4) Порівняльна таблиця особливостей усиновлення, встановлення опіки та піклування

Критерій порівняння	Усиновлення	Опіка	Піклування
Над ким може бути встановлено	Дитина, яка не досягла 14 років, вважається малолітньою. Неповнолітньою є дитина віком від 14 до 18 років. Особи, які досягли повноліття, мають повну цивільну дієздатність і, як правило, не можуть бути усиновлені. Повнолітня особа може бути усиновлена лише за наявності двох умов: 1) якщо вона є сиротою; 2) якщо вона позбавлена батьківського піклування. Усиновленою не може бути особа, батьки якої померли після досягнення нею повноліття, але за свого життя належним чином виконували батьківські обов'язки.	Недієздатна особою. Неповнолітні що не досягли 14 р. та громадяни, визнані недієздатними судом	Частково дієздатна особа. Неповнолітні від 14 до 18 р.; Обмежено недієздатні громадяни; Особи, які за станом здоров’я не можуть захищати свої права
Сімейні відносини	Між усиновлювачем і його родичами, з одного боку, та усиновленою особою - з другого, виникають такі самі права й обов'язки, як і між батьками та дітьми, іншими родичами за походженням.	Сімейних відносин немає	Сімейних відносин немає
Хто може бути усиновлювачем\ опікуном\ піклувальником	усиновлювачами можуть бути повнолітні дієздатні громадяни України та іноземці, здатні забезпечити виховання усиновлених дітей. Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа, старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на 15 років. Кількість дітей, яких може усиновити один усиновлю-вач, не обмежується. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж 18 років. Усиновлювачів може бути тільки двоє, відповідно бітько і мати	повнолітня дієздатна особа.	повнолітня дієздатна особа.
Хто виносить рішення про	суд	Органи опіки і піклування, суд	Органи опіки і піклування, суд
Обов’язки усиновлювача\ опікуна\ піклувальника	Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини .	Опіка надає опікуну права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини .	Піклування надає піклувальнику права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини .
Підстави припинення	Умови скасування усиновлення: коли воно суперечить інте­ресам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; дитина страждає на недоумство, психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час уси­новлення; між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківсь­ких обов’язків. Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття Усиновлення повнолітньої особи може бути ска­соване судом за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.	Припинення опіки відбувається у разі: 1)  передачі малолітнього батькам або усиновлювачам; 2)  досягнення підопічним 14 років (особа, яка здійснювала обов´язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішен­ня щодо цього); 3)  поновлення дієздатності особи, яка була визнана недієз­датною. Також припиняється у разі смерті підопічного Звільнення опікуна та піклувальника здійснюється: -  за заявою опікуна або піклувальника; -  за заявою особи, над якою встановлено піклування; -  за заявою органу опіки та піклування у разі невиконання нею своїх обов´язків, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров´я або закладу со­ціального захисту.	Піклування припиняється у разі: досягнення особою повноліття. Також припиняється у разі смерті підопічного Звільнення опікуна та піклувальника здійснюється: -  за заявою опікуна або піклувальника; -  за заявою особи, над якою встановлено піклування; -  за заявою органу опіки та піклування у разі невиконання нею своїх обов´язків, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров´я або закладу со­ціального захисту.
Що потрібне для встановлення	Письмова форма заяви. Подання заяви через представника не допускається. До заяви додається висновок органу опіки і піклування про доцільність усиновлення та відповідність інтересам дитини, а у разі усиновлення одним з подружжя також письмова згода на це другого з подружжя. Іноземними громадянами до заяви додається також дозвіл Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України. Заявник (заявники) у разі зміни свого рішення може відкликати заяву про усиновлення. Така заява може бути відкликана особисто заявником (заявниками) до набрання чинності рішенням суду про усиновлення. За результатами розгляду заяви про усиновлення суд постановляє рішення. Постановляючи рішення про усиновлення дитини, суд враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: - стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; -мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; - мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; -взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа вже опікується дитиною; -особу дитини та стан її здоров'я; - ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити. При дотриманні всіх умов, встановлених СК України (бажання усиновлювача; згода дитини; згода іншого з подружжя; згода батьків дитини; згода опікуна, піклувальника; згода закладу охорони здоров'я або навчального закладу), здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови її життя суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини. Усиновлення здійснюється за взаємною згодою осіб Усиновлення дитини відбувається за вільною згодою її батьків (ч. 1 ст. 217 СК), яка може бути дана лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Письмова згода батьків на усиновлення по-свідчується нотаріусом. Для усиновлення дитини потрібна також її згода, яка дається у формі, що відповідає вікові дитини. Усиновлення проводиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або за станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення.Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення, потрібна згода їхніх батьків. На усиновлення дитини, над якою встановлено опіку або піклування, як і на усиновлення дитини, над батьками якої встановлено опіку або піклування, потрібна письмова згода опікуна або піклувальника незалежно від згоди батьків. Відповідно до ст. 222 СК України в разі усиновлення дитини, яка не має батьків і перебуває у закладі охорони здоров'я або у навчальному закладі, потрібна письмова згода цього закладу. Без згоди закладу охорони здоров'я, навчального закладу усиновлення може бути проведене, якщо суд встановить, що воно відповідає інтересам дитини. Усиновлення дитини проводиться без згоди батьків, якщо вони: 1) невідомі; 2) визнані безвісно відсутніми; 3) визнані недієздатними; 4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється. Якщо усиновлювач не є громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвіл Центру з усиновлення дітей	Призначення опікуна чи піклувальника відбувається лише за їх письмовою згодою і переважно серед тих осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов´язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна та піклувальника для малолітнього, береться до уваги бажання підопічного, хоча це не є обов´язковою умовою.	Призначення опікуна чи піклувальника відбувається лише за їх письмовою згодою і переважно серед тих осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов´язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна та піклувальника для малолітнього, береться до уваги бажання підопічного, хоча це не є обов´язковою умовою.

