2.Якими методами перевіряються газопроводи на щільність.

Випробовування підземних газопроводів на герметичність слід виконувати після повного присипання їх землею.

Підземні г/п після їх заповнення повітрям слід витримати під випробовувальним тиском на протязі часу, потрібного для вирівнювання температури повітря в г/п з температурою грунту.

Мінімальна тривалість витримування г/п під тиском встановлюється в залежності від умовного діаметру г/п:

• до 300 мм - 6 год.

• більше 300 до 500 мм - 12 год.

• більше 500 мм - 24 год.

Підземні г/п вважаються такими, що витримали випробування на герметичність, якщо фактичне падіння тиску за манометром в період випробування не перевищило допустимого, яке визначено розрахунком за формулою. Так г/п низького тиску випробовуються тиском 0,1 МПа на протязі 24 год., вводи н/т - 0,01 МПа на 1 год., газ-ди С/Т – 0,3 МПа на 24 год. газ-ди В/Т до 0,6 МПа- 0,6МПа на 24 год., В/Т до 1,2 МПа – 1,2 МПа на 24 год.

В разі падіння тиску, шукаються місця витоків шляхом обмилювання, понижується тиск повітря до атмосферного, усувається дефект і випробовування повторюється до повної ліквідації витоків.

3.Для чого на газопроводах встановлюються компенсатори.

Газопроводи при зміні температури оточуючого середовища змінюють свою довжину.

Так г/п довжиною 1 км при нагріванні на 1 градус подовжується на 12 мм, а це може призвести до ізгибу або розтягуванню газопроводу.

Для попередження руйнування газопроводів під дією температурних змін і забезпечення його вільного переміщення (розтягування або звужування) встановлюють компенсатори.

Компенсатори бувають лінзові і ІІ-подібні.

Лінзовий компенсатор (чавунний) має хвилясту поверхню, яка може змінювати свою довжину в залежності від стану газопроводу, чим захищає його від деформацій. Окрім цього при встановленні компенсатора біля запірної арматури, він забезпечує можливість вільного монтажу і демонтажу фланцевої арматури і заміни прокладок.

ІІ-подібні компенсатори використовуються при встановленні кранів і засувок в малогабаритних колодязях і на зовнішніх газопроводах, виготовляються із сталевих труб і мають вигнуту ІІ-подібну форму.

4.Для чого проводиться одоризація газу і норми одоризації.

Горючі гази не мають запаху. Для своєчасного визначення наявності його в повітрі, швидкого і точного визначення місць витоку газу , його одоризують ( дають запах). Для одоризації газу використовують етилмеркаптан. Норма одоризації 16г. на 1000м.куб газу. Одоризація проводиться на газорозподільчих станціях (ГРС). При наявності в повітрі 1% природного газу повинен відчуватися його запах.

Зріджені гази виробляють на газобензинових (нафтопереробних ) заводах , звідки в цистернах його перевозять на газороздаточні станції. Там зрідженим газом наповнюють балони і доставляють їх споживачеві. основними складниками зрідженого газу є пропан і бутан.

Зріджений газ для надання йому запаху одоризують: на 1 т. газу дають 60..90г етилмеркаптану.

При попаданні на шкіру людини зріджений газ викликає обмороження.