває або може перебувати в даний час людина і функціонують системи її життєзабезпечення.

Життєве середовище людини складається з трьох компонентів —природного, соціально-політичного та техногенного середовищ:

• природне середовище (земний грунт, повітря, водоймища, рослини, тварини, сонце, місяць, планети тощо);

• соціально-політичне середовище (форми спільної діяльності людей, єдність способу життя);

• техногенне середовище (житло, транспорт, знаряддя праці, промислові та енергетичні об’єкти, зброя, домашні і свійські тварини, сільськогосподарські рослини тощо).

Техногенне середовище склалося в процесі трудової діяльності людини. Воно багатопланове. Сутність його знаходиться там, де закінчується природа і починається людина, причому не як біологічна істота, а як істота, що мислить, має мораль і естетичне відчуття.

До об’єктів матеріальної культури належить будь-яка матеріальна субстанція, яка створена не природою, а людським генієм, його трудовою

12

діяльністю. Навіть запах парфумів у цьому плані принципово відрізняється від запаху квітів, оскільки парфуми створені людиною , а квіти – природою.

Техногенне середовище, як правило, поділяються на побутове та виробниче .

Побутове середовище – це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, а також комунально-побутових організацій і установ. Параметрами цього середовища є розмір житлової площі на людину, ступінь електрифікації житла, наявність централізованого опалення, наявність холодної та гарячої води, рівень розвитку громадського транспорту та ін.

Виробниче середовище – це середовище, в якому людина здійснює свою трудову діяльність. Воно містить комплекс підприємств, організацій, установ, засобів транспорту, комунікацій тощо. Виробниче середовище характеризується передусім параметрами, які специфічні для кожного виробництва і визначаються його призначенням. Це вид продукції, яка виробляється на ньому, обсяги виробництва, кількість працівників, продуктивність праці, енергомісткість, сировинна база, відходи виробництва тощо. Крім цих параметрів є такі, що визначають умови праці та її безпеку: ♦ загазованість, запиленість, освітленість робочих місць, ♦ рівень акустичних коливань, вібрацій, іонізуючої радіації, електромагнітного випромінювання, ♦ пожежо- та вибухонебезпечність, ♦ наявність небезпечного обладнання, засобів захисту працівників, ♦ ступінь напруженості праці, ◊ психологічний клімат та багато інших.

У звичайних умовах проживання параметри побутового середовища регламентуються відповідними санітарно-гігієнічними нормативними документами, які встановлюються державними або місцевими органами влади та охорони здоров’я. Ці параметри підтримуються спеціальними комунальними службами і самими людьми, які проживають у регіоні.

Параметри виробничого середовища регламентуються державними нормативними актами з охорони праці та нормативними актами з охорони праці окремих підприємств і відповідальність за їхнє дотримання покладається на власників підприємств або уповноважених ними осіб.

13

Але під впливом тих чи інших факторів, передусім природного чи військового характеру, параметри життєвого середовища можуть вийти за межі встановлених норм в тоді може виникнути загроза не тільки здоров’ю, а й життю людей.