5) Конспект основних положень нормативно-правових актів, які закріплюють положення про соціальний захист студентів, стипендіальні можливості, органи студентського самоврядування, студентську профспілку, студентську соціальну службу.

Закон України "Про вищу освіту " ( зі змінами ) від 17 січня 2002 року №2984 - ІІІ

Вперше згадування "студентів" у Законі міститься у частині 4 статті 23 і стосується того, що в вузах державної та комунальної форм власності кількість студентів, прийнятих на І курс на навчання за державним замовленням, має становити не менше ніж 51% від загальної кількості студентів, прийнятих на навчання на І курс. Саме ж визначення ролі та місця студента як такого постає аж у розділі VІІІ "Учасники навчально-виховного процесу".

Студент частіше в Законі йменується особою, яка навчається у вищому навчальному закладі. Вона/він є учасником навчально-виховного процесу у вузах поряд із педагогічними та науково-педагогічними працівниками, працівниками вузів (категорійні спеціалісти, старші лаборанти, завідувачі навчальними лабораторіями, методисти тощо).

Крім студентів, особаит, що навчаються в вузі, є, природно, курсанти, екстерни, асистенти-стажисти, інтерни, клінічні ординатори, здобувачі, аспіранти (ад'юнкти) та докторанти. Всі вони мають Законом "Про вищу освіту" закріплені 15 прав на:

1. вибір форми навчання;

2. безпечні та нешкідливі умови навчання, праці та побуту;

3. трудову діяльність у позанавчальний час;

4. додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням за основним місцем

5. користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою вузу;

6. участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікацій;

7. участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту, оздоровлення;

8. надання пропозицій щодо умов і розмірів плати за навчання;

9. участь у об'єднаннях громадян;

10. обрання навчальних дисциплін за спеціальністю в межах, передбачених освітньо-професійною програмою підготовки та робочим навчальним планом;

11. участь у формуванні індивідуального навчального плану;

12. моральне та/або матеріальне заохочення за успіхи у навчанні й активну участь у науково-дослідній роботі;

13. захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства;

14. безкоштовне користування у вузах бібліотеками, інформаційними фондами, послугами навчальних, наукових, медичних та інших підрозділів вищого навчального закладу;

15. канікулярну відпустку тривалістю не менше ніж вісім календарних тижнів.

Окремо, студенти вузів, що навчаються за денною (очною) формою навчання, мають право на пільговий проїзд у транспорті, а також на забезпечення гуртожитком. Ці два "особливих" права мають регулюватися в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок пільгового проїзду нормативно врегульований урядом, про що мова буде далі, а ось щодо студентських гуртожитків "ситуація" гірша - подібних норм від українського Кабміну досі нема.

Важливо зазначити, що абзац другий частини 2 статті 54 Закону каже: "Студенти вищих навчальних закладів мають право на отримання стипендій, призначених юридичними та фізичними особами, які направили їх на навчання, а також інших стипендій відповідно до законодавства". Це надає підстав студентам (зокрема тим, які не навчаються за державним замовленням) мати "незалежні" стипендії, наприклад, місцеві, громадські або іноземні.

А ось студенти, які успішно навчаються у вузах державної або комунальної форми власності за денною (очною) формою навчання за кошти державного або місцевого бюджету (як кажуть, за державним замовленням), забезпечуються стипендіями. Ця гарантія й мінімальний розмір такої стипендії (не менше ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян) установлені абзацом п'ятим частини 6 статті 64 Закону. Порядок призначення та виплати таких стипендій установлено урядом

Одна з найсуперечливіших для студентів статей Закону України "Про вищу освіту" - стаття 56, в якій ідеться про працевлаштування випускників вузів. Абзац перший каже: "Випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи", а другий ж уточнює: "Випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником".

