3.Соціально-правове регулювання праці жінок

Обмежується застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, за винятком нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню. Забороняється застосування праці жінок на роботах, пов'язаних з підйомом і переміщенням вручну ваг, що перевищують гранично допустимі для них норми.  Переліки виробництв, робіт і посад із шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, на яких обмежується застосування праці жінок, і гранично допустимі норми навантажень для жінок при підйомі і переміщенні ваг вручну затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України з урахуванням думки Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових відносин. (У ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ) ТКРФ Ст. № 253.  Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку і за їх заявою знижуються норми виробітку, норми обслуговування або ціжінки переводяться на іншу роботу, що виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.  До надання вагітній жінці іншої роботи, що виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок коштів роботодавця. (В ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ)  При проходженні обов'язкового диспансерного обстеження в медичних закладах за вагітними жінками зберігається середній заробіток за місцем роботи.  Жінки, що мають дітей у віці до півтора років, у разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться за їх заявою на іншу роботу з оплатою праці за виконуваній роботі, але не нижче середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку півтора років. (В ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ) Ст. № 254.  Жінкам за їх заявою та на підставі виданого в установленому порядку листка непрацездатності надаються відпустки по вагітності та пологах тривалістю 70 (у разі багатоплідної вагітності - 84) календарних днів до пологів і 70 (у разі ускладнених пологів - 86, при народженні двох або більше дітей - 110) календарних днів після пологів з виплатою допомоги по державному соціальному страхуванню у встановленому федеральними законами розмірі. (в ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ).  Відпустка по вагітності та пологах обчислюється сумарно і надається жінці повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних нею до пологів. Ст. № 255.  Відповідно до Федерального закону від 19.05.1995 N 81-ФЗ що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню матері або батьку, опікуну, а також іншим родичам, фактично здійснюють догляд за дитиною, у період перебування у відпустці до досягнення дитиною віку півтора років виплачується щомісячна допомога по догляду за дитиною в розмірі 40 відсотків середнього заробітку, а після досягнення дитиною віку півтора років - щомісячна допомога на дитину, розмір, порядок призначення, індексації та виплати якої встановлюється законами та іншими нормативними правовими актами суб'єкта Російської Федерації.  За заявою жінки їй надається відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років. Порядок і терміни виплати допомоги по державному соціальному страхуванню в період зазначеної відпустки визначаються федеральними законами. (В ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ)  Відпустки для догляду за дитиною можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабусею, дідом, іншим родичем або опікуном, фактично здійснюють догляд за дитиною.  За заявою жінки або осіб, зазначених у частині другій цієї статті, під час перебування у відпустках по догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома із збереженням права на одержання допомоги по державному соціальному страхуванню.  На період відпустки по догляду за дитиною за працівником зберігається місце роботи (посада). Відповідно до раніше діючим законодавством безперервний стаж застосовувався при обчисленні розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності. Федеральним законом від 29.12.2006 N 255-ФЗ, що встановив новий порядок забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, встановлено, що розмір допомоги залежить від страхового стажу, а не від безперервного стажу.  Відпустки для догляду за дитиною зараховуються до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю (за винятком випадків дострокового призначення трудової пенсії за віком). (В ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ) Ст. № 256.  Працюючим жінкам, які мають дітей віком до півтора року, надаються крім перерви для відпочинку та харчування додаткові перерви для годування дитини (дітей) не рідше ніж через кожні три години тривалістю не менше 30 хвилин кожен. (В ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ)  При наявності у працюючої жінки двох і більше дітей віком до півтора років тривалість перерви для годівлі встановлюється не менше однієї години.  За заявою жінки перерви для годування дитини (дітей) приєднуються до перерви для відпочинку та харчування або в підсумованому вигляді переносяться як на початок, так і на кінець робочого дня (робочої зміни) з відповідним його (її) скороченням.  Перерви для годування дитини (дітей) включаються в робочий час і підлягають оплаті в розмірі середнього заробітку. Ст. № 258  Забороняються направлення у службові відрядження, залучення до понаднормової роботи, роботи в нічний час, вихідні, святкові та неробочі дні вагітних жінок.  Направлення у службові відрядження, залучення до понаднормової роботи, роботи в нічний час, вихідні, святкові та неробочі дні жінок, які мають дітей віком до трьох років, допускаються тільки з їхньої письмової згоди і за умови, що це не заборонено нимвідповідно до медичного висновку , виданим у порядку, встановленому федеральними законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації. При цьому жінки, які мають дітей віком до трьох років, повинні бути ознайомлені у письмовій формі зі своїм правом відмовитися від напрямку в службове відрядження, залучення до понаднормової роботи, роботи в нічний час, вихідні, святкові та неробочі дні. (У ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ) Ст. № 259.  Перед відпусткою по вагітності та пологах або безпосередньо після нього або після закінчення відпустки по догляду за дитиною жінці за її бажанням надається щорічна оплачувана відпустка незалежно від стажу роботи у даного роботодавця. (У ред. Федерального закону від 30.06.2006 N 90-ФЗ). Ст. № 260.  Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з вагітними жінками не допускається, за винятком випадків ліквідації організації або припинення діяльності індивідуальним підприємцем.  У разі закінчення строкового трудового договору в період вагітності жінки роботодавець зобов'язаний за її письмовою заявою і при наданні медичної довідки, що підтверджує стан вагітності, продовжити термін дії трудового договору до закінчення вагітності. Жінка, термін дії трудового договору з якої був продовжений до закінчення вагітності, зобов'язана за запитом роботодавця, але не частіше ніж один раз на три місяці, надавати медичну довідку, що підтверджує стан вагітності. Якщо при цьому жінка фактично продовжує працювати після закінчення вагітності, то роботодавець має право розірвати трудовий договір з нею в зв'язку із закінченням терміну його дії протягом тижня з дня, коли роботодавець дізнався або повинен був дізнатися про факт закінчення вагітності.  Допускається звільнення жінки у зв'язку із закінченням строку трудового договору в період її вагітності, якщо трудовий договір був укладений на час виконання обов'язків відсутнього працівника і неможливо з письмової згоди жінки перевести її до закінчення вагітності на іншу наявну в роботодавця роботу (як вакантну посаду або роботу, відповідну кваліфікації жінки, так і вакантну нижчу посаду або нижчеоплачувану роботу), яку жінка може виконувати з урахуванням її стану здоров'я. При цьому роботодавець зобов'язаний пропонувати їй всі відповідають зазначеним вимогам вакансії, наявні у нього в даній місцевості. Пропонувати вакансії в інших місцевостях працедавець зобов'язаний, якщо це передбачено колективним договором, угодами, трудовим договором.  Розірвання трудового договору з жінками, що мають дітей віком до трьох років, самотніми матерями, які виховують дитину віком до чотирнадцяти років (дитини-інваліда до вісімнадцяти років), іншими особами, які виховують зазначених дітей без матері, за ініціативою роботодавця не допускається. Ст. № 261. 

