ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ

чавуну, свинцю тощо), здійснивши багатофакторний аналіз економічного зростання. Він виділив три великі цикли "хвилямиз піднесення", що характеризувалися поліпшенням ринкової кон'юнктури, та з "хвилями зниження", для яких притаманне погіршення ринкової кон'юнктури.

Оскільки, на думку М. Кондратьєва, неможливо точно визначити роки перелому в розвитку великих циклів, він означив такі їхні межі:

І хвиля: 1785 – 1825 роки, на протязі якої відбулася промислова революція в Європі, був винайдений паровий двигун, створено текстильна та металургійна промисловість, тощо;

ІІ хвиля: 1825 – 1875 роки, на протязі якої відбувся промисловий переворот в європейських країнах і був створений технологічний базис

автоматизованих комп’ютерних технологій.

Окремі сучасні автори вважають причиною"довгих хвиль" структурні кризи, що виникають у зв'язку із значною активізацією технічного прогресу, оскільки технічні революції відбуваються циклічно з періодичністю50—60 років. Наукові розробки М. Кондратьєва та Й. Шумпетера стали підґрунтям для виникнення нового напряму досліджень в економічній —теорії обґрунтування сутності, причин та наслідків "довгих" циклічних коливань.

Основою розвитку продуктивних сил є широка інтернаціоналізація структури відтворення, розвиток біотехнологій, впровадження комп’ютерів в усі галузі суспільного виробництва тощо. За прогнозами вчених, цикл триватиме до 20-

81

економічного зростання?

4.Які причини і характерні риси фаз економічного циклу?

5.Хто автор і послідовник теорії "довгих хвиль" в економіці?

ТЕМА 8. БЕЗРОБІТТЯ ТА ІНФЛЯЦІЯ ЯК ПРОЯВ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ В УМОВАХ РИНКУ.

1.Ринок праці та особливості його функціонування.

2.Безробіття, його види і наслідки. Закон Оукена.

3.Цілі, принципи та механізм державного регулювання зайнятості.

4.Інфляція і суть, причини, види та соціально-економічний і наслідки.

5.Особливості інфляції в Україні. Антиінфляційна політика.

1. Ринок праці та особливості його функціонування.

Ринок праці займає важливе місце в структурі ринкової економіки. Суб'єктами ринку праці є наймані працівники як власники, носії та

продавці товару "робоча сила" і роботодавці як її покупці. Об’єктом ринку праці є робоча сила, яка є товаром і купується та продається, як і всі інші товари.

Механізм функціонування ринку праці відображає взаємодію попиту і пропозиції на робочу силу, які врівноважуються її ціною— заробітною

відображає вплив інших чинників:

–чисельності покупців робочої сили та їхніх грошових доходів, що реально можуть бути інвестовані в трудові ресурси;

–можливості певної взаємозамінності живої праці й знарядь праці залежно від рівня цін на них;

–продуктивності праці й ринкової вартості(ціни) створюваного нею товару.

безпосередньо визначається рівнем ціни чи заробітної плати. Залежність між ними має зворотний характер.

На формування пропозиції робочої сили впливають:

–чисельність населення, його вікова і статева структура, міграційна активність;

–професійно-кваліфікаційні характеристики сукупної робочої сили;

82

працездатності людини, та задоволення потреб не працюючих членів сім'ї;

–рівень і якість життя;

–мотивація до праці;

–звички, традиції, культура, релігія;

–державне регулювання ринку праці і вплив профспілок.

безпосередньо визначається рівнем ціни чи заробітної плати. Залежність між ними має зворотний характер.

Ринок праці виконує такі функції:

–оцінює робочу силу як ресурс для суспільного виробництва;

–інформує своїх суб'єктів про необхідність коригування їхніх рішень;

–гарантує покриття суспільно-корисних витрат робочої сили;

–стимулює кількісно-якісне її зростання й ефективне використання;

– регулює розподіл робочої сили, зумовлюючи мобільність цього ресурсу та раціоналізацію його витрат;

–узгоджує величину і структуру сукупної робочої сили з обсягом і структурою виробничих потреб у ній.

2. Безробіття, його види і наслідки.

Ринок праці як один із підвидів ринкової системи узгоджує потребу економіки в праці з наявними трудовими ресурсами, врівноважує попит на робочі місця з їхньою пропозицією.

Проте в дійсності, як правило, співвідношення попиту і пропозиції робочої сили чи робочих місць щоразу проявляє їхню кількісну і якісну невідповідність:

– частина економічно активного населення виявляє попит на робочі місця

83

З цих диспропорцій в умовах сучасного ринку кількісно переважає перша — проблема працевлаштування бажаючих працювати, або проблема безробіття.

