ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ

перший погляд ці категорії є синонімами, між ними немає різниці. Вони ніби виражають одне і те саме – здатність економічних благ задовольняти потреби людини, бути корисними для неї. Але це не зовсім так. У класиків споживча вартість є об'єктивною, абстрактною якістю будь-якого товару або послуги, які виробляються для того, щоб задовольняти людські потреби. Отже, споживча вартість для них– це корисність товару взагалі, безвідносно до потреб конкретної людини.

Корисність у неокласиків, на відміну від споживчої вартості, поняття чисто суб'єктивне, індивідуальне для кожної конкретної людини. Вона показує ступінь задоволення або приємності, які отримує конкретна людина від споживання того чи іншого товару або послуги.

Один і той самий товар з однаковою споживчою вартістю може мати зовсім різний ступінь корисності для окремих споживачів. Наприклад, корисність хліба різна для ситої і голодної людини, цигарки — для людини, що палить, і тієї, яка не палить, та ін. Але всі ці товари, незалежно від різної корисності для різних людей, не втрачають своєї об'єктивної основи— споживчої вартості.

Цінність. Люди, купуючи ті чи інші товари, тим самим ніби оцінюють ступінь їхньої корисності конкретно для себе. Неокласики оцінку ступеня корисності блага індивідом подають як цінність. Тому цінність для них категорія суб'єктивна. Цінність має лише те, що є цінним в очах покупця, чиї суб'єктивні оцінки і є основою для визначення виробленого блага як вартості.

Ціна – це форма грошового вираження вартості й цінності товару.

З позицій неокласичних поглядів, цінність благ залежить також і від

трудової вартості та маржиналістської теорії граничної корисності.

Представники трудової теорії вартості визначали вартість товару за витратами суспільно необхідної праці; теорії граничної корисності– за ступенем корисності речі для споживача, тобто як граничну корисність.

Гранична корисність – додаткова корисність, яку отримує споживач від додаткової одиниці товару чи послуги

4. Закон вартості, його сутність та функції

Закон вартості є законом функціонування і розвитку товарного виробництва. Цей закон регулює зв'язки між товаровиробниками, також розподіляє і стимулює суспільну працю в умовах товарного виробництва.

Закон вартості – це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів. Закон вартості відповідає як теорії трудової вартості, так і теорії граничної корисності.

31

Закон вартості діє через відхилення цін від вартості. Коливання цін є механізмом дії закону вартості.

У ринковій економіці закон вартості виконує такі функції:

1.Регулює пропорції суспільного виробництва, оскільки на його основі проходить стихійний розподіл(через ринок) капіталів і робочої сили між окремими галузями виробництва.

2.Стимулює розвиток продуктивних , спонукаючисил товаровиробника вводити нову техніку і вдосконалювати методи організації виробництва.

3.Обумовлює диференціацію товаровиробників, тобто збагачення одних і банкрутство інших.

існуванням та еволюцією традиційних концепцій грошей, що сформувалися ще у XVII–XVIII століттях.

32

Прихильники металевої концепції грошей, засновниками якої були Т. Ман, У. Стаффорд та Д. Норе, вважали, що грошима за своєю фізичною природою є тільки благородні метали– золото і срібло та виготовлені з них грошові знаки. Сьогодні ці позиції відстоюють прибічники повернення до золотого стандарту.

Номіналістична концепція грошей, яка вперше була обґрунтована Дж. Берклі та Дж. Стюартом, вважає гроші умовними номінальними розрахунковими одиницями, які вводяться державною владою і визнаються й використовуються людьми у якості грошей. Провідна теза номіналістичної

Дж. К. Гелбрейт. А. Маршалл, А. Пігу, Дж. Хікс та багато інших провідних економістів. Підкреслимо, що лави прибічників даної концепції грошей значно зросли після відмови від золотого стандарту та переходу до декретних

спроможність грошей та рівень товарних цін залежать виключно від наявної кількості грошей в обігу. Особливий внесок в розвиток цієї концепції грошей зробив американський економіст. ФішерІ. На цій концепції ґрунтується сучасний монетаризм та розроблена .ДжМ. Кейнсом теорія регульованої валюти або системи паперово-кредитного грошового обігу. Саме кількісній теорії грошей віддають перевагу більшість західних фахівців, все більше прибічників вона знаходить і серед вітчизняних економістів.

