конспект лекцій теа
.pdfОсновна ознака класифікації виробничих резервів— за джерелами підвищення ефективності виробництва, що зводяться до трьох основних груп(простим моментам процесу праці): доцільна діяльність, або сама праця, предмет праці і засіб праці. За цією ознакою, розрізняють три групи резервів: резерви матеріальних ресурсів, резерви засобів виробництва, і резерв трудових ресурсів.
Зпозиції підприємства у залежності від джерел
утворення |
(місць виникнення) розрізняють |
зовнішні |
і |
|
|||||||
внутрівиробничі резерви. |
У залежності від |
рівня |
управління |
||||||||
зовнішні |
резерви |
підрозділяють |
галузевіна |
, |
регіональні, |
|
|||||
державні. |
Використання |
зовнішніх |
резервів |
|
|
позначається |
на |
||||
рівні економічних показників підприємства, але головним |
|
||||||||||
джерелом |
економії |
на |
підприємствах, як |
правило, |
є |
|
|||||
внутрівиробничі резерви. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
За характером впливу на результати діяльності |
|||||||||||
підприємства резерви поділяють на екстенсивні та інтенсивні. |
|
|
|||||||||
До |
резервів |
екстенсивного |
характеру |
відносять, |
ті |
||||||
практична |
реалізація яких потребує додаткового залучення |
||||||||||
ресурсів. Резервами |
інтенсивного |
характеру |
вважають , тіякі |
|
|||||||
зв’язані з найбільш повним та раціональним використанням
виробничого потенціалу підприємства. |
такожпо |
тим |
кінцевим |
|
Класифікують |
резерви |
|||
результатам, на які ці резерви впливають. Розрізняють резерви:
підвищення обсягу продукції, удосконалювання структури й асортименту виробів, поліпшення якості, зниження собівартості продукції за елементами витрат, за статтями витрат, за центрами відповідальності; резерви підвищення прибутковості продукції, зміцнення фінансового становища і підвищення рівня рентабельності.
Для раціональної організації пошуку резервів важливе значення має їхнє угрупованняза стадіями процесу відтворення
(постачання, виробництво і збут продукції), а також по стадіях створення н експлуатації виробів — життєвого циклу виробів (передвиробнича стадія — конструкторська і технологічна підготовка виробництва; виробнича стадія — освоєння нових
181
виробів і нових технологій у виробництві; експлуатаційна стадія — споживання виробу; стадія утилізації — зняття виробу з виробництва).
За ознакою терміну використання резерви підрозділяють на поточні (реалізовані протягом даного року) і перспективні (які можна реалізувати в більш далекій перспективі).
За способами виявлення резерви класифікуються наявні (ліквідація очевидних втрат і перевитрат) і сховані, котрі можуть бути виявлені шляхом глибокого економічного аналізу, його особливих методів, наприклад порівняльного міжгосподарського аналізу, функціонально-вартісного аналізу й ін.
В процесі підрахунку резервів слід враховувати наступні правила:
-в резерви слід зараховувати тільки негативний вплив факторів, на які може впливати підприємство;
-при обчислені резервів збільшення обсягу виробництва:
зодного моменту праці (використання предметів праці, засобів праці та ефективності самої праці) – розраховується сукупний резерв;
звсіх трьох моментів праці— обчислюється комплектний
резерв, тобто найменший з трьох груп , резервівякий забезпечений всіма видами ресурсів.
