Міжнародне приватне право

Колізійні прив’язки для визначення статуту деліктного зобов’язання

Схема 6.2.

§ 6.4. Деліктні зобов’язання з іноземним елементом у законодавстві України

В Україні питання врегулювання деліктних зобов’язань розв’язується на рівні спеціальних приписів чинного законодавства й міжнародних домовленостей, учасником яких є наша держава.

Основним нормативним актом, що регулює деліктні відносини з іноземним елементом в Україні, є Закон України «Про міжнародне приватне право», розділ VII якого присвячено врегулюванню позадоговірних зобов’язань шляхом встановлення відповідних колізійних прив’язок [25].

У Законі України «Про міжнародне приватне право» досить повно відображені напрацювання міжнародного приватного права у сфері застосування колізійних прив’язок при виборі статуту деліктного зобов’язання.

160

Глава 6. Деліктні забов’язання в міжнародному приватному праві

Стаття 48 Зкону визначає загальний припис застосування ко-

лізійної прив’язки lex loci delicti до зобов’язань з відшкодування шкоди, а ч. 1 ст. 49 деталізує цю прив’язку в межах закону країни, де була вчинена неправомірна дія, що стала підставою виникнення деліктного зобов’язання. Двосторонній доміцилій як прив’язка врегулювання деліктних зобов’язань з іноземним елементом за вітчизняним цивільним законодавством передбачається згідно з ч. 2 ст. 49 Закону, колізійна прив’язка lex fori теж віднайшла своє обґрунтування у національному законодавстві України згідно з ч. 3 ст. 49 Закону. І, нарешті, згідно з ч. 4 ст. 49 Закону, сторони зобов’язання, що виникло внаслідок завдання шкоди, у будь-який час після його виникнення можуть обрати право держави суду, тобто закріпле-

но обмежену двосторонню автономію волі сторін деліктного зобов’язання.

Крім загальних приписів щодо застосування колізійних прив’язок у внутрішньому законодавстві України встановлюються

особливості врегулювання спеціальних деліктних зобов’язань за участю іноземного елемента. Так, Кодекс торговельного мореплавства України досить детально регламентує особливості регулювання деліктних зобов’язань в межах торгівельного мореплавства, згідно ст. 5 якого у разі заподіяння судном шкоди, що не передбачена статтями 296 і 314 Кодексу, відшкодування завданих збитків регулюється законодавством держави, де мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, а якщо шкода заподіяна у відкритому морі, – законодавством держави, під прапором якої ходить судно, тобто має місце прив’язка lex loci delicti або прив’язка до закону прапора [26].

Статтею 296 КТМ України відносини, пов'язані з відшкодуванням збитків від зіткнення суден у внутрішніх водах або територіальному морі, регулюються законодавством держави, де трапилося зіткнення. Якщо всі судна, що зіткнулися, ходять під одним прапором і не зачіпають інтересів третьої сторони, застосовується законодавство держави прапора цих суден незалежно від того, де трапилося зіткнення.

В межах статті 314 КТМ України визначені особливості застосування права у випадку заподіяння ядерної шкоди судном, обладнаним ядерною установкою, на території України, у т.ч. територіальне море, а також у разі заподіяння ядерним судном, що плаває під Державним прапором України, ядерної шкоди у виключній мор-

161

Міжнародне приватне право

ській економічній зоні, шляхом поширення правових норм глави 5 Кодексу на ці відносини. При цьому із тлумачення положень вказаної глави і ч. 2 ст. 14 КТМ випливає висновок про застосування тут також і колізійної прив’язки до закону прапора, під яким плаває судно.

Статтею 50 Закону України «Про міжнародне приватне право» окремо виділені випадки застосування колізійних прив’язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), а саме: право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого; право держави, у якій знаходиться місце проживання або місцезнаходження виробника або особи, яка надала послугу; право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.

Міжнародні домовленості, що є джерелом врегулювання деліктних зобов’язань з іноземним елементом у вітчизняному праві, досить різноаспектні. Характеризуючи використані в них колізійні прив’язки можна окреслити окремі з них.

Найбільш поширеною колізійною прив’язкою, що використовується у міжнародних домовленостях за участю нашої держави, є класична прив’язка lex loci delicti, яка відображена зазвичай разом з прив’язками до закону доміцилію, автономії волі сторони сторін. Зокрема, вказане має місце у нормативних приписах багатосторонніх домовленостей: ст. 42 Конвенції про правову допомогу і правових відносинах у цивільних, сімейних та кримінальних справах країн СНД від 22 січня 1993 року, ст. 45 Конвенції про правову допомогу і правових відносинах у цивільних, сімейних та кримінальних справах країн СНД від 7 жовтня 2002 року, ст. 11 Угоди про вирішення спорів, пов’язаних зі здійсненням господарської діяльності від 29 березня 1992 року, в якій додатково позначена прив’язка lex fori. Подібні положення мають місце у двосторонніх угодах приватноправової сфери, стороною яких є Україна, з Республікою Узбекистан від 19.02.1998 року (ст. 42), з Турецькою Республікою від 23 листопада 2000 року (ст. 29), з Румунією від 30 січня 2002 року (ст. 33), з Республікою Молдова від 13 грудня 1993 року (ст. 35), з Республікою Македонія від 10 квітня 2000 року (ст. 43), з Литовською Республікою від 7 липня 1993 року (ст. 33), з Корейською НародноДемократичною Республікою від 13 жовтня 2003 року (ст. 32) та інших.

162

Глава 6. Деліктні забов’язання в міжнародному приватному праві

Крім наведених норм, серед міжнародних домовленостей за участю України на сьогодні наявні також і приписи до врегулювання спеціальних деліктних зобов’язань, як-то Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків країн СНД від 9 вересня 1994 року, Венська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963 року з поправками 1997 року, Конвенція про цивільну відповідальність, завдану при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним, залізничним і внутрішнім водним транспортом 1989 року, Міжнародна конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 року, Конвенція про уніфікацію деяких правил відносно відповідальності, що випливає із зіткнення суден внутрішнього плавання 1960 року, Міжнародна конвенція про відповідальність операторів ядерних суден 1962 року.

163