13.2. Поняття про функціональну асиметрію правої та лівої півкуль великого мозку

Характерною рисою людського мозку є чіткий розподіл функцій між півкулями великого мозку. Ця функціональна асиметрія мозку певною мірою пов’язана з його анатомічною асиметрією. Виявилося, що у людини об’єм лівої півкулі більший, ніж правої, і вона має велике значення у вербальному ( від лат. verbalis – усний, словесний) інтелекті. Крім того в лівій півкулі більша маса сірої речовини, особливо в лобній та прецентральній зонах кори. Ліва півкуля переважно бере участь у здійсненні логічної діяльності, а права – емоційної.

Виключення лівої півкулі чітко виявляє функціональне значення центру мови. За цієї умови пацієнти неспроможні говорити. Правда, через 20-30 хв. Вони починають реагувати на своє ім’я, розуміти звертання до них, називати спочатку прості, а потім і складні предмети.

“Правопівкульну” людину не цікавить жива людська мова. Вона часто не реагує на звертання, втрачає здатність до розуміння і вживання узагальнювальних, абстрактних понять, граматичної структури мови. Речення у неї складаються переважно з двох слів. Порушується процес читання.

“Правопівкульна” людина втрачає знання, одержані під час професійної підготовки, тобто математик не може розв’язати елементарне арифметичне завдання, а лікар – відповісти на просте медичне запитання. Це пов’язано з порушенням абстрактного мислення. Така людина має поганий настрій, песимістично оцінює свій стан, скаржиться на погане самопочуття.

Перша і основна особливість “лівопівкульної” людини полягає у збереженні мови. Така людина стає говіркою, її мова збагачується, конструкція речень ускладнюється. Але, у зв’язку з виключенням правої півкулі, де розташовані інтонаційні центри мови, голос “лівопівкульної” людини неприємний – глухий, невиразний, “гавкаючий”, з порушенням наголосів, а також ритму та гучності протягом фрази. Ці “вади” пацієнта не хвилюють. Він не цікавиться музикою, не пізнає знайомих мелодій, не здатен співати. Різні звуки (сміх, плач, гавкання, іржання, морський прибій) видаються йому одноманітним шумом.

“Лівопівкульна” людина не пізнає знайомих людей, не розрізняє чоловічі та жіночі обличчя. Але вона здатна читати та писати, має позитивний емоційний тонус, привітна, весела.

Результати новітніх досліджень свідчать, що функціональна асиметрія мозку не абсолютна, бо кожна півкуля здатна впоратися з багатьма видами завдань, проте стиль і характер виконання, а також ефективність рішення в них істотно різняться. Тому майже в третини людей немає чіткої функціональної спеціалізації півкуль.

Обидві півкулі працюють надзвичайно узгоджено, хоча між ними існують складні взаємовідносини: вони активно доповнюють одна одну, але, крім того, кожна півкуля дещо пригнічує діяльність іншої. Нормальна психічна діяльність людини можлива при роботі обох півкуль, поєднанні образного і абстрактного мислення, що забезпечує всебічне охоплення явищ зовнішнього світу. Наслідком роботи півкуль є творчість та символічне мислення.

13.3. Головний мозок і свідомість

Свідомість – це фундаментальна властивість психіки, яка забезпечує здатність людини виділяти себе з навколишнього середовища та активно орієнтуватися в ньому. Завдяки свідомості людина не просто адекватно орієнтується в середовищі, але й набуває здатності до його перетворення за допомогою наукової та художньої творчості.

Свідомість – це також такий специфічний стан мозку, коли знання, яким володіє людина, може бути передане іншій людині за допомогою слів, математичних символів, образів художніх творів тощо.

На думку сучасних вчених-фізіологів, існують такі поведінкові критерії свідомості , за допомогою яких можна виявити її межі:

• увага та здатність зосередитися на різних явищах відповідно до зовнішніх умов;

• здатність до виникнення абстрактних думок і оперування ними, а також можливість висловлювати їх словами чи іншим способом;

• можливість оцінювати майбутні вчинки, тобто здатність до чекання та прогнозування;

• усвідомлення свого власного “Я” та визнання інших індивідів;

• наявність естетичних та етичних цінностей.

На підставі цих критеріїв стає очевидним, що свідомістю, крім людини, наділені і тварини. Рівень розвитку цієї особливості ВНД у тварин обумовлений рівнем організації їх ЦНС. Наприклад, у вищих хребетних тварин (птахи, ссавці), які мають високо диференційовану нервову систему, існують чіткі ознаки певної свідомої поведінки. У тварин же з дуже простою нервовою системою така поведінка або не спостерігається, або трапляється у поодиноких випадках і в дуже недосконалій формі.

Наука поки-що нічого певного не здатна стверджувати ні стосовно механізму свідомості, ні стосовно функціональних передумов цього явища. Існують лише примітивні і в цілому зовсім незадовільні припущення. Сьогодні напевно відомо лише те, що свідомість проявляє себе у вигляді активної зони кори великого мозку, яка чітко окреслена як світла пляма (метод радіоактивної глюкози). Треба зазначити, що це явище передбачав ще І.П.Павлов.

Формування свідомості в онтогенезі людини залежить, перш за все, від факторів зовнішнього середовища. Від первинного самовідчуття цей процес розвивається до самосвідомості, яка полягає в усвідомленні своїх думок та бажань як власних. Цей процес залежить від мови.

Мислення і свідомість не розвиваються самі по собі як прояв природних здібностей, а є кінцевим результатом тривалої взаємодії людини з навколишнім середовищем, перш за все соціальним.

7