16. Алгоритми та програми роботи з матрицями.

17. Алгоритми сортування та пошуку.

Сортування (sortіng) − процес, що дозволяє впорядкувати безліч подібних даних у зростаючому або спадаючому порядку. Алгоритми сортування добре досліджені і вивчені. Різні підходи до сортування мають різні характеристики. Хоча деякі методи в середньому можуть бути краще інших, жоден з методів не буде ідеальним для всіх ситуацій, тому кожен програміст повинен мати у своєму розпорядженні кілька різних типів сортування.  Сортування застосовується в усіх без винятку областях програмування, будь-то бази даних чи математичні програми. Практично кожен алгоритм сортування можна розбити на три частини: - порівняння, що визначає впорядкованість пари елементів; - перестановку, що змінює місцями пару елементів; - власне сортуючий алгоритм, що здійснює порівняння і перестановку елементів доти, поки всі елементи множини не будуть впорядковані. Для організації пошуку в таблиці елементів із заданими властивостями необхідно організувати циклічний перегляд всіх елементів, кожний з яких командою розгалуження порівняти із заданим еталоном або перевірити на деяку властивість. Якщо масив одновимірний, цикл для організації перегляду всіх елементів буде один, якщо ж масив двовимірний - циклів буде два.

15. Обробка одновимірних і багатовимірних масивів.Для роботи з множиною однотипних даних зручно використовувати масиви.

Масив – це структурований тип даних, який складається з фіксованого числа елементів одного типу. Масив, що представляє собою список даних одного типу називається простим або одновимірним. Для доступу до даних, що зберігаються в даному масиві, необхідно вказати два індекси. Перший відповідає номеру рядка, а другий – номеру стовпця в якому зберігається елемент.

Опис масивів:

Для опису масивів використовують службові слова array, off.

Var<ім’я масиву>:array[<нижній індекс>..<верхній індекс>] of<тип>;

Верхній та нижній індекси – це цілі числа, які визначають діапазон зміни індексів елементів масиву та неявно, кількість елементів масиву.

пр. Var x,y: array[0..12] of real;

z: array [1..6] of integer;

Для опису масиву можна використовувати попередньо визначені константи:

Const

n=10; m=12;

Var

y : array [1..n] of real;

z : array [1..m] of integer;

При описі масиву константи мають бути визначені до використання, така як масив не може бути змінної довжини.

Розмір масиву не може перевищувати64кб. Це обмеження відноситься і до інших структур даних.

Двовимірний масив отримується при використанні іншої форми запису.

пр. Type

massiv=array [1..n, 1..m] of real;

Var a:massiv;

або Var a:array [1..n, 1..m] of real;

Опис масивів:

Для опису масивів використовують службові слова array, off.

Var<ім’я масиву>:array[<нижній індекс>..<верхній індекс>] of<тип>;

Верхній та нижній індекси – це цілі числа, які визначають діапазон зміни індексів елементів масиву та неявно, кількість елементів масиву.

пр. Var x,y: array[0..12] of real;

z: array [1..6] of integer;

26. Графічні засоби Паскаля. Модуль Graph об'єднує багаточисленні програмні засоби управління графічним режимом роботи дисплея. Даний модуль забезпечує використання всіх можливостей найбільш розповсюджених типів дисплейних адаптерів-CGA, EGA, VGA, SVGA, Hercules і т. д. , як монохромних, так і кольорових дисплеїв. Дозволяє створювати різноманітні та ефективні графічні програми.Модуль Printer забезпечує зв'язок між процесором та друкуючим приладом(як правило, принтером), який служить для виводу інформації на папір.При розробці великих програм може виникнути ситуація, коли загальний розмір програми буде перевищувати загальний розмір доступної оперативної пам'яті комп'ютера. Для розв'язання цієї проблеми в Turbo Pascal'і передбачена можливість розбиття програми на сегменти(оверлейні сегменти, оверлеї). Оверлеї представляють собою частини програми, які під час роботи сумісно використовують спільну область пам'яті. При цьому, в кожен момент часу в оперативній пам'яті розміщується тільки та частина програми, яка необхідна для виконання заданої функції.

14. Параметри процедур та функцій Процедура – це підпрограма, яка має довільну кількість вхідних та вихідних даних Процедура може бути описана без параметрів та з параметрами. В загальному вигляді опис процедури складається із заголовку та тіла процедури.

Procedure <ім’я>(<параметр 1:тип1; параметр2:тип2>);

Var {розділ опису змінних процедури};

Begin {розділ інструкцій процедури};

End;

де Procedure зарезервоване слово мови, ім’я – ім’я процедури для виклику послідовності інструкцій, параметр – змінна, що використовується в інструкціях процедури.

Розрізняють два види параметрів: формальні та фактичніМіж фактичними та формальними параметрами в заголовку процедури встановлюється взаємно однозначна відповідність. Кількість, типи та порядок слідування параметрів повинні співпадати. Для звернення до процедури необхідно використати оператор виклику процедури.

<ім’я процедури>(<список фактичних пар.>)

Приклад програми виведення рядка символів

Процедура без параметрів Процедура з параметрами

Procedure Line30; Procedure Line (n:integer;

Var i:integer; c:char);

Begin Var i:integer;

For i:=1 to 30 do Begin

Write(‘-‘) For i:=1 to n do Write(c)

End; End;

Функція – це інструкція, яка має ім’я та результат. Який може бути присвоєно змінні або входити у вираз. Виконання функції відбувається при появі в тексті програми її імені. Існують вбудовані функції, бібліотечні функції та функції, створені користувачем.

При створенні програми можуть бути використані вбудовані функції мови Паскаль. До них відносяться арифметичні, тригонометричні та інші функції.

Опис функції складається із заголовку функції та тіла. Заголовок містить службове слово function, ім’я функції, список формальних параметрів з їх типом та тип результату.

Function <ім’я>(<параметр1:тип1; параметр2:тип2>):<тип>;

Var {розділ опису внутр. змінних функції}

Begin {розділ інструкцій функції}

End;