7. Вимоги до розмірів провідників

7.1Номінальне значення ширини провідника у вузькому місці плати повинно відповідати значенню приведеному в табл.2, якщо більше значення не вимагається, виходячи з електричних характеристик друкованого вузла.

7.2. У вільному місці плати рекомендується збільшувати номінальне значення ширини провідника в порівнянні з номінальним значенням ширини провідника у вузькому місці.

Номінальне значення ширини провідника у вільному місці плати повинно вибиратися з врахуванням класу точності з ряду: 0,23; 0,35; 0,55; 0,8; 1,0; 1,25; 1,5; 1,7;1,9; 2,0; 2,2; 2,5 мм.

7.3 Граничні відхилення ширини друкованого провідника у вузькому місці платі повинні відповідати значенням приведеним в табл.

Граничні відхилення ширини друкованого провідника у вільному місці плати повинні бути не менше:

0,35 для плат 2 класу точності;

0,25 для плат 3 класу точності;

0,2 для плат 4 класу точності;

0,15 для плат 5 класу точності.

7.4. Друкований провідник шириною більше 1,5 2,0 мм, розміщений на стороні пайки плати з захисною маскою, рекомендується виконувати у вигляді системи паралельних друкованих провідників шириною не більше 1,52,0 мм.

Друкований провідник шириною більше 3,0 мм, розміщений на стороні пайки плати без захисної маски, рекомендується виконувати у вигляді системи паралельних друкованих провідників шириною не більше 3,0 мм.

Номінальна віддаль між паралельними провідниками повинна бути не менше :

0,8 мм – для плат 2 класу;

0,55 мм – для плат 3 класу;

0,35 мм – для плат 4 класу;

0,25 мм – для плат 5 класу.

По погодженню з підприємством виробником друкованих плат допускається приймати номінальну віддаль між паралельними друкованими провідниками рівною:

0,5 мм – для плат 2 класу;

0,275 мм – для плат 3 класу;

0,235 мм – для плат 4 класу;

0,16 мм – для плат 5 класу.

8.Вимоги до маркування

8.1 Загальні вимоги.

8.1.1 Рекомендації про маркування плати на кресленні проводяться у відповідності з ГОСТ 2.314.

8.1.2. Маркування, яке наноситься на плату, поділяється на основне і допоміжне.

Основне маркування містить дані , необхідні для приймання плати і погодження з представником замовника.

Додаткове маркування містить дані, необхідні для контролю, монтажу і експлуатації плати.

8.2. Основне маркування.

10.2.1. Основне маркування повинно містити:

• умовне позначення плати;

• порядковий номер зміни креслення;

• дату виготовлення;

• порядковий або заводський номер плати або групи плат.

Основне маркування допускається наносити в декілька рядків один під одним при відсутності місця на платі.

8.2.3. Порядковій номер зміни креслення, дату виготовлення і порядковий (заводський номер плати (партії плат) необхідно виконувати маркувальною фарбою або травленням в місці, яке передбачене на кресленні.

8.3.Додаткове маркування.

8.3.1. Додаткове маркування повинно містити:

• позиційне позначення ВЕТ (виробів електронної техніки) у відповідності з електричною принциповою схемою;

• умовне графічне позначення ВЕТ;

• зображення контурів ВЕТ;

• буквено-цифрове позначення шару;

• цифрове або графічне позначення першого виводу ВЕТ;

• цифрове позначення точок контролю і пайки монтажних проводів;

• позначення додатного виводу полярного ВЕТ (знак “+”)

За вимогою замовника, а також по погодженню між розробником документації і підприємством - виготовлювачем плати маркування може містити і ряд інших відомостей, передбачених ГОСТ 2.314.

8.3.2.Маркувальні символи додаткового маркування необхідно виконувати шляхом травлення фольги при наявності вільного місця на стороні монтажу плати або фарбою шляхом сіткографічного друку безпосередньо на платі ( при наявності вільного місця) або по захисній масці зі сторони монтажу плати, а при необхідності, і зі сторони пайки.

8.4. Вимоги до розмірів і розміщення маркування.

8.4.1. Умовне позначення плати повинно бути виконане шрифтом 2,5 мм, а решта маркувальних символів – висотою не менше 2 мм. Шрифт маркування не регламентується. Номінальна товщина маркувальних символів повинна бути не менше:

0,25 мм – для маркування, виконаного травленням фольги на платах 2 і 3 класу точності;

0,15 мм – для маркування, виконаного травленням фольги на платах 4 і 5 класу точності;

0,3 мм – для маркування, виконаного маркувальною фарбою.

8.5. Номінальна віддаль від контуру маркувального символу , виконаного маркувальною фарбою , до краю контактної площадки з монтажним отвором, краю контактної площадки для поверхневого монтажу або краю кінцевого друкованого контакту повинно бути не менше 0,5 мм.

Номінальна віддаль від краю плати до краю маркування повинна бути не менше 5 мм.

8.6. Маркувальні символи позиційного позначення ВЕТ і умовні графічні позначення ВЕТ рекомендується розміщати поза зображенням контуру відповідного ВЕТ так, щоб вони читалися зліва на право, та знизу вверх в положенні найбільш зручному при обслуговуванні плати в складі виробу.

8.7. Позначення першого виводу ВЕТЮ точок контролю рекомендується розміщати поза контуром ВЕТ на віддалі не менше 2,5 мм від центру відповідного монтажного отвору.