4. Особливості особистості заїкуватих

Дані літературних джерел у галузі цього питання дуже суперечливі. М.Буянов при обстеженні пацієнтів психіатричної лікарні дійшов висновків, що серед обстежених з різною мовленнєвою патологією (невротичною, неврозоподібною, мішаною формами) було 75 чоловічої та 20 жіночої статі. Це свідчить проте, що заїкання переважає у чоловіків. У дослідженні М.Буянова хворі були умовно поділені на 5 груп, залежно від домінування тих чи інших особливостей особистості.

1 група. Увійшли 3—6 пацієнтів, характеру яких були притаманні психопатичні властивості. Це, головним чином підлітки з гальмівними (астенічними, шизоїдними, тривожними) рисами характеру.

2 група. Підлітки із залишковими явищами раннього органічного ураження ЦНС - 35 15 % хворих. Також виділяють хворих із психоорганічним синдромом зі психоподібними проявами. Окрім нього у всіх хворих спостерігався церебрастенічний та гіпердинамічний неврозоподібний синдроми.

3 група. Сюди були внесені 5-6 % логопатів, у яких було нев-розоподібне заїкування у поєднанні із шизофренією, епілепсією (при яких спостерігаються відповідні зміни особистості.

4 група. Складалась з підлітків, яким були притаманні риси психічного інфантилізм; - хворі з дисгармонічним інфантилізмом, 5 % — з гіпогенітальним, 15-20 % гармонічний інфантилізм. При гармонічному інфантилізмі наявна незрілість емоційно-вольової сфери, яка виявилась у легковажності, переважанні ігрових інтересів, швидкій перенасичуваності, невмінні довести справу до кінця Це підлітки із слабкою волею, які потребують постійного контролю. Діти з гіпогеніталізмом, емоційно-вольові особливості яких проявляється у надзвичайній наївності, балакучості, нездібності до активних дій. Вони погоджуються з усім або коментують вчинки інших. Отже, приблизно кожний четвертий заїкуватий підліток відставав у своєму емоційно-вольовому розвитку.

5 група. Сюди віднесені 30 -35 % підлітків, у яких не спостерігалося дефектів особистості, приблизно у 15 % із них були з наявними ознаки акцентуації гальмівного типу До цієї ж групи віднесені логопатії із загостренням особливостей, які зумовлені пубертатною кризою.

Незважаючи на те, то у обстежених заїкання протікало досить тяжко, лише у 10 % хворих виявились ознаки патологічного формування особистості гальмівного типу.

Отже, на думку вченого, немає даної специфічної особливості особистості. Хоч у логопатів переважають гальмівні властивості характеру, вони мають різне походження, ступінь вияву, різний клінічний зміст. Особисті властивості заїкуватих підлітків мають широкий діапазон: від звичайних та акцентованих рис до грубих психопатологічних порушень. Ці хворі вимагають диференційованого підходу.