Звіт2013

План-конспект виховного заходу, проведеного в 9-А класі школи № 110

студенткою-практиканткою Самарцевою Н.В.

Тема: «Моральна відповідальність».

Дата проведення: 13.11.2012р.

Мета:

• ознайомити учнів з поняттями «мораль», «відповідальність»

• навчити аналізувати свої вчинки, емоції.

• виховувати здатності до самоаналізу, саморегуляції своєї поведінки;

• сприяти підготовці учнів до охорони свого здоров'я: фізичного, психічного, соціального і духовного.

Завдання:

• налаштувати учнів на серйозні думки, пов'язані з моральною відповідальністю, коректним поводженням у суспільстві;

• сприяти розвитку в учнів почуття гуманності, співпереживання, розуміння пріоритетів добра і зла в цьому світі.

Обладнання: музичний супровід «Звуки природи» (ліси),пам'ятки з правилами, ватмани, білі аркуші паперу формату А-4, м'яч, кольорові олівці, фломастери, маркери.

Хід заняття.

Духовно-естетичний етап - 8 хв.

(Налагодження добрих, довірчих відносин в групі).

Учитель. «Хлопці та дівчата! Сьогодні у нас незвичайне виховне заняття. Щоб воно пройшло успішно, давайте влаштуємося зручніше і підготуємо себе, виконавши кілька вправ.

Вправа «Настрій»

Інструктаж: діти стоять у колі, передаючи один одному ароматичний м'яч, оцінюють свій емоційний стан за ознаками: Горобина - активність;Горіх - щось середнє між активність і пасивністю;Каштан - відхід у себе, пасивність.

Вправа «Порівняння»

Інструктаж: учасники об'єднуються в два кола, зовнішнє і внутрішнє. Число учасників в обох колах однаково. Представники зовнішнього кола кажуть своїм партнерам фразу, яка починається зі слів: «Ми з тобою схожі ...». 

Обговорення. - Які почуття викликало дану вправу.

Установочно-мотиваційний етап - 5 хв.

(Осмислення поставлених завдань, формування установки на співпрацю)

Діти, прочитайте тему заняття, написану на дошці з права на ліво: ьтсонневтстевто яаньлароМ (Моральна відповідальність).

Повторення правил, за якими працює клас.

Вправа: «Правила».

Інструктаж: Я буду кидати ароматичний м'яч одному з вас, ви повертаєте його, і називаєте правило, за яким ми працюємо

Повторення правил: 

1. Доброзичливість.

2. Не перебивай того, хто говорить.

3. Активність.

4. Конфіденційність.

5. Чесність і правдивість.

6. Тут і зараз.

7. Не оцінюй, не давай ради.    

Ці правила допоможуть нам в  нашій роботі.

Змістовно - пошуковий етап - 15 хв. 

(Створення проблемної ситуації, ускладнення ситуації переживання почуттів)

Вправа «Асоціація»: І так, ми сьогодні з вами поговоримо про моральну відповідальність. - Скажіть, з чим у вас асоціюється слово - мораль і відповідальність, чому? - Перерахуйте переваги і недоліки моральної відповідальності.

Обговорення.   Мораль - (лат. moralis - що стосується моралі) - один з основних способів нормативної регуляції дій людини в суспільстві; особлива форма суспільної свідомості і вид суспільних відносин. Мораль охоплює моральні погляди і почуття, життєві орієнтації та принципи, цілі та мотиви вчинків і відносин, проводячи межу між добром і злом, совісністю і безсовісністю, честю і безчестям, справедливістю і несправедливістю, нормою і ненормальністю, милосердям і жорстокістю.

Відповідальність - особистісна характеристика людини, що описує його здатність докладно аналізувати ситуацію, заздалегідь прогнозувати наслідки своїх дій або бездіяльності в даній ситуації і робити вибір форми своїх вчинків з готовністю прийняти наслідки вибору, як неминучі доконані факти. 

Об'єднання в групи за кольором капелюхів: 1. Білий капелюх; 2.Красная капелюх;3. Жовтий капелюх; 4.Зелений капелюхів;

Завдання для груп.

