- •Розділ 1 професійно важливі якості працівників дснс
- •Поняття професійно важливих якостей в психології.
- •. Особливості професійної діяльності працівників дснс.
- •Професійно важливі якості працівників дснс.
- •Висновки до розділу 1
- •Розділ 2 дослідження професійно важливих якостей майбутніх працівників дснс
- •2.1. Структура і методи дослідження.
- •2.2. Дослідження особливостей емоційної стабільності.
- •2.3. Дослідження особливостей тривожності.
- •2.4. Дослідження особливостей схильності до ризику.
- •2.4. Дослідження вольових якостей.
- •Основні вимоги до охорони праці.
- •Висновки до розділу 2
- •Список використаної літератури
Основні вимоги до охорони праці.
Охорона праці в широкому сенсі слова – це система збереження життя і здоров'я працівників у процесі трудової діяльності, яка включає правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні та інші заходи.
Легальне визначення поняття охорони праці дається в ст. 1 Закону України від 14 жовтня 1992 «Про охорону праці». Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. У поняття охорони праці входять і всі ті заходи, які спеціально призначені для створення особливих полегшених умов праці для жінок і неповнолітніх, а також працівників зі зниженою працездатністю. Як правовий інститут, охорона праці включає в себе норми, що встановлюють права та обов'язки працівників і роботодавців з питань безпеки та гігієни праці, а також спеціальні норми про компенсації для осіб, які працюють у важких, шкідливих або небезпечних умовах; норми про охорону праці жінок, неповнолітніх працівників, осіб із зниженою працездатністю; норми, що регулюють організацію роботи з охорони праці; правила розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві. Крім Закону України «Про охорону праці» правове регулювання охорони праці знайшло відображення в нормах глави XI «Охорона праці» (ст. 153-173), глави XII «Праця жінок» (ст. 174-186), глави XIII «Праця молоді» (ст. 187-200) КЗпП [30].
Охорона праці має соціальне, економічне і правове значення. Соціальне значення охорони праці полягає в тому, що охорона праці сприяє зміцненню (збереження) здоров'я працівників від шкідливих і небезпечних виробничих факторів. Економічне значення охорони праці реалізується у зростанні продуктивності праці, підйомі економіки, збільшенні виробництва. Правове значення охорони праці полягає у правовому регулюванні роботи за здібностями з урахуванням тяжкості умов праці, фізіологічних особливостей жіночого організму, організму підлітків і працездатності інвалідів. Крім того, питання охорони праці є об'єктом організаційно – управлінських відносин трудового колективу (відповідного профспілкового органу) з роботодавцем , а також соціально-партнерських відносин на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівнях [2].
До охорони праці входять такі складові частини:
правові та організаційні основи;
фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія;
виробнича безпека;
пожежна безпека на виробництві.
Об’єктом охорони праці є здоров’я і працездатність людини, а предметом – засоби і заходи, спрямовані на їхнє збереження.
Правові заходи охоплюють законодавчі акти загального та спеціального призначення.
До загальних законодавчих актів з питань охорони праці належать:
Конституція України;
Кодекс законів про працю;
Закон України «Про охорону праці»;
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [32].
Дія загальних законодавчих актів поширюється на всі об’єкти господарювання незалежно від форм власності та видів їхньої діяльності.
Спеціальні законодавчі акти з питань охорони праці охоплюють:
Державні стандарти безпеки праці;
Міжгалузеві та галузеві нормативні акти з питань охорони праці (Будівельні норми і правила, Санітарні норми, Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, Правила пожежної безпеки та ін.);
Нормативні акти, що діють в межах об’єкта господарювання (Положення про систему управління охороною праці на об’єкті господарювання, Положення про службу охорони праці на об’єкті господарювання, Положення про комісію з питань охорони праці на об’єкті господарювання, Положення про роботу уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці, Положення про навчання і перевірку знань з охорони праці, Положення про порядок атестації робочих місць щодо їхньої відповідності нормативним актам з питань охорони праці та ін.).