Усі виявлені резерви повинно підкріпити необхідними
засобами, |
які |
дозволяють |
їх мобілізувати та запровадити у |
||||
практику діяльності підприємства. |
|
|
|
|
|||
8.3. |
|
ЗАГАЛЬНА |
МОДЕЛЬ |
КОМПЛЕКСНОГО |
|||
ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ. |
|
|
|
|
|||
Під |
комплексним |
економічним |
аналізом розуміють |
|
|||
всебічне |
дослідження |
економіки |
підприємства |
на |
основ |
||
вивчення |
системи економічних |
показників з |
урахуванням |
||||
факторів, які впливають на результати діяльності підприємства. |
|
||||||
Це багатоетапний процес аналітичного дослідження результатів |
|
||||||
усіх видів діяльності підприємства, який охоплює всі стадії |
|
||||||
відтворюючого процесу на підприємстві. Для проведення такого |
|
||||||
дослідження |
необхідно |
проаналізувати |
численну |
кількість |
|||
182
показників, які характеризують різноманітні об’єкти аналізу. Для проведення точних розрахунків та одержання змістовних
висновків, які відображують реальні економічні процеси на
підприємстві, необхідно |
враховувати |
|
складні |
зв’язки |
та |
||||
підпорядковуваність |
|
факторів-показників |
господарсько |
||||||
діяльності. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Складність |
цього |
процесу |
|
обумовлює |
необхідність |
|||
розробки |
певної |
послідовності |
|
та |
підпорядкова |
||||
досліджуваних об’єктів. |
|
|
|
|
|
|
|||
|
В сучасній економічній літературі є два основні підходи |
||||||||
до |
послідовності |
проведення |
комплексного |
економічного |
|||||
аналізу. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1) Виходячи з того, що основною метою функціонування |
|
|||||||
кожного підприємства в умовах ринкової економіки є одержання |
|
||||||||
прибутку, прихильники першого підходу вважають необхідним |
|
||||||||
проведення |
комплексного |
економічного |
аналізу |
з |
оцінки |
||||
фінансового стану підприємства, який є загальним відбитком |
|||||||||
ефективності господарювання підприємства. |
|
|
|
||||||
|
2) Прихильники другого підходу вважають за доцільне |
||||||||
проведення комплексного економічного аналізу починаючи з |
|||||||||
аналізу |
організаційно-технічного |
|
розвитку |
підприємства, |
|||||
аргументуючи це тим, що продуктивність праці та економічні показники взагалі залежать від технічних умов виробництва, використовуваної техніки, прогресивності технологічних процесів, технічної й енергетичної озброєності праці, ступеню концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування, тривалості виробничого циклу, ритмічності виробництва, рівня організації виробництва і керування. Від усіх цих умов залежить ступінь використання виробничих ресурсів: засобів праці,
предметів праці і самої праці. |
|
|
Взагалі, вирішальним значенням |
при |
складанні блок- |
схеми комплексного економічного |
аналізу |
є відображення |
реальних співвідношень між групами показників.
Узагальнюючі показники кожного блоку називаються синтетичними. Синтетичний показник одного блоку, що є виходом для цього блоку підсистеми, для іншого, субпідрядного
183
з ним, буде відігравати роль входу. Тобто, за допомогою цих узагальнюючих показників здійснюється зв’язок між окремими
блоками в |
системі економічного аналізу. Кожний блок як |
|||||
відносно відособлена система формується в систему аналітичних |
||||||
показників, з яких складаються ці узагальнюючі показники. |
|
|||||
На |
рівні |
підприємства |
система |
взаємопов’язаних |
||
економічних |
показників |
включає |
сукупність |
показни |
||
ресурсного |
забезпечення, виробництва |
і реалізації продукції |
||||
(робіт, послуг), витрат виробництва, фінансових результатів і |
||||||
фінансового стану.
Кожна з виділених груп містить низку показників. Які і
забезпечують комплексність дослідження. |
|
|
|||
Ресурсне |
забезпечення включає показники |
наявності, |
|||
динаміки і використання необоротних, оборотних |
активів, а |
||||
також робочої сили. |
|
|
|
||
До |
групи |
виробництво, реалізація товарів, робіт, |
|||
послуг входять такі показники: обсяг виробництва і реалізації, |
|||||
виконання плану виробництв і реалізації продукції, її якість, |
|||||
рівень |
використання |
виробничої |
потужності |
підприємства, |
|
структура, асортимент і номенклатура продукції, ритмічність виробничої діяльності, рівень виконання договірних зобов’язань та ін.
Витрати виробництва визначають за допомогою таких показників: загальна сума витрат, а також за елементами і статтями витрат. постійні і змінні витрати, витрати виробництва на одну гривню готової продукції, повна, виробнича
собівартість, собівартість окремих виробів та всього випуску
продукції. |
|
|
|
|
|
Дослідження |
фінансових результатів здійснюється |
за |
|||
допомогою |
показників |
величини |
прибутку |
і |
|
рентабельності в цілому та за видами господарської діяльності, |
|||||
джерелами формування, напрямами використання. |
|
|
|||
Фінансовий |
стан |
підприємствахарактеризує ціла |
|||
система показників з аналізу ліквідності, платоспроможності підприємства, рентабельність господарської діяльності, активів, власного і позикового капіталу, стан на ринку цінних паперів.
