7.2 Конструктивні схеми будівель

Несучі елементи будівель у сукупності утворюють просторову систему, яка називається його несучим каркасом. Залежно від виду несучого кістяка розрізняють дві основні схеми будівель - безкаркасну (з несучими стінами) і каркасу. Слід відзначити, що для промислових цілей, як правило, проектують каркасні будівлі.

У каркасних будівлях всі навантаження сприймаються системою колон, які разом з горизонтальними елементами (ригелями, балками і фермами) утворюють каркас. Каркас називають повним, якщо його вертикальні елементи (колони) розташовані, як по периметру зовнішніх стін, так і всередині будівлі. Інколи проектують будівлі з неповним каркасом або безкаркасні.

7.3 Основні конструктивні елементи будівель

До основних конструктивних елементів будівель відносяться: фундаменти, колони, стіни, перегородки, перекриття, покриття, сходи, ліфти, вікна, двері, ворота тощо. Елементи будівель діляться на дві основні групи: несучі і огороджувальні. Несучі елементи приймають на себе навантаження від маси будівлі, обладнання і людей, які в ній перебувають. Основними несучими конструктивними елементами є фундаменти, колони і перекриття будівель. Огороджувальні конструктивні елементи будівель (зовнішні і внутрішні стіни, підлоги, покриття, заповнення віконних і дверних прорізів, ворота тощо) служать для захисту приміщень від атмосферних впливів, а також для ізоляції приміщень одне від одного.

7.3.1 Фундаменти

Фундамент - це елемент будівлі нижчий від поверхні землі, який сприймає і передає навантаження від будівлі і обладнання на основу, тобто на шар грунту. Площина, якою фундамент опирається на грунт, називається підошвою фундаменту. Віддаль від поверхні грунту до підошви фундаменту називається його глибиною закладання; остання повинна бути на 0,2...0,25 м нижче рівня сезонного промерзання грунту.

За конструкцією фундаменти діляться на стрічкові і стовпчасті.

Стрічкові фундаменти застосовують у безкаркасних будівлях з несучими стінами. Їх роблять монолітними або збірними з окремих бетонних блоків і залізобетонних плит (подушок).

У промислових будівлях каркасного типу застосовують типові стовпчасті фундаменти, які складаються з плит і підколонника стаканного типу. Верх підколонника встановлюють на 150 мм нижче позначки чистої підлоги першого поверху будівлі. Уніфіковані розміри висот фундаментів є рівними 1,5; 1,8; 2,4; 3,0; 3,6; 4,2 м. Розміри підколонників визначають, виходячи з умов монтажу в стакани типових колон.

Для колон, які мають у січенні розміри 400x400 мм і 500x500 мм застосовують підколонники січенням 900x900 мм, а для колон січенням 400x600 мм і 500x800 мм - 1200x1500 мм.

Глибина входження колони в підколонник 800, 900 мм. Ширину стакану по верху приймають на 150 мм більшою за сторону колони і на 100 мм більшою за низ заглиблення колони. Товщина стінок підколонника повинна бути не меншою 200 мм.

На стовпчасті фундаменти опираються фундаментні балки, які приймають навантаження від цегляних стін і зв’язують їх між собою. Фундаментні балки укладають кінцями на бетонні стовпчики, які розташовані на виступах фундаменту. Верх фундаментних балок є на позначці мінус 0,03м.

Типові фундаментні балки для промислових будівель з кроком колон 6 м виготовляють таврового і трапецієвидного січення з шириною по верху 200, 260, 300, 400 і 520 мм. Висота балок 400, 450 мм.

Для захисту фундаментних балок від тиску грунтів при їх випинанні і захисту нижньої частини зовнішніх стін і підлоги від промерзання, під фундаментними балками викопують траншею глибиною 0,5…0,7 м і заповнюють сипким нетеплопровідним матеріалом. Крім того, між фундаментними балками і стінами укладають гідроізоляцію.

Із зовнішньої сторони по периметру будівлі роблять вимощення з ухилом від будівлі для відведення дощових і талих вод.