3.Порядок складання калькуляцій та бюджетів витрат у лісовому господарстві.

Планова калькуляція являє собою розрахунок планової собівартості одиниці продукції, здійснений за статтями витрат.Планова калькуляція складається на рік з розподілом за кварталами.

Планова калькуляція - важлива частина техніко-економічного обгрунтування плану собівартості. В розгорнутому річному плані вона складається на всі види продукції, що виготовляються у плановому році. Планова калькуляція собівартості вперше виготовлених у плановому році виробів і виробів, що виготовляються на нових потужностях, складається виходячи з проектних показників.

Основою складання планової калькуляції на підприємстві є технічно обгрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти та технічні умови, встановлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на основі діючих (або очікуваних) на початок планового періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для подальшого удосконалення виробництва.

При складанні планових калькуляцій по продукції комплексного виробництва, у якому з одного виду сировини або у єдиному технологічному процесі одержують два або декілька різнорідних продуктів і спільні витрати на виробництво не можуть бути безпосередньо розподілені між ними, собівартість одиниці кожного виду продукції визначається за допомогою методу розподілення витрат. При цьому спільні витрати на виробництво розподіляються між одержаними виробами пропорційно економічно обгрунтованим коефіцієнтам.

Наприклад: продукція лісозаготівель калькулюється в розрахунку на знеособлений кубічний метр деревини, без диференціації за сортиментами, породами, сортами і розмірами. Обумовлено це тим, що всі вказані різновидності лісоматеріалів виготовляються в єдиному технологічному процесі і в готовому вигляді оцінюються по його завершені. Крім того, відхилення в собівартості їх заготівель в залежності від вказаних факторів (за виключення діаметра) незначні.

Для встановлення цінових співвідношень між сортиментами враховується порівняльний аналіз їх якостей. У відповідності з оцінкою сортиментам присвоюють ціновий коефіцієнт. Якість одного сортименту (хвойного пиловника чи іншої породи деревини) приймається за базову і йому як еталону присвоюють коефіцієнт 1. Решта сортиментам у відповідності з їх якісною оцінкою встановлюють інші цінові коефіцієнти (вищі чи нижчі). Чим вища якість сортиментів порівняно з еталоном, тим вище назначається ціновий коефіцієнт. Співвідношення вказаних цінових коефіцієнтів передбачено в раніше діючих прейскурантах N 07-03 "Оптові ціни на лісопродукцію" та N 07-02 "Оптові ціни на лісоматеріали франко-лісосіка"

При цьому, сума розрахованої товарної лісопродукції за цінами на сортименти з врахуванням коефіцієнтів має дорівнювати товарній продукції, розрахованій за ціною на знеособлений кубометр деревини.

Калькуляційна одиниця продукції повинна відповідати одиниці вимірювання, прийнятій у стандартах або технічних умовах на відповідний вид продукції і в плані виробництва продукції в натуральному виразі. Якщо в плануванні використовуються дві одиниці вимірювання кількості продукції, що випускається, калькуляційною одиницею є одна із цих одиниць. Собівартість одиниці продукції в другому вимірюванні визначається в цілому, без виділення окремих статей витрат.

Калькуляційними одиницями є:

-щільний (без пустот між полінами) кубічний метр - по вивезеній деревині, пиломатеріалах, колотих і короткомірних балансах, тарній дощечці, осмолу;

-тонна - по живиці, вітамінному борошні із деревної зелені, корі, деревному вугіллі і ін.;

-квадратний метр - по деревно-волокнистих плитах, паркету та ін.;

-гектар (1000 кв. м) - по лісових культурах, насадженнях у ярах, балках, пісках, полезахисних лісових полосах, плантаціях, лісонасіннєвих дільницях, лісонасадженнях, пройдених рубками догляду і санітарних рубках, створених лісоосушувальних системах наземних винищувальних засобів боротьби, проведених у лісонасадженнях та ін.;

-кілометр - по дорогах лісогосподарського і протипожежного призначення, по розрубаних і розчищених квартальних і граничних квартальних просіках, упоряджених нових протипожежних розривах і ін.;

-кілограм - по шишках, лісовому насінню та інші виміри (карбованець валової, товарної і реалізованої продукції) та інші калькуляційні одиниці.