ПРИМIРНЕ ПОЛОЖЕННЯ               про студентське самоврядування у вищих                    навчальних закладах України

Студентське  самоврядування у вищому навчальному закладі є гарантованим  державою  правом  студентів. У студентському самоврядуванні беруть участь Студенти, які навчаються у вищому навчальному закладі за всіма формами навчання. Кожен  Студент  має  право  обирати  й  бути  обраним  до  органів студентського самоврядування.  Органи   студентського   самоврядування   створюються   на добровільних   виборних  засадах  за  ініціативою  Студентів  і  є складовою громадського самоврядування вищого навчального закладу.   У своїй  діяльності  органи  студентського  самоврядування керуються    законодавством    України,    рішеннями    спеціально уповноваженого  центрального  органу  виконавчої  влади  в  галузі освіти  та  науки,  відповідного  центрального  органу  виконавчої влади,  який  має  у  підпорядкуванні  вищий  навчальний   заклад, Статутом  вищого  навчального закладу і Положенням про студентське самоврядування в конкретному вищому навчальному закладі. Перелік повноважень органів  студентського  самоврядування визначається  Положенням  про  студентське самоврядування у вищому навчальному  закладі  (далі  -   Положення)   й   узгоджується   з керівництвом вищого навчального закладу.    У  своїй діяльності органи студентського самоврядування співпрацюють з профспілковою організацією. Органи студентського самоврядування можуть співпрацювати з органами студентського самоврядування інших навчальних закладів та молодіжними організаціями,  діяльність яких не має політичного або релігійного характеру.  Органи  студентського  самоврядування   є   вільними   від втручання  політичних  партій  та рухів,  громадських і релігійних організацій    Керівництво  вищого   навчального   закладу   зобов'язане створювати   умови   для   забезпечення   діяльності  та  розвитку студентського самоврядування.   Відповідно   до   Закону   України   "Про   вищу  освіту" ( 2984-14 ) представники студентського самоврядування та первинних профспілкових організацій студентів мають  право  брати  участь  у роботі  колегіальних  органів  вищого  навчального закладу та його структурних підрозділів.          Мета і завдання органів студентського самоврядування     Метою студентського самоврядування є створення  умов  для самореалізації   особистості   Студентів   і   формування   у  них організаторських навичок,  лідерських якостей, відповідальності за результат своєї праці тощо.

