1.2.Принципи формування фінансової стратегії і суть фінансового механізму підприємства

Фінансовий менеджмент, як система, ґрунтується й реалізується на основі вироблених теорією та практикою принципів. Вони є науковою основою досягнення цілей ефективного управління підприємством і його ресурсами. Основними принципами фінансового менеджменту є:

1. Принципи, які враховують наявні ринкові умови ( гнучкості, інваріантності, скорочення періоду планування , адаптивності ).

Невизначеність факторів ринкового середовища , зміна ринкових суб’єктів та їх цілей, платоспроможності ділових партнерів та інші обставини, пов’язані із глобалізацією бізнесу, вимагають адекватних змін в системі фінансового менеджменту. Принцип гнучкості полягає в тому, розроблена система планів повинна допускати можливість коригування при зміні зовнішніх умов стану підприємства. Від стартовий умов господарювання підприємства, стійкості його ринкових позицій , підтримки зі сторони державних структур і /або крупного бізнесу залежатиме вибір типу гнучкості-оборонної чи наступальної. Істотне падіння ринкової ціни акцій багатьох компаній , що відносяться до нової економіки, можна частково пояснити тим, що ці фірми в більшій мірі здатні породжувати споживачів, ніж приносити прибуток навіть з огляду на тривалу перспективу.

Фінансова стратегія повинна бути адекватною зовнішнім умовам функціонування підприємства, яке повинно своєчасно позбавлятися від неефективних методів фінансування. Разом з тим стратегія повинна володіти деякою постійністю ( інваріантністю) , так як у випадку корінних змін окремі функціональні підрозділи не зможуть на певний момент швидко перебудувати свою роботу, що посилить економічну нестабільність всього підприємства і негативно впливатиме на його діловий імідж. Прискорення НТП посилює динаміку циклів розвитку підприємства, які характеризуються зміною обороту і прибутку в різні часові періоди, зміною рівнів ризику і, відповідно, необхідністю виплати премії за ризик учасникам інвестиційних проектів.

Практична реалізація принципів гнучкості та інваріантності вимагає вивчення концепцій ділових циклів економіки, галузі, підприємства, бізнес-процесів і життєвих циклів окремих товарів, що визначають товарний та інвестиційний портфель виробника. Послаблення економіки може привести до переоцінки темпів росту, хоча вплив на доходи буде найбільшим в тих фірмах, які відрізняються циклічністю ( cyclic firms), коли економічні фактори істотно впливають на їх доходність.

Принцип адаптивності передбачає наявність у фінансовому менеджменті можливостей ефективно виконувати його завдання в певному діапазоні зміни умов: чим ширший цей діапазон, тим більш адаптивною вважається система фінансового менеджменту. Для реалізації цього принципу необхідно розробити відповідний механізм пристосування фінансових методів підприємства без суттєвих структурних змін в самій системі фінансового менеджменту. Це має особливо важливе значення при розгортанні масштабів впровадження в Україні пенсійних і податкових реформ, нових положень щодо трудового законодавства, при зміні пріоритетів у зовнішній та внутрішній політиці держави. Своєчасне пристосування до якісних змін в економіці і політиці вимагає високих професійних знань фінансового менеджменту, його самоорганізації, розвитку інтелектуального потенціалу.

2.Принципи, які визначають процес формування фінансової стратегії і можливість збалансування матеріальних та грошових ресурсів (єдності і несуперечливості сукупності стратегічних програм, паритетності виробничої спрямованості, соціальної відповідальності бізнесу тощо). Конкуренція за ринки збуту поглиблює проблеми із неритмічністю поставок і збуту продукції, що збільшує розриви між реальними грошовими надходженнями і потребою у фінансових ресурсах для виробничих потреб. З точки зору економічної науки вирішальне значення у фінансовому менеджменту має фінансова рівновага, тому всі групи осіб, які зацікавлені в ефективній роботі підприємства повинні цю рівновагу підтримувати, а ворожі – руйнувати. Рентабельність –засіб, ріст – умова, а гнучкість - спосіб підтримання такої рівноваги.