Отже, гроші – це особливий товар, за яким у результаті розвитку товарного обміну монопольно закріплюється особлива економічна роль загального еквівалента, що найкращим чином вимірює вартість та виступає посередником в обміні усіх інших товарів.

Обмін товарів на грошіє фактичним визнанням суспільством індивідуальних приватних витрат праці як суспільно необхідних.

Як загальний еквівалент гроші є:

По-перше, формою вираження економічних відносин обміну між товаровиробниками.

По-друге, універсальним інструментом виміру вартості усіх інших товарів та стихійного обліку суспільної праці товаровиробників, який відбувається в процесі реалізації їх товарів на ринку.

По-третє, всезагальною або безпосередньо суспільною споживчою вартість, що має здатність обмінюватися на всі інші товари. Це означає, що на відміну від усіх інших товарів гроші мають абсолютну ліквідність.

І, нарешті, конкретним предметним втіленням суспільної абстрактної праці й суспільного багатства і водночас найрухомішим об’єктом власності.

Більш повно сутність грошей розкривається у тих функціях, які вони виконують в економіці.

Функції грошей – це дії, які гроші здійснюють у ринковій економіці.

33

Класична економічна теорія виділяє п'ять функцій грошей:

–міра вартості;

–засіб обігу;

–засіб утворення заощаджень, скарбів;

–засіб платежу;

–світові гроші.

1.Функція грошей як міривартості полягає у здатності грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни.

Функцію міри вартості гроші виконують ідеально, т бто на основі мисленого прирівнювання вартості товару до уявленої кількості грошей.

Функція грошей як міри вартості реалізується через масштаб цін. Масштаб цін – це певна вагова кількість дорогоцінного металу, яка

законодавчо встановлюється державою як грошова одиниця країни та використовується для виміру товарних цін. З середини XX ст. відповідно до рекомендацій МВФ країни світу не проводять фіксації офіційного(золотого) масштабу цін.

2.Функція засобу обігу– гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг.

Функція грошей як засобу обігу завжди поєднується з попередньою функцією міри вартості. Функцію засобу обігу гроші виконують у формі монет і паперових грошей.

погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин.

Цю функцію гроші здійснюють як у сфері товарного обігу при продажу товару в кредит, так і поза ним(заробітна плата, сплата податків, орендна і квартирна плата, повернення позик тощо).

На основі цієї функції виникли кредитні гроші – вексель, банкнота, чек.

4.Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагромаджуються і перетворюються на скарб у своїй золотій або срібній"плоті".(може відбутися і форми ювелірних виробів розкоші з золота).

5.Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов’язаних з розрахунками за зовнішньоторгівельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.

34

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Згідно з класичним підходомкількість грошей, необхідних для обігу, може бути визначена за такою формулою:

КГ = СЦ + К + П – ВП/ О, де

КГ – кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ – сума цін товарів, реалізованих протягом року; К – сума цін товарів, проданих у кредит; П – платежі за кредити минулого року; ВП – платежі, які взаємно погашаються;

О – швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.

В умовах заміни золотомонетного обігу паперовими грошима діяв закон

формах, які забезпечують реалізацію товарів і послуг.

Структура грошової маси:

1.Готівкові гроші: а) монети; б) банкноти.

2.Безготівкові гроші: а) чекові внески;

б) депозитні сертифікати; в) державні цінні папери.

Показники грошової маси:

ГМ=М0+М1+М2+М3+L,

де, М0 – готівкові гроші

35

М1= М0+ поточні рахунки та чекові депозити М2= М1+невеликі строкові депозити

М3= М2+великі строкові депозити+внески у спеціальних установах L=М3+облігації, та інші цінні папери

Грошова система – це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою.

Вона складається з таких елементів:

1.Назва національної грошової одиниці.