Основні завдання органів студентського самоврядування:      - захист прав та інтересів Студентів;      - забезпечення виконання Студентами своїх обов'язків;      - сприяння  навчальній,  науковій   та   творчій   діяльності Студентів;      - сприяння поліпшенню умов проживання й відпочинку Студентів;      - сприяння   створенню  різноманітних  студентських  гуртків, товариств,  об'єднань,  клубів за  інтересами  та  координація  їх діяльності;      - співробітництво  з  органами  студентського  самоврядування інших вищих навчальних закладів;      - сприяння  працевлаштуванню  випускників  вищих   навчальних закладів  та залученню Студентів до вторинної зайнятості у вільний від навчання час;      - забезпечення  участі у вирішенні питань міжнародного обміну Студентами.   Структура й організація роботи органів студентського самоврядування        Студентське  самоврядування  здійснюється на рівні вищого навчального  закладу,  його  структурних  підрозділів  (факультету (інституту),   відділення),  курсу,  академічної  групи,  груп  за спеціальностями,  гуртожитку, студентського містечка з урахуванням типу та специфіки діяльності вищого навчального закладу.      На всіх  рівнях   органи   студентського   самоврядування   є виборними.  Їх  формування  (таємним чи відкритим голосуванням) та термін  повноважень  визначаються   Положенням   про   студентське самоврядування у відповідному вищому навчальному закладі.      Первинна структурна  одиниця   студентського   самоврядування створюється на рівні академічної групи.    Вищим  органом  студентського  самоврядування  є загальні збори або конференція студентів вищого навчального закладу      Голова виконавчого  органу  студентського  самоврядування відповідного рівня:      - оганізовує роботу й несе відповідальність за  ефективність діяльності виконавчого органу студентського самоврядування;      - представляє інтереси студентської громади;      - може  брати  участь  у  роботі інших колегіальних,  робочих органів та комісій вищого навчального закладу;      - делегує свої повноваження заступнику;      - забезпечує  організацію  проведення  загальних  зборів  або конференції Студентів;      - ініціює  проведення  позачергових  загальних   зборів   або конференції;      - має право отримувати необхідну інформацію від адміністрації та  органів  студентського  самоврядування  для  здійснення  своєї діяльності;      - має  інші  права  й  обов'язки,  передбачені Положенням про студентське самоврядування у вищому навчальному закладі.      Секретар виконавчого органу студентського  самоврядування веде протоколи засідань,  веде облік виконання рішень,  відповідає за документообіг.        Голова  та  секретар  виконавчого  органу   студентського самоврядування  відповідають  за  збереження  документації  органу студентського самоврядування.        При  виконавчому  органі   студентського   самоврядування можуть   створюватися  сектори  (комісії)  відповідно  до  напряму роботи.        Засідання виконавчого органу студентського самоврядування проводяться  не  менше одного разу на місяць і вважаються чинними, якщо на них присутні не менше двох третин  від  числа  обраних  до їхнього  складу  членів.  Виконавчий орган приймає рішення простою більшістю голосів.       Засідання виконавчого органу студентського самоврядування веде  голова  або,  за його дорученням,  заступник.  Хід засідання фіксується протоколом,  який підписується головою (заступником) та секретарем.       Органи    студентського    самоврядування   всіх   рівнів підконтрольні  та  підзвітні  загальним  зборам  або  конференціям відповідних   рівнів.  У  своїй  діяльності  органи  студентського самоврядування  керуються  законодавством,  рішеннями   спеціально уповноваженого  центрального  органу  виконавчої  влади  у  галузі освіти і науки  та  відповідного  центрального  органу  виконавчої влади,   в  підпорядкуванні  якого  знаходиться  вищий  навчальний заклад, статутом вищого навчального закладу.   Рішення  органів  студентського  самоврядування  в  межах своїх  повноважень доводяться до відома адміністрації відповідного рівня.  Між  органами  студентського  самоврядування,   первинною профспілковою   організацією   студентів  та  керівництвом  вищого навчального закладу може укладатись угода про співробітництво.         Права й обов'язки органів студентського самоврядування Органи студентського самоврядування мають право:      - отримувати  від  адміністрації  консультативну підтримку та інформацію, необхідну для виконання своїх завдань;      - звертатися   з   пропозиціями,   заявами,  клопотаннями  до адміністрації  відповідного   рівня   та   органів   студентського самоврядування  всіх  рівнів стосовно питань,  що належать до кола повноважень цього органу,  та отримувати відповіді щодо  порушених питань;      - вести  конструктивний  діалог   з   адміністрацією   вищого навчального   закладу   щодо   дій   посадових   осіб,  керівників структурних  підрозділів,  органів  студентського  самоврядування, якщо  вони  порушують  права Студентів,  подавати скарги на їх дії відповідно  до  Закону   України    "Про    звернення    громадян" ( 393/96-ВР  ),  вимагати  реагування  на  скаргу  згідно з чинним законодавством;      - делегувати  представників  до  Всеукраїнської  студентської ради при Міністерстві освіти і науки України.      Органи студентського самоврядування зобов'язані:      - забезпечувати   дотримання  прав  та  інтересів  Студентів, сприяти виконанню Студентами своїх обов'язків;      - порушувати проблеми Студентів перед адміністрацією;      - звітувати перед студентською  громадою  відповідного  рівня про свою діяльність;      - сприяти    розвитку    та    вдосконаленню    студентського самоврядування;      - координувати свою діяльність у вищому навчальному закладі з іншими студентськими об'єднаннями, осередками тощо;      - узгоджувати в установленому порядку зміни та доповнення  до Положення  про  студентське  самоврядування  та  інші питання,  що потребують розгляду на засіданнях колегіальних та робочих  органів вищого навчального закладу.   Права й обов'язки адміністрації вищого навчального закладу щодо взаємодії з органами студентського самоврядування        Адміністрація вищого навчального закладу має право:      - отримувати інформацію про діяльність органів  студентського самоврядування   (плани,   звіти,   копії   протоколів   засідань, інформацію про поточну діяльність тощо);      - скликати   позачергові   загальні   збори   чи  конференцію Студентів   у   випадках   недотримання   органами   студентського самоврядування Статуту вищого навчального закладу та Положення про органи студентського самоврядування у вищому навчальному закладі;      - брати  участь через своїх представників із дорадчим голосом у  заходах,  що  проводять  органи  студентського   самоврядування (загальних  зборах,  конференціях,  засіданнях  виконавчих органів тощо).        Адміністрація вищого навчального закладу зобов'язана:      - створити умови, необхідні для ефективної діяльності органів студентського самоврядування:  забезпечити приміщенням, обладнаним відповідними меблями, оргтехнікою, телефонним зв'язком, Iнтернетом тощо;      - інформувати органи студентського самоврядування про важливі рішення,   які   стосуються   життєдіяльності   Студентів   вищого навчального закладу;      - надавати за можливості інформаційну, правову, психологічну, фінансову,   матеріальну  та  інші  види  підтримки  для  розвитку студентського самоврядування у вищому навчальному закладі.       Міжнародна діяльність органів студентського самоврядування   Органи студентського самоврядування можуть  співпрацювати з  органами студентського самоврядування вищих навчальних закладів інших  країн,  міжнародними  студентськими  організаціями  та   їх об'єднаннями   для   кращого   виконання  своїх  завдань  у  межах визначених повноважень.   Укладання угод,  проведення спільних заходів міжнародного рівня  має  відбуватися  за  погодженням  з  адміністрацією вищого навчального закладу.   Міжнародна     діяльність      органів      студентського самоврядування  має  сприяти  формуванню позитивного іміджу вищого навчального закладу та держави. Зазначимо, що стипендіальне забезпечення становить основу підтримки, заохочення та захисту студентства. Довгий час це питання не мало належного визначення в нормативно-правових актах. Остаточно питання розміру, типів і порядку виплати стипендій було врегульовано у 2004 р. Постановою Кабінету Міністрів України “Питання стипендіального забезпечення” (№ 882 від 12 липня 2004 р.). Головним досягненням після прийняття цього документа стало, що розмір стипендій став нараховуватися з огляду на розмір прожиткового мінімуму громадян, що спрощувало визначення розмірів стипендій у разі зміни прожиткового мінімуму. Що ж стосується стипендіального забезпечення, то з 2004 р. розмір академічних стипендій зріс більше ніж удвічі. Крім того, позитивним моментом стала урегульованість можливості отримання одночасно як академічної, так і соціальної стипендій. Тим самим, згідно із зазначеною постановою, в Україні стипендії поділяються на академічні та соціальні. Академічними стипендіями є: 1) стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, іменні стипендії, розміри й порядок призначення яких визначається окремими нормативними актами; 2) іменні або персональні стипендії навчального закладу; 3) ординарні (звичайні) академічні стипендії. Соціальні стипендії надаються з метою підтримки окремих категорій студентів, які потребують соціального захисту та яким за підсумками навчання не призначена академічна стипендія. Так, права на отримання державних пільг і гарантій, установлених законами для таких категорій громадян, мають: 1) студенти й курсанти із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; 2) студенти і курсанти із числа осіб, яким згідно із Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” гарантуються пільги при призначенні стипендії; 3) студенти й курсанти з малозабезпечених сімей (у разі отримання відповідної державної допомоги згідно із законодавством); 4) студенти, які є інвалідами з дитинства та інвалідами I-III групи; 5) студенти і курсанти, які мають сім’ї з дітьми; 6) студенти, які навчаються за гірничими спеціальностями, чиї батьки загинули або стали інвалідами внаслідок отримання виробничих травм, професійного захворювання під час роботи на вугледобувних підприємствах. Окрім цього, з метою підтримки й заохочення студентів (які навчаються за державним замовленням) за успіхи в навчанні та активність у різних сферах життєдіяльності навчальний заклад використовує не менш як 10% коштів, передбачених для виплати стипендій. Значне місце в системі підтримки та заохочення найбільш обдарованих студентів займають академічні іменні стипендії, а також низка стипендій імені видатних українців, зокрема, В. Чорновола, В. Івашка, М. Посмітного, М. Амосова, М. Грушевського, В. Гетьмана. Порядок призначення й виплат указаних стипендій визначається низкою нормативно-правових актів.

