Тема 2. Технологія консультативної взаємодії.

Заняття 9.Налагодження ефективного контакту

1.Встановлення рапорту.

Встановлення рапорту - передумова того, щоб клієнти повірили, що ви можете допомогти їм здійсни­ти такі зміни, які покращують якість їх життя.

Л. Кемерон-Бендлер

Важко сказати, що виникає спочатку, синхронізація поведінки чи почуття довіри і взаєморозуміння. Однак можна припустити, що рапорт складається з двох фаз: підстройка та ведення.

Щоб створити рапорт, консультант насамперед повинен бути у рапорті з самим собою, тобто налаштуватися на роботу, мати відповідний ресурсний стан, бути конгруентним самому собі та ситуації.

Налаштовуючись на себе як на чутливий інструмент на свідомому і несвідомому рівні, консультант аналізує не стільки актуальний стан клієнта, скільки свої власні відчуття щодо нього, що суттєво доповнює досліджувану картину.

Запитання для самоперевірки

1. Що таке рапорт? Яка його роль в консультативній взаємодії?

2. Які компоненти гарантують ефективний рапорт?

3. Що таке ресурсний стан консультанта? Як досягти конгруентності?

4. В чому сутність резонансного методу консультування?

Практикум

Завдання 1. „Формування рапорту".

1. Ознайомити учасників з технікою формування рапорту (див.: 3.1.2, 3.1.3). Сформувати установку на підтримання рапорту під час консультації.

2. Провести кілька психогімнастичних вправ на дзеркальне відображення. Наприклад, а) люди стають один проти одного, визначають ведучого, який деякий час копіює позу, рухи, міміку партнера; б) виставивши руки долонями проти долонь партнера, не торкаючись руки рукою, ведучий починає здійснювати паси, партнер повторює за ним. Вправа продовжується до тих пір, поки не з 'явиться відчуття синхронності у рухах.

В „трійках" (консультант, клієнт, спостерігач) по колу провести короткотривалі етюди спілкування на вільну або одну із заданих тем (див.: додаток № 5). За допомогою внутрішніх запитань тримати в полі зору: Чи існує між нами рапорт? Що мені потрібно сказати або зробити, щоб створити кращий рапорт? Чому клієнт змінив позу, голос, дихання тощо? Закінчивши спілкування, обмінятись враженнями (3-5 хв.). Виділити індивідуальні.

2. Підстройка: фокус уваги та калібрування

При спілкуванні з клієнтом не потрібно слухати того, що він говорить, - слухай себе, і ти дізнаєшся про нього все необхідне.

С.Петрушин

Щоб краще підлаштуватися до спілкування з людиною, засвоїти її „комунікативний діалект", слід уважно спостерігати за тим, що вона переживає та як це проявляється в її фізіологічних реакціях і поведінці.

Тому спостереження є центральним компонентом діяльності консультанта. Він не тільки помічає характерні реакції партнера, але й свідомо їх сканус, аби яскравіше відчути те, про що йдеться. Така індивідуальна діагностика клієнта триває упродовж всього контакту.

Калібрування - це процес, за допомогою якого консультант здійснює \у підстройку до несловесних сигналів клієнта, котрі свідчать про особливості його актуального стану. Точне калібрування вимагає сенсорної чутливості, тобто здатності помічати зміни (навіть дуже дрібні і, на перший погляд, несуттєві) в таких елементах, як: положення тіла, повороти голови та інших частин тіла, жести та вираз обличчя, мімічні рухи, дрібні рухи очей, зміни величини зіниць та вологості очей, характерні рухи губ та брів, колір шкіри, дихання, гучність та інші якості голосу, наголоси і темп мовлення тощо. Крім названого, потрібно ще зауважити мову тілесного симптому (див.: 4.2) та вслухатися в глибинну структуру мовлення (див.: 4.1).