2.Вид грошових знаків і характер їхнього забезпечення.

3.Порядок грошової емісії, тобто порядок друкування і випуску їх в обіг.

4.Встановлення курсу національної валюти і порядок її обміну на іноземну.

5.Наявність державних фінансових інститутів, які здійснюють регулювання грошового обігу в країні.

Історія знає два основнихтипи грошових систем: металеву і паперовокредитну. Металева система складається з біметалізму і монометалізму, паперово-кредитна – з паперових грошей та кредитних грошей.

Біметалізм є системою, де роль загального еквівалента законодавчо закріплюється на рівних правах за двома благородними металами – золотом і сріблом.

Монометалізм – це грошова система, в якій роль загального еквівалента закріпляється за одним благородним металом – золотом.

Питання для самоконтролю

1.Охарактеризуйте основні риси натурального і товарного виробництва.

2.У чому суть і основні властивості товару?

3.Порівняйте теорію трудової вартості з теорією граничної корисності.

4.У чому полягає суть і функції закону вартості?

5.Розкрийте суть основних функцій грошей.

ТЕМА 4. РИНКОВА ЕКОНОМІКА: СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ

1.Суть, завдання, функції і структура ринку.

2.Основні суб'єкти і об’єкти ринкової економіки.

3.Етапи, моделі та методи регулювання ринкової економіки.

4.Інфраструктура ринку. Біржа.

5.Основні моделі переходу до ринку.

36

1. Суть, завдання, функції і структура ринку.

Ринкова система – це система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних

вільній конкуренції між товаровиробниками.

Природною рушійною силою господарського розвитку є прагнення індивіда до реалізації своїх економічних інтересів.

Дбаючи про свої потреби і інтереси, така економічни вільна людина збільшує свої власні доходи, але одночасно задовольняються і потреби суспільства в певних благах.

За висловом А. Сміта діє невидима рука ринку, яка врівноважує ці інтереси, і на основі конкуренції здійснює саморегулювання економіки.

Ринкова економіка виникає та розвивається разом із становленням та

меншою альтернативною вартістю виробництва товарів і послуг

2)Наявність економічної відокремленості суб'єктів господарювання, яка зумовлена наявністю різних форм власності (що, скільки і як виробляти, вирішує сам товаровиробник)

3)Наявність вільної конкуренції забезпечує велику кількість груп виробників, що забезпечує свободу вибору.

4)Існування вільного обміну ресурсами, який забезпечує вільне ціноутворення та ефективне господарювання

Ринок – невід'ємний атрибут товарного господарства. Він забезпечує рух товарів і грошей (Т—Г—Т та Г—Т—Г). Через ринок здійснюється переважна більшість економічних процесів. Це специфічна форма економічних взаємовідносин, що пов'язує між собою різних господарюючих суб'єктів.

Найважливіші функції ринку такі:

Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси–

37

деперсоніфікований і тому не може бути упередженим і несправедливим.

ресурсів. Ефективною є така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами.

Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що — ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.

Функція інтеграції. Ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

продовольчих та непродовольчих товарів;

-ринок послуг (матеріальних і духовних) ;

-ринок засобів виробництва;

-ринок робочої сили, або ринок праці ;

-ринок грошей (валюти) ;

-ринок капіталу (інвестиційний) ;

-ринок позичкового капіталу ;

-ринок цінних паперів (фондовий) ;

-ринок нерухомості (житла та землі) ;

-ринок інтелектуальної власності, до якого входить ринок новітніх технологій

-ринок інформації та інформаційних технологій.

2.За територіальним критерієм:

-світовий ринок;

-національний (внутрішній) ринок;

-регіональний ринок;

-місцевий ринок.

3.За відповідністю законодавству:

-офіційний (легальний) ринок;

-тіньовий (нелегальний) ринок.

наймані працівники, промислові капіталісти, банкіри і торговці, власники

38

послуги як для підприємницького й державного(засоби виробництва й виробничі послуги) секторів, так і для домогосподарств (споживчі товари та послуги), інвестування отриманих доходів.

