Оцінка маси тіла людини за індексом маси (за індексом Кетле)

Оцінка маси тіла	Індекс Кетле ІК, кг/м2	Загрози здоров’ю
Недостатня маса тіла	менше 20,0	дистрофічні зміни
Нормальна маса тіла	20,0–24,9	немає
Надлишкова маса тіла	понад 25	помірні
Ожиріння 1 ступеня	25,0–29,9	підвищені
Ожиріння 2А ступеня	30,0–34,9	високі
Ожиріння 2Б ступеня	35,0–39,9	дуже високі
Ожиріння 3 ступеня	понад 40,0	надзвичайно високі

Фізичні вправи є ефективним засобом боротьби проти «невідреагованого стресу», який лежить в основі багатьох сучасних хвороб. Помірні фізичні навантаження підвищують опірність організму до небезпечних впливів життєвого середовища: нестачі кисню в повітрі, спеки, холоду, дії отрут і токсинів, електромагнітних випромінювань, шуму та ін.

Оцінка стану серцево-судинної системи людини

Важливим показником роботи серця і стану серцево-судинної системи є артеріальний кров’яний тиск (AT).

AT має два показники – систолічний тиск (СТ) і діастолічний тиск (ДТ), які традиційно записують у міліметрах ртутного стовпчика (мм рт.ст.), відділяючи їх один від одного рискою, наприклад: AT = 120/ 80.

Існують різноманітні тести, що дозволяють діагностувати стан серцево-судинної системи людини.

Функціональний стан серцево-судинної системи людини визначають за допомогою простого тесту Руф’є-Діксона, розраховуючи показник Руф’є-Діксона РД за формулою

(7)

де П_СП – пульс досліджуваного у стані спокою; П₂₀ – пульс після 20 швидких присідань; П_ВІДП – пульс після однохвилинного відпочинку.

Якщо РД = 1...3, функціональний стан серцево-судинної системи є відмінним (високим);

якщо РД = 3...6, функціональний стан серцево-судинної системи є добрим;

якщо РД = 6...9, функціональний стан серцево-судинної системи є задовільним;

якщо РД > 10, функціональний стан серцево-судинної системи є незадовільним.

Витривалість серцево-судинної системи людини визначають за тестом Кваса, розраховуючи коефіцієнт витривалості КВ за формулою

(8)

де П_СП – пульс у стані спокою; ПТ=СТ-ДТ – пульсовий тиск (різниця між систолічним і діастолічним тисками), записаний у мм рт.ст.

Якщо КВ < 16, витривалість серцево-судинної системи є посиленою;

якщо КВ 16,витривалість серцево-судинної системи є нормальною;

якщо КВ > 16, витривалість серцево-судинної системи є ослабленою.

Організм людини є відкритою матеріальною живою системою, перебіг фізіологічних процесів у якій забезпечується за рахунок обміну з навколишнім середовищем речовиною, енергією та інформацією.

Надходження в організм людини і засвоєння ним речовин, необхідних для поповнення енергетичних витрат, росту і відновлення тканин, здійснюється за рахунок харчування.

Згідно із сучасним уявленням, їжа в організмі людини виконує енергетичну, пластичну, імунорегуляторну, пристосувально-регуляторну, реабілітаційну і лікувальну функції. Завдяки правильно організованому харчуванню їжа підтримує ці функції на адекватному для екзо- і ендоекологїї людини рівні та забезпечує сталість внутрішнього середовища організму (гомеостаз).

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визнала харчування одним з найголовніших чинників здоров’я населення. За рахунок їжі людина забезпечує себе енергією та компонентами, необхідними для росту й розвитку організму. Не випадково «дієта» в перекладі з грецької – diatia – означає «спосіб життя».

Добові енерговитрати людини, що мають компенсуватися за рахунок споживання їжі, становлять від 7,1 МДж до 21 МДж (тобто від 1 700 ккал до 5 000 ккал); вони залежать від віку, статі, характеру праці та способу життя.

У складі харчових продуктів основними харчовими компонентами є білки, вуглеводи, жири, вітаміни, мінеральні речовини.