Принципи централізації і децентралізації формування, реалізації і контролю фінансової стратегії забезпечує взаємодію розробників стратегії з працівниками різних рівнів , що підвищує рівень розуміння стратегічних і тактичних рішень та її зацікавленості в їх реалізації. Позитивним є досвід американської компанії 3М, працівники якої зайняті в 60 різних сферах бізнесу: спочатку лінійні керівники розглядають всі ідеї. В міру зростання вартості досліджень для оцінки їх потенціалу залучаються експерти з інших функціональних підрозділів компанії. Маркетологи, фінансисти та інші фахівці проводять незалежну експертизу і відсівають приблизно 20% проектів. Далі цикл повторюється , в результаті чого залишаються найбільш перспективні проекти, які не завжди доходять до ринкової стадії, проте створюють інноваційну стратегічну базу компанії і можуть бути затребувані через кілька років.

Реалізація принципів формування фінансової стратегії актуалізує розроблення систем мотивації працівників , проектів розвитку організаційних структур, здатних стимулювати вибір інноваційних управлінських рішень на основі принципів централізації і децентралізації систем управління, а також розширювати можливості розвитку виробництва, здійснювати пошук альтернативних шляхів прийняття рішень, нових джерел фінансування. Це посилює ознаки динамічності фінансового менеджменту, збагачує зміст функцій менеджменту і контролю за виконанням прийнятих рішень.

Принцип єдності і несуперечливості сукупності стратегічних програм передбачає цілеспрямований комплекс заходів для забезпечення цілісності і оптимальної структури фінансових програм в умовах обмеженості ресурсів. Економія коштів, особливо в умовах поглиблення системної кризи в країні, повинна досягатися без порушення соціальних стандартів, тому соціальна відповідальність бізнесу формує основи довготривалих конкурентних переваг , визначає основні змінні моделі бізнесу і корпоративного управління, а також пріоритети в розподілі ресурсів.

Без врахування попереднього досвіду та його екстраполяції на майбутнє , а також вивчення маркетингових і логістичних можливостей регулювання матеріально-грошових потоків та їх інтеграції в процесі викупів , злиття, диверсифікації бізнесу неможливо забезпечити впровадження принципів збалансованості в практиці фінансового менеджменту. Цінність часу на реалізацію проектів стає важливою конкурентною перевагою, тому орієнтація на екстрений характер важливих рішень повинна бути відображена у фінансових планах організацій.

має особливо важливе значення при розгортанні масштабів впровадження в Україні пенсійних і податкових реформ, нових положень щодо трудового законодавства, при зміні пріоритетів у зовнішній та внутрішній політиці держави. Своєчасне пристосування до якісних змін в економіці і політиці вимагає високих професійних знань фінансового менеджменту, його самоорганізації, розвитку інтелектуального потенціалу.

3. Принципи, які визначають результат фінансової стратегії (цільової компромісності, пріоритетності грошового потоку, ефективності, економічності , дисконтування грошового потоку) полягають в необхідності узгодження цілей ( між співвласниками, своїми і чужими акціонерами, між менеджерами і робітниками, між інвесторами і банками тощо), забезпечення економічного росту і підвищення ефективності.

Підприємство можна представити як складну соціально-економічну і техніко-технологічну систему або цілеорієнтовану структуру, пов’язану специфічними відносинами із зовнішнім середовищем. Цілі досягаються через певні дії за допомогою відповідних засобів. Цілі підприємства є похідними від індивідуальних цілей людей (чи працівників) , а саме підприємство можна представити як центр поєднання і формування інтересів різних людей. Інвестори та персонал, особливо менеджмент, розглядаються як основні зацікавлені особи і суб’єкти-носії ідей підприємства, філософії його бізнесу. Задоволення попиту зі сторони потенційних споживачів - одна із основних причин існування бізнесу.