Мешкання в студентських гуртожитках і пільги на власне житло

Складність нормативного регулювання забезпечення студентів гуртожитком характеризується невизначеністю юридичного статусу сучасних рішень Міністерства освіти і науки України. Стаття 51 Закону України "Про освіту" встановляє гарантоване державою право студентів на "забезпечення ... гуртожитками ... у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України", а частина 2 статті 54 Закону України "Про вищу освіту" підтверджує (уточнює): "Студенти вищих навчальних закладів, які навчаються за денною (очною) формою навчання, мають право на ... забезпечення гуртожитком у порядках, встановлених Кабінетом Міністрів України". Єдиним нормативно-правовим документом, що 100% чинно регламентує порядок надання жилої площі в гуртожитках, користування цими гуртожитками й їхнє утримання, є Примірне положення про гуртожитки, затверджене Постановою Ради міністрів Української РСР у 1986 (!) році. Саме цей документ виступає урядовим порядком, який визначає наведене в Законах "Про освіту" та "Про вищу освіту" право на забезпечення студентів гуртожитком. В гуртожитках мають забезпечуватися необхідні умови для проживання, занять і відпочинку.Заселення ж гуртожитків провадиться після створення в них необхідних житлово-побутових умов для проживання й одержання дозволу санітарно-епідеміологічної станції (поцікавтеся про такий у коменданта). Внутрішній розпорядок у гуртожитках встановлюється правилами, затверджуваними адміністрацією установи (читай, вузу) за погодженням з профспілковим комітетом і, природно, організованими студентами (в Примірному положенні присутнє визначення "комітет комсомолу").

Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації вузу та відповідного профспілкового комітету й організованих студентів (орган студентського самоврядування, наприклад). Саме на підставі такого рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація вузу видає студентові спеціальний ордер (за формою), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу, причому ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу. При одержанні ордера пред'являється паспорт із відміткою про виписку (знаття з реєстрації) з попереднього місця проживання. Адміністрація вузу веде облік ордерів, що видаються громадянам на зайняття жилої площі, ці бланки зберігаються як документи суворої звітності. Цікавій "радянський" пережиток - жила площа в гуртожитках надається в порядку черговості, що визначається адміністрацією вузу, профспілковим комітетом і організованими студентами. Жила площа в гуртожитку надається в розмірі не менше 6 м2 на одну особу.

Саме ж вселення в гуртожиток студентів відбувається завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі ордера. Тому, хто вселяється в гуртожиток, вказується надана жила площа, видаються необхідний інвентар, постільні речі, перепустка на право входу в гуртожиток. Студента мають ознайомити з правилами внутрішнього розпорядку, правами й обов'язками мешканців гуртожитку. Якщо студента не з чим не ознайомлювали -нічого не треба підписувати

З моменту вселення в гуртожиток студенти мають право:

• користуватися приміщеннями культурно-побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку та комунально-побутовими послугами;

• обирати раду гуртожитку та бути обраними до її складу, брати участь у культурно-масовій та фізкультурно-оздоровчій роботі, в обговоренні питань організації побуту в гуртожитку й вносити свої пропозиції щодо поліпшення цієї роботи;

• вимагати своєчасної заміни обладнання, меблів, постільних речей і іншого інвентаря, що стали непридатними, а також усунення недоліків у культурно-побутовому обслуговуванні.

Обов’язки:

• використовувати надану жилу площу відповідно до її призначення;

• забезпечувати схоронність приміщень, обладнання й інвентаря;

• додержувати правил внутрішнього розпорядку гуртожитку; зберігати чистоту й порядок у жилих приміщеннях, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування;

• ощадливо витрачати теплову й електричну енергію, воду та газ;

• суворо додержувати правил пожежної безпеки при користуванні електричними, газовими й іншими приладами й обладнанням;

• брати участь у благоустрої й озелененні прилеглої до гуртожитку території, охороні зелених насаджень, обладнанні,

• ремонті та належному утриманні спортивних і дитячих майданчиків;

• своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги (не пізніше 10 числа наступного за оплачуваним місяця).

