IkursIn18 / 12
.docx|
Практичне заняття №12 РОМАН СЕРВАНТЕСА "ДОН КІХОТ" - ТРАГІКОМІЧНИЙ ЕПОС ІСПАНСЬКОГО ЖИТТЯ
МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ.
План 1. Роман "Дон Кіхот" – пародія на лицарські романи і трагікомічний епос іспанського життя. 2. Система образів роману. Комізм і трагізм: двоїстість образу Дон Кіхота (як істинний мудрець і жалюгідний божевільний); образ Санчо Панси – уособлення суперечливих рис іспанського характеру; функції другорядних образів у творі. 3. Сервантес і Україна. Завдання 1.Дати тлумачення слову «донкіхотство». 2. Скласти порівняльну таблицю «Дон Кіхот і Санчо Панса»: становище, портрет, мета життя, риси характеру тощо (на окремих аркушах). 3. Підготувати контрольну роботу за 2 модулем. 4. Принести на перевірку: * Щоденник читача. *Словник літературознавчих термінів. * Зошит для лекцій. |
Рицарські романи давали читачеві змогу забути про ницу дійсність, згадати про гордий іспанський дух. Тому рицарські романи були надзвичайно популярними в стране. Та із годиною цей жанр роману виродився. Сервантес зі сторінок свого твору запевняє читачів, що "Дон Кіхот" - спроба висміяти рицарський роман. Чи вичерпується цим сутність роману? Сучасники Сервантеса були переконані, що він написавши "Дон Кіхота" у тому, щоб висміяти рицарські романи й назавжди відбити у своїх земляків бажання їхнього читати. Роман "Дон Кіхот", розпочатий як пародія на рицарські романи, переростає в трагікомічний епос іспанського життя. дія перенесена у сучасну письменникові Іспанію. Вчинки героя викликають у читача сміх, але й сміх із гіркотою: Дон Кіхот щиро хоче допомагати людям, але й його допомога лише шкодіти їм за умів ницої дійсності. Сервантес не ставив собі за мітку поглумитися над рицарським романом. Він бачив у образах рицарів високі якості. Та розумів, що дійсність несумісна із рицарським шляхетністю й честю. |
Дон Кихот - центральний персонаж роману. Комічна фігура престарілого бідного кастільського ідальго Алонсо Кихано, який, начитавшись рицарських романів, залишає будинок і пускається на пошуки пригод, відразу ж налаштовує читача на те, що перед ним, - пародія на модні у той час романи. Вже саме ім'я, придумане собі героєм(у перекладі з іспанського "кихот" означає "набедренник") Дон Кихот свято вірить у фантастичні оповідання про подвиги лицарів, і ця віра підтримує його неприборканий дух, який ледве утримується в дряхлому тілі. Сервантес постійно піддає образ свого героя найважчому і жорстокішому випробуванню - випробуванню сміхом. І Дон Кихот його витримує. Трагічне і комічне в нім зливаються воєдино, а сміх завдяки генієві Сервантеса придбаває новий вимір - він не принижує і не розвінчує, але ушляхетнює і затверджує віру у вічну гідність смертної людини. |
|
Санчо Панса - кастільський селянин, односелець Алонсо Кихано, який умовив простодушного Санчо стати його зброєносцем, пообіцявши йому незлічені багатства. Разом з Дон Кихотом Санчо Панса("панса" в перекладі з іспанського означає "черево") складають пару пародійних персонажів, на кшталт Пантагрюэля і Панурга. Худий і довгов'язий Дон Кихот поряд з низеньким товстуном зброєносцем справляють комічне враження своєю несполучуваністю. Санчо в романі виступає в ролі посередника між ідеальним світом свого хазяїна і дійсністю. Щоб уникнути конфлікту, йому нерідко доводиться "перекладати" слова і вчинки "мандруючого лицаря" мовою, зрозумілою таким, що оточує. Тому цей образ відрізняється двоїстістю. Захоплений і в той же час приземлений, розсудливий і неосвічений, обачливий і недалекий Санчо - типовий селянин, вкорінений в чуттєвій стихії народного життя. |
|
3. Сервантес і Україна. Дон Кіхота українською переклав Микола Лукаш. Це була остання робота перекладача, яку він не встиг довершити. Тому розділи XXI-XXXV, LXI-LXXIV частини другої переклав Анатоль Перепадя. Переклад був опублікований за редакцією Григорія Кочура та Михайла Москаленка. «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі». Переклад Миколи Лукаша. Київ: Дніпро, 1995 |