Основні напрямки в мовознавстві другої половини XIX ст.

1.Лінгвістична концепція А. Шлейхера. Натуралізм у

мовознавстві.

2.Психологічний напрям у мовознавстві. Г. Штейнталь.

3.Молодограматизм.

4.Школа «слів і речей».

5.Школа естетичного ідеалізму.

6.Неолінгвістика.

7.Казанська лінгвістична школа І.О.Бодуена де Куртене.

8.Соціологічний напрямок.

9.Лінгвістична концепція Фердинанда де Соссюра.

Натуралізм — це напрямок, який поширював принципи і методи природничих наук на

вивчення мови і мовленнєвої діяльності.

Основоположник - німецький мовознавець

Август Шлейхер (Шляйхер) (1821– 1868). Праці: «Мови Європи в систематичному огляді» (1850), «Морфологія церковнослов'янської мови» (1852),

«Про морфологію мови» (1859),

«Підручник литовської мови» з хрестоматією і словником (1856—1857), «Порівняльно-історичні дослідження»

(1848), «Німецька мова» (1860), «Компендіум порівняльної граматики індоєвропейських мов» (1861).

Шлейхер вважає, що

«встановлені Дарвіном для видів тварин і рослин закони можуть бути застосовані в головних своїх

рисах до організмів мов».

Переносить запозичену з біологічної систематики класифікацію рослин і тварин (рід, вид, підвид, різновид, особина) на класифікацію мов.

Роду відповідає прамова, виду — мова певного етносу, підвиду — діалект, різновиду — говірка,

особині — мовлення окремих людей.

Вчення про мовні типи Шляйхер називав морфологією, запозичивши цей термін із природничих наук, де він позначав науку про будову і формотворення рослин.

Морфологія мов мала вивчати мофрлогічні типи мов, їх походження та

взаємовідношення.

Морфологічний тип (клас) мови визначає будова слова, яке може виражати значення («корінь») і відношення («суфікс»).

Допускають три типи комбінації значення і відношення:

кореневі (ізолятивні) мови мають тільки значення (корені) китайська;

аглютинативні мови виражають значення і відношення (корені і префікси) – тюрко-татарські, монгольська;

флективні мови утворюють у слові одиницю, яка виражає значення і відношення – семітські, індоєвропейські

Морфологічні типи мов, на думку Шлейхера, відповідають різним епохам у розвитку землі:

кристал — кореневі (ізолятивні)

мови,

рослинний світ — аглютинативні мови,

тваринний світ — флективні мови.

Під впливом природничих наук Шлейхер створив свою

теорію родовідного дерева.

Принцип генетичної класифікації використовують і нині. Тепер теорію родовідного дерева синтезували з теорією хвиль Йоганна Шмідта, за якою індоєвропейська мова існувала на великій території, не була єдиною, а складалася з низки діалектів. Нові мовні явища, що виникали на певній території, поширювались, як хвилі від кинутого у воду каменя.

батько

•санскр. pitā, грецьк. πατήρ

•лат. pater, готськ. fadar, д.-ісл.fađir

•*patē

•*patēr

•Голосні - A, I, u, закінчення називного відмінка –s

•*patars