5.3.1. Диференціальний метод
Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності заснований на використанні одиничних параметрів продукції, що аналізується, і потреби (або зразка) та їх порівнянні.
Розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності за будь-якою групою параметрів (нормативними, технічними, економічними) ведеться за формулами:
а) у випадку, коли за базу порівняння приймається потреба:
де qi — одиничний параметричний показник конкурентоспроможності по і-му параметру (і = 1,2,3,.., n);
Рі — величина і-го параметра для продукції, що аналізується;
Рi100 — величина і-го параметра, при якому потреба задовольняється повністю;
n — кількість параметрів.
При оцінці за нормативними показниками одиничний показник приймає лише два значення - 1 або 0. При цьому якщо продукція, що аналізується, відповідає обов'язковим нормам та стандартам, показник дорівнює 1, якщо не відповідає - 0.
При оцінці за технічними та економічними параметрами одиничний показник може бути більшим або дорівнювати одиниці, якщо базові значення параметрів встановлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами.
У випадках, коли перевищення фактичного параметру продукції над потребою не сприймається споживачем як перевага, одиничне відносне значення такого параметру не може бути вищим за 1.
б) у випадку, коли за базу порівняння приймається зразок:
або
де Рі0 – величина і-го параметра для продукції, прийнятої за зразок.
З двох останніх формул обирають ту, в котрій зростанню одиничного показника відповідає підвищення конкурентоспроможності (звернемось до згадуваних раніше показниках стимуляторах і показниках-дестимуляторах).
Диференціальний метод дозволяє визначити, досягнутий чи ні рівень конкурентоспроможності, за якими показниками він не досягається, які з параметрів найбільше відрізняються від базових. Але вказаний метод лише констатує факт конкурентоспроможності продукції та наявності в ній недоліків у порівнянні з товаром-конкурентом. Він не враховує вплив вагомості кожного параметра.
5.3.2. Комплексний метод
Комплексний метод оцінки конкурентоспроможності продукції заснований на використанні комплексних (групових, інтегральних, узагальнених) показників або співставленні питомих корисних ефектів продукції, яка аналізується, і зразка.
Розрахунок групового показника за нормативними параметрами ведеться за формулою:
де Інп — груповий показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами;
∏ — знак перемноження одиничних відносних показників;
qнi — одиничний показник конкурентоспроможності за і-м нормативним параметрам;
n — число нормативних параметрів, що підлягають оцінці.
Розрахунок групового показника за технічними параметрами ведеться за формулою:
де Ітп - груповий показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;
qi – одиничний показник конкурентоспроможності по і-му технічному параметру (розраховується за формулами диференціального методу);
ɑі - вагомість і-го параметра в загальному наборі з n технічних параметрів. Визначаються експертним методом, базуючись на результатах ринкових досліджень, опитувань споживачів, семінарів, виставок, зразків і т.п.;
n – число параметрів, що приймають участь в оцінці.
Отриманий груповий показник Ітп, характеризує ступінь відповідності даного товару існуючій потребі за всім спектром технічних параметрів. Чим він вищий, тим повніше задовольняються потреби споживача.
Розрахунок групового показника за економічними параметрами здійснюється на основі визначення повних витрат споживача на придбання та використання товару за формулою:
де Іеп - груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами
З, З0 - повні витрати споживача на придбання і експлуатацію або споживання продукції відповідно по досліджуваній продукції і зразку.
Повні витрати споживача визначаються (З) визначаються за формулою:
де Зс - одноразові витрати на придбання продукції;
Сі - середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до і-го року її служби (і=1,2,3,…, Т);
Т - строк служби.
За аналогічною формулою визначається і З0.
При цьому Сі розраховується як:
де Ск – експлуатаційні витрати заk-ою статтею;
n – кількість статей експлуатаційних витрат.
Інтегральний показник
Наступним кроком є розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності за формулою:
де І- інтегральний показник конкурентоспроможності продукції.
Показник І відображає різницю між продукцією, яка порівнюється в споживчому ефекті, що приходиться на одиницю витрат споживача на придбання і використання продукції.
Якщо: І > 1 - досліджуваний товар кращий за базу;
І=1 - конкурентоспроможність товарів однакова;
І<1 - товар поступається базовому.
Оскільки конкурентоспроможність продукції є величиною, яка змінюється у часі, можна визначити та аналізувати її динаміку як за одиничними, так і груповими та інтегральною характеристиками, використовуючи з цією метою відомі зі статистики показники динаміки.
Для виявлення факторів, які найбільш впливають на інтегральний показник конкурентоспроможності, особливо тих, що стримують її зростання, і формування в подальшому напрямків підвищення конкурентоспроможності продукції слід застосувати метод факторного аналізу, який також відомий з дисциплін «Статистика» та «Економічний аналіз».