12  травматизм

 Рівні виробничого травматизму і професійної захворюваності є основними показниками стану охорони праці в тій чи іншій сфері економічної діяльності, регіоні і в цілому в державі. Нинішній його стан в державі профспілки оцінюють як критичний. Не дивлячись на щорічну оптимістичну динаміку зниження кількості нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за даними Держгірпромнагляду, рівень травматизму на виробництві в Україні, згідно даних Держкомстату, залишається високим.

Серед багатьох факторів, які зумовлюють такий стан, можна виділити такі основні:

Незадовільні умови праці що не відповідають санітарно-

гігієнічним вимогам, уяких станом на 31.12.2013 в Україні працювало         1 млн. 186,7 тис. працівників, що становить 29,5% працівників, охоплених державним статистичним спостереженням відносно умов праці.

Важливо відмітити, що на роботах з важкими і шкідливими умовами праці у 2013 році працювало 252,6 тис. жінок. Це негативно позначається на стані їх здоров’я, викликає порушення перебігу вагітності, вади розвитку плоду та патологію серед народжених, що призводить до погіршення демографічної ситуації в Україні.

Дані статистичних спостережень за останні 9 років показують, що при зменшенні майже на 420 тис. штатних працівників на підприємствах, де проводяться зазначені спостереження. питома вага працівників, які працюють в умовах що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам,  стабільно зростає.