Білий капелюх. Завдання «Жарт» Якось в «жарт» підставив олівець своєму однокласнику Жене, він сів на нього і був поранений в нервове закінчення на сідниці, вісім місяців пролежав у лікарні. «Жартівник» в скоєному, так і не зізнався.    Проаналізуйте ситуацію. Намалюйте асоціативний малюнок або зобразіть в колірній гамі дане завдання. Опишіть і намалюйте у вигляді веселки почуття, емоції героїв. Перерахуйте якості особистості «жартівника», припустіть яким у майбутньому він буде: одним, товаришем по службі, сином, батьком ...? Притаманна чи «жартівнику» моральна відповідальність за свої вчинки? Щоб ви порадили всім учасникам? Чому вчить ця ситуація? Обговорення.

Червоний капелюх. Завдання «Образливі слова».Хлопчаки в класі дражнять Юлю образливими словами, сміються над її одягом і зачіскою. Називають її «батоном», «глобусом». Дівчинка через насмішоки хлопчаків перестала відвідувати школу.    Проаналізуйте ситуацію. Намалюйте асоціативний малюнок або зобразіть в колірній гамі дану ситуацію. Опишіть і зобразіть у вигляді веселки емоційний стан всіх учасників ситуації. Чи правильно чинять хлопчаки, по відношенню до Юлі? Які якості особистості властиві кривдникам? На якому рівні розвинена моральна відповідальність за свої вчинки у хлопчаків? Щоб ви порадили всім учасникам? Чому вчить ця ситуація? Обговорення.

Жовтий капелюх. Завдання «гладіаторських бій». Ста,с учень 3 класу, на перерві граючи в гру з однокласниками, ненавмисно штовхнув Руслана. Руслан тут же почав бити Стаса ногами, поваливши хлопчика на підлогу, інші хлопчики з цього класу приєдналися до Руслана і стали допомагати, йому бити Стаса. Діти били сильно, наскільки дозволяла їм їх фізичний розвиток в 8 років. У саднах, синцях і розбитим носом Стас був відправлений у медичний пункт школи. Проаналізуйте ситуацію. Розіграйте сценку, конструктивного вирішення ситуації. Намалюйте асоціативний малюнок або зобразіть в колірній гамі дану ситуацію. Опишіть і зобразіть у вигляді веселки емоційний стан всіх учасників. Які якості особистості властиві кривдникам? На якому рівні розвинена моральна відповідальність за свої вчинки у кривдників? Ваші рекомендації всім героям. Чому вчить ця ситуація? Обговорення.

Зелений капелюх. Завдання «притягальні гроші». Учень восьмого класу Ігор на перерві у п'ятикласника Вови, залякуючи його побиттям, забирає гроші, які йому дають батьки на сніданок і обід у школі. Проаналізуйте ситуацію, як вирішити її позитивно? Намалюйте асоціативний малюнок або зобразіть в колірній гамі дане завдання. Опишіть емоційний стан всіх учасників? На якому рівні розвинена моральна відповідальність за свої вчинки у кривдника? Ваші рекомендації всім героям. Чому вчить ця ситуація? Обговорення Презентація робіт.

Оціночно - змістовний етап - 10 хв. 

(Розвиток нормативно - регулюючої діяльності).

Вправа «Прислів'я». Інструктаж: учасники стають у коло, передаючи один одному ароматичний м'яч, кожен висловлює свою думку.«У своєму оці колоди не бачиш, а в чужому смітинки помічаєш». Обговорення.

Адаптаційно - перетворюючий етап - 5 хв.

Учитель зачитує притчу «Рай та пекло». 