Цілі господарюючого суб’єкта можна розглядати в різних аспектах: виробничі, фінансові, економічні, соціальні і т.д. Потенціал і дії підприємства повинні бути структурованими відносно цілей, забезпечення яких неможливе без регулювання матеріально-речових, грошових та інформаційних потоків. Система цілей у фінансовій стратегії розвитку підприємства повинна відображати його доходність, рівень ризику управлінських рішень, ступінь ліквідності активів, соціальну відповідальність бізнесу, які за своєю суттю є різнонаправленими. Модель О.Є. Вільямсона добре ілюструє теорію управління, згідно якої головна ціль – не прибуток, а корисна діяльність, а керівники повинні старатися максимізувати цю діяльність, враховуючи такі змінні як величину зарплати, обсяг інвестицій в розвиток працівників, в мотивацію влади, у формування престижу і безпеку керівництва тощо.

Ризикованість управлінських рішень, інфляційні процеси та інші фактори зовнішнього оточення диктують необхідність впровадження принципів дисконтування абсолютних фінансових результатів діяльності для різних часових періодів з метою забезпечення динамічності фінансової стратегії. Дисконтування є оцінкою майбутньої вартості фінансового інструмента як предмета. Управляти – означає передбачувати, тому фінансист повинен розраховувати динаміку грошових оцінок на очікувану часову перспективу. Це в першу чергу стосується інвестицій. Сутність дисконтування зводиться до приведення різночасових затрат( минулих, поточних і майбутніх) до одного моменту часу.

Принцип ефективності полягає в отриманні прибутку як за рахунок покращення фінансово-господарської діяльності, так і завдяки покращенню соціального клімату, розвитку корпоративної культури. Якби інвестор розумів, на якій стадії життєвого циклу знаходиться фірма, в яку він вкладає капітал, він поступав би більш обдумано і більш ефективно. Принцип економічності трактується як необхідність оптимізації затрат, пов’язаних із розробленням і реалізацією фінансової стратегії.

Принцип інноваційної активності фінансового менеджменту передбачає постійний розвиток здібностей і знань , швидке освоєння нових фінансових методів та інструментів, глибоке розуміння соціально-економічних наслідків впровадження фінансових рішень на рівні мікроекономіки, на регіональному і макроекономічному рівнях, адже успішні ділові стратегії, як зауважує гуру японського менеджменту Кенічі Омає є результатом не строгого аналізу, а особливого стилю мислення. Чітке розуміння суті фінансової проблеми наштовхує розум на розроблення творчих рішень( рис.1.2).

Принципи формування фінансової стратегії Принципи, які враховують наявні ринкові умови Принципи, які визначають процес формування фінансової стратегії Принципи, які визначають результат фінансової стратегії,її дієвість Принципи гнучкості-оборонної чи наступальної Принцип поєднання централізації і децентралізації Принцип цільової компромісності Принцип інваріантності Принцип єдності і несуперечливості стратегічних програм Принцип пріоритетності грошового потоку Принцип скорочення періоду планування Принцип соціальної відповідальності бізнесу Принцип економічності і ефективності Принцип паритетності виробничої спрямованості Принцип адаптивності до умов господарського механізму Принцип дисконтування грошового потоку Принцип неперервності Принцип раціонального поєднання впливу зовнішніх і внутрішніх факторів Принцип інноваційної активності фінансового менеджменту

Рис.1.2. Принципи формування фінансової стратегії

З метою управління фінансами підприємств застосовується фінансовий механізм.

Фінансовий механізм підприємства – це система управління фінансами підприємства, яка призначається для організації взаємодії фінансових відносин і фондів грошових коштів з метою ефективного їх впливу на кінцеві результати роботи.

Правове забезпечення Організаційне забезпечення Фінансові важелі Нормативне забезпечення Фінансові методи Інформаційне забезпечення Фінансовий механізм

Рис.1.3. Основні складові фінансового механізму

Фінансовий механізм складається з таких взаємопов’язаних елементів:

• фінансових методів;

• фінансових важелів;

• правового забезпечення

• нормативного забезпечення;

• інформаційного забезпечення ;

• організаційного забезпечення ( організація фінансових потоків і контролю за ними).