
- •Е. Хейч
- •1. Специфіка практичної психологічної допомоги
- •1.1.Сутність психологічного консультування
- •1.1.1. Індивідуальне консультування як вид діяльності
- •1.1.2. Філософія консультування
- •1.1.3. Теоретичні засади консультування
- •1.1.4. Механізми психологічного впливу в консультативній роботі
- •1.1.5. Моделі консультативної допомоги.
- •1.1.6. Професійна позиція консультанта
- •1.1.7. Етичні аспекти консультативної діяльності
- •2. Методичні настанови консультування
- •2.1.2. Клієнт психолога-консультанта
- •2.1.3. Особистість консультанта як інструмент впливу
- •2.1..4. Консультативні взаємини: правило трьох
- •2.1.5. Принципи надання психологічної допомоги особистості
- •1.Знайомство
- •2.Технічна сторона налагодження взаємодії
- •1.Скарга
- •2.Самодіагноз
- •3.Проблема
- •4.Запит
- •1.Аналіз симптомів.
- •2.Аналіз синдромів.
- •1.Формулювання гіпотез.
- •2. Перевірка гіпотез.
- •Тема 2. Технологія консультативної взаємодії.
- •1.Встановлення рапорту.
- •2. Підстройка: фокус уваги та калібрування
- •3. Сутність підстройки
- •Тема3.Засоби особистісної презентації та робота з ними
- •1. Завдання упорядкування мовлення клієнта..Правила ф.Перлза.
- •2. Метамодель комунікації
- •3. Відновлення пропусків та заповнення прогалин у мовленні
- •1. Вилучення.
- •2. Узагальнення.
- •4.Визначення обмежень суб'єктивного простору клієнта
- •5.Виправлення семантично помилкових формулювань
- •1.Фізична симптоматика як пролонгована комунікація між людиною і світом.
- •2. Фактори, що провокують психосоматику.
- •3.Етапи діалогу з психосоматиком.
- •1.Комунікація з несвідомим
- •2.Об’ємний підхід для активізації несвідомого.
- •3.Корекція несвідомих комплексів і афектів.
- •1.Психотерапевтичні техніки, що спираються на образне мислення людини.
- •2.Функції метафори у консультативному процесі.
- •1.Стереотипність емоційних та поведінкових реакцій.
- •2.Рівні вираження почуттів.
- •3.Схеми трансформації емоцій.
- •1.Взаємозв’язок між переживанням, інтнлнктом і усвідомленням.
- •2.Метафорична модель логічних рівнів свідомості.
- •3.Індивідуальний ступінь доступності рівнів свідомості.
- •2.Консультативне завдання підвищення зрілості духовної сфери особистості.
- •3. Робота з життєвими пресу позиції особистості.
- •Тема 4. .Засоби впливу на клієнта.
- •2.Види інтерпретацій
- •1.Сутність конфронтації.
- •2. Доцільність конфронтації.
- •1.Стратегії подолання опору.
- •2.Форми опору, за з.Фрейдом.
- •3.Етапи роботи з опором.
- •1. Когнітивний аспект консультативної роботи.
- •2. Директиви у консультуванні.
- •3.Роль, форми і доцільність порад у консультуванні.
- •1.Етапи прийняття рішення.
- •2. Перевірка на екологічність прийнятих рішень.
- •1. Інсайт
- •1. Позиції віддзеркалення
- •2..Директиви
- •1. Переформування, або рефреймінг
- •2.Актуалізація ресурсів людини
- •3. Арсенал психотехнологій та еклектизм як свобода вибору
- •4. Психологічне консультування як саморозвиток.
- •1 Етап. Аналіз змісту скарги клієнта:
- •2 Етап. Аналіз психологічної ситуації:
- •3 Етап. Аналіз психологічних проблем:
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
1.Сутність конфронтації.
Так склалося, що вживання слова „конфронтація" наштовхує слухача на думку про протистояння, непримиренність, ворожість (ще б пак: „фронт проти фронту!"). Однак, подивившись в словник іншомовних слів, дивуєшся, бо виявляється, що слово „конфронтація" складається з префікса ко-, кон-, що означає „спільність, сумісність, об'єднання", та кореня „фронт", що в перекладі з французької (а глибше - латині) означає „лоб, чоло, чільна сторона". Тобто буквально - „об'єднання лобами, позиція лицем до лиця". Саме з такого розуміння виходять в консультуванні, повністю нівелюючи негативне нашарування ворожості, яке можливо вкладається в значення цього поняття.
