- •Тема 1. Виникнення та етапи розвитку економічної теорії
- •1. Зародження економічної думки
- •2. Меркантилізм, фізіократи, класична школа й марксизм
- •3. Сучасні економічні концепції
- •4. Економічна думка в Україні
- •Основні поняття
- •Тема 2. Економічна теорія: зміст і функції
- •1. Предмет економічної теорії
- •2. Методи і функції економічної теорії
- •Основні поняття
- •Тема 3. Суспільне виробництво
- •1. Сутність і місце виробництва в економічній системі
- •2. Фактори суспільного виробництва
- •Фіксованості одного чи декількох факторів виробництва;
- •3. Продукт виробництва і його показники
- •4. Ефективність виробництва і її показники
- •Основні поняття
- •Тема 4. Економічні системи суспільства
- •1. Сутність і структура економічної системи
- •2. Класифікація економічних систем
- •3. Типи економічних систем
- •Основні поняття
- •Тема 5. Економічні відносини власності
- •1. Економічний зміст власності, її місце і роль в економічній системі
- •2. Типи, види та форми власності
- •3. Основні тенденції розвитку відносин власності на сучасному етапі
- •4. Реформування відносин власності в Україні
- •Основні поняття
- •Глава 6. Форми організації суспільного виробництва
- •1. Передумови виникнення і основні риси товарного виробництва
- •2. Товар і його властивості. Праця, яка створює товар
- •3. Розвиток форм вартості та виникнення грошей
- •4. Функції грошей. Закони грошового обігу
- •Основні поняття
- •Тема 7. Ринок: сутність, функції та структура
- •1. Ринок і умови його виникнення. Суб'єкти ринкового господарства
- •2. Структура ринку
- •3. Конкуренція як загальна форма розвитку ринкової економіки
- •4. Ринкова інфраструктура
- •Основні поняття
- •Тема 8. Теорія попиту і пропозиції
- •1. Закон попиту. Детермінанти попиту
- •2. Закон пропозиції. Детермінанти пропозиції
- •3. Ринкова рівновага
- •4. Поняття еластичності. Еластичність попиту та її види
- •Малюнок 8.7 - Види еластичності попиту
- •Для цінової детермінанти коефіцієнт еластичності пропозиції по ціні має вигляд:
- •Основні поняття
- •Тема 9. Підприємництво і організація підприємницької діяльності
- •1. Сутність підприємництва й умови його існування
- •2. Організація підприємницької діяльності
- •3. Підприємство (фірма): сутність і умови функціонування
- •4. Види підприємств
- •Основні поняття
- •Тема 10. Витрати виробництва і доходи фірми
- •Витрати виробництва: сутність, види. Трансформаційні та трансакційні витрати
- •2. Доходи фірми. Беззбитковість та рентабельність
- •Основні форми прибутку фірми
- •Основні поняття
- •Тема 11. Ціна та механізм ціноутворення в ринковій економіці
- •1. Зміст та функції ціни
- •2. Механізм ціноутворення в ринковій економіці
- •Основні поняття
- •Тема 12. Досконала і недосконала конкуренція
- •1. Концептуальні правила економічної поведінки фірми
- •2. Досконала конкуренція
- •3. Монополія
- •4. Монополістична конкуренція
- •5. Олігополія
- •Основні поняття
- •Тема 13. Ринки ресурсів (факторів фиробництва)
- •1. Класифікація факторів виробництва
- •2. Ринок ресурсів: попит, пропозиція, ціна
- •3. Ринок праці
- •4. Ринок капіталу. Дисконтування
- •5. Ринок природних ресурсів
- •Основні поняття
- •Тема 14. Аграрні відносини та особливості їх розвитку за ринкових умов
- •1. Аграрні відносини, їх специфіка та місце в економічній системі
- •2. Агропромисловий комплекс та його структура
- •3. Поняття та види земельної ренти. Ціна землі
- •4. Аграрна реформа в Україні
- •Основні поняття
- •Тема 15. Національна економіка: цілі та результати
- •1. Національна економіка і макроекономіка: сутність, характерні риси, цілі і значення
- •2. Система макроекономічних показників
- •3. Національне багатство: сутність, структура, джерела збільшення
- •Тема 16. Рівновага національної економіки
- •1. Концепції економічної рівноваги
- •2. Сукупний попит. Детермінанти сукупного попиту
- •3. Сукупна пропозиція: класична і кейнсіанська моделі
- •Малюнок 16.2 - Крива сукупної пропозиції
- •4. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції в класичній і кейнсіанській моделі
- •5. Модель мультиплікатора Кейнса
- •Основні поняття
- •Тема 17. Економічне зростання та його джерела. Макроекономічна нестабільність
- •1. Теорії економічного зростання
- •2. Критерії економічного зростання
- •3. Циклічні коливання економіки
- •Основні поняття
- •Тема 18. Людський капітал. Праця, зайнятість, безробіття
- •1. Людський капітал та його особливості. Роль освіти у формуванні людського капіталу
- •2. Праця і зайнятість. Соціально-економічний зміст і форми зайнятості
- •3. Безробіття, його види і наслідки
- •Основні поняття
- •Тема 19. Інфляція: сутність, причини, наслідки
- •1. Сутність та види інфляції
- •2. Причини інфляції
- •3. Соціально-економічні наслідки інфляції
- •4. Механізм регулювання інфляційного процесу. Антиінфляційна політика держави
- •Основні поняття
- •Тема 20. Державне регулювання економіки: форми і методи
- •1. Необхідність і сутність державного регулювання економіки. Економічні функції держави
- •2. Забезпечення економіки необхідною кількістю грошей.
