2.5 Відділення обробки шкур

ОБРОБЛЕННЯ ШКУРО-ХУТРОВОЇ СИРОВИНИ

Шкуро-хутрову сировину отримують у результаті первинної пе­реробки худоби після знімання шкур з м'ясних туш.

Шкурою називають шкіру тварин з волосяним покривом. Шку­ра становить 6 - 7 % від маси тварини.

За будовою, хімічним складом і властивостями шкуро-хутрова сировина істотно відрізняється залежно від виду тварин, їх статі і віку.

Шкура містить значну кількість вологи — 64-73 %; жирів для шкур свиней — 20 %, ВРХ — 1,5 %; білків (колагену, еластину, ретикуліну і незначної кількості альбумінів і глобулі­нів) — 16-22 %. На частку колагену припадає до 90 % усіх білків шкури. Крім того, в шкурі є невелика кількість мінеральних речо­вин, вуглеводів і ферментів.

Товщина шкур ВРХ на різних ділянках топограми істотно від­різняється (рис. 11.1). Чим товща і щільніша шкіра тварини, тим більшу класність і ціну вона має.

До шкуро-хутрової сировини належить сировина шкіряна відповідно до ГОСТ 28425-90 (шкури ВРХ, коней і свиней), овчини не вичинені шубні та хутрові (ГОСТ 28509-90), щетина-шпарка (ГОСТ 13681-77), волос кінський та великої рога­тої худоби (ГОСТ 12859-67).

Залежно від видових і віко­вих особливостей та маси шку­ро-хутрову сировину поділяють на дрібну та велику.

До дрібної шкіряної сирови­ни належать шкури молодняку ВРХ і ДРХ:

♦ склизок — шкури ненаро­джених або мертвонароджених телят;

♦ опойок — шкури телят мо­лочників;

♦ виросток — шкури молодняку ВРХ, що споживає рослинні ко­рми, масою до 10 кг;

♦ овчина шерстяна (довжина шерсті понад 6 см);

- овчина напівшерстяна (довжина шерсті 2,5 - 6,0 см);

- овчина голяк (довжина шерсті до 2,5 см)

Велику шкіряну сировину поділяють за масою і видом тварини. До цієї сировини належать шкури молодняку та дорослих тварин ВРХ масою понад 10 кг, а саме:

- шкури молодняку масою 10 — 13 кг;

- ялівки — шкури корів легкі, середні та важкі, масою відпові­дно 13 - 17, 17 - 25 і понад 25 кг;

- бичини — шкури кастрованих биків;

- бугаїни — шкури некастрованих биків, які поділяють на легкі та важкі, масою відповідно 17 — 25 та понад 25 кг.

До шкур свиней належать шкури поросят масою 0,75 — 1,5 кг; дорослих тварин — легкі, середні та важкі, масою відповідно 1,5 -4,0, 4,0 - 7,0 понад 7,0 кг. Крупони свиней, що містять частину шкури, знятої з огузка, спини, боків та шиї, розрізняють дрібні та великі.

Шкура складається з трьох шарів: епідермісу, який становить 1 - 2 % товщини шкури, дерми — головний шар шкури, що дося­гає 84 %, і міздрі — підшкірної клітковини.

Товщина та щільність шкури ВРХ визначають якість шкур і залежать від типу сплетення пучків колагенових, еластинових і ретикулінових волокон.

Розрізняють п'ять класів сплетень. Найщільнішим є 5-й клас — зона чепрака, найменш якісний 1-й клас — зона пах­вини.

Основний шар шку­ри — дерма складаєть­ся із сосочкового і сіт­частого шару.

У сосочковому шарі розміщені волосяні пазухи з волосом, по­тові й сальні залози, кровоносні та лімфа­тичні судини, тому він пухкий і неміцний. Ретикулінові волокна сосочкового шару ра­зом з тонкими колаге­новими й еластинови­ми волокнами утворю­ють складну, найщільнішу сітку — лице шкури, яка безпосередньо примикає до епідермісу. На лицьовій поверхні розташовані невеликі виступи, які разом з поглиблення­ми волосяних пазух і потових проток утворюють характерний для кожного виду шкур малюнок — мерею.

На підприємстві немає міздрильних машин, то шкури свиней обробляють уручну. Видалення прирізів уручну проводять так само, як і зі шкур ВРХ.

Шкури свиней повинні бути звільнені від підшкірно-жирової клітковини на чепраку врівень з цибулинами щетини і мати рів­номірну по всій площі товщину за рахунок шару жиру на полах, залишкова кількість якого не повинна перевищувати 6 % від маси парних шкур.

Зрізування дерми і цибулин щетини не допускається. Бахрому жиру по краях шкури обрізають. Кількість прирізів жиру на сви­нячих шкурах визначають зовнішнім оглядом.

Підшкірно-жирову клітковину, зібрану в цеху консервування шкур, використовують для витоплювання технічного жиру.

Сортування шкур. Шкури сортують за навальністю, масою і площею. Сортування шкур за навальністю проводять, оглядаючи їх з боку шерсті. Чисті шкури направляють на консервування су­хим засолюванням, а навальні — для попереднього розмочування навалу.