Разом з тим, кількість працівників, зайнятих в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, становить: у добувній промисловості 71,3% від загальної кількості працюючих; на виробництві коксу та продуктів нафтопереробки – 59,0%; готових металевих виробів, крім машин і устаткування – 52,8%; на виробництві хімічних речовин і хімічної продукції – 41,0%; в промисловості – 35,8%; у постачанні електроенергії, газу, пару та кондиційованого повітря – 33,0%.

Особливо складна ситуація з умовами праці відмічається на підприємствах приватної форми власності, малого та середнього бізнесу та індивідуальної зайнятості, більшість з яких не охоплені державним статистичним спостереженням щодо умов праці.

Зайнятість працівників в незадовільних умовах праці супроводжується

істотними недоліками у проведенні атестації робочих місць за умовами праці, що було виявлено представниками членських організацій Федерації професійних спілок України (ФПУ) під час проведення у 2010-2012 роках Всеукраїнської профспілкової акції «Атестацію робочих місць – під контроль профспілок».

Це призводить до порушення соціальних прав зазначених працівників, особливо щодо надання їм пільг і компенсацій, передбачених статтею 7 Закону України «Про охорону праці» та статтею 168 Кодексу законів про працю України.

Недотримання роботодавцями Порядку, термінів і методики проведення атестації робочих місць за умовами праці, особливо хронометражу робочого часу зайнятості у важких і шкідливих умовах праці, та проведення санітарно-гігієнічних досліджень важких і шкідливих виробничих факторів, вкрай негативно впливає на підтвердження працівникам права на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, та на розмір надбавок і доплат.

2. Надзвичайно великіобсяги тіньової занятості – близько 4,8 млн. працівників, які працюють без офіційного оформлення трудових відносин з роботодавцем.

Це сектор, який не охоплений ні державним наглядом у сфері праці та охорони праці, ні відповідним державним статистичним спостереженням. Саме в ньому відбувається масове приховування нещасних випадків на виробництві, в результаті чого Україна має чи не найгірше у світі співвідношення кількості загиблих на виробництві до загальної кількості потерпілих від нещасних випадків на виробництві (в середньому за останні роки 1 до 10), в той час коли в країнах Євросоюзу цей показник коливається 1 до 150 — 1 до 1000.

Це означає, що понад 4 мільйони працівників не можуть бути захищені системою охорони праці, тисячі потерпілих і членів їх сімей (у разі смерті працівника внаслідок травми чи професійного захворювання) не отримують належного відшкодування заподіяної шкоди в результаті зазначених випадків, а дійсний стан виробничого травматизму не знає ніхто. За оцінками Світового банку, який здійснював в Україні відповідні дослідження, рівень травматизму на українських підприємствах вищий від офіційних статистичних даних в десятки разів.

3. Наявність значних недоліків у: виконанні державної політики (законодавства) з охорони праці; формуванні державної системи управління охороною праці як в окремих галузях економіки так і в адміністративно-територіальних одиницях (далі – АТО) України; запровадженні економічних методів стимулювання роботодавців щодо попередження настання нещасних випадків на виробництві; виконанні центральними органами виконавчої влади і роботодавцями вимог законодавства з охорони праці та фінансуванні заходів і засобів з охорони праці, перелік яких, передбачений постановою Кабінету Міністрів Українивід 27 червня 2003 р. № 994.          

Події на шахтах Донецької і Луганської областей у 2011 році, аварія на підприємстві «Стирол» (м. Горлівка Донецької області) у 2013 році показали, що для попередження виникнення нещасних випадків на виробництві та зниження рівня виробничого травматизму потрібно вживати більш дієві, спеціальні, цілеспрямовані заходи, основані на ретельному аналізі його рівнів, причин настання нещасних випадків на виробництві та видів подій, що призводять до травмування і загибелі працівників.

У інформаційно-аналітичній профспілковій доповіді, яка стала результатом цього аналізу, наведені дані про національну ситуацію (профіль) одного з найважливіших показників стану охорони праці – травматизму на виробництві в Україні за 2009-2013 роки.