Треба вміти розфокусовувати увагу. Розфокусування передбачає: 1) сприймання людини або події цілком, начебто "іїериферійним зором, ні до чого не прив'язуючись конкретно; 2) не коментувати і не оцінювати, а просто помічати; 3) одночасно сприймати і зовнішні (від навколишнього світу), і внутрішні (свої тілесні відчуття) сигнали. Чому так важливо бути розфокусованим, тобто мати так званий перший тип уваги (НЛП)? Тому що другий тип уваги, або концентрована увага, передбачає чітке утримання фокус сприймання на якомусь певному предметі та його оцінку з власного досвіду. А консолідація досвіду вимагає багато енергії і веде до втрати великої кількості інформації, збіднюючи сприйняття того, що актуально відбувається. Людське сприймання влаштоване таким чином, що перший і другий типи уваги весь час змінюють один одного. Людину мимовільно (перший тип) захоплюють якісь певні реалії буття, щоб потім утримуватись в довільній увазі (другий тип) до прояснення або класифікації сприйнятого. Розфукусування уваги як процес забезпечує напрямок, орієнтацію в ситуації, зосередження уваги - продуктивність.

Тільки розфокусована увага дає можливість сприймати ситуацію в багатстві її проявів

За А.Айві основними патернами для калібрування на початку інтерв'ю виступають (Айві А., 1998, с. 36):

• контакт очей (розширення зіниць - реакція зацікавлення, і навпаки);

• мова тіла (поза, темп дихання, вираз обличчя, рух очей, жести рук, рух голови, положення кінцівок, швидкість і ритм рухів, постукування руками або ногами тощо);

• характеристики мовлення (висота голосу, швидкість та ритм мовлення), використання певних слів, говорить конкретно чи абстрактно, про можливості чи про необхідність (повинен, змушений, потрібно), про себе чи про інших;

• дотримання теми (простежується чи ні?), кількість основних змін теми (чи була вибіркова увага до якогось певного аспекту?).

Щоб підтримувати орієнтацію на калібрування та рапорт під час консультації, вряди-годи корисно відповідати собі на запитання:

• наскільки я розфокусований та настроєний на сприйняття партнера? як я дізнаюся, що мій партнер мене розуміє і зацікавлений в нашій розмові? як я дізнаюся, що мій партнер співробітничає зі мною в розв'язанні цієї проблеми?

• в якому внутрішньому стані перебуває мій партнер? Які зовнішні ознаки свідчать про це?

• чи конгруентним є мій партнер у всіх його проявах?

Запитання для самоперевірки

1. Що таке калібрування? Яку функцію виконує воно в консультативній роботі?

2. В чому сутність першого та другого типів уваги?

3. Які переваги надає розфокусування психологу в його практичній роботі?

4.Як досягти розфокусування?

2. Практикум

Завдання 1. „Тренування гостроти зорового сприйняття".

Для тренування вміння калібрувати можна використати будь-які ігри, що передбачають уважність в сприйнятті іншої людини, такі як: "Що змінилося в партнері? ", „Що спііьного має ця група людей? ", „Крокодил "(вгадати слово, якезадумача інша команда, на основі невербальних підказок) та ін.

Завдання 2. „Калібрування".'

А) Візуальне калібрування „згоди"/"незгоди". Учасники працюють „п'ятірках" 15-17 хв. Четверо калібрують реакції одного - піддослідно (він стоїть перед ними).

1-й крок. Піддослідному ставлять кілька запитань, які потребую відповіді "так"/"ні", на які група вже знає відповіді. Він повинен прос "думати" про відповідь, не озвучуючи її. Наприклад, якщо проводить калібрування 20-річного хлопця на ім 'я Сергій, то можна поставити т запитання: Вас звати Сергій? Олександр? Вам 17 років? Вам ЗО років? живете в Японії? Росії?... Сьогодні п 'ятниця? Субота? Надворі зима?... В одягнені в плаття?..? Ваш светр зеленого кольору?...? і т.д. Запитан ставлять доти, доки всі члени мікрогрупи не відкалібрують якісь характер деталі, що супроводжують думки Сергія про „так", або „ні".