184
Характерною |
особливістю |
проведення |
комплексного |
||||||||
економічного аналізу згідно з названими групами показників є |
|
||||||||||
можливість робити його не тільки в логічній послідовності, |
|
||||||||||
починаючи |
від |
ресурсів |
до |
оцінки |
фінансового |
с |
|||||
підприємства («знизу-вверх»), а й навпаки , шляхом деталізації |
|
||||||||||
– від загальних показників фінансового стану |
- до часткових, а |
|
|||||||||
саме до ресурсного забезпечення («зверху і донизу»). |
|
||||||||||
Визначальним |
|
напрямом |
|
мобілізації |
рез |
||||||
виробництва і реалізації продукції є інтенсифікація виробничо- |
|
||||||||||
збутової діяльності. |
Сукупний |
вплив |
дії |
екстенсивних |
і |
||||||
інтенсивних |
факторів |
може бути оцінений з використанням |
|||||||||
методу ключової матриці. Перевага такої оцінки полягає в тому, |
|
||||||||||
що можуть бути встановлені міжресурсні зв’язки і визначені |
|
||||||||||
можливості інтенсифікації. Модель ключової матриці подана у |
|
||||||||||
таблиці 8.3. |
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця 8.3 |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Модель ключової матриці аналізу дії екстенсивних і |
|
||||||||||
|
|
інтенсивних факторів виробництва |
|
|
|
||||||
|
|
П |
|
Ф |
|
|
Т |
|
М |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
П |
|
|
|
Оф = Ф/П |
Ор= Т/П |
Ом= М/П |
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Ф |
|
Фо = П/Ф |
|
|
|
Фр = Т/Ф |
Фм= М/Ф |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Т |
|
Ро=П/Т |
|
РФ = Ф/Т |
|
|
|
Рм= М/Т |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
М |
|
Мо=П/М |
|
Мф = Ф/М |
Мр= Т/М |
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
У моделі використані такі позначення: П – випуск продукції, тис. грн..;
Ф– вартість основних виробничих фондів, тис. грн..
Т– вартість оплати праці, тис. грн..
М – вартість витрачених матеріалів, тис. грн..
Фо – фондовіддача основних виробничих фондів; Ро – зарплатовіддача;
185
Мо – матеріаловіддача; Оф – фондомісткість продукції;
Ор – зарплатомісткість продукції; Ом – матеріаломісткість продукції; Рф – фондоозброєність праці;
Мф – фондозабезпеченість обробки матеріалів; Мр – працезабезпеченість обробки матеріалів;
Фр – забезпеченість роботи фондів робочою силою; Фм – матеріалозабезпеченість роботи фондів Рм – матеріалозабезпеченість праці.
|
Кількісне |
співвідношення |
екстенсивності |
|
||||
інтенсивності розвитку виражається в показниках використання |
|
|||||||
виробничих і фінансових ресурсів. Показниками екстенсивності |
|
|||||||
розвитку є кількісні показники використання ресурсів: кількість |
|
|||||||
працюючих, |
величина |
витрачених предметів праці, розмір |
|
|||||
амортизації, обсяг основних виробничих фондів та авансованих |
|
|||||||
оборотних засобів. Показники інтенсивності розвитку– якісні |
|
|||||||
показники використання |
ресурсів, |
тобто |
продуктивність праці |
|
||||
(або працеємність), матеріаловіддача (або |
матеріаломісткість), |
|
||||||
фондовіддача |
(або |
фондомісткість), |
кількість |
оборотів |
|
|||
оборотних засобів. |
|
|
|
|
|
|
||
|
Оцінка |
результатів |
інтенсифікації |
включає |
|
таку |
||
систему розрахунків: |
|
|
|
|
|
|
||
1)визначення динаміки показників інтенсифікації використання виробничих ресурсів;
2)визначення співвідношення приросту використання
|
виробничих ресурсів у розрахунку на1% приросту |
||||
|
обсягу виробництва; |
|
|
|
|
3) |
розрахунок |
частки |
впливу |
зміни |
показни |
|
інтенсифікації |
на |
приріст |
обсягу |
виробництв |
|
продукції: |
|
|
|
|
4) |
розрахунок відносної економії виробничих ресурсів: |
||||
5) |
комплексна |
оцінка |
всебічної |
інтенсифіка |
|
|
виробництва. |
|
|
|
|
186
8.4. |
МЕТОДИ |
ПОРІВНЯЛЬНОЇ |
КОМПЛЕКСНОЇ |
ОЦІНКИ |
|
|
|
До |
методів |
порівняльної комплексної ,оцінкиякі |
|
використовують в практиці економічного аналізу належать:
-метод сум;
-метод коефіцієнтів;
-метод геометричної середньої;
-метод суми місць;
-метод суми балів;
-метод відстаней;
-таксонометричний.