Сфера дії спеціальних законодавчих актів поширюється на окремі галузі виробництва, окремі види господарсько-економічної діяльності та окремі об’єкти господарювання [33].
Держнаглядохоронпраці Державні нормативно-правові акти про охорону праці (ДНАОП) – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання. Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими [32].
Роботодавці на основі ДНАОП розробляють і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства, установи, організації. Відповідно до Рекомендацій Держнаглядохоронпраці щодо застосування «Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві», затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці № 132 від 12.12.1993 p., до основних нормативних актів підприємства належать:
Положення про систему управління охороною праці на підприємстві;
Положення про службу охорони праці підприємства;
Положення про комісію з питань охорони праці підприємства;
Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці;
Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;
Положення про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, а також пожежно-технічного мінімуму;
Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності до нормативних актів про охорону праці;
Положення про організацію попереднього та періодичних медичних оглядів працівників;
Положення про санітарну лабораторію підприємства;
Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт;
Інструкції про порядок зварювання і проведення інших вогневих робіт на підприємстві;
Загально-об'єктові та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки;
Перелік робіт з підвищеною небезпекою;
Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань З охорони праці;
Наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування;
Наказ про організацію безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах;
Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту[33].
Соціально-економічні заходи передбачають використання економічних методів управління охороною праці і охоплюють: обов’язкове соціальне страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; пільги і компенсації за роботу в шкідливих і небезпечних умовах праці.
Організаційно-технічні заходи спрямовані на забезпечення такого рівня організації праці та таких інженерно-технічних рішень з безпеки праці, які б унеможливили вплив на працівників шкідливих та небезпечних виробничих чинників під час трудової діяльності.
Санітарно-гігієнічні заходи передбачають проведення наукових досліджень щодо впливу виробничих чинників на здоров’я людини та встановлення граничнодопустимих рівнів цих чинників на робочих місцях, а також проведення лабораторних досліджень з метою встановлення відповідності умов праці на робочих місцях вимогам нормативних актів з питань охорони праці.
Лікувально-профілактичні заходи передбачають обов’язкове проходження попереднього та періодичних медичних оглядів для певних категорій працівників з метою збереження їхнього здоров’я чи здоров’я людей, які контактують з ними, а також особливі вимоги до охорони праці жінок, неповнолітніх осіб та інвалідів.
Державну політику в галузі охорони праці проводять, використовуючи такі головні принципи:
пріоритет життя і здоров’я працівників над результатами виробничої діяльності об’єкта господарювання;
повну відповідальність власника (роботодавця) за створення безпечних та нешкідливих умов праці;
соціальний захист працівників, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві;
встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх об’єктів господарювання незалежно від форм власності та видів їхньої діяльності;
використання економічних методів управління охороною праці;
проведення навчання, професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
комплексне розв’язання завдань охорони праці та координації діяльності державних органів влади, об’єктів господарювання та об’єднань громадян у вирішенні питань охорони праці;
міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.
Працівники зобов'язані знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, співробітничати з роботодавцем у справі організації безпечних і нешкідливих умов виробництва, а також мати право припинити роботу, якщо вона небезпечна для їхнього життя чи здоров'я або для навколишніх людей і природного середовища [30].
Фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія – комплекс організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів, спрямованих на запобігання або зменшення дії на працюючих шкідливих виробничих факторів. Виробнича безпека – безпека від нещасних випадків та аварій на виробничих об‘єктах і від їх наслідків [33].
Пожежна безпека на виробництві – комплекс заходів та засобів, спрямованих на запобігання запалювань, пожеж та вибухів у виробничому середовищі, а також на зменшення негативної дії небезпечних та шкідливих факторів, які утворюються в разі їх виникнення.
Таким чином поняття охорони праці охоплює цінності, уявлення і принципи, які лежать в основі управління охороною праці, та сукупність практичних дій і поведінкових реакцій, що втілюють їх у реальність. Підвищення рівня освіченості населення з питань охорони праці залишається пріоритетним завданням державної політики нашої країни у цій галузі [32].