Безробіття – соціально-економічне явище, пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту та неї, стан незайнятості частини економічно активного населення.

За визначенням МОП, безробітною вважається особа, яка досягла законодавчо встановленого віку, не працює за грошову винагороду і докладає активних зусиль її знайти. Для розрахунку параметрів безробіття це визначення уточнюється з урахуванням конкретних особливостей країни.

В Україні згідно із Законом"Про зайнятість" безробітними визначені громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні приступити до праці.

Рівень безробіття визначається процентним відношенням числа

офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності економічно активного населення (робочої сили).

-фрикційного;

-структурного;

-циклічного.

Фрикційне безробіття зумовлене динамічністю ринку праці: рухом робочої сили через невідповідність рівня заробітної плати або умов праці

інформаційних потоків.

Структурне безробіття виникає через невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили внаслідок змін попиту на окремі професії в процесі структурних зрушень в економіці, а також існуючими

84

територіальними диспропорціями в попиті та пропозиції робочої сили.

розуміння повної зайнятості. Вона вважається повною, якщо рівень безробіття не перевищує його природної норми (в 90-ті роки — 6—7 %).

Циклічне безробіття пов'язане зі спадами ділової активності в умовах циклічних коливань. Воно виникає в результаті зниження сукупного попиту на працю внаслідок падіння сукупного попиту на продукцію і негнучкості реальної заробітної плати в бік її зниження.

Перехідна економіка породжує такі додаткові причини безробіття:

–спад виробництва внаслідок економічної кризи перехідного періоду;

–надмірна зайнятість в адміністративно-командній економіці;

–масштабна структурна трансформація виробництва;

–зниження рівня державного захисту населення.

безробіття і падінням обсягу ВВП.

–потребує коштів на утримання безробітних;

соціальних:

–зниження життєвого рівня;

–декваліфікація робочої сили;

–зростання показників "соціальної патології".

Ціна безробіття обраховується за допомогою закона Оукена, який

показує на зв’язок між зростанням безробіття та зменшенням обсягів ВВП і характеризує втрати економіки внаслідок зменшення національного виробництва в період економічного спаду та кризи.

Закон Оукена показує, що коли фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень безробіття на1%, то відставання обсягу ВНП складає приблизно 2,5%, що обраховується за формулою:

Де: β – коефіцієнт чутливості ВНП до циклічного безробіття (β = від 2 до

2,5%);

Y – розрив ВНП у процентах до потенційного рівня; uфакт – фактичний рівень безробіття (у %);

uприр – природний рівень безробіття (у %); Yприр – потенційний обсяг ВНП;

Yфакт – фактичний обсяг ВНП в період економічного спаду.

85

Цей закон дозволяє обчислити абсолютні втрати ВНП внаслідок появи циклічного безробіття, або розрив ВНП по закону Оукена:

Yрозрив = β(uфакт – uприр)Yприр

На базі розриву ВНП можна обчислити потенційний ВНП(Yпот) і втрати ВНП від циклічного безробіття ( Y).

Yпот = Yфакт *100%

100% - DY

∆Y% = Y%пот – Y%факт

3. Цілі, принципи та механізм державного регулювання зайнятості

Сучасний механізм регулювання досить складний, органічно поєднує ринковий механізм саморегулювання економічних процесів і систему заходів державного сприяння зайнятості.

Механізм державного регулювання зайнятості має такі складові:

–система вивчення і прогнозування стану загальнонаціонального та локального ринків праці;

–розробка загальної стратегії та конкретних науково

–обґрунтованих програм регулювання зайнятості;

–система професійної підготовки та перепідготовки;

–розгалужена система органів працевлаштування

–централізовані й місцеві банки даних попиту на робочу силу та її пропозицію;

–спеціальні програми стимулювання зайнятості у праценадлишкових

регіонах.

Принципи державного регулювання зайнятості:

1.Правовий захист від безпідставного звільнення;

2.Забезпечення рівних можливостей усім громадянам на вільний вибір

виду діяльності; 3. Гарантування відтворення робочої сили на основі встановлення

мінімального рівня доходу;

4.Гарантування зайнятості для соціально вразливих верств населення;

5.Матеріальна підтримка на випадок безробіття;

6.Безпека праці;

7.Сприяння повній, продуктивній та ефективній зайнятості.

