5.5. Обробка результатів вимірювань

Обробка результатів вимірювання виконують по пунктам 3.4.3 – 3.4.10 розділу 3.4 «Загальна методика метрологічної атестації та статистичне опрацювання даних». Результати розрахунків показуються для всіх точок діапазону вимірювання і наводяться довільно для кожного пункту розділу 3.4.

5.6. Висновок

Указати, що, в наслідок проведених метрологічних досліджень, визначено клас точності магнітопружного ваговимірювального пристрою, який відповідає значенню – ( ? ).

6. Оформлення графіків

6.1. Побудувати реальну (усереднену) статичну характеристику перетворення пристрою. Характеристику побудувати в координатах = f(X_oi), де - середнє арифметичне по результатам 10-ти вимірювань в кожній точці діапазону (враховувати вимірювання як по прямій так і зворотній гілці перетворення); X_oi - значення міри в даній точці діапазону.

6.2. Побудувати графіки залежності відносних та приведених похибок по діапазону вимірювань в координатах: γ_s = f(X_oi) та γ_пр = f(X_oi).

Лабораторна робота № 14- b - р витратоміри змінного та постійного перепаду тиску (ротаметр f va Trogflux)

1. Мета роботи

1.1.Вивчити принцип дії, конструкцію та методику повірки витратомірів постійного перепаду тиску F VA Trogflux фірми «Siemens» та змінного перепаду тиску типу РМ 1 фірми «Овен».

1.2.Провести перевірення ротаметра Sitrans F VA Trogflux та вторинного мікропроцесорного приладу РМ 1.

2. Завдання на виконання роботи

2. 1. Познайомитись з лабораторним стендом.

2.2. Вивчити загальну теорію вимірювання витрати рідин та газів за

методами змінного та постійного перепаду тиску.

2.3. Вивчити будову та конструктивні особливості ротаметра типу F VA Trogflux та вторинного мікропроцесорного приладу РМ 1.

2.4. Зняти реальну статичну характеристику перетворення витратоміра

Sitrans F VA Trogflux та вторинного мікропроцесорного приладу РМ 1.

2.5. По статичним характеристикам перетворення визначити абсолютну, відносну та приведену похибки витратоміра і побудувати графіки: а) реальних

статичних характеристик перетворення; б) залежності відносних та приведених

похибок по отриманому діапазону вимірювання.

3. Загальні теоретичні відомості про витратоміри змінного та постійного перепаду тиску

Первинні вимірювальні перетворювачі (ПВП) витрати змінного та

постійного перепаду тиску відносяться до дросельних перетворювачів, тобто, перетворювачів, які дещо звужують основний потік рідини або газу в трубопроводі. Принцип дії таких перетворювачів грунтується на законі стаціонарного руху ідеальної рідини Данила Бернуллі: «Якщо зменшити поперечний переріз труби, то швидкість руху рідини або газу в цьому місці зростає, а тиск зменшується», тобто, виникає різниця тисків (ΔР) в речовині в місцях до звуження та відразу після звуження. Суть закону в тому, що під час протікання речовини через звужуючий пристрій частина потенційної енергії потоку переходить у кінетичну, при цьому середня швидкість потоку в звуженому перетині підвищується, а тиск зменшується.

Закон Бернуллі описують два рівняння.

Перше рівняння - це рівняння зберігання енергії рухомої рідини:

Р₁ /₁ + =Р₂ /₂ + ; (1)

Друге – це рівняння нерозривності течії:

₁ּV₁ ּ S₁ = ₂ּV₂ ּ S₂, (2)

де у обох формулах: Р₁ та Р₂ - абсолютні статичні тиски до і після звуження,

Па; V₁ та V₂ - середні швидкості речовини до і після звуження, м/с; S₁ та S₂ -

поперечний переріз потоків, при чому S₂ - в найбільш звуженому місці, м²; ₁ та ₂ густина речовини, яка протікає крізь звуження, кг/м³.

В залежності від того, як використовується різниця тисків (ΔР), ПВП, в яких використовується закон Бернуллі, ділять на ПВП змінного та постійного перепаду тиску. В ПВП змінного перепаду тиску для визначення витрати речовини використовують звужуючий пристрій (діафрагма, сопло), який не змінює своє положення, і вимірюють дифманометром різницю тисків до та після звужуючого пристрою. В ПВП постійного перепаду тиску в якості звужуючого пристрою використовується поплавок, який змінює своє положення в спеціальній конічній трубці, що забезпечує постійність різниці тисків під і над поплавком, а мірою витрати є висота зависання поплавка у трубці. Потік речовини, що проходить крізь такий ПВП, піднімає поплавок до тих пір, поки кільцева щілина між тілом поплавка та стінками конічної трубки не досягне такої величини, при якій сили, що діють на поплавок (сила тиску рідини та сила ваги поплавка) не зрівноважаться. При рівновазі цих сил поплавок зависає на деякій висоті конічної трубки, яка залежить від витрати.