Тема 14 використання ресурсів

1. Особливості ринку праці. Заробітна плата

2. Ринок землі і природних ресурсів. Економічна рента

3. Ринок капіталу і процентна ставка

4. Економічний прибуток

Терміни для засвоєння

Економічна рента

Капітал

Фонд

Процентна ставка

Номінальна процентна ставка

Реальна процентна ставка

Економічний (чистий) прибуток

Праця, на відміну від інших факторів виробництва, має унікальні особливості. Головна з них полягає в тому, що праця невіддільна від людини і передбачає присутність її власника на робочому місці (фізичну чи віртуальну) та необхідність врахування соціального та політичного аспекту.

Ринок праці – це сфера взаємовідносин продавців і покупців трудових послуг.

Заробітна плата – це ціна, яку виплачують за одиницю часу послуг праці. Зростання заробітної плати у довгостроковому періоді тісно пов’язане із підвищенням продуктивності праці.

Конкретна величина ставки заробітної плати залежить від структури конкретного ринку праці. На конкурентному ринку рівноважна ставка заробітної плати та рівень зайнятості визначаються у точці перетину кривих попиту і пропозиції. За монопсонії крива граничних витрат на ресурс лежатиме вище кривої пропозиції ресурсу, бо монопсоніст повинен підвищувати ставки заробітної плати при найманні додаткових робітників і платити цю підвищену заробітну плату всім робітникам. Монопсоніст найматиме меншу кількість, ніж за умов конкуренції, щоб домогтися ставки заробітної плати (витрат), нижчої за конкурентну ставку і отримати більший прибуток.

Загалом економічна рента – це будь-який дохід, віднесений до виробничих затрат, який перевищує його альтернативну вартість. У вужчому значенні економічна рента – це дохід, отриманий за посередництвом будь-якого виробничого ресурсу, пропозиція якого строго обмежена. Фіксована кількість ресурсів відрізняє рентні платежі від інших видів доходів. Такими ресурсами із обмеженою пропозицією є земля та інші природні ресурси.

Диференціація у розмірі земельної ренти пояснюється відмінностями у продуктивності земельних ділянок, що зумовлено їх різною родючістю, кліматичними умовами та розміщенням.

Крива пропозиції неземельних ресурсів висхідна, а це означає, що ціни, які платять за такі ресурси, виконують спонукальну функцію. Висока ціна стимулює збільшення пропозиції, а низька ціна спонукає до її зменшення.

Капітал є виробничим ресурсом тривалого використання. Під капіталом прийнято розуміти всі засоби виробництва, створені людьми з метою збільшення виробництва товарів та послуг. Розрізняють дві основні форми капіталу: фізичний капітал, який являє собою запас виробничих ресурсів, необхідних для виробництва різноманітних благ (машини, інструменти, будівлі, споруди, засоби пересування, запаси сировини) та людський капітал.

Виділяють дві основні форми виробничого капіталу – основний та оборотний.

Дохід від капіталу може набувати форми прибутку або процентної ставки.

Процент – це ціна, яку платять за використання грошей. Рівноважна процентна ставка впливає на рівень інвестицій і допомагає розподіляти фінансовий та фізичний капітал між конкретними фірмами й галузями.

Номінальна процентна ставка– це ставка процента, що виражена у грошових одиницях поточної вартості.Реальна процентна ставка– це ставка процента, що виражена у грошових одиницях, скоригованих на інфляцію. Реальна процентна ставка дорівнює номінальній мінус рівень інфляції.

Саме реальна, а не номінальна ставка має критично важливе значення при ухваленні інвестиційних рішень.

Економічний, або чистий, прибуток – це те, що залишається після вирахування усіх альтернативних витрат – і явних, і неявних витрат на заробітну плату, ренту, процент та нормальний прибуток – із загального виторгу фірми. Економічний прибуток може бути або додатною величиною, або від’ємною величиною (збитки).

Економіст розглядає прибуток як віддачу на дуже специфічний вид людського ресурсу – підприємницькі здібності. Підприємець виконує такі функції: 1) виявляє ініціативу, щоб поєднати ресурси у виробництві товару або послуги; 2) ухвалює основні нешаблонні рішення в управлінні фірмою; 3) запроваджує нововведення у формі нових продуктів або технологічних процесів; 4) несе відповідальність за економічний ризик, пов’язаний з цими функціями.