Держава пред’являє попит на економічні ресурси для здійснення економічної діяльності в державному секторі економіки. Пред'являє попит на засоби виробництва для виробництва суспільних та інших благ, пропонує гроші та пред'являє попит на , грошіпропонує суспільні блага без безпосередньої оплати їх, що поліпшує продуктивність підприємницького сектору і зменшує витрати на споживання домогосподарств, здійснює урядове регулювання ринкової економіки.

Об’єкти ринку – це товари і послуги, які купуються і продаються на ринку.

3. Етапи, моделі та методи регулювання ринкової системи.

Методи регулювання ринку поділяються на 2 типи:

1)ринкові методи регулювання, які притаманні моделі„вільного чистого ринку” або існують на окремих конкурентних ринках;

2)неринкові методи регулювання – державне регулювання ринку, яке притаманне моделі „змішаної ринкової економіки”.

Капіталістична система в своєму історичному розвитку мала два етапи розвитку, яким відповідали дві моделі ринкової економіки.

І етап – це модель «класичного вільного ринку», яка існувала з ХVІІ ст. до кінця XIX ст., базувалася на приватній власній і вільній конкуренції, держава не втручалася в економіку, виступаючи "нічним вартовим", який стежив за тим, щоб усі, хто має самостійне джерело доходів, ретельно

-домінуюча роль приватної власності на ресурси і продукти праці;

-свобода вибору економічної діяльності;

-регулювання економіки здійснювалося за принципом„невидимої руки ринку”;

-вільне ціноутворення на ринку в залежності від попиту і пропозиції;

-обмежене втручання держави в економіку.

Дана модель у кінці ХІХ . стала демонструвати неспроможність ринку вирішити багато економічних і соціальних проблем, таких як перевиробництво товарів, появу економічних криз, безробіття, інфляція,

39

екологічні проблеми.

Стало зрозумілим, що ринкові методи регулювання треба доповнити більш ефективними методами державного регулювання, внаслідок чого і відбувся перехід до моделі змішаної ринкової економіки.

ІІ етап (XIX ст. – ХХ ст.) – модель « змішаної економіки», тобто регульований ринок характеризувався поєднанням ринкового регулювання і втручанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля монополій та захисту конкурентного середовища. Характерні риси моделі змішаної економіки:

-плюралізм форм власності при домінуючій ролі приватної власності;

-поява і зростання державного сектору економіки, зростання ролі державної власності;

-вільна конкуренція перероджується у недосконалу монополістичну конкуренцію;

-вільне ціноутворення замінюється контролем держави над цінами;

Державне регулювання – це система різноманітних заходів держави, спрямованих на досягнення рівноваги в економіці, збалансування інтересів держави і господарюючих суб’єктів, спрямування діяльності господарюючих суб’єктів на досягнення цілей і пріоритетів соціально-економічної політики.

Основна причина економічної діяльності держави– обмеженість ринкового механізму, яка проявляється в тому, що ринок: а) не вирішує соціальні питання; б) не в змозі забезпечити стратегічний прорив у галузі науки та технології; в) не забезпечує задоволення потреб у суспільних товарах; г) не вирішує екологічні потреби тощо.

Цілі державного регулювання ринкової економіки:

−мінімізація неминучих негативних наслідків ринкових процесів;

−створення правових, фінансових і соціальних передумов ефективного функціонування ринкової економіки;

−забезпечення соціального захисту найуразливіших верств населення.

Модель змішаної ринкової економіки, яка притаманна розвиненим капіталістичним державам, в кінці ХХ ст. після еволюційного розвитку і

на себе виконання функції соціального захисту населення і підтримання високих соціальних стандартів життя (Швеція, Норвегія, Фінляндія, Австрія).

4. Інфраструктура ринку. Біржа

Термін "інфраструктура" походить від латинського infra, що означає

"нижче", "під", та structure —"структура", що означає сукупність галузей та видів діяльності, які обслуговують виробничу і невиробничу сфери економіки

(транспорт, зв'язок, комунальне господарство, загальна та професійна освіта, охорона здоров'я тощо).

40