Шкури без навалу, які солять мокрим засолюванням (тузлуку-ванням), підлягають промиванню. їх промивають водою у перфоро­ваних барабанах, ваннах, на столах, стелажах та іншими способами. На столах або стелажах шкури промивають з обох боків так, щоб за­бруднення з боку волосу не потрапляло на міздрову частину шкури.

Сухосольовий спосіб консервування

Сухосольовий спосіб — сухе засолювання, яке проводять солін­ням шкур, розстилаючи їх на стелажах і піддонах для кожного виду шкур окремо. Проте за незначної кількості шкур ВРХ і коней їх засолюють разом, так само як і шкури ДРХ.

Дуже бактеріально забруднені шкури консервують на окремих стелажах, як і шкури кнурів.

При консервуванні сухим засолюванням обряджені шкури роз­стеляють міздряним боком угору так, щоб головна (вороткова) частиа кожної наступної (верхньої) шкури була на головній частині по­передньої (нижньої), а огузкова — на огузковій. Старанно розправ­ляючи кінці, зморшки і загини шкур, посипають поверхню рівним шаром чистої сухої кухонної солі або сумішшю кухонної солі й анти­септика. Кожний штабель може формуватися впродовж трьох діб.

Шкури ВРХ для консервування укладають в одинарні або укрупнені штабелі одна на другу, міздряним боком угору, голов­ною частиною в один бік. Штабелі повинні мати невеликий схил до країв для стікання розсолу. Овчини з дуже забрудненою вовною (за наявності навалу) засолюють з укладанням шкур міздряним боком до міздряного. У цьому разі шкури з вовняного боку також посипають сіллю.

Іноді шкури укладають на соляну подушку заввишки 7-10 см. За всіх способів укладання штабель зверху посипають суцільним шаром солі (закривають). На нього кладуть штабельну картку або бирку із зазначенням номера штабеля, виду і кількості шкур, дати початку і закінчення комплектування (закриття) та розбирання штабеля, прізвища засолювача.

Вміст вологи в консервованих шкурах ВРХ має бути 46 - 48 %, а свиней — не більше ніж 48 %.

Сухосольовим способом урозстил, у теплий період року, коли їх відвантаження в мокросольовому вигляді недозволяється.

На жердинах шкури розвішують уздовж лінії хребта міздряним боком угору, ретельно розправляючи передні та бокові ділянки шкур: головну частину, поли і лапи.

Шкури розмішують на жердинах так, щоб у двох паралельних рядах головна частина їх спрямовувалась у різні боки, тобто голов­на частина шкур одного ряду розміщувалася напроти хвостів шкур другого ряду.

Для сушіння застосовують обчищені від кори, без сучків, рівні, гладенькі, круглі жердини діаметром 5-6 см.

Жердини зі шкурами розміщують на відстані не менш як 20 см одна від одної в один, два і більше ярусів без контакту шкур верх­ніх і нижніх ярусів. Жердини зі шкурами верхніх ярусів розмі­щують у проміжках між жердинами нижніх.

У процесі сушіння шкури час від часу перемішують на жерди­нах, опускаючи по черзі то один, то другий край, щоб підсушува­лися також ділянки шкур, що стикаються з жердиною. Для зруч­ності виконання цієї операції рекомендується кінці жердин робити три- або чотирикутними, щоб, повертаючи їх від однієї грані до іншої, можна було пересувати шкури на жердинах.

Шкуро-хутрову сировину сушать в умовах, що унеможливлю­ють потрапляння прямих сонячних променів на шкури.

Сушіння проводять в опалюваному приміщенні або під навісом на свіжому повітрі. Температура повітря в приміщенні 20 - ЗО °С, відносна вологість 50 - 60 %. Приміщення для сушіння обладну­ють вентиляцію.

Забороняється сушити сировину під залізними дахами без теп­лової ізоляції, на землі, дротах і мотузках, розвішувати шкури ближче ніж 1 м від нагрівальних приладів.

Після того, як шкури просохнуть із міздряного боку, їх зніма­ють із жердин, не очікуючи повного просушування огузкової та головної частин, і підсушують у розгорнутому вигляді на жерди­нах, розстеляючи їх волосяним боком угору і періодично перевер­таючи із волосяного боку на міздряний, і навпаки. Положення шкур змінюють кілька разів, пересуваючи при цьому недосушені ділянки на висушені доти, доки шкури не підсохнуть рівномірно з обох боків по всіх площі.

Висушені шкури складають у сухому приміщенні в коло (кри­ничкою) — полами і лапами назовні. Через 2 дні сировину огля­дають, недосушені шкури підсушують. Вміст вологи в сухосоленій сировині 20 %.

Готову сировину сортують, складають у штабелі або тюки для відвантаження. Щоб уникнути ламання, розгинати і складати шкури слід дуже обережно, не допускаючи сильних перегинів по хребтовій лінії.

Забороняється тюкувати або складати в штабелі шкури відразу після сушіння без дводобового витримування, а також шкури з недосушеними ділянками.