Притча про рай та пекло. Одного разу іудейській Мудрець попросив Господа показати йому рай та пекло. Господь підвів Його до приміщення, де билися, плакали й страждали голодні люди. Посеред кімнаті стояв великий казан із смачно їжею, у людей булі ложки, але ложки були такі, що неможливо було потрапити ложкою до рота ."Так, Це справжнє пекло!" - Сказав мудрець.  Потім вони зайшли до наступний приміщення. Усі люди там були ситі й веселі. Та коли мудрець придивився, то побачив там такий самий казан ї точнісінько Такі Самі ложки! Що ж робило їхнє життя Райським? Вони годували один одного! Тобто вміло взаємодіяли між собою. Обговорення притчі.- Які відкриття сьогодні на занятті ви для себе зробили? Обговорення.

Учитель. Хлопці та дівчата Пам'ятайте, що ваші слова, вчинки залишають хворобливий або радісний слід у житті людей, з якими ви спілкуєтеся. Кожна людина живе у своєму власному світі, зі своїми стереотипами і ціннісними пріоритетами, тому дбайливо ставтеся до інших людей. Кожен творець свого життя, створюйте свій неповторний, конструктивний простір буття. 

 Духовно - естетичний етап - 10 хв.

Вправа «Алфавіт побажань»:Інструктаж: діти стають в коло, учасники передають м'яч один одному, висловлюючи побажання один одному на літери Д Е Л С.

Вправа «Настрій»Інструктаж: на початку заняття ви поставили оцінку своєму настрою, емоціям:Горобина - активність; Горіх - щось середнє між активність і пасивністю;Каштан - відхід у себе, пасивність. Чи змінилося воно у вас? Оцініть свій настрій. Обговорення.

Психологічний аналіз виховного заходу.

Школа №110. 9-А клас. Позакласний виховний захід. Тема: «Моральна відповідальність»

Проводила студентка-практикантка: Самарцева Наталія Валеріївна. 13.11.2012 року, 4 урок.

Психологічний стан учнів – Учні знаходяться в бадьорому настрою, дещо збуджені очікуванням, проявляють зацікавленість до проведення виховного заходу.

Підготовка до уроку та керування увагою – матеріал викладається доступно, послідовно, темп і ритм уроку швидкий, добре вдається привертати увагу учнів до предмету заняття.

Методи, якими користувався викладач:

пояснювально-ілюстративний, проблемний, самостійна робота учнів. До уроку були підготовлені спеціальні матеріали: музичний супровід «Звуки природи» (ліси),пам'ятки з правилами, ватмани, білі аркуші паперу формату А-4, м'яч, кольорові олівці, фломастери, маркери.

Особливості уваги учнів класу: учні зацікавлені, швидко переключають увагу з одного виду роботи на інший.

Сприймання навчального матеріалу – на уроці переважають слухові(словесне викладання нового матеріалу) види відчуттів, також увесь викладений матеріал учні емпірично одразу ж використовують на собі.

Помилки в сприйнятті учнів – трапляються деякі помилки в сприйняті, найчастіше за причиною не точного розуміння матеріалу, який викладається, але викладачу вдається майже одразу ж усувати ці помилки в сприйнятті.

Керування пам’яттю і розумовою діяльністю учнів – викладач на протязі всього уроки задає учням послідовні запитання щодо тільки що пройденого матеріалу, питає, чи зрозуміло те, що викладається. Запитання ставляться таким чином, щоб стимулювати учнів до самостійних суджень і висновків. Відповіді показували, що в цілому майже увесь клас добре засвоює новий матеріал. Також можна сказати що майже усі учні показали гарні вміння аналізу та абстрагування.

Урахування індивідуально-типологічних особливостей учнів – в даному класі були присутні учні різного типу, і до них був використан індивідуальний підхід. Найбільшу участь в обговоренні приймали учні, яких за всіма ознаками можна віднести до сильного типу вищої нервової діяльності. Був використан індивідуальний підхід до дітей, в яких є ознаки слабкого типу: викладач поступово залучав їх до діяльності усього класу, заохочував їх активність. Щодо учнів з переважанням збуджувального процесу : викладач намагався розвивати у них вміння стримувати себе, самовладання. З учнями цього типу на уроці найчастіше виникали труднощі, але викладач завжди адекватно та терпіливо реагував на них.

