Коефіцієнт послаблення в дощі.
При температурі
180С
коефіцієнт послаблення визначається
з наступного графіка:
Нормограма для визначення коефіцієнту послаблення в дощі.
Інтенсивність дощу І оцінюється в мм/год. При чому умовно рахується, що слабий дощ – це опади з інтенсивністю (1-5) мм/год, помірний (5-20) мм/год, сильний (20-40) мм/год, злива – більше 40 мм/год.
При великій інтенсивності дощу появляється залежність ɣ від виду поляризації. Цей ефект зростає з збільшенням І. Найбільше послаблення спостерігається при горизонтальній поляризації.
Коефіцієнт послаблення в сухому снігу і граді значно менший ніж в дощі. Тому що ε=80 для води і ε=2-3 для льоду. Експерименти показують, що при f<50 ГГц впливом сухого снігу можна знехтувати.
Коефіцієнт послаблення в мокрому снігу в середньому такий же, як і при дощі рівної інтенсивності.
Коефіцієнт послаблення в туманах і хмарах: ɣ=КеМ
М – кількість рідкої води в одиниці об’єму (водність) г/м3;
Ке – коефіцієнт послаблення в одиниці водності дБ·м3/км·г.
Ефективна довжина траси Rеф залежить від нерівномірності випадання опадів на трасі, а також кута під яким хвиля проходить через зону опадів.
Експериментальні дані показують, що в більшості кліматичних районів завмиранням сигналу через дощ можна знехтувати на частотах нижче 6 ГГц.
На РРЛ обладнаних апаратурою, що має запас на завмирання не менше 25-30 дБ, послаблення в дощі здійснює замітний вплив на частотах порядку 8 ГГц і являється визначальним на частотах вище 10 ГГц.
Лекція №20
Методи підвищення стійкості сигналу на інтервалах радіорелейних ліній
Стійкість сигналу підвищується зі зменшенням глибини завмирання на інтервалах РРЛ.
Підвищення стійкості може бути досягнуто як шляхом функціонального вибору трас, так і за допомогою спеціальних засобів.
При проектуванні РРЛ, траси необхідно вибирати, таким чином, щоб відбитий від поверхні Землі промінь був сильно послаблений.
Для цього необхідно:
- віддавати перевагу горбистій місцевості і ігнорувати рівнини і водяні поверхні;
- ретрансляційні пункти розміщувати так, щоб відбитий промінь закривався якою-небудь перешкодою;
- ретрансляційні пункти розміщувати на різних висотах, в цьому випадку таке відбиття лежить біля низько розміщеної станції;
На морських і приморських інтервалах РРЛ з різними висотами передавальної і приймальної антени для зменшення екрануючого впливу неоднорідностей тропосфери рекомендується вибирати довжину трас не більше 50 км навіть в діапазонах 4 ГГц.
Важливу роль в підвищенні стійкості сигналу відіграє правильний вибір висот антенних опор.
До спеціальних мір зменшення глибини завмирання відносяться:
1. Просторово-рознесений прийом, тобто здвоєний прийом з рознесенням приймальних антен по висоті.
2. Частотно-рознесений прийом, тобто здвоєний прийом з рознесенням несучих частот.
3. Територіально-рознесений прийом, тобто здвоєний прийом з рознесенням трас по території.
4. Допоміжні методи, такі, як збільшення направленості антен, застосування спеціальних екранів, що послаблюють відбиту від поверхні Землі хвилю.
Рознесений прийом являється найбільш ефективним засобом боротьби з інтерференційними завмираннями, що виникають внаслідок екрануючого впливу перепон і послаблення в опадах.
Він застосовується, як правило, в найбільш брудних умовах: на плоских трасах і в морських районах. Там навіть при правильному розміщенні ретрансляційних пунктів і оптимальному виборі прольотів вимоги до стійкості сигналу важко виконати.
Для реалізації рознесеного прийому необхідна додаткова апаратура: подвійний комплект приймачів і антени при просторовому рознесенні, або додатковий комплект прийомопередавальної апаратури при частотному рознесенні.
Територіально рознесений прийом являється ефективним засобом боротьби із завмираннями зумовленими впливом опадів. Цей спосіб рознесення вимагає побудови територіально-рознесених резервних ліній.