Метод |
сум |
полягає у |
розрахунку |
загального |
інтегрального показника як суми його фактичних значень, |
||||
виражених в абсолютних або відносних величинах. |
|
|||
Для |
розрахунку |
комплексного |
показника |
оцінки за |
абсолютними величинами застосовують формулу: |
|
|||
|
|
n |
|
|
|
|
R j = åxij , |
|
(8.1) |
i=1
де xij – фактичне значення і-го показника на j-му аналізованому об’єкті (підприємстві, підрозділі), і= 1, 2, ..., n; j = 1, 2, …, m.
Із відносних показників інтегральний показник визначається наступним чином:
|
|
|
n |
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
xij |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
R j = å |
, |
|
|
(8.2) |
|
||
|
|
|
0 |
|
|
|
||||
|
|
|
i =1 |
xij |
|
|
|
|
|
|
де x0 , |
x1 – базове та фактичне значенняі-го показника на j-му |
|
||||||||
ij |
ij |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
об’єкті (підприємстві, підрозділі). |
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
Метод |
сум |
використовується |
лише |
|
у |
вип |
|||
односпрямованості досліджуваних показників (стимулятори або |
|
|||||||||
дестимулятори), |
коли |
збільшення |
часткового |
|
показника |
|||||
призводить до покращення інтегральної оцінки |
і |
навпаки. |
||||||||
Однакову спрямованість показників можна досягти |
шляхом |
|||||||||
заміни відподних показників на обернені, |
розраховані як частка |
|
||||||||
|
|
|
187 |
|
|
|
|
|
|
|
від ділення одиниці на прямий показник. Так, оскільки зростання доходу від реалізації продукції та операційних витрат викликає протилежну оцінку, при розрахунку комплексної оцінки необхідно показник операційних витрат замінити на обернений – економії операційних витрат(1: операційні витрати). Суттєвим недоліком методу сум є також можливість отримати високу комплексну оцінку при низьких рівнях окремих
часткових |
показників, тобто |
можливе |
нівелювання низьких |
|
значень величин за рахунок перекриття їх іншими, вищими |
|
|||
показниками. |
|
|
|
|
Для |
врахування |
значимості |
показників |
доцільн |
додатково ввести вагові коефіцієнтиwі. |
Тоді формула (8.1) |
|
||
набуває вигляду: |
|
|
|
|
|
|
n |
|
|
|
R j |
= åwi xij , |
(8.3) |
|
i=i
де wi – коефіцієнт вагомості (значимості) і-го показника. Найкращим підприємством (підрозділом) за цим методом
вважається |
те, у |
якого |
|
максимальна |
сума |
показників- |
||
стимуляторів або мінімальна сума показників-дестимуляторів. |
||||||||
Метод коефіцієнтів передбачає визначення загального |
||||||||
інтегрального показника у вигляді добутку відповідних |
||||||||
часткових |
коефіцієнтів, які |
|
показують |
відносну |
зміну |
|||
досліджуваних показників: |
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
x1 |
|
|
||
|
|
|
pij |
= |
ij |
. |
(8.4) |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
xij0 |
|
|
||
Для визначення добутку показників використовують таку |
||||||||
формулу: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
n |
|
|
||
|
|
|
R j |
= Õ pij , j =1, ..., m. (8.5) |
|
|||
|
|
|
|
i =1 |
|
|
||
Метод геометричної середньоїпередбачає визначення |
||||||||
комплексної |
оцінки |
за |
допомогою |
розрахунку |
середньо |
|||
188
геометричної із коефіцієнтів відносної зміни досліджуваних показників. Для цього використовується формула
|
n |
|
|
|
R j = n Õ pij , |
j=1, …, m. |
(8.6) |
|
i=1 |
|
|
Проте слід пам’ятати, що цей метод використовується |
|||
тоді (за умови), коли |
найвищий рівень показника дорівнює |
||
одиниці, тобто 0 ≤ pij≤ 1. |
|
|
|
Метод суми |
місць передбачає |
попереднє |
ранжування |
досліджуваних об’єктів у порядку зростання за показникамистимуляторами та у порядку зменшення за показникамидестимуляторами та присвоєння їм відповідних місць(рангів).