Психічний стан та поведінка учнів на уроці - вчителю вдавалося на протязі всього уроку підтримувати стан активності в класі, зацікавленість учнів в викладаємому матеріалі. Майже всі учні були уважні проявляли інтерес до нової теми, про що свідчили їх пози і міміка. Викладач намагався попередити прояви небажаних психічних станів учнів. Учні жваво реагували на успіхи товаришів. Учні ставилися до викладача поважно, слухали його зауваження та вказівки.

Поведінка педагога - На протязі уроку викладач був спокійний,

доброзичливий, впевнено почував себе із учнями, намагався розподілити свою увагу на усіх школярів, але все ж таки переключався на працю, окремих, найбільш активних учнів. Викладачу вдавалося підтримувати гарну дисципліну на протязі усього уроку. На виховному занятті був присутній також класний керівник, що сприяло гарній дисципліні в класі та зосередженості учнів та матеріалі, який викладається.

Висновки та пропозиції –

Мета уроку була досягнена. Викладачу вдалося зацікавити учнів новою темою,розвивати уміння вільно спілкуватися між собою, уміння спостерігати за товаришами, їхнею мовою та робити відповідні висновки; розвивати пам’ять, увагу, логічне мислення.

Контакт з учнями був міцним, учні поважно ставилися до викладача, гарно сприймали новий матеріал, дисципліна на уроці були добра.

Протокол обговорення виховного заходу.

13.11.2012 р. 9-А клас. Школа №110 І-ІІІ ступенів. Студентка-практикантка Самарцева Н. В. Тема виховного заходу : «Моральна відповідальність»

Присутні:

Практичний психолог Онацька К.В.

Студентка - практикантка Самарцева Н.В.

Директор школи Уліцька О.М.

Класний керівник 9-А класу Безродня Т.І.

Порядок денний: обговорення виховного заходу на тему: «Моральна відповідальнність», проведеного Самарцевою Н.В.

Слухали: студентку – практикантку Самарцеву Н.В. з самоаналізом проведеного уроку.

1.Були зазначені наступні етапи уроку:

-організаційний момент

- відтворення і корекція опорних знань учнів

- вивчення нового матеріалу

- підведення підсумків

2.Були визначені цілі уроку:

Навчальні:

-познайомити учнів з поняттями «мораль», «відповідальність»

-навчити учнів аналізу своїх вчинків, емоцій

Виховні:

- виховати здатність до самоаналізу, саморегуляції своєї поведінки

-налаштувати учнів на серйозні думки, пов’язані з моральною відповідальністю, корекцією своєї поведінки в суспільстві

Розвиваючі:

-сприяти розвитку у учнів почуття гуманності, співпереживання

Всі з перерахованих цілей були досягнуті

3. Методи, якими користувався викладач:

пояснювально-ілюстративний, проблемний, самостійна робота учнів. До уроку були підготовлені спеціальні споміжні матеріали. Студентка вільно володіла матеріалом.

4.Інтерес до матеріалу формувався і закріплювався за допомогою практичної спрямованості матеріалу.

5. Учні активно брали участь в роботі на уроці, були зацікавлені досліджуваним матеріалом, і матеріал їм давався легко. Взаємовідносини учнів і вчителя - співпраця.

Виступали:

практичний психолог зазначила:

- студентка знайшла підхід до кожного учня та давала завдання таким чином, що кожен учень міг проявити себе.

- організація учнів і дисципліна була поставлена ​​добре.

- урок методично був побудован вірно, матеріал подавався логічно.

класний керівник зазначила:

-учні були зацікавлені у викладаємому матеріалі

-дисципліна на уроці була спокійною, учні з зацікавлення м сприймали новий матеріал

директор зазначила

-тема виховного заходу в повній мірі відповідає шкільній програмі та потребам учнів, є доречною

Ухвалили: оцінити виховний захід, проведений Самарцевою Н. В. на «5» (відмінно)

Класний керівник Безродня Т.І.

Практичний психолог Онацька К.В.

Директор школи Уліцька О.М.

Конспект лекції з психології на тему : « Спілкування»

Лекція була проведена студенткою-практиканткою Самарцевою Н.В в 9-А класі 15.11.2012 р.

