Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Металловедение_.pdf
Скачиваний:
112
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
4.98 Mб
Скачать

ЛЕКЦІЯ № 11. Основи термічної обробки

Теорія термічної обробки вуглецевих сталей та чавунів Термічною обробкою називається сукупність операцій нагрівання,

витримування й наступного охолодження заготовок або готових виробів за певними режимами з метою зміни їх структури і надання

їм потрібних механічних, фізичних або хімічних властивостей. В

 

основі

термічної

обробки

сталей

лежать

перетворення, що

 

відбуваються в них під час нагрівання й охолодження.

 

 

 

Термічно обробляють відливки, поковки, напівфабрикати (отримані

 

вальцюванням,

волочінням або

 

пресуванням),

зварні

вироби,

деталі

 

машин

та

інструменти

різного

призначення. Термічну

обробку

 

застосовують або як проміжну операцію для поліпшення технологічних

 

властивостей (оброблюваності тиском чи різанням), або як прикінцеву

 

операцію

 

технологічного

 

процесу

для

досягнення

певни

експлуатаційних

властивостей

матеріалу. Чим

складніша

й

відповідальніша конструкція виробу, тим більша частка в ньому

термооброблених деталей.

 

 

 

 

 

 

 

Загальні положення

 

 

 

 

 

 

 

У сучасному

машинобудуваннітермічна

обробка є найбільш

 

поширеним способом зміни

структури

та

властивостей

металів

і

сплавів. Це технологічний процес теплової обробки металів і сплавів з метою зміни структури та властивостей шляхом нагрівання і

охолодження. Результатом термічної обробки є зміцнення або знеміцнення сплаву (сталі). Проте термічна обробка ефективно впливає на властивості лише тих сплавів, які мають не менше двох фаз, здатних до перетворення при нагріванні і охолодженні. Так, залізовуглецеві сплави (сталі) мають дві поліморфні модифікації: на основі a-заліза (ОЦК-гратка ) і g-заліза (ГЦК-гратка), які зумовлюють можливість проведення термічної обробки сталей. Наукові основи

термічної

обробки

було закладено.

КД.

Черновим

у 1868 р.

відкриттям

критичних

температур(точок

A1

і A3), за

яких відбу-

ваються фазові перетворення при нагріванні і охолодженні сталі, та побудовою на їх основі діаграми стану системи залізовуглець. Користуючись діаграмою стану, визначають області структурних перетворень і лінії (температури) їх рівноваги.

Будь-яка операція термічної обробкице нагрівання металу до певної температури (t) з потрібною швидкістю (Vн), витримування за цієї температури протягом певного часу(t) й охолодження із заданою швидкістю (Vох). Графіком температура - час може бути охарактеризований будь - який процес термічної обробки. Термічна

111

обробка може бути простою або складною (рис. 11.1; 11.2).

Рис. 11.1. Проста термічна обробка [13]:

tн - час нагріву до певної температурі; tв- час витримки при певній температурі; tо- час охолодження

Рис. 11.2. Складна термічна обробка [13]

Залежно від температури нагрівання розрізняють обробку з нагріванням до температур вище і нижче температури фазових перетворень (Tп). Температура нагрівання та швидкість охолодження визначають вид термічної обробки.

Так (рис. 11.3), нагрівання вище температури фазових перетворень (Т2) і подальше повільне охолодження призводять до фізико-хімічної та структурної рівноваги сталі.

Такі операції називаютьі д п а л ю в а н н я м . Швидке ж охолодження заважає утворенню рівноважної структури, й таку операцію називають г а р т у в а н н я м . Нагрівання до температури нижче за температуру фазових перетворень(t1) сприяє наближенню

до стану рівноваги. Вплив швидкості охолодження при цьому

112