Білки складають приблизно 20% маси тіла людини і понад 50% сухої маси клітини. У тканинах людини білки не відкладаються «про запас», тому потрібне щоденне їх надходження з їжею. У середньому біологічна цінність у білків тваринного походження є вищою, ніж у білків рослинного походження. Білки, які містяться у молоці, яйцях, м’ясі, печінці, мають оптимальне співвідношення незамінних амінокислот. Вони засвоюються у травному тракті на 97%. Добова норма білка становить трохи менше 1 грама на 1 кг маси тіла.

Вуглеводи до складу харчових продуктів входять у вигляді сахаридів (фруктоза, глюкоза, сахароза, крохмаль, клітковина, пектини). Для людини вуглеводи є основним джерелом енергії, їхній вміст у раціоні харчування в 4 рази більший, ніж білків та жирів.

Жири і жироподібні речовини входять до складу клітинних мембран і оболонок нервових волокон, беруть участь у синтезі жовчних кислот, гормонів, вітамінів. Жирові відкладення є енергетичним резервом організму.

Вдосконалюючи теорію збалансованого харчування академік А. Покровський (1977 р.) дійшов висновку, що у добовому ра­ціоні людини співвідношення між білками, жирами й вугле­водами у ваговому вимірі повинно становити 1:1:4.

Раціональний режим харчування передбачає оптимальний розподіл раціону впродовж дня. Для здорових людей рекомендований чотириразовий режим харчування. При цьому на сніданок має припадати 25%, на обід – 35%, на полудень (або другий сніданок) – 15...20%, на вечерю – 25...20% добової енергоцінності раціону.

Надзвичайно важливу роль у харчовому раціоні людини посідає вода, яка складає близько 60% загальної маси людського тіла. Щодоби людині треба вживати в середньому 1,5...2 літра рідини. Більша її частина надходить у вигляді напоїв, інша частина - у складі різноманітних продуктів. Крім того, вода може синтезуватися у нашому організмі за рахунок окислення жирів, білків, вуглеводів.

Кожна страва має свою енергетичну цінність (при її споживанні вивільнюється певна кількість енергії).

Постійне перевищення добової енергетичної норми споживання на 837 кДж (200 ккал) упродовж року призводить, як правило, до збільшення маси тіла на 3,6...7,2 кг.

Однією з вимог раціонального харчування є безпечність їжі, тоб­то відсутність в ній небезпечних речовин і токсинів. Найчастіше забруднювачами їжі є важкі метали й солі цих металів, антибіо­тики, пестициди, нітрати й нітрити, радіонукліди, небезпечні харчові добавки, токсини мікроорганізмів.

Громадянам України, особливо на територіях, забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи, слід ураховувати можливість забруднення харчових продуктів радіонуклідами, особливо Цезієм-137 і Стронцієм-90, які можуть потрапляти в організм людини разом з питною водою і продуктами харчування (спричиняючи в такий спосіб внутрішнє опромінення організму).

ПРИКЛАД

Працівниками санітарно-епідеміологічної служби при радіологічному дослідженні партії огірків, що їх продає приватний підприємець, зафіксована питома радіоактивність Цезію-137 і Стронцію-90 відповідно 22 Бк/кг і 8 Бк/кг. Чи є ці огірки безпечним харчовим продуктом?

РОЗВ’ЯЗАННЯ:

1). Оскільки Цезій-137 і Стронцій-90 мають однонаправлену шкідливу дію (чинять іонізуюче опромінення на організм), то стосовно величини забруднення ними продуктів харчування можна скористатися формулою:

(9)

де C_Cs і C_Sr – питомі активності радіонуклідів Цезію-137 і Стронцію-90 у даному харчовому продукті, виміряні у беккерелях на кілограм (Бк/кг);

ГДK_С5 і ГДK_Sr – гранично допустимі концентрації вмісту Цезію-137 і Стронцію-90 у харчовому продукті (у Бк/кг).

2). Гранично допустимі рівні вмісту радіонуклідів наведені нижче (табл. 2):

Таблиця 2