Методичні рекомендації до вивчення теми 4. Поділ праці, розвиток обміну, гроші

Зміст теми (у тому числі й питань, які винесені на самостійне опрацювання) розкритий у таких джерелах: [1, c. 113–120, 135–148, 152–166]; [2, c. 82–112]; [5, c. 132–189]; [6, c. 94–123]; [8, c. 191–248]; [9, c. 100–128]; [10, c. 79–114]; [11, c. 98–145]; [12, c. 129–160]; [13, c. 77–96]; [14, c. 50–103]; [16, c. 43–51]

Вивчення теми доцільно розпочати зі з’ясування сутнісних характеристик натурального і товарного господарства. При цьому необхідно звернути увагу, що господарське життя людей зародилося у формі саме натурального господарства, для якого характерними є наступні ознаки: використання ручної праці, самозабезпечення, замкненість господарських одиниць та відсутність економічних контактів з іншими економічними суб’єктами; традиційність виробництва; постійний характер продукції; рутинна техніка; природний поділ праці – закріплення тих чи інших функцій за індивідами залежно від їхнього віку, статі, фізіологічних особливостей.

Товарна форма виробництва прийшла на зміну натуральному господарству внаслідок розвитку суспільного поділу праці та спеціалізації економічних суб’єктів на виготовленні тих чи інших видів продукту. Товарне виробництво характеризується такими основними рисами: відокремлення товаровиробників, суспільний поділ праці; відкритість господарської системи, непрямі зв’язки між виробниками та споживачами; створення продукту не для власного споживання, а для обміну.

Обмін виступає необхідною умовою виникнення і розвитку товарного виробництва. Першою формою обміну був натуральний або бартерний обмін, який мав епізодичний характер. З розвитком суспільного поділу праці та поширенням спеціалізації обмін набуває ознак регулярності та масовості. Інтенсифікація обмінних операцій призводить до виокремлення із середовища різноманітних товарів таких, що виконували функції загального еквівалента (наприклад, зерно, худоба, хутро, прянощі, чай, сіль, олія, риба, тютюн, порох, мушлі та дорогоцінне каміння). Подальше розширення ринку та розвиток обміну на роль еквівалента виводить цінні метали – золото, срібло, які в силу своїх природних якостей досить добре зберігалися, були компактними, портативними, зручними для поділу, а потім – і паперові гроші. У сучасних умовах частина грошової маси існує в електронній (віртуальній) формі, тобто набуває безготівкової конфігурації.

Нині гроші виступають загальновизнаним засобом здійснення обмінних операцій. Розрізняють кілька теорій сутності грошей, які в той чи інший період домінували в економічній науці: металістичну, товарну, кількісну та номіналістичну. Роль грошей в економічній системі проявляється у тих функціях, які вони виконують: засобу обігу, міри цінності товарів, засобу заощадження та ін.

Сукупність загальновизнаних платіжних засобів в економіці країни називають грошовою масою. На основі застосування критеріїв ліквідності та доходності платіжних засобів у грошовій масі прийнято виділяти так звані грошові агрегати: М₀, М₁, М₂, М₃. Регулювання грошового обігу здійснюється на основі використання законів грошового обігу. Рівновага товарної і грошової маси залежить від трьох факторів: кількості проданих товарів, рівня товарних цін, швидкості обертання грошової одиниці. Товарно-грошова рівновага описується наступним законом: маса грошей, помножена на швидкість їх обертання, має дорівнювати обсягу випущених товарів, помноженому на рівень цін. Якщо рівновага порушується, необхідно коригувати один або декілька показників за допомогою фінансово-економічних заходів.