Особи, які вибувають з гуртожитку, зобов'язані здати все майно, що рахується за ними. При нездачі указаного майна або його псуванні студент відшкодовує заподіяні збитки. Ремонт пошкоджених з вини мешканців приміщень гуртожитку, а також меблів, обладнання й інвентаря провадиться винними особами або за їхній рахунок.

Студентам також строго забороняється:

• провадити самовільно переобладнання та перепланування приміщень;

• захаращувати предметами домашнього вжитку балкони, пожежні проходи, коридори, сходові клітки та запасні виходи;

• зберігати в жилих приміщеннях, на сходових клітках, балконах легкозаймисті та горючі рідини, вибухонебезпечні матеріали та речовини, що забруднюють повітря;

• установлювати без дозволу керівництва гуртожитку тимчасові електронагрівальні прилади для додаткового обігрівання приміщень;

• кидати в сміттєпровід великогабаритні предмети, незагашені недопалки та сірники, виливати рідини;

• у період з 23:00 до 7:00 включати на підвищену гучність телевізійну, магнітофонну та радіоапаратуру, грати на музичних інструментах і створювати інший шум, що порушує спокій громадян;

• самовільно переселятися з одного приміщення в інше.

Переселення студентів у разі необхідності з одного жилого приміщення в інше в одному гуртожитку провадиться за рішенням адміністрації вузу, профспілкового комітету й організованих студентів із видачею нового ордера.

Вищий навчальний заклад, у віданні якого перебуває гуртожиток, має укомплектовувати його меблями, постільними речами й іншим інвентарем відповідно до типових норм, про які не зайвий раз можна поцікавитися в адміністрації. Вона ж, у свою чергу, зобов'язана:

• утримувати гуртожиток відповідно до встановлених санітарних правил, єдиних правил і норм експлуатації та ремонту житлового фонду;

• забезпечувати надання мешканцям гуртожитку побутових послуг і виділення для цих цілей приміщень;

• своєчасно провадити необхідний капітальний і поточний ремонт гуртожитку та ремонт інвентаря;

• забезпечувати своєчасне фінансування витрат на утримання гуртожитку та проведення культурно-масової й фізкультурно-оздоровчої роботи;

• забезпечувати в необхідних випадках виділення приміщень для організації в гуртожитку в установленому порядку оснащених їдалень і буфетів.

Капітальний ремонт гуртожитків проводиться за рахунок коштів вузів, у віданні яких перебувають гуртожитки. При проведенні такого ремонту гуртожитку, коли він не може бути проведений без виселення мешканців, студентам на час ремонту адміністрацією надається жила площа в тому ж або іншому гуртожитку чи інше жиле приміщення. Після закінчення капітального ремонту студентам надається жила площа, яку вони займали раніше. Згідно п. 24 Примірного положення про гуртожитки поточний ремонт гуртожитків проводиться за рахунок коштів вузів, у віданні яких перебувають студентські гуртожитки. Важливо, що побілка стелі, побілка, фарбування або обклеювання шпалерами стін, фарбування радіаторів, віконних рам із внутрішнього боку, підвіконників, дверей та вбудованих шаф і антресолей, вставляння шибок, фарбування або покриття лаком підлог, ремонт електропроводки (все це - складові поточного ремонту) відбуваються за рахунок мешканців лишень у випадку, коли жила площа перебуває у відособленому користуванні (ця норма стосується сімейних, а не студентських гуртожитків).

Завідуючий (директор) гуртожитком призначається адміністрацією вузу з урахуванням думки профспілкового комітету й організованих студентів, та зобов'язаний забезпечити:

• вселення студентів, яким надано жилу площу в гуртожитку, при наявності у них ордерів;

• облік і прописку (реєстрацію в органах внутрішніх справ) студентів, які проживають у гуртожитку, а також додержання правил паспортної системи;

• видачу мешканцям необхідного інвентаря, постільних і інших речей;

• підтримання чистоти в гуртожитку та на прилеглій до нього території, схоронність обладнання й інвентаря, додержання правил внутрішнього розпорядку гуртожитку, правил пожежної безпеки та санітарних правил;

• ведення книги санітарного та пожежного нагляду, а також книги скарг, заяв і пропозицій мешканців та своєчасне реагування на виявлені порушення й недоліки.