У плановій калькуляції наводиться діюча оптова ціна підприємства на відповідний вид продукції, сума прибутку, ставка і сума акцизного збору, податок на добавлену вартість, відпускна (договірна) ціна. Калькулюється також продукція допоміжних виробництв.

Під час складання планової калькуляції визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво і збут одиниці продукції в плановому періоді.При цьому більша частина витрат включається до собівартості одиниці продукції у вигляді прямих витрат.

Витрати на сировину, матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, паливо, що споживається на технологічні цілі, визначаються на основі технічно обгрунтованих норм їх витрат на виробництво відповідного виробу і цін на відповідні види матеріальних ресурсів.Сума витрат на матеріали зменшується на вартість відходів (за ціною їх можливого використання і реалізації).

Витрати на енергію, що споживається на технологічні цілі визначаються на основі норм витрат різних видів енергії (електричної, теплової тощо) на виробництво одиниці продукції і середньої їх ціни (собівартості), що складається на підприємстві в плановому році. У разі запровадження на підприємстві повного господарського розрахунку для структурних підрозділів для внутрішньозаводських розрахунків за енергію можуть застосовуватися й ціни, що встановлюються безпосередньо підприємством.

Планування витрат на основну заробітну плату здійснюється з урахуванням трудомісткості робіт і системи оплати праці.Сума додаткової заробітної плати визначається множенням суми основної заробітної плати на середні норми додаткової заробітної плати.

Величина відрахувань на соціальне страхування визначається згідно із законодавством.

Непрямі витрати включаються до собівартості окремих видів продукції такими методами:

а) методом розрахунку кошторисних ставок. Цим методом розподіляються витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

б) методом пропорційного віднесення непрямих витрат до суми витрат на основну заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, та витрат на утримання та експлуатацію устаткування (розподіл загальновиробничих і загальногосподарських витрат);

в) методом пропорційного віднесення непрямих витрат до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг).

Підприємства здійснюють розподіл непрямих витрат одним із зазначених методів, а за наявності в структурних підрозділах підприємства (цехах) окремих дільниць із замкнутим виробництвом або дільниць із різним рівнем організації та автоматизації - кількома методами відповідно до конкретних структурних підрозділів.

Величина витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції, що включається до планової собівартості продукції визначається на основі спеціального розрахунку відшкодування цих витрат.

Такий розрахунок здійснюється для кожного виду продукції, виходячи із затверджених кошторисів витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції і планового (на період списання витрат) випуску продукції.

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування включаються до собівартості окремих видів продукції відповідно до планових кошторисних ставок цих витрат.

Загальновиробничі і загальногосподарські витрати включаються до планової собівартості окремих видів продукції відповідно до пункту 49 цієї Інструкції.

Інші виробничі і позавиробничі витрати визначаються в плановій собівартості окремих виробів на основі прямих розрахунків їх величини, що стосується відповідних виробів, а та частина цих витрат, що не може бути визначена і віднесена на конкретні вироби безпосередньо, - пропорційно виробничій собівартості продукції.

Під час складання планової калькуляції продукції, одержаної в комплексному виробництві, в якому з одного виду сировини і в результаті єдиного технологічного процесу одержують два або кілька різнорідних продуктів і загальні витрати на виробництво не можуть бути безпосередньо розподілені між ними, собівартість одиниці продукції визначається за допомогою одного з методів, рекомендованих нижче. Якщо технологічний процес комплексної переробки сировини складається з кількох переробок і є можливість визначати величину витрат за цими етапами виробництва, застосовується попереробне калькулювання напівфабрикатів або кінцевих продуктів.

У тих випадках, коли із загальної суми витрат комплексного виробництва виділяється частина, що стосується тільки одного продукту, ця частина витрат прямо включається до собівартості відповідного продукту.