1. Про загальну характеристику травматизму на виробництві

 Загальна характеристика травматизму на виробництві протягом зазначених років представлена у таблиці 1, матеріали якої свідчать, що, в Україні, в середньому, щорічно на виробництві реєструвалось 12,7тис. нещасних випадків, в яких травмувалось 13,0 тис. працівників.

Майже кожний деcятий нещасний випадок закінчувався смертельним наслідком, причому питома вага таких випадків у загальній кількості нещасних випадків на виробництві протягом зазначених років постійно зростала: з 9,0% (2009) до 11,0% (2013). Аналогічно зростала і питома вага загиблих у загальному числі потерпілих від нещасних випадків: від 9,0% (2009) до 11,2% (2013).

З виробництвом пов’язувались від 77,6% нещасних випадків (2011) до 84,5% (2009), в середньому 82,2% нещасних випадків.

Натомість, такий показник для нещасних випадків зі смертельним наслідком становив протягом зазначених років тільки 40,4% (2010) або 43,2% (2011). У 2013 році відбулося різке зменшення цього показника (на 9,5%).

Це призвело до того, що середнє значення цього показника за період 2009-2013 років становить лише 41,5%.

Відношення нещасних випадків зі смертельним наслідком до загального числа зареєстрованих нещасних випадків на виробництві постійно зменшувалось: з 1 до 11,2 (2009) до 1 до 9,1 (2012).

В середньому в Україні щорічно реєструвалось 192 групових нещасних випадків, в тому числі – 61 – зі смертельним наслідком; у групових нещасних випадках потерпіло 492 працівників, майже п’ята частина з яких – загинула.

Протягом зазначеного періоду показники частоти травмування працівників в Україні в середньому становили :

а) коефіцієнт частоти травмування (на 1000 працюючих) (Кч)– 1,3;

б) коефіцієнт частоти смертельного травмування (на 100000 працюючих) – (Кчс) – 12,7;

в) коефіцієнт тяжкості травмування – (Кт), який постійно збільшувався: з 33,7 (2009) до 37,8 (2013), складаючи в середньому – 36,5.

У 2012 році після настання нещасних випадків на виробництві стали каліками 995 працівників ( 8,5% загального числа травмованих). З них – інвалідами першої групи – 48 працівників, другої – 224, а третьої – 723.

У 2013 році аналогічні цифри склали, відповідно: 916, 49, 213 і 654 особи; питома вага інвалідів різних груп у загальній їх кількості практично не змінилась

Табл.1.

Загальна характеристика виробничого травматизму в Україні протягом 2009-2013 років

