3.Роль, форми і доцільність порад у консультуванні.

Однак гарантовану пораду іншому дати неможливо: життя кожного унікальне і непередбачуване. Радячи, консультант бере на себе відповіда­льність за те, що відбудеться, а це не сприяє розвитку особистості, адже це її внутрішні опори - ідеали, переконання - спричинили труднощі. Прий­маючи вихід, який пропонує інша людина зі своєї концептуальної основи, ми втрачаємо щасливу можливість змінити щось в власній внутрішній карті, бо вихід є, а механізм його забезпечення не сформувався. Тим більше, що будь-яку невдачу в реалізації поради зазвичай приписують пораднику (в консультуванні - консультанту), відчужуючи своє життя та не приймаючи відповідальності за нього (Алешина Ю.Е., 1994).

І все-таки, як свідчить опитування американських колег, порада стійко утримує високий рейтинг в ряду звичних засобів впливу на клієнта, які вони використовують в своїй роботі. Дійсно, в певних випадках викорис­тання порад є виправданим. Так, О.Ф.Копйов (Копьев А.Ф., 1991, с. 16) вважає, що особливо на початкових етапах консультування можна радити, бо це співзвучно жанровій природі розмови, і уникання порад зі сторони консультанта робить бесіду штучною. Порада може виступити в ролі:

• підтримки, співчуття клієнту;

• найбільш зручної актуалізації моральних норм в свідомості клієнта;

• індикатора для виявлення ігнорованих форм поведінки.

Помилкою є не стільки порада як така, скільки бажання консультанта обов'язково дати корисну пораду, бо це збиває увагу клієнта з аналізу самого себе. Тому якщо клієнт відкритий для діалогу, то варто утриматися від порад.

Н.В.Самоукіна (1997) вважає, що радити в психологічному консульту­ванні можна у випадку, якщо:

• клієнт знаходиться в кризовій ситуації, що загрожує життю, і в даний момент не в змозі приймати зважені рішення;

• клієнт закритий для діалогу, а його дії несуть психологічні збитки рідним (порада тут може бути викладена досить жорстко як припис або рецепт);

• якщо клієнт активний, діяльний і потребує лише кваліфікованої інфор­мації типу „як робити".

Хоча в психологічній роботі існує упереджене та обережне ставлення до порад, та вже з того, як гаряче дискутується це питання, зрозуміло, що воно для кожного консультанта буде розв'язуватися по-своєму. Навіть суворо дотримуючись недирективності в підході до побудови психотера­певтичних стосунків, ми не можемо бути вільні від своєї особистості (бо вона в якомусь розумінні і створює "терапевтичне дзеркало" з певним ракурсом відображення, який задається власним реагування на почуте), своїх професійних знань та розуміння професійних цілей, які лежать в площині психологічного наставництва.

Секрети ефективного консультанта

Порада стає єдино можливою формою надання психологічної допомоги у випадках, коли обговорення стосується проблем іншої людини, дитини, чоловіка (дружини) тощо, тобто тоді, коли локус скарги нема сенсу переорієнтовувати на „тут і тепер" - проблеми, а також тоді, коли час роботи з клієнтом обмежений.

Інколи в консультуванні використовується інший технічний прийом опосередкованого впливу - саморозкриття. Він полягає в тому, що на якийсь фрагмент розповіді клієнта про свою життєву ситуацію консультант реагує розповіддю про власний подібний досвід, який може пролити додаткове світло на те, що відбувається, або просунути вперед розуміння ситуації. З одного боку, саморозкриття вирівнює позиції клієнта і консуль­танта, робить взаємини більш людяними і емпатійними, піднімає емоційну температуру контакту, з іншого - може мати на меті передачу непрямо' поради, інструкції чи вказівки.

Загалом інформацію, яку прагне отримати клієнт, можна було б віднести до когнітивного або конотативного типу. Когнітивні елементи пов'язані з інтелектуальними діями, тобто обміном інформацією, наданням конкретних порад чи інтерпретацій, а конотативні елементи - з вираженням почуттів та емоційною взаємодією. Консультант повинен знати, коли стимулювати раціональний аналіз, а коли інтенсифікувати почуття, і приділити цьому достатньо уваги. Хоча психологи й вбачають певні переваги на боці конотативного пізнання (одним з аргументів є те, що конотативну інформацію отримати наодинці з самим собою важко), не варто нехтувати і впливом когнітивного компоненту, адже відомо: для того, щоб змусити мозок (себто людину) працювати, його постійно потрібно озброювати новою інформацією.