Методи впливу на рівень зайнятості: 1. Пасивні:

–виплати вихідної допомоги та допомог з безробіття

–стипендії в період перепідготовки та підвищення кваліфікації

–неоплачувані відпустки

–дострокове оформлення пенсій за віком

2. Активні

–перепідготовка та підвищення кваліфікації

–сприяння в пошуку роботи;

86

–сприяння підприємствам у заповненні вакансій;

–стимулювання створення нових робочих місць;

–організація громадських робіт

–сприяння мобільності робочої сили

робочої сили. Тому в державному регулюванні зайнятості розвинутих країн набирають ваги заходи довготривалого характеру, спрямовані на розвиток якісних параметрів трудових ресурсів.

4. Інфляція, її сутність, причини, види і соціально-економічні наслідки

Інфляція є складним, багатостороннім явищем, причини якого криються у взаємодії факторів сфери виробництва і сфери грошового обігу.

Інфляція — це загальне зростання рівня цін, що викликає знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної емісії.

Проте це лише форма прояву, а не глибинна сутність і причина інфляції. Насправді ж інфляція зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причин Найважливішими з внутрішніх причин інфляції є:

–порушення пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням, нагромадженням і споживанням, попитом і пропозицією, грошовою масою в обігу і сумою товарних цін;

–значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовлених непродуктивними державними витратами;

–надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу;

–мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в

–збільшення податкового тягаря на товаровиробників;

–випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами зростання продуктивності праці.

Зовнішні фактори інфляції пов'язані з посиленням інтернаціоналізації господарських зв'язків між державами, що супроводжуються загостренням конкуренції на світових ринках капіталів, товарів та послуг, робочої сили, загостренням міжнародних валютно-кредитних відносин, зі структурними світовими кризами (енергетичною, продовольчою, фінансовою та ін.)

Узагальнюючи сказане, можна дати таке визначення інфляції: Інфляція — це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в

суспільному виробництві й порушенням законів грошового , обігуяке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

Види інфляції:

1. Відкрита інфляція розвивається вільно і ніким не стримується.

2. Прихована інфляція — це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги.

87

3.Повзуча інфляція — інфляція, що розвивається поступово коли ціни зростають поступово і незначною мірою (5— 10 % на рік).

4.Помірна інфляція (3—10 % на рік) у розвинутих країнах Заходу і не розглядається як негативний фактор. Навпаки, вважається, що вона стимулює розвиток економіки, надає їй необхідного динамізму.

5.Галопуюча інфляція — інфляція, коли ціни зростають швидко— на

20—100 % щорічно.

6.Гіперінфляція — інфляція, коли ціни зростають астрономічно— на 1—2 % щодня або на 500 % і більше на рік.

7. Збалансована інфляція — інфляція, коли ціни товарів різних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підвищуються досить повільно й одночасно на більшість товарів та послуг.

8.Незбалансована інфляція — інфляція, коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару.

9.Очікувана інфляція — зазвичай помірна інфляція, яку можна

зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари, товаровиробників — на сировину та засоби виробництва.

Розвиток інфляції відбувається у двох формах:

-інфляція попиту;

-інфляція пропозиції.

спричиняє утворення надлишку грошей порівняно з кількістю ,товарів призводить до підвищення цін. Таким чином, надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть адекватно реагувати на зростання попиту, що веде до утворення надлишкового попиту.

Інфляція пропозиції (або інфляція витрат) — зростання цін внаслідок підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної пропозиції відносно сталого обсягу попиту.

Причинами інфляції пропозиції можуть бути: зростання цін на сировину,

88

породжуючи таке явище як "втеча від грошей", коли підприємці й населення надають перевагу вкладанню грошових заощаджень у товари та інші

розширюється прямий продуктообмін на основі бартерних. Цеугод призводить до втрати грошима своїх економічних функцій, відносини обміну повертаються назад — до простої, або випадкової, форми вартості.

По-п'яте, інфляція негативно впливає і на міжнародне економічне та

89

особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги.

По-друге, інфляція знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з

території колишнього СРСР;

-економічна криза призвела до падіння обсягів виробництва, закриття підприємств і зменшення податкових надходжень до державного бюджету, що викликало необхідність емісії грошей для покриття дефіциту державного бюджету, що стимулювало швидкий розвиток інфляції;

-нездорова структура суспільного виробництва за соціалізму призвела

до швидкого зменшення виробництва товарів народного споживання у галузях групи В, що викликало дефіцит цих товарів і підвищення цін на них;

-помилкова політика уряду щодо лібералізації цін призвела до втрати державою контролю над ціноутворенням, що викликало стрибкоподібне підвищення цін в умовах дефіциту товарів народного споживання на ринку;

-неконтрольована діяльність комерційних банків з боку НБУ призвела до кредитної емісії, яка викликала знецінення грошей;

-утворення від’ємного сальдо в90-х роках зовнішньо-торгівельного

платіжного балансу призвело до його покриття валютними резервами

90