Конфронтація - це вміння психолога піддати сумніву, не погодитися з тим, що говорить клієнт, але так, щоб не викликати захисної реакції або розриву комунікації. За допомогою конфронтації клієнт отримує вказівку на суперечності у взаєминах, власних думках чи вчинках. Техніка дозволяє вводити психотравмуючу інформацію в свідомість, переслідуючи інтереси клієнта і не руйнуючи стосунків. В жодному разі конфронтація не означає непримиренного ставлення до самої особистості чи заперечення її права на власну точку зору. Стикаються не люди, цінності чи світогляди, а точки зору на досить конкретні речі, події, факти при реальному праві на співіснування будь-якого їх трактування.
Специфіка техніки конфронтації в консультуванні полягає в тому, щоб дипломатично звернути увагу клієнта на розбіжності між змістом сказаного і вчиненого ним, тобто того, що відбувається „тут і тепер". Конфронтуючи, консультант може висловити своє невдоволення перебігом консультативного процесу, покритикувати особистісну позицію клієнта з тим, щоб нівелювати механізми маніпулювання і захисту, досягти виконання добровільно взятих клієнтом зобов'язань.
Найбільш доречною в консультуванні є конфронтація з тим, яким себе бачив клієнт напередодні приходу до психолога, і тим, яким він зараз постає в своїх же очах внаслідок віддзеркалення під час консультатив- ного контакту. Таким чином, клієнту доводиться розв'язувати внутрішній конфлікт і конфронтувати з самим собою.
Конфронтувати - це вести бесіду відкрито, виявляти змішані повідомлення, суперечності у вербальній та невербальній поведінці, звертати увагу на розходження, неузгодженість, інконгруентність (див.: 5.1.2). Наприклад: "Ви постійно говорите про те, що ви сором'язливі і нерішучі, та під час бесіди я бачу перед собою людину відкриту, енергійну, рішучу, котра досягає того, чого хоче"; „Ви дуже страждаєте від холодності, яка виникла в стосунках з сином. Він чинить опір вашій опіці, не впускає в свої справи. Однак що змінилося за останніх 15 років? Лише одне - йому виповнилося ЗО років. Я не зауважила розвитку у ваших стосунках. А ви?"
Конфронтація як технічний прийом показана в застосуванні тільки при наявності хорошого емоційного контакту між консультантом і клієнтом.
2. Доцільність конфронтації.
У психотерапії до конфронтації, як правило, вдаються тоді, коли клієнта потрібно поставити перед фактом існування амбівалентних або неусвідомлених ним установок, стосунків чи стереотипів поведінки з метою їх усвідомлення та опрацювання. Конфронтація реалізується як у прямій, жорсткій, вербальній формі, так і в прихованій - з використанням психотерапевтичних метафор та невербальних прийомів.
Мистецтво консультанта полягає в здатності помітити суперечності та розв'язати їх через конфронтацію. Деякі консультанти свідомо уникають жорсткої конфронтації, вважаючи недопустимим гострі хірургічні інтервенції. Однак така позиція ставить під загрозу радикальні зміни, які можливі лише при достатньому внутрішньому напруженні.
Необхідність в конфронтації виникає досить часто. Здебільшого такого протистояння потребують особи з істероїдними рисами та яскраво вираженими проективними механізмами захисту. При вираженому захисті варто йти по шляху відтворення цілісності афективно-інтелектуального комплексу. Це дає змогу винести конфліктогенний зміст з простору індивідуальної психіки клієнта в простір терапевтичної системи „терапевт - клієнт".
Запитання для самоперевірки
1. Що таке конфронтація?
2. Яку специфіка має застосування конфронтаційних технік у консультативному процесі?
3. В яких випадках використання конфронтаційних технік є найбільш доречним? Практикум
Завдання №1. „Конфронтація".
1. Проаналізуйте кілька описів психотерапевтичної взаємодії. Встановіть, з чим саме конфронтують клієнта у кожному конкретному випадку.
2. Під час рольової гри „Консультативне інтерв'ю" створіть ситуацію конфронтації з клієнтом.
Заняття 24.Робота з опором та переносом
Хто зберігатиме душу свою, той погубить її; а хто погубить її, той оживить її.
Євангеліє від Луки, 17:33
Опір є природне блокування прогресу консультування і підлягає врегулюванню.
Е. Шостором