Запитання для самоперевірки

1. Яким чином психологічна інформація виконує психотерапевтичну функцію в консультативній практиці?

2. Чому використання певного психотерапевтичного міфу саме по собі відіграє важливу роль в роботі консультанта?

3. Які форми надання психологічної інформації вам відомі? Вкажіть ситуації, в яких вони будуть доцільні, та порівняйте їх ефективність.

4. Які перестороги та обмеження супроводжують використання поради як засобу впливу на іншу людину в консультуванні?

5. Наведіть приклади конкретної психологічної інформації, яка могла б мати значення для прийняття рішення в тій чи іншій консультативній ситуації.

Практикум

Завдання 1. „Когнітивний аспект консультативної роботи"

1. Вдумайтесь в мудрі думки відомих людей. За яких ситуацій вони могли б бути використані в консультативній роботі? Наведіть приклади улюблених сентенцій, які справляють на вас психотерапевтичний вплив, та продовжіть обговорення.

„Розум даний людині для того, щоб жити в мирі з тіш, хто його не має" (Вольтер).

„Якщо ти не знаєш куди пливти, то жоден вітер не буде тобі попутним " (Сенека).

„Многомудріє - життя без боротьби " (Індійське прислів 'я).

„Хто скаже, що є удача, а що невезіння?" (Буддійське прислів 'я)

„Не так важливо, що з тобою зробили, важливо, що ти зробиш з тим, що з тобою зробили " Ж.П.Сартр та ін.

2. Ознайомтеся з таким поняттям когнітивної психотерапії як самоефективність (за будь-яким посібником з когнітивної психотерапії, наприклад: Ромек В.Г. Поведенческая психотерапия. - М., 2002). Самое- фективність це усвідомлена здатність людини справлятися з складними і специфічними ситуаціями, тобто віра в ефективність власних дій. Висока самоефективність, пов'язана з очікуваннями успіху, як правило, веде до позитивних результатів, сприяє самоповазі особистості. І. навпаки, низька самоефективність, зумовлена очікуванням негараздів, призводить до невдачі і, таким чином, знижує самоповагу.

Психологи вважають, що розвиток самоефективності особистості забезпечується завдяки формуванню когнітивних умінь будувати свою поведінку, асимілювати чужий досвід, здатності переконувати себе та здійснювати вербальне самонавіювання (аутосугестію), пластично входити в стан фізичного або емоційного підйому.

Попрацюйте в „парах" (клієнт, консультант). Консультант виявляє ті моменти чи ситуації, в яких кчієнт боїться за щось братися, чи щось організовувати, комусь довіряти тощо. Вислуховуючи контраргументи клієнта, консультант намагається раціоналізувати його страхи, підвищити самоефективність.

3. Перегляньте розділ „Механізми корекційного впливу" в книзі: Горностай П.П., Васьковская СВ. Теория и практика психологического консультирования: Проблемний подход. - К.: Наук, думка, 1995. Ознайомтеся з способами та механізмами психотерапевтичного впливу, які там представлені.

4. Виберіть в додатку № 6 ті пресупозиції, які могли б допомогти у відновленні психологічної рівноваги клієнтам, що переживають ті чи інші проблеми. Проілюструйте свою думку.

Завдання 2. „ Саморозкриття".

В рольовій грі клієнт надає інформацію про будь-яку особистісну проблему. Консультант при нагоді ділиться аналогічними переживаннями та досвідом подолання труднощів зі свого життя. При обговоренні важливо отримати зворотний зв 'язок та проаналізувати ефективність впливу.

Заняття 27. Визначення пріоритетів і психологія прийняття рішення

Хоча рішення можуть відрізнятися за змістом, в них завжди присутні дві альтернативи: вибір майбутнього і вибір минулого.

С.Мадді