Текст лекції

1. Загальна характеристика спілкування. Загальна характеристика спілкування. 2.

2. Спілкування як соціально-психологічний феномен

У соціальній психології явище спілкування є одним з найважливіших, позаяк породжує такі феномени, як обмін інформацією, сприймання людьми один одного, керівництво й лідерство, згуртованість і конфліктність, симпатія і антипатія тощо. Вітчизняна психологічна наука має давні традиції щодо дослідження категорії «спілкування» та виявлення її специфічно-психологічного аспекту. Передусім принциповим є питання взаємозв'язку спілкування й діяльності.

Виходячи із ідеї єдності спілкування й діяльності (Б. Ананьев, О. Леонтьев, С. Рубінштейн та ін.), під спілкуванням розуміється реальність людських стосунків, яка передбачає будь-які форми спільної діяльності людей. Тобто будь-які форми спілкування належать до специфічних форм спільної діяльності. До того ж люди не просто спілкуються в ході виконання ними певних функцій, але вони завжди спілкуються під час відповідної діяльності. Отож спілкується завжди діяльна людина. Г. Андреева вважає, що доцільним є найширше розуміння зв'язку діяльності і спілкування, коли спілкування розглядається і як аспект спільної діяльності (оскільки сама діяльність не лише праця, а й спілкування в процесі праці), і як її своєрідний дериват (від лат. derivatus — відведений, derivo — відводжу, утворюю: похідне від чогось первинного). Іншими словами, спілкування доцільно розглядати у двох планах: як аспект спільної діяльності і як її продукт (В. Слободчиков, Є. Ісаєв). Водночас діяльність за допомогою спілкування не просто організовується, але й збагачується, в ній виникають нові зв'язки і стосунки між людьми. На думку Г. Андреєвої, таке широке розуміння зв'язку спілкування й діяльності відповідає розумінню самого спілкування як важливої умови привласнення індивідом досягнень історичного розвитку людства, чи то на мікрорівні, у безпосередньому оточенні, чи на макрорівні, у всій системі соціальних зв'язків.

Стосовно іншої позиції, коли категорія «спілкування» може розглядатися як самостійна і зведена до діяльності (В. Знаков, А. Реан та ін.), процес спілкування стає для людини не лише засобом, а й метою. Таке розуміння спілкування дає змогу розглядати цю дефініцію як таку, шо не обов'язково виникає внаслідок потреби у спільній діяльності; вона може виступати й у ролі самомотивовано-го процесу. Як приклад маємо фатичне (від лат. fatuus — дурний, пустий) спілкування, в діяльному аспекті беззмістовне, те, метою якого є підтримка самого процесу спілкування.

Ідею автономності й самоцінності спілкування А. Реан і Я. Ко-ломінський обґрунтовують, по-перше, теоретичною концепцією про структуру фундаментальних потреб людини (А. Маслоу), в якій спілкування є однією з основних потреб (воно необхідне для того, щоб розділити з іншою людиною своє горе чи радість, щоб відчувати себе людиною); по-друге, з позицій суб'єкт-суб'єктного підходу до спілкування (якщо діяльність пов'язана з формулою «суб'єкт — об'єкт», то в спілкуванні нікого з партнерів не можна розглядати як об'єкт, адже кожний з них є активним суб'єктом цього процесу). На думку вчених, суб'сктність спілкування не зводиться до спрощеного уявлення про цей процес, про обов'язковість абсолютної рівності партнерів. Однак загальною й незмінною умовою розгляду будь-якої взаємодії як спілкування є відмова від категорії об'єкта впливу. Саме тому маніпулятивне спілкування, яке будується за принципом «суб'єкт — об'єкт», спілкуванням як таким не може бути. Отож спілкування як самостійне й зведене до діяльності поняття може бути визначене таким чином: це процес міжособистісної взаємодії, породжений широким спектром актуальних потреб партнерів, спрямований на задоволення цих потреб і опосередкований певними міжособистісними стосунками.