№ № з/п	Характеристики виробничого травматизму	Роки					В се-ред-ньо-му*
		2009	2010	2011	2012	2013
1	2	3	4	5	6	7	8
	Кількість нещасних випадків	14633	14180	12792	11723	10185	12703
	Кількість потерпілих, осіб	15028	14481	13009	12077	10405	13000
	Кількість нещасних випадків зі смертельним наслідком	1311	1323	1299	1287	1125	1269
	Кількість загиблих, осіб	1352	1364	1337	1327	1163	1309
	Питома вага нещасних випад-ків зі смертельним наслідком у загальній кількості нещасних випадків,%	9,0	9,3	10,2	11,0	11,0	10,1
	Питома вага загиблих у за-гальному числі потерпілих від нещасних випадків на вироб- ництвві,%	9,0	9,4	10,2	11,0	11,2	10,2
	Питома вага нещасних випад-ків, пов’язаних з виробницт-вом, у загальній кількості за-реєстрованих нещасних випад-ків,%	84,5	84,2	77,6	83,0	81,8	83,6
	Питома вага нещасних випад-ків зі смертельним наслідком, пов’язаних з виробництвом у загальній кількості зареєстро- ваних нещасних випадків зі смертельним наслідком,%	42,3	40,4	43,2	42,6	38,9	41,5
	Відношення числа нещасних випадків зі смертельним на-слідком до загального числа нещасних випадків	1 до 11,2	1 до 10,7	1 до 9,8	1 до 9,1	1 до 9,2	1 до 10,0
	Кількість групових нещасних випадків (коли потерпіло або загинуло 2 і більше працівни-ків)	194	189	207	219	151	192
	Кількість працівників, які по-терпіли в результаті настання групових нещасних випадків	592	492	425	577	374	492
	Кількість групових нещасних випадків зі смертельним на-	47	53	79	76	52	61
	слідком
	Кількість працівників, які за-гинули в результаті настання групових нещасних випадків зі смертельним наслідком	88	94	117	116	90	101
1	2	3	4	5	6	7	8
	Частота травмування праців-ників на 1000 працюючих – Кч	1,4	1,4	1,3	1,2	1,1	1,3
	Частота смертельного травму-вання (загибелі) працівників на 100000 працюючих – Кчс	12,5	13,1	13,0	12,8	12,3	12,7
	Відношення числа загиблих до числа травмованих	1 до 11,1	1 до 10,6	1 до 9,7	1 до 9,1	1 до 9,0	1 до 9,9
	Кількість людино-днів тимча-сової непрацездатності, зумов-леної травмуванням в резуль-таті настання нещасного ви-падку на виробництві, тис.	547,3	529,2	482,0	451,6	393,0	480,6
	Коефіцієнт тяжккості травму-вання – середня тривалість тимчасової непрацездатності в людино-днях, зумовленої трав-муванням одного по-терпілого внаслідок настання нещасного випадку на виробництві –Кт	33,7	36,5	37,1	37,4	37,8	36,5
	Установлена   інвалідність – усього осіб, в т.ч.	–*	–*		995	916	–
	І групи	–*	–*	–*	48 (5%)*	49 (5)	–
	П групи	–*	–*	–*	224 (22%)	213 (23%)	–
	Ш групи	–*	–*	–*	723 (73%)	654 (72%)	–
	Окремі матеріальні наслідки нещасних випадків на вироб-ництві, (виплачено протягом звітного року), млн. грн.:
	а) відшкодування   потерпілим, членам сімей та утриманцям померлих:	21,3	21,1	22,8	22,4	22,1	21,9
	– в тому числі за перші 5 днів тимчасової непрацездатності, що оформлені листком непра- цездатності	10,3	11,5	12,7	12,7	12,0	11,8
	– інші виплати потерпілим, членам сімей та утриманцям померлих, здійснені за рахунок коштів підприємства	11,0	9,6	10,1	9,6	10,0	10,1
	б) вартість зіпсованого устат-кування, зруйновнаних буді-вель, споруд (нараховано)	15,0	4,3	5,5	6,5	5,1	7,3
	в) сума штрафів за настання з вини підприємства нещасних випадків на виробництві або їх приховування (нараховано), млн. грн	0,2	0,2	0,1	0,3	0.2	0,2

Примітка:

– В середньому* – із заокругленням (до цілих чисел або до першого знаку після коми); –** – дані відсутні, тому середні показники не розраховувались;

5%*– у відсотках до загального числа інвалідів (із заокругленням до цілого числа).

.  Щорічні середні загальні витрати на відшкодування потерпілим внаслідок нещасних випадків на виробництві склали:

– майже 22,0 млн. грн.; з них – більше половини – на оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, зумовленої травмуванням працівника;

– 10,1 млн. грн. – сума інших виплат потерпілим, членам сімей та утриманцям померлих, здійснених за рахунок коштів підприємства;

– 0,2млн. грн. – сума нарахованих штрафів за настання з вини підприємства нещасних випадків на виробництві або їх приховування;

Необхідно зазначити, що в Україні, протягом 2009-2013 років, відмічається постійне зменшення кількості працівників, охоплених державним статистичним спостереженням щодо травматизму на виробництві – з 10,8 млн. осіб (2009) до 9,4 млн. ( 2013).

Цим у певній мірі можна пояснити зменшення показників виробничого травматизму у 2013 році у порівнянні з 2012 (оскільки зменшилась кількість працівників, які мають ризик травмування внаслідок нещасного випадку на виробництві). Крім того, значне зменшення кількості працівників підкреслює хибність проведення аналізу виробничого травматизму за абсолютними цифрами кількості нещасних випадків, які зареєстровані в окремих АТО України або серед працівників підприємств певних видів економічної діяльності.

