4. Провести аналогічні дії для другої серії розведень. Розведення готують таким чином, щоб концентрації розчинів коагулюючого електроліту знаходились між двох сусідніх значень концентрації першої серії розбавлень, одна з яких викликала коагуляцію, а друга була нижче порогу коагуляції.

5.Виходячи з одержаних даних, розрахувати поріг коагуляції кожного електроліту за даними останньої пробірки, в якій пройшла коагуляція за найменшої концентрації розчину, використовуючи рівняння (11.1).

6.Розрахувати коагулюючу дію для кожного електроліту за рівнянням

(11.2).

7.Перевірити правило Шульце – Гарді, використовуючи рівняння (11.3).

Опрацювання результатів

Одержані розрахункові дані заносяться до табл. 11.2

Таблиця 11.2

Результати визначення порогу коагуляції та коагулюючої дії іонів різної валентності

Отже, чим більша валентність іона-коагулятора, то більше число об’ємів золю можна скоагулювати одним його молем. Для того, щоб визначити у скільки разів збільшується коагулююча дія зі збільшенням валентності іонакоагулятора, слід коагулюючу дію двозарядного іона розділити на коагулюючу дію однозарядного, а коагулюючу дію тризарядного– на коагулюючу дію однозарядного, тобто:

Оцінка похибки вимірювань

Загальна похибка проведення експерименту