Із усього вищезазначеного неважко помітити, що поняття «спілкування» тлумачиться в психологічній літературі по-різному: як особливий вид діяльності; як специфічна соціальна форма інформаційного зв'язку; як форма взаємодії суб'єктів; як самостійна й зведена до діяльності категорія; як процес міжособистісної взаємодії; як обмін думками, почуттями й переживаннями; як суттєвий аспект людської діяльності; як реальність людських стосунків, що передбачає будь-які форми спільної діяльності людей; як універсальна реальність буття людини, що породжується й підтримується різними формами людських стосунків. Більшість дослідників схиляється до думки про те, що діяльність людини в усіх її модифікаціях і спілкування індивіда з іншими людьми переплетені в його житті найтіснішим чином і фактично жодна з них неможлива без іншої. З цього випливає, що будь-який різновид або форма людської діяльності (гра, керівництво, виховання) виявляються через спілкування й навпаки. І навіть спілкування із самим собою (пролонговане спілкування) відбувається таким чином, що людина подумки продовжує розмову з партнером, з яким нещодавно спілкувалася. Тобто індивід діє так, ніби належить до якоїсь спільноти: він заздалегідь обдумує сценарій розмови, передбачає можливі аргументи й контраргументи учасників спілкування, тактичні прийоми переконання, можливі типи контактів тощо. До речі, спілкування із самим.собою (тобто інтраперсональний діалог) було відоме ще в Стародавній Греції і мало назву солілоквіуму (автосу-гестії, мислення, свідомості). Так, члени піфагорійської спілки суворо дотримувалися правила, яке зобов'язувало кожного з них щоденно, перед сном, проводити співбесіди з самим собою та відповідати на запитання: «Як я провів день, що минув?», «Що я зробив?», «Яких зобов'язань я неликонав?». Таке спілкування із самим собою проводилося тричі підряд, чим досягалося більш глибоке осмислення запитань. Аналізуючи інтраперсональний діалог, найкраще вдатися до прикладу стосовно Сократа та його учнів. Зокрема, учень Сократа Антисфен Афінський вважав, що для становлення мислителя головною передумовою є уміння вести діалог із самим собою. На запитання, що йому дала філософія, він відповів: «Уміння вести бесіду з самим собою».

Суб'єкт-суб'єктний підхід до проблеми спілкування долає одностороннє розуміння спілкування як форми чи виду діяльності. У свій час Б. Ломов та його співробітники зробили висновок про необхідність формулювання нового методологічного принципу — принципу спілкування як суб'єкт-суб'єктної взаємодії, базуючись на якому, спілкування є особливою самостійною формою активності суб'єкта. В. Знаков у зв'язку з цим зазначає, що сучасна психологічна наука вивчає дві основні форми спілкування: в одному випадку — це засіб організації діяльності, в іншому — задоволення потреби людини в іншій людині, у живому контакті. Тобто в процесі спілкування здійснюється не лише взаємний обмін діяльністю, але й уявленнями, ідеями, почуттями людей. Спілкування, таким чином, тлумачиться як форма взаємодії суб'єктів, котра мотивується їхнім прагненням виявити психологічні якості один одного й у ході якої формуються міжособистісні стосунки між ними (прив'язаності, дружби чи неприязні). Водночас під спільною діяльністю розуміються ситуації, за яких міжособистісне спілкування людей підпорядковується загальній меті — вирішенню конкретного завдання. Ідею про самостійність і першочергову важливість категорії «спілкування» проводить М. Бобнєва, зокрема зазначаючи: якшо раніше в психології передбачалося, що психіка формується передусім на основі предметної діяльності, а формування вищих функцій визначається в основному використанням знакових засобів і мови, то тепер стає очевидним той факт, що для людини вихідною є ситуація спілкування й у розвитку психіки вирішальна роль має належати спілкуванню і взаємодії людей.