По кожному об’єкту дослідження визначається сума |
занятих |
|||||
ним місць: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
n |
|
|
|
|
|
R j |
= åsij , |
(8.7) |
|
|
|
|
|
i=1 |
|
|
|
де sij – |
місце j-го об’єкта серед інших по і-му показнику, j=1, …, |
|
||||
m. |
Якщо |
отримана |
комплексна |
оцінка |
у |
декіль |
|
||||||
досліджуваних |
об’єктів |
порівняльного |
аналізу |
співпадає, |
||
першість буде мати той із них, хто при підрахунку суми місць |
|
|||||
набере |
більше |
додатних |
і менше від’ємних .значеньДля |
|
||
врахування значимості показників можливо додатково ввести |
||||||
вагові коефіцієнти wі. |
|
|
|
|
||
|
Менша сума місць свідчить про кращі результати роботи, |
|
||||
тому |
критерій |
оцінки |
найкращого |
об’(єктапідприємства, |
|
|
підрозділу): min R j (1 £ j £ m). |
|
|
|
|
||
Метод суми балів. При побудові бальних оцінок задаються шкали, що характеризуються мінімальною і максимальною кількістю балів, якими може бути оцінений кожний показник. Верхня і нижня межа шкали може мати як позитивне, так і негативне значення. Дискретна шкала задає певне число рівнів балів, з допомогою яких оцінюється показник. У випадку
189
неперервної шкали оцінки можуть належати будь-якій точці відрізку, який визначає шкалу відповідного показника.
Якщо відомі вихідні значення показників, шкала оцінок по кожному показнику і способи оцінок, то можна розрахувати бальну оцінку кожного показника.
Використаємо неперервну шкалу бальних оцінок на відрізку [0,5]. Для розрахунку бальних оцінок показниківстимуляторів будемо використовувати наступну формулу:
|
|
5(х |
іj |
- xmin ) |
|
|
|
|||
bij = |
|
|
|
|
|
і |
; |
|
(8.8) |
|
|
(xmax |
- xmin ) |
|
|||||||
для показників-дестимуляторів: |
|
і |
|
|
|
і |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5(х |
іj |
- xmin ) |
|
|
|||
bij = |
5 - |
|
|
|
і |
|
, |
(8.9) |
||
(xmax - xmin ) |
||||||||||
|
|
|
|
|
і |
|
і |
|
|
|
де bij – бальна оцінка і-го показника на j-му аналізованому об’єкті (підприємстві, підрозділі),
xіmax – максимальне значення і-го показника;
– мінімальне значення і-го показника, і= 1, 2, ..., n; j = 1, 2,
…, m.
Значення комплексної оцінкиRj аналізованого об’єкта (підприємства, підрозділу) знаходиться за формулою:
|
|
|
n |
|
|
|
|
|
|
|
R j = åbij . |
|
|
(8.10) |
|
|
|
|
i=1 |
|
|
|
|
Критерій |
оцінки |
найкращого |
підприємства(підрозділу): |
||||
max R j (1 £ j £ m). |
|
|
|
|
|
||
Метод |
відстаней – метод |
комплексної |
оцінки, який |
||||
полягає у порівнянні результатів діяльностіоб’єктів аналізуз |
|||||||
певним |
еталоном. У |
якості еталона вибирають реально не |
|||||
існуюче |
підприємство (підрозділ), |
яке |
характеризується |
||||
найкращими |
показниками, тобто |
максимальними |
значеннями |
||||
показників-стимуляторів |
та |
мінімальними– |
показників- |
||||
дестимуляторів: |
|
|
|
|
|
||
190