Завідуючий (директор) гуртожитком також зобов'язаний своєчасно вносити адміністрації вузу, профспілковому комітетові й організованим студентам пропозиції щодо поліпшення житлово-побутових умов мешканців, культурно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи. Гуртожиток відповідає за збереження майна студентів, яке знаходиться у відведених їм приміщеннях, хоч би це майно, крім грошей і дорогоцінностей, не було здано на збереження гуртожитку. Саме керівники (ректори) вузів, у віданні яких перебувають гуртожитки, несуть відповідальність за правильну експлуатацію й утримання гуртожитків, підтримання в них установленого порядку і правил проживання, організацію побуту мешканців (п. 22 Примірногоположення про гуртожитки). Порядок виселення з гуртожитку майже не визначений (наприклад, у часовому вимірі). Лишень можна констатувати, що особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з навчанням

Закон України

Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності

Професійна спілка (профспілка) — добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної (трудової) діяльності (навчання) (ст. 1). Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (ст. 2). Професійні спілки у своїй діяльності незалежні від державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні (ст. 12). Чим займається Профспілка здійснює представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян (ст. 19). У питаннях колективних інтересів працівників профспілка здійснює представництво та захист інтересів студентів незалежно від їхнього членства у профспілках. [Щоб не виникало розмов про те, що профспілку не обирали, тому вона не може говорити від імені студентів.] (ст. 19). У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілка здійснює представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та її статутом (ст. 19). Права та повноваження Профспілка має право вносити пропозиції про прийняття або внесення змін до законів і інших нормативно-правових актів з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин (ст. 21). Профспілка має право контролювати виплату стипендій, створення безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов (ст. 21). У разі загрози життю або здоров'ю студентів профспілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях на час, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників (ст. 21). Профспілки мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення (кампусу), брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і профзахворювань та давати свої висновки про них (ст. 21). Профспілка може створювати служби правової допомоги та відповідні інспекції, комісії. Представники профспілок мають право вносити подання про усунення порушень законодавства про працю, які є обов'язковими для розгляду, та в місячний термін одержувати від них аргументовані відповіді (ст. 21). Профспілка має право представляти інтереси студентів в органах, що розглядають індивідуальні трудові спори; представляти інтереси студентів при вирішенні колективних трудових спорів. Представники профспілок беруть участь у діяльності примирних комісій, трудових арбітражів та інших органів, які розглядають колективний трудовий спір (ст. 26). Профспілка має право на організацію та проведення страйків, зборів, мітингів, походів і демонстрацій на захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів студентів (ст. 27). Профспілка має право одержувати безоплатно інформацію від державних органів та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності установ або організацій (ст. 28). Профспілка організовує і здійснює громадський контроль за реалізацією прав членів профспілки у сфері охорони здоров'я, медико-соціальної допомоги (ст. 30). Профспілка бере участь у здійсненні заходів, спрямованих на розвиток, поліпшення, використання та забезпечення збереження житлового фонду, у захисті економічних та соціальних прав громадян, пов'язаних з одержанням, утриманням і збереженням житла (ст. 32). Профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником установи, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди (ст. 33). Виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є студент, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обгрунтоване письмове подання адміністрації про відрахування студента (ст. 39). Профспілка має право вимагати і одержувати від роботодавця, іншої посадової особи відповідні документи, відомості та пояснення, що стосуються умов праці, виконання колективних договорів та угод, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав студентів (ст. 40). Профспілка має право безпосередньо усно або письмово звертатися з профспілкових питань до посадових осіб (ст. 40). Профспілка має право перевіряти роботу закладів торгівлі, громадського харчування, охорони здоров'я, гуртожитків, що належать даній установі і обслуговують членів профспілки (ст. 40). Профспілка має право розміщувати власну інформацію у приміщеннях і на території установи в доступних для працівників місцях (ст. 40).

6) Порівняльна таблиця правового статусу державного та комерційного банку

Державний банк

Комерційний банк

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються перерахованими вище й іншими законами України. Національний банк є економічно самостійним органом, що здійснює витрати за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у випадках, передбачених законодавством, — також за рахунок Державного бюджету України. Національний банк — юридична особа, яка має відособлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває в його повному господарському віданні. Відповідно до ст. 7 Закону «Про Національний банк України» НБУ виконує такі функції: 1) визначає та проводить грошово-кредитну політику; 2) монопольне здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг; 3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування; 4) встановлює для банків та інших фінансово-кредитних установ правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; 5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу; 6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками та іншими фінансово-кредитними установами; 7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації; 8) здійснює банківське регулювання та нагляд; 9) веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках; 10) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування; 11) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків; 12) здійснює відповідно до визначених декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими фінансово-кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями; 13) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими-металами; 14) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин; 15) організовує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей; 16) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку; 17) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України; Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку. Здійснює контроль: Верховна Рада України та Президент України призначають членів наглядової ради. Внутрішні питання організації діяльності наглядової ради державного банку та питання діловодства визначаються положенням про наглядову раду, що приймається на її засіданні. Наглядова рада не має права втручатися в оперативну діяльність державного банку.

Комерційний банк є суб’єктом підприємницької діяльності, підприємством з особливим правовим положенням. Такий статус комерційного банку існує об’єктивно і обумовлений тим, що бан­ківська діяльність є виключним видом Функції 1) мобілізація тимчасово вільних грошових коштів і перетворення їх в капітал; 2) кредитування підприємств, держави та населення; 3) випуск кредитних засобів обігу (кредитних грошей); 4) здійснення розрахунків та платежів в господарстві; 5) емісійно-засновницька діяльність; 6) консультування, надання економічної та фінансової інформації. Органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку. Здійснює контроль: загальні збори учасників

