- •4. Охорона праці Вступ
- •4.1. Виробнича санітарія.
- •4.1.1. Мікроклімат та чистота повітря виробничого середовища.
- •4.1.2. Виробничі випромінювання
- •4.1.3 Шум на виробництві
- •4.1.4 Виробнича вібрація
- •4.1.5. Освітлення виробничих приміщень
- •4.2. Техніка безпеки
- •4.2.1. Безпечна експлуатація технологічного устаткування
- •4.2.2. Безпечна експлуатація електроустаткування
- •4.3. Пожежобезпека на виробництві
4.1.3 Шум на виробництві
Джерелами шуму на дільниці є працююче технологічне обладнання.
Шум негативно діє на органи слуху, серцево-судинну, центральну та периферійну нервову систему та загострює захворювання інших органів.
Класифікація шумів за походженням:
механічні;
аерогідродинамічні (вентилятори, насоси, компресори, системи транспортування);
електромагнітні (трансформатори тощо)
Класифікація шумів за частотою:
низькочастотний (до 300 Гц);
середньочастотний (300-800 Гц);
високочастотний (більше 800 Гц).
Порогові значення шуму складають:
нижній поріг чутності: I0=10-12 Вт/м2 та P0=2∙10-5 Па;
верхній поріг чутності: IБ=10 Вт/м2 та PБ=60 Па.
Рівень шуму у виробничому цеху не повинен перевищувати 80 дБ.
Нормування шуму (чутного діапазону) здійснюється за граничним спектром (дБ) та по загальному рівню шуму ( дБА) .
До технічних засобів комплексного захисту від шуму чутного діапазону належать послаблення шуму у джерелі утворення, наприклад, за допомогою своєчасного огляду та ремонту обладнання, конструктивних, технічних та експлуатаційних рішень, звукопоглинання та звукоізоляція шуму.
Для вимірювання рівня шуму використовують шумоміри Ш-71, ПИ-14 в комплекті з активними фільтрами. Рівень вимірювання шуму даними приладами становить 10-130 дБ в діапазоні 20 Гц – 16 кГц.
4.1.4 Виробнича вібрація
Вібрацію поділяють на загальну і локальну. Джерелами вібрації є механічні коливання, що утворюються при роботі машин і механізмів. Вібрація негативно діє на м’язово-суглобний та опорно-руховий апарати людини.
Загальні і локальні вібрації обмежуються допустимими значеннями віброшвидкості або логарифмічними рівнями віброшвидкості в октавних смугах із середньо геометричною частотою 2-1000 Гц.
Заходи боротьби з вібрацією:послаблення вібрації у джерелі її утворення,віброізоляція та вібропоглинання.
Вібрація вимірюється віброметрами ВИП-4 та ВИП-2М та вібрографами ВР-1, ВР-2, в діапазоні 10 Гц – 1кГц, шкала приладів проградуйована в дБ.
4.1.5. Освітлення виробничих приміщень
Види виробничого освітлення: природне; штучне; суміщене.
Системи природного освітлення:бічне – через світлові прорізи у зовнішніх стінах будівлі,верхнє – через прорізи або світлові ліхтарі у покритті будівлі або в місцях перепаду висот будівлі,комбіноване – поєднання бічного і верхнього.
Системи штучного освітлення:загальне – для рівномірного освітлення приміщення,місцеве – для освітлення тільки робочої поверхні,комбіноване – поєднання загального і місцевого.
Коефіцієнт природної освітленості нормується в залежності від поясу світлового клімату, розміру об’єкта розрізнення, характеристики і розряду зорової роботи та системи освітлення. У виробничому приміщенні застосовують суміщене освітлення (природне комбіноване: одностороннє бічне і аераційний ліхтар та штучне).
Штучне освітлення класифікують на: робоче; аварійне; евакуаційне; чергове; охоронне.
Системи штучного освітлення:загальне – для рівномірного освітлення приміщення,місцеве – для освітлення тільки робочої поверхні,комбіноване – поєднання загального і місцевого.
Класифікація джерел освітлення: лампи розжарювання та люмінісцентні лампи.
Мінімальна освітленість на робочому місці нормується в залежності від розміру об’єкта розрізнення, характеристики розряду зорової роботи, яскравості фону, контрасту об’єкта з фоном, типу джерела світла, системи освітлення.
У виробничому приміщенні використовується загальне та місцеве освітлення.
Контроль освітленості здійснюється люксметрами: Ю-17, Ю-16, Ю-117, Ю-116.