Просторово-рознесений прийом

Фізична основа методу полягає в тому, що при інтерференційних завмираннях фазові співвідношення між інтерференційними хвилями в двох точках, розміщених на різних висотах, різні.

На РРЛ прямої видимості здійснюється просторове розділення антен по висоті, оскільки воно забезпечує більшу різницю фаз між інтерферуючими хвилями, ніж рознесення по довжині траси, або по напрямку перпендикулярному до траси.

Слабопересічені інтервали ррл

На таких інтервалах при оптимальному рознесенні антен принципово можна реалізувати максимальний виграш через яскраво виражену інтерференційну структуру поля, що зумовлена відбиттям радіохвиль від горизонтальної поверхні.

Рекомендовані на практиці значення розносу антен по висоті на лівому і правому кінцях профілю траси можуть бути визначені по формулах:

;

- віддаль від лівого кінця траси до точки відбивання;

- віддаль між точками передачі і прийому;

n - номер інтерференційного мінімуму.

В більшості випадків n=1. Виключення складають траси, де попадання в глибокі перші мінімуми неможливо через вплив екрануючих перепон.

Величини івибрані так, що коли одна з антен знаходиться в інтерференційному мінімумі, рівень сигналу у другій антені близький до рівня в вільному просторі.

При цьому різниця ходу між інтерферуючими хвилями: ;

Частотно- рознесений прийом

Фізична суть методу базується на селективності інтерференційних завмирань.

Сучасна радіорелейна апаратура в більшості випадків будується за принципом "горячого" резервування, яке являється різновидом частотно-рознесеного прийому.

При виникненні завмирань на одному інтервалі ліній перехід з робочого стовбура частотою ƒ, на резервний стовбур, рознесений, по частоті на величину здійснюється на ділянці резервування, що складається з декількох інтервалів.

Переключення проходить на головних станціях при збільшенні потужності шуму в стовбурі до значення вище допустимого.

Для таких ліній процент часу S, протягом якого перевищує гранично допустимі значення приK робочих стовбурах і одному стволі горячого резерву визначається по формулі:

T - імовірність завмирань, де z - число ділянок резервування, p - число головних станцій, m - число інтервалів між головними станціями;

- емпіричний коефіцієнт, що враховує статистичну залежність завмирань на інтервалі РРЛ при частотному рознесені двох високочастотних стовбурів на величину .

Територіально рознесений прийом

Територіально рознесений прийом дає можливість підвищувати стійкість РРЛ, використовуючи побудову обхідних шляхів і просторове резервування ліній.

На практиці реалізується резервування паралельних інтервалів з територіальним розносом ортогональних розносів, або інтервалів РРЛ з кутовим зсувом.

При паралельних трасах по результатах експериментів, проведених в Англії, Японії і США виграш по глибині завмирання :

1) зростає зі збільшенням рознесення від 4 до 10 км.

2) маємо залежність від віддалі при ƒ=1037 ГГц.

Виграш при територіально кутовому рознесенні інтервалів РРЛ залежить від кута рознесення.

При куті і=4 км відзначається практично повна кореляція завмирань. При кутіі трасах довжиною 8,2 і 8,9 км на частоті 18 ГГц в Англії отриманий виграш, що складає 10 раз приV=-20 Дб і 100 раз при V=-30 Дб.