- •IX. Фізика атомного ядра та елементарних частинок §128. Розмір, склад і заряд ядра. Масове і зарядове число
- •Іваненко дмитро дмитрович
- •§130. Взаємодія нуклонів і поняття про властивості і природу ядерних сил
- •Краплинна модель ядра
- •Оболонкова модель ядра
- •Нємец олег федорович
- •Пильчиков микола дмитрович
- •§132. Закономірності радіоактивного випромінювання атомних ядер Альфа - розпад
- •Бета - розпад
- •Гамма –випромінювання і його властивості.
- •Гамов джорж (георгій антонович)
- •Синельников к.Д., лейпунський о.І., вальтер а.К., латишев г.Д.
- •Лейпунський олександр ілліч
- •Ключарьов олексій павлович
- •Пасічник митрофан васильович
- •Афанасьєв микола григорович
- •Нємец олег федорович
- •Ахієзер олександр ілліч
- •Ситенко олексій григорович
- •§134. Реакція ядерного поділу. Ланцюгова реакція поділу. Ядерний реактор
- •Струтинський вілен митрофанович
- •Бродський олександр ілліч
- •Гамов джорж (георгій антонович)
- •1. Фотони
- •2. Лептони
- •3. Мезони
- •4. Баріони
- •Іваненко дмитро дмитрович
- •Боголюбов микола миколайович
- •Ахієзер олександр ілліч
Бета - розпад
- розпадом називається процес самочинного перетворення нестабільного ядра в ядро-ізобар із зарядом, який відмінний на , за рахунок випускання електрона (позитрона) або захоплення електрона.
Період піврозпаду - радіоактивних ядер змінюється від дороків. Енергія- розпаду знаходиться в межах від(для) до(для ).
- випромінювання відхиляється електричними і магнітними полями; його іонізуюча здатність значно менша (приблизно на два порядки), а проникна здатність значно більша (поглинається шаром алюмінію2 мм), ніж у- частинок.- випромінювання – це потік швидких електронів.
Терміном - розпад називають три типи ядерних перетворень: електронний- розпад, позитронний- розпад, а також електронне захоплення (або- захоплення).
Явище електронного - розпаду відбувається за правилом зміщення
і супроводжується випромінюванням електрона. Електрони, що випромінюються в процесі - розпаду, мають широкий спектр енергій від нуля до деякого максимального значення (рис. 341).
При розпаді кількість нуклонів в ядрі не змінюється. Однак, якщо з ядра випромінюється електрон, який має спін, то спін ядра повинен змінитися на. Таке неузгодження спіну ядра до і після розпаду, а також наявність суцільного енергетичного спектра випромінюваних електронів привели В. Паулі до гіпотези (1931 р.) про те, що при- розпаді разом з електроном випускається ще одна нейтральна частинка – нейтрино. Нейтрино має нульовий заряд, спіні нульову масу спокою. Нейтрино позначають.
Проте виявилось, що при - розпаді випускається не нейтрино, а антинейтрино, (античастинка за відношенням до нейтрино, яка позначається).
Гіпотеза про існування нейтрино дала змогу Е. Фермі створити теорію- розпаду (1934), а через 20 років (1956 р.) нейтрино було виявлено експериментально. Такі довгі пошуки нейтрино пов’язані з відсутністю у цієї частинки заряду та маси спокою, а також тим, що іонізуюча здатність нейтрино надзвичайно мала (один акт іонізації припадає на пробіг500 кмв повітрі), а проникна здатність – дуже висока (пробіг нейтрино з енергією1 МеВв свинцю порядкум).
Для експериментального виявлення нейтрино використовували метод, який ґрунтується на тому, що в ядерних реакціях виконується закон збереження імпульсу.
Введення нейтрино дозволило пояснити не лише збереження спіна ядра, а й неперервність енергетичного спектра випромінюваних електронів. Суцільний спектр - частинок зумовлений розподілом енергії між електронами і антинейтрино, причому сума енергій обох частинок становить.
Оскільки при - розпаді кількість нуклонів в ядрі не змінюється, аZзбільшується на одиницю, то єдиний шлях, яким може відбуватись цей процес, це перетворення одного з нейтронів ядра в протон з одночасним утворенням електрона і антинейтрино:
.
Цей процес супроводжується виконанням законів збереження електричних зарядів, імпульсу і масових чисел.
Прикладом - розпаду може бути така реакція:
.
Явище - розпаду характерне лише для штучно радіоактивних ядер і було вперше виявлено Фредериком та Ірен Жоліо-Кюрі при бомбардуванні різних ядер- частинками. Цей вид радіоактивного розпаду відбувається за таким правилом зміщення:
.
Прикладом - розпаду може бути така реакція перетворення азотуу вуглець:
.
Процес - розпаду проходить за такою схемою: один з протонів ядра перетворюється у нейтрон, випромінюючи при цьому позитрон і нейтрино:
.
Оскільки маса спокою протона менша, ніж маса спокою нейтрона, то для вільного протона реакція відбуватися не може. Однак для протона, який знаходиться в ядрі, внаслідок ядерної взаємодії частинок, ця реакція є енергетично можливою.
Позитрон - – частинка з масою спокою, яка точно дорівнює масі спокою електрона, спіном, і яка має додатний електричний заряд+е.
Позитрони можуть народжуватись при взаємодії - квантів великих енергій з речовиною. Цей процес відбувається за схемою
.
Для багатьох ядер перетворення протона в нейтрон, крім описаного вище процесу, може відбуватись через електронне захоплення, абое- захоплення, при якому ядро спонтанно захоплює електрон з однієї із внутрішніх оболонок атома, випускаючи нейтрино:
.
Необхідність появи нейтрино випливає із закону збереження спіна. Схема е-захоплення:
,
тобто один з протонів ядра перетворюється у нейтрон, заряд ядра зменшується на одиницю і воно зміщується вліво, так само, як і при позитронному розпаді.
Електронне захоплення супроводжується характеристичним рентгенівським випромінюванням, що виникає при заповненні вакансій, які утворюються в електронній оболонці атома. При е-захопленні, крім нейтрино, ніякі інші частинки не випромінюються. Прикладом електронного захоплення може служити перетворення радіоактивного ядра берилію у стабільне ядро літію:
.