- •2. Основні форми та напрямки державного регулювання
- •3. Моделі державного регулювання ринкової економіки
- •4. Методи державного регулювання економіки
- •Основні поняття
- •Тема 21. Ринок грошей і грошово-кредитна політика
- •1. Грошова маса і рівновага на ринку грошей
- •2. Сутність, принципи та форми кредиту
- •3. Сучасна кредитно-банківська система. Створення грошей банківською системою
- •4. Грошово-кредитна політика
- •Основні поняття
- •Тема 22. Фінанси і фінансова система
- •Фінанси: їх сутність та функції
- •Фінансова система та її структура
- •Бюджет і проблема його дефіциту
- •Податки
- •Фіскальна політика
- •Основні поняття
- •Тема 23. Світове господарство
- •1. Світове господарство: його суть та структура
- •2. Міжнародний поділ праці і спеціалізація. Міжнародні економічні відносини
- •3. Міжнародна економічна інтеграції. Головні інтеграційні угрупування
- •4. Проблеми інтеграції України у світове господарство
- •Основні поняття
- •Питання до заліку (1-50) та до іспиту з курсу " Основи економічної теорії" для студентів неекономічних факультетів
2. Праця і зайнятість. Соціально-економічний зміст і форми зайнятості
Праця є формою економічного самовизначення людини як власника своєї робочої сили, людського капіталу. Це свідома доцільна діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей шляхом реалізації трудових здібностей людей. В умовах ринкової економіки вона може відбуватися у двох формах – на основі вільного підприємництва або на основі вільного найму. Однак щоб праця здійснювалася як продуктивний процес, робоча сила людини повинна бути реально включеною до процесу суспільного виробництва, зайнятою.
Зайнятість означає систему економічних відносин з приводу забезпечення громадян робочими місцями та визначенням форм участі в суспільному господарстві з метою одержання засобів до існування. Для зайнятості характерні: визначеність сфери трудової діяльності; забезпеченість людини конкретним робочим місцем; задоволеність особистих потреб працівників, пов’язаних з рівнем оплати праці, характером та умовами праці, тривалістю робочого тижня, охороною праці, інтенсивністю праці тощо. Зайнятість повинна приносити людині дохід у вигляді заробітної плати, прибутку або іншій формі, підвищувати соціальний статус працівника в суспільстві, на підприємстві, у сім’ї.
Відносини зайнятості в Україні ґрунтуються на принципах:
виключного права громадян розпоряджатися своїми здібностями до праці;
заборони обов’язкової, примусової праці (крім випадків, спеціально встановлених законодавством);
створення державою умов для реалізації права громадян на працю, на захист від безробіття, на допомогу у працевлаштуванні і матеріальну підтримку в разі втрати роботи відповідно до Конституції України.
Для розуміння структури зайнятості Міжнародна організація праці (МОП) рекомендує поділяти населення на економічно активне і економічно неактивне.
Економічно активне населення складається з осіб обох статей віком від 15 до 70 років включно, які впродовж певного періоду часу забезпечують пропозицію робочої сили на ринку праці. Економічно активне населення включає зайнятих і безробітних.
Економічно неактивне населення утворюють незайняті особи, які належать до таких соціальних груп: учні та студенти; пенсіонери по інвалідності та на пільгових умовах; особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими; особи, які зневірилися знайти підходящу роботу після тривалих пошуків; інші особи, які не мають необхідності у працевлаштуванні або не готові приступити до неї впродовж найближчих 2-х тижнів.
Зайняте населення – це та частина економічно активного населення, яка залучена до економічної діяльності, тобто уже використовується. За своїм статусом виділяються дві основні групи зайнятих – працюючі за наймом і працюючі не за наймом. Їх існування характеризує соціально-економічний аспект дослідження зайнятості.
Працюючі за наймом – особи, які уклали письмовий трудовий договір (контракт) з адміністрацією підприємства, установи, організації або власником підприємства про умови трудової діяльності, за яку працівник отримує плату згідно угоди.
