яких розміщується вісім рекреаційних районів (Одеський, Приазовський, Феодосійський,

Ялтинський, Євпаторійський, Придніпровський, Донецький, Придністровський). Серед останніх виділяють окремі рекреаційні вузли (підрайони). Особливо багато таких вузлів

з унікальними можливостями для відпочинку і лікування знаходиться у Криму (Судацький, Євпаторійський, Алуштинський, Ялтинський та ін.).

Підсумовуючи сказане, ще раз підкреслимо, що різноманітний і потужний рекреа-

ційний потенціал України може розглядатися як вагоме джерело економічного розвитку держави на перспективу. На користь такого твердження свідчить досвід багатьох країн

Європи, у тому числі й колишніх членів соціалістичного табору (Болгарія, Словакія, Чехія та ін.), які, маючи значно скромнішу рекреаційну базу, одержують величезні державні і приватні прибутки завдяки продуманій організації туризму, відпочинку та лікувально-

оздоровчої діяльності.

ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА ПРИРОДОРЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ

Спроба розробки методики для комплексної регіональної оцінки природоресурсного потенціалу України була зроблена В.Руденком ще наприкінці 80-х років. основу природоресурсного потенціалу України становлять земельні ресурси, частка яких

у загальному природному комплексі держави перевищує 44%, сягаючи по окремих областях, особливо у Правобережному Лісостепу, 72-79%. Помітне місце посідають також мінеральні ресурси, частка яких у загальнодержавному природному потенціалі перевищує 28%, а по окремих областях (Луганська, Донецька, Дніпропетровська) вони станов-

лять основу природних багатств. Найбільш скромну роль у загальному природоресурс-

ному потенціалі України відіграють біологічні ресурси, частка яких загалом не досягає і 5% (навіть у найбільш заліснених областях Карпат і Західного Полісся їх доля не підіймається вище 12-18%). Серед великих економічних районів України за сумарними запасами природних ресурсів лідирує Східний (49,4%), причому провідні позиції (майже

51%) тут належать мінеральним ресурсам, в той час як у Західному (35,1%) та Півден-

ному (15,5%) районах основне багатство - земля ( відповідно 55 та 50%). Ресурсозбереження — це прогресивний напрям використання природно-

ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і

допоміжних матеріалів. Основні стратегічні напрями ресурсозбереження можуть бути

зведені до таких: комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів; впровадження ресурсозберігаючої техніки і технології; широке використання в галузях переробної промисловості вторинної сировини; стабілізація земельного фонду, відновлення родючості землі, рекультивація відпрацьованих кар'єрів тощо; ефективне регулювання лісокористування, підтримання продуктивності лісів, активне лісовідновлення; збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні нових промислових об'єктів.

Одним з вагомих компонентів ресурсозбереження є вторинний ресурсний потенціал. Навіть за кризових умов господарювання щорічно утворюється близько 600—700

млн. т відходів з номенклатурою більше ніж 50 найменувань, в структурі яких переважає видобувна, паливно-енергетична, металургійна, хімічна промисловість. У перспективі передбачається формування ефективного механізму вторинного ресурсоспоживання і за-

лучення у цю сферу іноземних інвестицій. Зокрема, значного розвитку набуде вторинна металургія. Особлива увага приділятиметься розширенню напрямів використання макулатури, полімерної вторинної сировини, деревини; створюватимуться потужності по переробці картонної, скляної, металевої та пластикової тари і упаковки.

Важливим пріоритетом є підвищення ефективності енергозбереження у зв'язку з

тим, що Україна належить до енергодефіцитних країн і за рахунок власних джерел за-

довольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах менш ніж на 50%. Відповідно

до Комплексної державної програми з енергозбереження на період до 2010 року перед-

бачається: запровадити заходи, спрямовані на скорочення енерговитрат у виробництві енергомісткої продукції й здійснення комплексного фінансово-економічного та енерге-

тичного аудиту найбільш енергоємних виробництв і закриття на цій підставі збиткових підприємств; провести реконструкцію та технічне переозброєння ТЕЦ промислових підприємств; впровадити економічний механізм заінтересованості в економії паливно-

енергетичних ресурсів, нових енергозберігаючих маловитратних технологій; запровадити на енергоємних підприємствах автоматизовану систему обліку та управління витрат

енергоносіїв; залучити до паливно-енергетичного балансу країни відновлювані та нетрадиційні джерела енергії.

Таблиця 3.3.

Комплексна структура природоресурсного потенціалу по областях України

( В.Руденко, 1993)

В цілому комплексний розвиток усіх напрямів ресурсозбереження дасть змогу сформувати нову ідеологію господарювання, що базується на економному використанні

наявної ресурсної бази, оптимальному співвідношенні первинних і вторинних ресурсів та маловідходному виробничому циклі.

Самостійно розглянути Природна зональність України, Природно-заповідний фонд