7) Національний банк України

Владні повноваження

Спеціальні повноваження фінансової установи

* монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує готівковий грошовий обіг; *виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування; * встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; * регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками; * визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних та облікових систем, контролює створення платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації; * здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний реєстр банків, Реєстр аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків; * представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків; * здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій; * організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей; * реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку; * бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України; *визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку; *вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України; * визначає порядок здійснення в Україні маршрутизації, клірингу та взаєморозрахунків між учасниками платіжної системи за операціями *створює Засвідчувальний центр для забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та акредитації центрів сертифікації ключів, визначає порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису в банківській системі України та суб'єктами переказу коштів; * видає ліцензії небанківським фінансовим установам;

* визначає та проводить грошово-кредитну політику; * організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу; * здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі; *веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем; * складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування; * здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю * здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом. * веде реєстр платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури; * здійснює нагляд (оверсайт) платіжних систем та систем розрахунків. * забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами; * аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

Висновок: відповідно до Конституції Україниосновною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цінової стабільності.

Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримуює економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цінової стабільності та стабільності банківської системи.

  8)

Повноваження органу законодавчої влади	Повноваження органу виконавчої влади	Повноваження органу судової влади
Внесення змін до Конституції України; прийняття законів; визначення засад політики держави та програм суспільного розвитку; взаємовідносин Верховної Ради і Президента України; формування інших державних органів; організації адміністративно-територіального устрою нашої країни; здійснення зовнішніх функцій держави, а також бюджетні та контрольні повноваження. Конституція України (ст. 92) визначає широке коло питань, які можуть вирішуватися Верховною Радою виключно шляхом прийняття законів. Це стосується: 1)прав і свобод людини і громадянина та їх гарантій; 2)засад використання природнкїресурсів і освоєн-ня космічного простору; зовнішніх відносин, зовніш-ньоекономічної діяльності; утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації; місцевого самоврядування; 3)територіального устроюУкраїни; 4)основ національної безпеки, організації Зброй-них Сил України і забезпечення громадського порядку; 5)бюджетних відносин, податків і зборів, статусу національної та іноземної валют на території України; 6)одиниць ваги, міри і часу; порядку встановлення державних стандартів; 7)амністії та низки інших питань.	Центральні органи виконавчої владиузагальнюють практику застосування законодавства з питань, що належать до їхньої компетенції, розробляють пропозиції про вдосконалення законодавства та у встановленому порядку вносять їх на розгляд Президентові України, Кабінетові Міністрів України. У межах своєї компетенції вищі органи виконавчої влади організують реалізацію внутрішньої і зовнішньої політики Української держави; здійснюють керівництво і регулюють соціально-економічну сферу; забезпечують єдність системи виконавчої влади; спрямовують і контролюють діяльність підлеглих органів виконавчої влади; здійснюють управління власністю незалежно від її форм; розробляють і реалізують загальнодержавні програми. В управлінні відповідних місцевих адміністрацій перебувають об'єкти державної власності. До них входять і заклади освіти, культури, охорони здоров'я, масової інформації, інвестиційні фонди, засновниками яких є відповідні місцеві державні адміністрації, об'єкти, які забезпечують діяльність державних організацій, установ та служб, що перебувають на відповідному обласному чи районному бюджеті, інші об'єкти відповідно до чинного законодавства. Для управління цими об'єктами місцеві державні адміністрації наділяються певними повноваженнями, які складаються з двох видів: це права та обов'язки, зміст яких безпосередньо випливає з належності цих органів до системи саме виконавчої влади, і повноваження, якими наділяються місцеві організації іншими органами. адміністрацій і їх голів, надають їм допомогу та здійснюють контроль за їх діяльністю. Місцеві державні адміністрації також взаємодіють з обласними та районними радами. При цьому вони здійснюють функції виконавчо-розпорядчого характеру, пов'язані з виконанням повноважень, делегованих їм відповідними радами.	Конституційний Суд України : Вирішення питань відповідності Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Відповідність Конституції чинних міжнародних договорів України, або тих міжнародних, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. Додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в межах, визначених Конституцією. Видає офіційне тлумаченняКонституції та законів України. Верховний Суд України: розглядає справи, віднесені до його підсудності та справи, пов'язані з виключними обставинами; переглядає, інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції; дає роз'яснення з питань застосування законодавства; розглядає звинувачення на адресу Президента України; представляє Україну у відносинах з судами інших держав. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який є касаційною інстанцією для розгляду справ, що підпадають під загальну юрисдикцію. Вищий господарський суд України є вищим судовим органом у системі спеціалізованих господарських судів України та касаційною інстанцією у господарській юрисдикції. Адміністративні суди розглядають всі справи, пов'язані зі спорами фізичнихабоюридичних осібіз суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Крім цього адміністративні суди розглядають спори, пов'язані із публічною службою, реалізацією повноважень управлінськими суб'єктами.

9) Позовна заява про розірвання шлюбу

Дзержинський районний суд м. Харкова

                                                                       83012Б м.Харків,

просп. Л.Свободи,14

 

                                               Позивач: Волобуева Олена Степанівна, 04.07.1981 р. н.

Проживає: просп. Л. Свободи, 53-Б

 

                                               Відповідач:   Волобеєв Сергій Миколайович, 08.01.1980 р. н.

проживає: просп. Л. Свободи, 53-Б