Працюючі не за наймом – роботодавці та зайняті індивідуальною (самостійною) трудовою діяльністю:
1) роботодавці – особи, які працюють самостійно або з одним чи декількома партнерами на власному підприємстві (в установі чи організації) і наймають на постійній основі працівників для роботи на своєму підприємстві;
2) самозайняті – особи, які здійснюють трудову діяльність без залучення постійних найманих працівників, на свій власний кошт, володіють засобами виробництва і несуть відповідальність за вироблену продукцію і надані послуги;
3) безкоштовно працюючі члени сім’ї – особи, які працюють без оплати на сімейному підприємстві, що очолює родич, який проживає у тому ж домашньому господарстві.
Основними показниками зайнятості є чисельність зайнятих та її рівень.
Чисельність зайнятих – це абсолютний показник зайнятості, що характеризує її розміри.
Рівень зайнятості (Рз) визначається відношенням чисельності зайнятих (Чз) до загальної чисельності населення (Чн) віком 15-70 років:
З точки зору якості використання людських ресурсів розрізняють типи зайнятості – повну, продуктивну, раціональну і недозайнятість.
Повна зайнятість характеризує економічну ситуацію, коли кожний, хто шукає оплачувану роботу, обов’язково її знаходить. Причому робота повинна забезпечувати людині прожитковий мінімум, відповідати кваліфікації працівника, а запропоноване місце роботи має бути не занадто віддаленим від місця проживання. Повна зайнятість є важливою ознакою соціального захисту населення у трудовій сфері.
Ефективна зайнятість відображає економічну ситуацію, за якої розподіл трудових ресурсів між галузями, регіонами і підприємствами дозволяє отримати найвищий з можливих ВВП. Така зайнятість передбачає високу продуктивність праці, випуск продукції найвищої якості. Проте вона не виключає і високого рівня безробіття в країні.
Раціональна зайнятість означає оптимальне сполучення ефективної і повної зайнятості, економічної зайнятості з іншими видами діяльності, що забезпечують різнобічний розвиток особистості.
Недозайнятість є вимушеною економічною ситуацією, коли частина працівників працюють менше нормальної тривалості робочого часу не на добровільній основі; багато з них тому шукають додаткову роботу і можуть її виконувати.
В організаційно-економічному аспекті класифікація форм зайнятості інша. За своїм характером зайнятість буває постійною, тимчасовою і сезонною. За тривалістю робочого часу вона поділяється на повну і часткову. З урахуванням режиму регулювання робочого часу розрізняють жорстку і гнучку зайнятість. В залежності від дотримання правового режиму виділяють законну і незаконну зайнятість.
Існують також поняття основної і додаткової зайнятості.
Основна зайнятість є головним або єдиним джерелом доходу для працівника і здійснюється за місцем основної роботи.
Додаткова зайнятість виступає допоміжним джерелом доходів працівника і може відбуватися шляхом сумісництва, роботи на умовах погодинної оплати праці в особистому підсобному господарстві тощо.
Сучасною тенденцією є поширення гнучкої зайнятості. Остання характеризуються нестабільністю і нерегулярністю, як повним, так і неповним робочим часом, гнучкою оплатою результатів праці. До основних форм гнучкої зайнятості відносять: скорочений або стиснутий робочий тиждень; „поділ робочого місця” і, відповідно, кількості робочих годин, зарплати та соціальних виплат між кількома працівниками; гнучкий графік робочого часу для окремих категорій працівників з можливістю вибору початку й кінця робочого дня, тривалості перерв; роботу за тимчасовими контрактами; часткову зайнятість; використання сезонних і надомних працівників та інше.
В умовах перехідної економіки в Україні поширилися неформальна, тіньова і навіть кримінальна форми зайнятості.
Неформальна зайнятість – трудова діяльність, дозволена чинним законодавством, процедура реєстрації якої не передбачена або обмежена. Неформально „зайнятими” можуть бути зовсім різні люди: бабусі, що забезпечують своє існування перепродажем цигарок або овочів; зайняті на підприємствах, які тривалий час не отримують зарплату і вимушені підробляти випадковими послугами, наприклад, з ремонту, чи продажем продукції власного виробництва. Однак така зайнятість не може розглядатися як позитивне явище. Незареєстрована діяльність – це несплачені податки, а головне – відсутність будь-якого соціального захисту працюючих. Вона межує з тіньовою зайнятістю у сфері нелегалізованої економічної діяльності (без реєстрації, ліцензування), часто випадкового характеру, з ухилянням від сплати податків і ризиком конфліктів з правоохоронними органами.
Кримінальна зайнятість – діяльність, що суперечить чинному законодавству і відповідно не може бути зареєстрованою.
Розглянуті вище форми участі працездатного населення у суспільному виробництві представляють економічну зайнятість. Разом з тим у науковий обіг введено поняття і глобальної зайнятості, яка, крім економічної, включає також навчання в загальноосвітніх, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах, ведення домашнього господарства, виховання дітей, догляд за інвалідами і старими людьми, участь в органах державної влади, роботу в громадських організаціях, службу в армії.