2-й крок. Коли індикатори згоди/незгоди встановлено, можна переходи до запитань, на які група не знає відповіді. Наприклад, „ Ти маєш молодш брата?", „В тебе є собака?", "Ти живеш у комунальній квартирі? На поверсі?" тощо. Кожен член групи диференціює невербальні реа піддослідного і самостійно записує відповідь „так" або „ні" до св протоколу. Потім група просить Сергія підтвердити правильність с" висновків. Якщо члени групи припускаються багатьох помилок, їм вар обмінявшись досвідом своїх спостережень, повернутися до першого кроку, щ уточнити необхідні індикатори. Коли група навчилась зчитувати інформацію цієї людини, то місце піддослідного займає хтось інший. Вправа повторюєш

Б) Вправляння в кінестетичному калібруванні відбувається за подібн схемою. Спостерігач, стоячи за спиною і тримаючи руки на пл піддослідного, намагається відкалібрувати свої відчуття і діагностува відповідь на питання „так"/„ні" спочатку з заплющеними, а пот розплющеними очима. В другому випадку він отримує додаткову інформацї спостерігаючи за тими, хто дивиться в обличчя піддослідному.

Завдання 3. „Калібрування контрастних станів".

Учасники працюють в „парах" (1-й-„А", 2-й-„Б") по 5-7 хв. Накожну гру.

1. „А" намічає три емоційно різних стани (наприклад, цікавіст нудьгу, довіру, скептицизм, байдужість, горе, радість тощо), або вчи -простіше - згадує: 1) зустріч з приємною людиною, 2) зустріч неприємною людиною і 3) зустріч з нейтральною людиною і т.д.). „Б настроюється на спостереження.

„А " входить в стан №1, згадуючи якусь подібну ситуацію, де ц стан ним переживався, і утримує його деякий час для спостережен Потім говорить "Це - перший стан" і повертається до нейтрально стану (для цього потрібно добре струсити з себе попередній образ). Далі „А" так само входить і демонструє стан №2 і№ 3.

3. „Б" калібрує кожен стан за невербальними проявами. „А" демонструє по черзі кожен стан, поки „Б" не скаже, що запам 'ятав.

4. „Б" відвертається від „А "; „А " вибирає один з станів і входить в нього, нічого не повідомляючи; „А " дає сигнал „Б" повернутися, і „Б" визначає, в якому (№ 1, № 2, № 3) із станів перебуває „А". Вправа продовжується до тих пір, поки „Б" не визначить той чи інший стан, який „одягає" на себе „А " кілька разів підряд.

5. Наступний крок виконується по схемі пункту 4, але „А ", входячи в якийсь стан, щось розповідає, наприклад, відомий дитячий віршик. „Б", не дивлячись на „А ", калібрує його стан по голосу. Вправляння в калібруванні по голосу продовжується, поки „Б" не отримає кілька правильних відповідей підряд.

6. Учасники міняються місцями. Завдання 4. „Розфокусування уваги".

Учасники працюють в „парах" (індуктор і реципієнт). Вони сидять спинами один до одного, не торкаючись.

1. Індуктор визначає для себе емоційний стан, в який буде занурюватись деякий час. Його завдання - якомога яскравіше переживати „про себе" певну емоцію (втрата, образа, гнів, безвихідь тощо).

2. Реципієнт, перебуваючи в стані розслаблення та розфокусування за спиною у індуктора, налаштовується нахвалю першої уваги.

Для початку ведучий допомагає учасникам зануритися в стан розслаблен­ня та розфокусування. Останні рядки навіювання звучать так: „Ви відчуваєте кожну точку свого тіла: відчуйте будь-яку точку на правій стопі, під лопаткою, на лобі, біля пупка, на потилиці.... і т.д. А тепер розширте об'єм вашої уваги так, щоб охопити не тільки власне тіло, але й тіло вашого партнера, і прислухайтесь до себе. Налаштуйтеся на партнера і відчувайте своє тіло. Які тілесні прояви ви в собі помічаєте? Можливо, десь озвався той чи інший м 'яз, чи є якась реакція шкіри? Щось забриніло у грудях? в ногах чи руках? тощо. Подумайте, які емоції зазвичай супроводжують такі тілесні реакції? Послухайте себе кілька хвилин ( 2-4 хв.) і „прочитайте" те, про що сигналізує вам тіло."

3.Реципієнт описує індуктору те, що він відчув у собі. Припускає, в яких ситуаціях можуть переживатись подібні емоції. Індуктор зіставляє свої переживання та відчуття.

4.Учасники діляться враженнями та обговорюють пережитий досвід у групі.