Окрім суб'єкт-суб'єктного підходу до вивчення природи спілкування, який ще в психологічній літературі називають діалогічним (партнер зі спілкування залишається для співрозмовника значущою, унікальною, неповторною особистістю), мають місце й інші підходи. Моносуб'єктивний підхід спирається на уявлення про те, що людина у цьому світі практично самотня, й спілкування для неї є епізодом в її житті. При цьому інша людина в житті особи не відіграє помітної ролі. Згідно з полііндивідним підходом індивід не просто один у цьому світі, а один із багатьох інших. І вплив однієї людини на іншу грунтується на врахуванні психіки останньої. Інтерсуб'ективний підхід має своїм підґрунтям згоду, яка означає однакове розуміння людьми ситуації. Спілкуючись, такі люди поступаються одне одному в розмові, пристосовуються один до одного, будуючи міжособистісні зв'язки. Натомість, якшо аргументи одного партнера не збігаються з очікуваннями іншого, то спілкування набуває суб'єкт-об'єктного характеру. Залишаючи за вченими право на власний погляд щодо підходів до проблеми спілкування, підтримуємо тих з них, котрі керуються гуманістичними уявленнями про людину, перебуваючи на засадах суб'єкт-суб'єктних стосунків між партнерами зі взаємодії.

Спілкування є явищем соціальним, природа якого виявляється в соціумі, в середовищі людей під час передавання соціального Досвіду, норм поведінки, традицій та ін. Воно сприяє збагаченню знань, умінь і навичок учасників спільної діяльності, задовольняє потребу в психологічному контакті, є механізмом відтворення подій, настроїв, координує зусилля людей, допомагає об'єктивному виявленню особливостей поведінки партнерів, їхніх манер, рис характеру, емоцій но-вольової та мотиваційної сфери. Отже, специфіка спілкування полягає в тому, що в процесі взаємодії суб'єктивний світ одного індивіда розкривається для іншого, відбувається взаємний обмін думками, інформацією, інтересами, почуттями, діяльністю тошо. У результаті спілкування відбуваються певні контакти, міжособистісні стосунки, здійснюється об'єднання (чи розмежування) людей, виробляються правила й норми поведінки. Успішність будь-яких контактів залежить від налагодження взаєморозуміння між партнерами зі спілкування. В реальних міжособистісних контактах розкривається ввесь спектр якостей особистості, її комунікативний потенціал, соціальна значущість, виявляються людські симпатії та антипатії, любов і дружба, сумісність і несумісність, привабливість і ворожнеча. У зв'язку з цим надзвичайно важливо знати про ті взаємини, які склалися між членами контактної групи, адже від них, зрештою, залежить уся система спілкування окремої особистості, розвиток її комунікативного потенціалу, засоби, що використовуються у процесі взаємодії.

Потреба людини в спілкуванні зумовлена суспільним способом її життєдіяльності й необхідністю взаємодіяти з іншими людьми. Спостереження за дітьми, які перші роки свого життя провели серед тварин і не мали можливості спілкуватися із собі подібними, свідчать про численні порушення в їхньому розвиткові: як психічному й фізичному, так і соціальному. Спілкування, таким чином, стає основною умовою виживання людини й забезпечує реалізацію функцій навчання, виховання й розвитку індивіда. Вивчаючи поведінку немовлят, американські дослідники К. ФЛейк-Хобсон, Б. Робінсон та П. Скін зазначають, що в перші тижні життя діти можуть обмінюватися із дорослими лише жестами, мімікою, численними звуками, що свідчить, напевно, про генетичну «запрограмованість» на спілкування з оточенням. І хоча невигадлива міміка та звукові «відповіді» рефлекторні і їх ще не можна назвати спілкуванням в повному розумінні цього слова, вони проте надзвичайно важливі в процесі встановлення стосунків («зрощування») між батьками й дитиною. Дослідження Д. Ельконіна показали, що виявом справжньої потреби немовляти в спілкуванні з дорослими є комплекс пожвавлення, який виникає в момент появи батьків і під час їхнього спілкування з дитиною. Коли дитина жваво рухає ручками й ніжками, посміхається дорослому, повертає голівку на голоси, які звучать поруч, усе це засвідчує про появу потреби в спілкуванні.