13. робота з батьками

Аналізуючи причини нещасних випадків, дуже прикро усвідомлювати те, що в більшостінещасних випадків можна було б запобігти. І профілактична робота буде ефективною, коли в цьому будуть брати участь батьки та громадськість.

Принципи запобігання травматизму побутового різноманітні, але головним з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережість. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями. Все

потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину. Інакше дитина може вирости боягузом й безініціативним, або зробить все навпаки. Не можна залякувати дитину, буде правильніше, коли ви час-від-часу будете розповідати про різні нещасні випадки та можливі наслідки і шляхи іх попердження. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба постійно пояснювати небезпеку, яку таять  всобі необдумані вчинки, доводити помилковість порочних уявлень про героїзм. Допоможуть батьками в цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.

Шкільний травматизм діти дістають на уроках фізкультури, під час перерв, у класах, коридорах. Основними причинами шкільного травматизму є недостатня виховна робота: у таких школах діти проводять перерви, як їм заманеться.  

При будь-яких видах дитячого травматизму дорослим необхідно дотримуватися двох

основних принципів: чітко налагоджена організація трудового процесу і високоорганізована освітньо-виховна робота.

Як Ви важаєте, що ми, дорослі, можемо зробити для того, щоб наші діти не зазнали нещасних випадків?

14 ел безпека

Електрика вже давно і міцно увійшло в наше життя. Сучасна людина навіть уявити собі не може своє життя без електричної енергії. Відкриття електрики принесло в наше повсякденне життя масу зручностей і корисних приладів. Електрика проникло у всі сфери життя людини.

Таке повсюдне застосування електричної енергії зумовлено відносно простим перетворенням його в інші види енергії. Так, за допомогою різноманітних нагрівальних елементів можна отримати теплову енергію для обігріву приміщень. Або, використовуючи електродвигуни, можна легко перетворити енергію електрики в механічну енергію.

Однак, не слід забувати, що за уявною простотою і нешкідливістю електричної енергії ховається велика загроза для життя і здоров'я людини, якщо він забуває про елементарні заходи обережності і безпечної експлуатації електричних мереж та побутових електроприладів.

Ситуація ускладнюється ще й тією обставиною, що електричний струм неможливо побачити чи почути. Органи почуттів людини тут виявляються марні, так як виявити наявність електричного струму в провіднику можна тільки за наявності спеціальних приладів.

Таким чином, неодмінною умовою використання електричної енергії має бути безумовне дотримання елементарних вимог електробезпеки. Згідно зі статистикою, причини електротравматизму в побуті не настільки різноманітні і не змінюються протягом ось вже декількох десятків років.

Основними причинами поразки електричним струмом в домашніх умовах є:

- Порушення елементарних норм електробезпеки;

- Експлуатація несправних електроприладів;

- Необережне і неуважне ставлення до електроустановок будинку і на присадибній господарстві;

- Ремонт електроприладів та електропроводки особами, що мають, м'яко кажучи, недостатню кваліфікацію.

Наведемо кілька загальних правил, дотримання яких може запобігти можливі неприємності при експлуатації побутових електроприладів.

1. Дуже часто причиною електротравматизму є порушення ізоляції елктропроводкі в доступних для дотику місцях. Особливо це характерно для приміщень, де виконана відкрите прокладання електропроводки. Тому незайвим буде періодичний огляд і перевірка опору ізоляції електропроводів. Тому при виявленні порушення ізоляції необхідно вжити термінових заходів для її відновлення.

2. При виникненні, з тих чи інших причин, коротких замикань і перевантажень в електричних ланцюгах повинні відключатися автоматичні вимикачі або «перегоряти» плавкі вставки запобіжників, встановлених у ввідних щитах житлових будинків або квартир. Для виключення загоряння електропроводки струмові уставки цих апаратів повинні бути каліброваними, тобто вони повинні спрацьовувати при токах, що перевищують встановлені значення.

3. При експлуатації внутрішньобудинкових електричних мереж дуже важливо стежити за справністю настановних елементів електропроводки, тобто розеток і вимикачів, щоб вони не стали причиною поразки електричним струмом.

4. Мережеві шнури багатьох побутових приладів часто виходять з ладу через надлому або обриву струмопровідної жили, що може викликати іскріння, нагрів і навіть спалах дроти. Тому дуже важливо стежити за справністю ізоляції проводу та вилки включення мережевих шнурів.

