25. Проаналізуйте особливості організації та проведення вербально-комунікативних методів (бесіди та опитування).

До методів опитування, специфіка яких полягає в отри­манні психологічної інформації на основі мовленнєвого (усного або письмового) спілкування, відносять бесіду, інтерв’ю та анке­тування.

Бесіда - це емпіричний метод отримання даних про пси­хологічні особливості досліджуваного шляхом проведення з ним тематично спрямованоїрозмови-діалогу

Іншими методами опитування як збору первинної інфор­мації за допомогою постановки питань респонденту, який надає на ці питання усну або письмову відповідь, є інтерв’ю та ан­кетування. Область використання цих методів у психологічних дослідженнях є доволі широкою. Найчастіше вони застосовують­ся: 1) на ранніх етапах психологічного дослідження, коли за допо­могою даних інтерв’ювання компетентних осіб встановлюються змінні та висуваються робочі гіпотези; 2) як основні засоби збору первинної інформації з метою прояснення взаємозв’язків дос­ліджуваних процесів та змінних; 3) для виявлення основних ознак експериментальної та контрольної груп; 4) для уточнення, роз­ширення, контролю даних, отриманих за допомогою інших ме­тодів.

Інтерв’ю проводиться у формі очного усного опитування, анкетування - це частіше заочне письмове опитування

В психологічній практиці найчастіше використову­ються стандартизоване (формулювання та послідовність питань, які є однаковими для всіх респондентів, визначені заздалегідь), нестандартизоване (інтерв’юер керується лише загальним пла­ном опитування та може, виходячи з вимог конкретної ситуації, самостійно формулювати питання та довільно змінювати їхній порядок) та напівстандартизоване (містить перелік як необхід­них, так і можливих запитань) інтерв’ю

На відміну від інтерв’ю метод анкетування найчастіше використовують у випадках, коли необхідно опитати в стислі строки велику кількість розселених на великій території людей (від сотень до декількох тисяч) або забезпечити анонімність опи­тування. Зазвичай анкетування здійснюється за допомогою анкети - спеціально оформленого переліку питань, звернених до певної категорії респондентів, - заповнення якої здійснюється респон­дентом самостійно, без участі дослідника.

Основні види питань, які використовуються в анкетах та інтерв’ю : Відкриті - Передбачають відповідь у вільній формі. Закриті - Передбачають вибір із двох або більше альтернатив у запропонованому переліку варіантів. Прямі - Формулювання питання передбачає відповідь, яка однаково зрозуміла і досліднику, і респонденту. Побічні - Справжні цілі питання замасковані, приховані (наприклад, шляхом переводу з особової у безособову форму) від респондента. Контрольні (питання-пастки)- Використовуються для виявлення нещирості . Складні - Вимагають від респондента значних інтелектуальних та психоемоційних зусиль. Прості.

26. Обґрунтуйте основні теоретичні положення суб’єктивного підходу в психодіагностиці. Дайте загальну характеристику основним видам особистісних опитувальників.

Суб’єктивний підхід у психодіагностиці-діагностика здійснюється на основі успішності відомостей, повідомляємих про себе, самоописи особливостей особистості, поведінки в тих чи інших ситуаціях.Суб'єктивний підхід представлений багаточисленними опитувальниками.

До групи психодіагностичних методик, які розробляються в межах суб’єктивного психодіагностичного підходу, можуть бу­ти віднесені опитувальники, методики суб’єктивного шкалування та техніки самооцінювання, оскільки всі вони ґрунтуються на єди­ному методичному принципі - діагностичні дані психолог отри­мує зі слів самого досліджуваного внаслідок самооцінювання ним особливостей власної особистості або поведінки в тих чи тих си­туаціях.

Особистіші опитувалъники(стандартизовані самозві­ти) - це сукупність методичних засобів, які використовуються для вимірювання окремих властивостей і проявів особистості. Вони складаються з набору пунктів (питань або тверджень), на які досліджуваний має відповідати (виносити судження, погоджуватись / не погоджуватись тощо) згідно запропонованої інструкції.

Розрізняють факторні (конструюються на основі фак- торно-аналітичного принципу) та емпіричні (створюються на основі критеріально-ключового принципу) опитувальники. ; одновимірні (діагностують лише одну особистісну властивість) та багатовимірні (спрямовані на вимірювання більш ніж однієї властивості особистості) опитувальники

Опитувальники рис особистості. Ця група особистісних опитувальників розробляється на основі виділення особистісних рис та їхнього групування. При цьому діагностика ґрунтується на припущенні про існування кінцевого набору відносно стабільних базисних (універсальних) рис-факторів, ступінь вираженості яких визначає відмінності між людьми. Найвідомішою міжнародною класифікацію цих рис є так звана “Великап’ятірка”властивостей: 1)екстраверсія (активність); 2)дружелюбність (злагода); 3)усвідомленість (самоконтроль); 4)емоційна стабільність (упевненість у собі); 5)інтелектуальна свобода (відкритість досвіду).

