2. Особливості міжнародного технологічного обміну в сучасних умовах
У сучасних умовах міжнародному технологічному обміну притаманні певні особливості:
Розвиток ринку наукоємних технологій. Прогресивною вважається тенденція не просто зростання експортного потенціалу країни, а його "інтелектуалізація", тобто збільшення частки наукоємних високотехнічних товарів у загальній структурі експорту. Це є чинником економічного зростання.
Монополізація найбільших фірм на ринку технологій. Науково-дослідні розробки концентруються в найбільших фірмах промислово-розвинутих країн, оскільки тільки вони володіють достатніми фінансовими коштами для проведення дорогих досліджень.
Технологічна політика ТНК. Важливе місце в технологічній політиці ТНК займає міжнародне науково-технічне співробітництво шляхом створення стратегічних альянсів між ТНК різних країн для спільного рішення науково-технічних проблем. У рамках стратегічних альянсів ТНК проводять спільні НДДКР, здійснюють взаємний обмін науковими досягненнями і виробничим досвідом, підготовку кваліфікованих кадрів.
Взаємини ТНК із країнами, що розвиваються. ТНК намагаються створити таку структуру міжнародного поділу праці, яка забезпечувала б економічну і технічну залежність країн, що розвиваються. Так, у цих країнах ТНК створюють підприємства по випуску комплектуючих виробів, що поставляються на дочірні підприємства в інших країнах. Передбачаючи технології на виготовлення проміжної продукції в країні з дешевою робочою силою, ТНК тим самим знижує собівартість своїх товарів.
Участь у міжнародному технологічному обміні "венчурних" фірм. Перевага цих фірм на ринку технологій полягає у вузький спеціалізації. Випускаючи обмежену номенклатуру товарів, ці фірми отримують доступ на низько спеціалізовані світові ринки; не несуть додаткових витрат на вивчення ринку, рекламу; приділяють більше уваги безпосередньому вирішенню науково-технічних завдань.
Розвиток міжнародної технічної допомоги. Ця допомога надається розвинутими країнами країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою в галузі передачі технічних знань, досвіду, технології, навчання персоналу.
2.1. Сторони контрактів на виконання напряму зовнішньоекономічних
Операцій
У будь-якому ліцензійному договорі, зазвичай, міститься зобов'язання ліцензіара забезпечити передачу ліцензіатові необхідних знань і досвіду в такому обсязі, який гарантує одержання параметрів продукції чи процесу, досягнутих у виробництві ліцензіара. Це зобов'язує ліцензіара передавати за ліцензійними договорами ноу-хау в повному обсязі, навіть якщо це не долучено до обумовленого переліку.
Виявлення ноу-хау й узгодження між сторонами обсягів його передачі як предмета ліцензійного договору пов'язано з певними труднощами і є винятково результатом домовленості між партнерами. Тому двох однакових ліцензійних договорів не буває, навіть якщо вони укладені на той самий предмет ліцензійного договору [17]. Ліцензійні договори будуть значно відрізнятися залежно від обсягу виробництва ліцензійної продукції, рівня конкретних промислових підприємств, на яких будуть освоюватися ліцензії, від рівня вишколу інженерно-технічного персоналу й обслуги на цих
підприємствах та від інших чинників.
До структури ліцензійних договорів, як правило, входять такі розділи — Зазвичай, на практиці окремі умови можуть пропускатися, але варто мати на увазі, що в різних країнах чинним національним законодавством можуть передбачатися інші умови договору, що є обов'язковими, і без яких договір вважається неукладеним або недійсним.
У ліцензійному договорі, як правило, домовляються про такі умови
Розробка проекту контракту на виконання зовнішньоекономічних
Операцій.