Під час розподілу загальних витрат комплексного виробництва в плануванні застосовуються такі методи: виключення витрат, розподіл витрат, комбінований метод.

Якщо використовується метод виключення витрат, один із продуктів, одержаних на виробництві (стадії, переробки), вважається основним, а решта розглядаються як попутні.

Планова собівартість попутної продукції визначається на основі або виробничої собівартості відповідної продукції на відокремленому виробництві, або її виробничої собівартості, врахованої у розрахунках оптової ціни (тобто ціни підприємства за вирахуванням прибутку і позавиробничих витрат).

Попутні продукти, одержані в одному цеху і призначені для дальшої переробки в іншому, розглядаються як попутні напівфабрикати. Останні оцінюються виходячи з виробничої собівартості врахованої в оптовій ціні на сировину, яку вони замінюють (з урахуванням вмісту в них основної речовини).

Калькуляція собівартості товарної продукції лісозаготівель (виробництво круглих лісоматеріалів і дров) повинна відповідати обсягу вивезення на кінцеві склади за затвердженим виробничим планом на рік у розрізі кварталів. Кількість товарної продукції на кінцевих складах у тисячах кубометрів повинна дорівнювати обсягу розкряжованої деревини і вивезенню товарних хлистів у плановому періоді.

Для визначення собівартості товарної продукції лісозаготівель витрати на випуск продукції спочатку групуються у розрізі калькуляційних статей витрат.

Після такого групування витрат на випуск продукції для переходу до визначення виробничої собівартості товарної продукції, необхідно внести корективи у витратах за рахунок зміни собівартості залишків незавершеного виробництва на кінець планового року на лісосіках, на верхніх і нижніх складах.

Додаванням до виробничої собівартості позавиробничих витрат визначається повна собівартість товарної продукції лісозаготівель.

Товарна продукція живиці визначається за обсягами її заготівлі.

У виробничу собівартість включаються всі витрати, пов'язані з добуванням і збиранням живиці. Витрати по добуванню і вивезенню живиці з тимчасових сховищ або безпосередньо від місця її добування до пунктів реалізації (відвантаження) відносяться до складу позавиробничих витрат.

Добування живиці має сезонний характер виробництва з випуском товарної продукції в основному у другому і третьому кварталах. Проте витрати, пов'язані з добуванням живиці: на підготовчі роботи, згортання промислів, загальновиробничі, загальногосподарські, позавиробничі витрати, а також витрати на вивезення живиці до пунктів реалізації, мають місце і у першому, і у четвертому кварталах. У зв'язку з цим розподіл планових витрат на товарний випуск живиці по кварталах року проводиться таким чином:

1) щорічно витрати на підготовчі роботи і на згортання промислів, а також витрати на підвезення, вивезення і навантаження у вагони - пропорційно обсягам добування живиці у відповідних кварталах;

2) підготовчі роботи до сезону підсочки наступного року накопичуються на "Витрати майбутніх періодів" з подальшим віднесенням їх на добування живиці в наступному році.

3) усі основні витрати, пов'язані безпосередньо з добуванням живиці, крім вказаних вище витрат, відносяться до прямих розрахунків у відповідності із витратами у даному кварталі.

Повна собівартість товарної продукції обчислена виходячи із планових калькуляцій окремих виробів і їх товарного випуску, дорівнює повній собівартості товарної продукції, визначеній на основі розрахунків за техніко-економічними факторами і кошторисом витрат на виробництво. Зазначена сума не повинна перевищувати собівартості товарної продукції, прийнятої в розрахунках для визначення плану прибутку.

Наведені вище загальні положення про планові калькуляції застосовуються також і при складанні звітних калькуляцій. На підставі даних зведеного обліку на виробництво складаються калькуляції фактичної собівартості, які використовуються для контролю за виконанням плану собівартості як окремих видів, так і всієї товарної продукції. Звітні калькуляції складаються на всі виготовлені підприємством види продукції.