*Опитувальник “Шістнадцять особистісних факторів” Запропонований Р.Б.Кеттеллом у 1950 році. Опитувальник призначений для вимірювання 16 особистісних факторів у осіб віком 16 років і старше. *

До групи опитувальників особистісних рис можуть бути віднесені також деякі опитувальники темпераменту - дозволяють описати ті приховані від безпосереднього спостере­ження конституціональні особливості нервової системи, вроджені та найзагальніші властивості темпераменту, котрі, зумовлюючи варіативність поведінкових рис .* Опитувальник структури темпераменту (ОСТ) *

Типологічні опитувальники .При використанні цього виду опитувальників діагноз ставиться на основі зіставлення індивідуальних результатів із відповідними (усередненими) типами особистості та визначенні ступеня їх подібності.* Опитувальник Х.Шімішека - Призначений для діагностики акцентуаційних типів особистості (ґрунтується на концепції “акцентуаційних особистостей” К.Леонгарда). Складається з 88 запитань, на які досліджуваний має відповісти “так” чи “ні”.; Патохарактурологіч­ний діагностичний опитувальник (ПДО); Індивідуально- типологічний опитувальник (ИТО) *

Опитувальники мотивів - група особистісних опитувальників, призначена для діагностики потреб мотиваційної сфери особистості з метою встановлення спрямованості її активності, а також особливостей регуляції поведінки. *Опитувальник потреби в досягненні Складається з 23 тверджень, з якими досліджуваний має погодитись або ні. ; Методика дослідження мотивації кохання - Розроблена В.Ф.Моргуном у 1986 році. Виявляє ієрархії мотивів кохання, що характеризують предметний зміст цього почуття *

Під інтересом у психології розуміють форму прояву піз­навальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей діяльності та сприяє таким чином орієнтуван­ню, ознайомленню з новими фактами, повнішому та глибшому відображенню дійсності. Опитувальники інтересів ,більшість з яких спрямована на визначення навчальних та професійних ін­тересів * Диференціально- діагностичний опитувальник (ДДО), ;Карта інтересів *

Цінності розуміються як найзна- чущі (тобто необхідні для задоволення провідних потреб, інтере­сів тощо) для особистості предмети або явища оточуючої дійснос­ті. Формуючись у процесі засвоєння соціального досвіду, цінності виявляються в інтересах, настановах та інших особистісних проявах, слугуючи важливим фактором регуляції поведінки особистості та міжособистісних стосунків

Опис опитувальників цінностей, призначених для вимірю­вання ціннісних орієнтацій особистості

Під настановою розуміють готовність, схильність суб’єк­та, що виникає при передбаченні ним певного об’єкта (або ситуа­ції) та забезпечує стійкий цілеспрямований характер перебігу діяльності по відношенню до даного об’єкта.

Для опису особливих станів особистості та її свідомості, які ґрунтуються на попередньому досвіді та передують реальній поведінці, було введено поняття “атитюд” (соціальна настанова). Пізніше М.Смітом (1942 р.) була запропонована трикомпонентна структура атитюду, яка містила когнітивний (пізнавальний), афек­тивний (емоційний) та конативний (поведінковий) компоненти.

Для кількісного вимірювання відносного положення інди­віда в одновимірному континуумі настанов були створені опитувальники настанов. *Шкала самоповаги М.Розенберга - Призначена для оцінки самовідношення (самоповаги та самоприниження) у підлітків. Опитувальник складається з 10 тверджень, що передбачають 4 варіанти відповідей. *

Опиту вал ьники станів. Функцією психічних станів є забезпечення пристосування організму до мінливих умов навколишнього середовища (регуляторно- адаптивна функція). Важливого практичного значення набуває опис функціональних станів - відносно стійкої структури актуалізо­ваних суб’єктом внутрішніх засобів діяльності (фізіологічних, поведінкових, психологічних) в конкретних умовах, котрі відпо­відають механізму регуляції діяльності. Широко використовуються опитувальтіки станів і настроїв, характерною особливістю яких є те, що зміст завдань, а також інструкції до тесту вказують на необхідність відпо­відати на запитання (твердження) у відповідності до теперіш­ніх, а не звичайних, почуттів, ставлень, переживань. У психодіагностиці широко використовуються насамперед опитувальники самопочуття (відчуття фізіологічної та психо­логічної комфортності внутрішнього стану), активності, настрою, нервово-псюсічного напруження, астенічного стану, тривожності .* Опитувальник “Самопочуття. Активність. Настрій ; Шкала астенічного стану (ШАС) ; Шкали тривоги та тривожності Ч.Спілбергера ; Тест шкільної тривожності *

Особистісні опитувальники в діагностиці міжособистісних відносин .Під міжособистісними відносинами у сучасній соціальній психології розуміють специфічний вид ставлення людини до лю­дини, в якому уможливлюється безпосереднє (або опосередковане технічними засобами) одночасне або відстрочене взаємне став­лення збоку іншої людини. Діагностика міжособистісних відносин передбачає вивчення взаємовідносин у малих соціальних групах (МСГ) - небагаточи- сельних ' за складом групах, члени яких об'єднані спільною діяль­ністю та безпосереднім спілкуванням. * Опитувальник вивчення поведінки К.Томаса ; Опитувальник батьківського ставлення до дітей *

Проблема соціальної бажаності відповідей. Вибір дос­ліджуваним бажаної з точки зору соціальних або групових норм відповіді має здебільшого настановний характер та пов’язаний із потребою в соціальній злагоді, самозахисті, уникненні критики, неусвідомлюваному прагненні виглядати не гірше за інших. Досліджуваний у конкретній діагнос­тичній ситуації виробляє власний “стиль відповіді”: подає себе у соціально-вигідному світлі, обмежуючи область саморозкриття, починає відповідати на всі питання або навманн. Для захисту особистісних опитувальників від упливу фак­тору соціальної бажаності використовують “шкали неправди” та контрольні шкали.