5.3.5. Спрощені методи
Спрощені методи застосовуються при обмежених можливостях отримання необхідної інформації, складностях вибору зразка-аналога і т.д.
Потрібно мати на увазі, що такі оцінки є орієнтовними і при використанні їх для прийняття управлінських рішень повинні уточнюватись на основі аналізу ринку.
Один з варіантів спрощеного підходу – використання графіків середньої величини економічних параметрів продукції в залежності від його основного технічного параметру або корисного ефекту. Так, досвід свідчить, що для багатьох видів машинобудівної продукції рівні технічних і економічних параметрів тісно пов’язані, а динаміка величини повних витрат по придбанню і використанню в залежності від технічних параметрів носить плавний характер (в однакових умовах споживання і в межах одного класу продукції по характеру споживання). Ці графіки можуть бути побудовані шляхом осереднення повних витрат для окремих моделей, що відрізняються технічними параметрами (наприклад, вантажомісткістю, продуктивністю і т. ін.).
Вказаний середній рівень питомих повних витрат може розглядатись як база для оцінки продукції. Якщо величина повних витрат для досліджуваної продукції знаходиться на середньому рівні, тобто груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами дорівнює 100%. це означає, що продукція за своїми характеристиками відповідає усередненим вимогам, які існують на ринку, і є конкурентоспроможною.
У випадку, коли повні витрати по продукції перевищують середній рівень, економічні параметрі такої продукції гірші, ніж середні для ринку і конкурентоспроможність є низькою. Відповідно, якщо груповий показник конкурентоспроможності продукції за економічними параметрами менше 100%, економічні параметри вищі за середні, а отже, продукція вважається конкурентоспроможною.
Напрямки підвищення конкурентоспроможності продукції
Вибір напрямків та встановлення пріоритетів підвищення конкурентоспроможності продукції виконується на основі результатів попередньо виконаної діагностики. Якщо, наприклад, виявлено, що найбільше відставання спостерігається по групі технічних параметрів, то й заходи з підвищення конкурентоспроможності продукції повинні бути спрямовані, в першу чергу, на усунення проблем по даній групі.
Взагалі ж то комплекс заходів з підвищення конкурентоспроможності продукції охоплює значне коло аспектів діяльності підприємства, зокрема, науково-технічний, організаційний, збутовий, соціально-психологічний, юридичний, екологічний, фінансово-економічний, інвестиційний.
В цій багатоаспектній системі забезпечення конкурентоспроможності продукції можна виділити найбільш важливі питання, які на неї безпосередньо впливають [Гетьман]. Схематично ці аспекти надані на рис. 5.3.
Цінова політика підприємства щодо забезпечення високої конкурентоспроможності продукції на ринку повинна ґрунтуватись на принципах державного регулювання цін на окремі види продукції, наприклад, заборона демпінгових цін, обмеження монопольних. державних, прейскурантних і деяких ринкових цін.
Інвестиційна політика підприємства щодо випуску конкурентоспроможної продукції повинна будуватись на па підставі першочергового інвестування перспективних технологій та виробів, цільових програм з їх розробки та впровадження.
Оподаткування підприємств, яка виготовляє і реалізує на ринку конкурентоспроможну продукцію повинно носити сприятливий (більш
Рис. 5.3. Головні складові системи забезпечення конкурентоспроможності продукції
лояльний) характер для підприємницьких структур, що випускають конкурентоспроможну продукцію або впроваджують нові технології.
Кредитна політика держави і банківських структурмає носити пільговий характер щодо умов і строків кредитування тих підприємств. які опановують технологію випуску і виготовляють конкурентоспроможну продукцію.
Регулювання фінансового обліку передбачає чітку класифікацію складу витрат і фінансових результатів підприємств, які випускають конкурентоспроможну продукцію, впроваджуючи новітні розробки системи бухгалтерського, податкового та управлінського обліку.
Регулювання імпорту продукції з метою захисту вітчизняного товаровиробника передбачає здійснення протекціоністських або обмежувальних заходів щодо продукції, яка імпортується.
Антимонопольна політика державиможе бути побудована на прикладі держав з розвинутою ринковою економікою з урахуванням особливостей розвитку національного господарства та його стану у період ринкових трансформацій. Це має сприяти створенню рівнозначних умов для ринкових конкурентів і забезпеченню високої конкурентоспроможності продукції.