5. При необхідності ремонту електроприладів обов'язковим є попереднє відключення електроприладу від мережі. Але все-таки буде правильним, якщо ви доручіть виконати ремонт кваліфікованого фахівця.

6. Дуже важливо звернути увагу на заземлення металевих корпусів електроустановок. Це захистить Вас від ураження електричним струмом при порушенні ізоляції і появі небезпечної напруги на корпусі електроприймача. Тому електричні мережі в сучасних будинках і квартирах виконують трипровідними - з заземлюючим захисним провідником.

7. Не можна залишати електроприлади під напругою без нагляду на довгий час.

Ці прості правила гарантують нам надійність роботи і безпеку при експлуатації побутових електроприладів.

15система пожеж

Система попередження пожежі - це комплекс організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на усунення умов виникнення пожежі (ДСТУ 2272-93).

Основним принципом цієї системи є положення про те, що горіння (пожежа) можливе тільки за певних умов. Такою умовою є наявність трьох факторів: горючої речовини, окислювача та джерела займання. Крім того, необхідно, щоб горюча речовина була нагріта до певної температури і перебувала у відповідному співвідношенні з окислювачем, а джерело займання мало необхідну енергію для початкового імпульсу (займання).

До окислювачів належать хлор, окисли азоту та інші речовини. Однак з практичної точки зору найбільший інтерес становить вивчення процесу горіння, що виникає при окисленні горючої речовини киснем повітря. Зі зменшенням вмісту кисню в повітрі гальмується швидкість горіння, а при вмісті кисню менше 14% (норма 21%) горіння більшості речовин стає неможливим. Окислювач разом з горючою речовиною утворює так зване горюче середовище.

Система попередження пожежі включає, перш за все, два основних напрямки: 1) попередження формування горючого середовища; 2) запобігання виникненню в цьому середовищі (або привнесення в нього) джерела займання.

Попередження формування горючого середовища або вибухонебезпечної суміші досягається за рахунок:

• максимально можливого використання неспалимих та важко-спалимих матеріалів (облицювання, оштукатурювання, просочення антипіренами та ін.);

• обмеження маси і (або) об'єму горючих речовин та вибухонебезпечних речовин і матеріалів, а також забезпечення безпечного способу їх розміщення (зонування територій з урахуванням рельєфності);

• надійна ізоляція та герметизація горючого середовища та вибухонебезпечної суміші, розміщення в кабінах, камерах, відсіках, попередження витікання, контроль відкладень вибухонебезпечного пилу;

• підтримання концентрацій горючих газів, пари і вибухонебезпечних сумішей за межами їх спалахування (відведення, видалення горючих та вибухонебезпечних речовин, робоча й аварійна вентиляція, конструкційні та технологічні рішення; контроль повітряного середовища);

• застосування інертних (флегматизуючих) домішок (азот, вуглекислий газ, водяна пара), які роблять середовище негорючим, та інгібуючих (хімічно активних компонентів), які сприяють припиненню горіння;

• підтримання в горючому середовищі температури,, тиску, а також концентрації небезпечних компонентів за межами спалаху суміші (герметизація та інші конструктивні й технологічні рішення).

Попередження виникнення у горючому середовищі (або принесення в нього) джерела займання досягається за рахунок:

• використання обладнання та пристроїв, при роботі яких не виникає джерел займання;

• застосування електрообладнання, що відповідає за виконанням класу пожежо- та вибухонебезпечності приміщень і зон, групі й категорії вибухонебезпечної суміші;

• виконання вимог спільного зберігання речовин і матеріалів;

• використання обладнання, яке задовольняє вимоги електростатичної іскронебезпечності;

• улаштування молнієзахисту;

• організації автоматичного контролю параметрів, виявлення джерела займання;

• заземлення обладнання подовжених металоконструкцій;

• використання при роботі з легкозаймистими рідинами інструменту, який виключає іскроутворення;

• ліквідації умов самозаймання речовин і матеріалів.

Якщо немає підстав вважати безумовно неможливим утворювання горючого середовища та джерела займання або джерела ініціювання вибуху, то