Змістовий модуль 3

НАУКОВА КОМУНІКАЦІЯ ЯК СКЛАДНИК ФАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 9

Тема: Науковий стиль сучасної української літературної мови

План

1. Історія становлення і розвитку наукового стилю української мови.

2. Характеристика підстилів наукового стилю сучасної української літературної мови.

3. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки.

4. Мовні засоби наукового стилю.

5. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання посилань.

Студенти повинні знати:

– специфічні риси й основні ознаки наукового стилю;

– основні етапи становлення наукового стилю української мови;

– жанри наукового мовлення;

– мовні засоби наукового стилю.

Студенти повинні вміти:

– вирізняти з-поміж інших тексти наукового стилю;

– аналізувати тексти наукового стилю;

– правильно оформлювати бібліографічний опис наукових джерел, робити посилання на наукову літературу.

Література

Основна

Дудик П. С. Стилістика української мови : навч. посіб. / П. С. Дудик. – К. : ВЦ «Академія», 2005. – С. 54 – 99.

Мацько Л. І. Стилістика української мови : підруч. / Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, О. М. Мацько. – К. : Вища школа, 2003. – С. 140–160, 241–302.

Погиба Л. Г. Українська мова фахового спрямування : підручн. / Л. Г. Погиба, Т. О. Грибіниченко, Л. М. Голіченко. – К. : Кондор-Видавництво, 2013. – С. 308–309, 318–323.

Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови : підруч. / О. Д. Пономарів. – К. : Либідь, 1993. – С. 5–19.

Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням : підручн. / С. В. Шевчук, І. І. Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С. 532–536.

Додаткова

Коваль А. П. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наукового тексту / А. П. Коваль. – К., 1970.

Мамчур І. Функціональні стилі мовлення в аспекті сучасного мовознавства / І. Мамчур // Дивослово. – 2001. – № 12. – С. 32–42.

Сучасна українська літературна мова. Стилістика / [за заг. ред. І. К. Білодіда]. – К. : Наук. думка, 1973. – С. 19–21, 561–580.

Довідкова

Українська мова : енциклопедія / [за ред. В. М. Русанівського, О. О. Тараненка та ін.]. – К. : Укр. енциклопедія, 2000.

Приклади оформлення бібліографічного опису [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://yrobul.files.wordpress.com/2011/05/vak_pro_zminy_biblio_01-2008.pdf

Практичні завдання

1. Установіть, зразком якого функціонального стилю (і підстилю) є наведений уривок. Схарактеризуйте лексико-семантичні та стилістико-граматичні особливості тексту.

Методика навчання орфографії повною мірою залежить від правописної системи, від її принципів, які зумовлюють і регулюють наше письмо. З цього погляду найбільший інтерес становить морфологічний принцип, оскільки саме з його застосуванням пов’язані головні труднощі правопису.

Одним з найважливіших принципів дидактики є принцип свідомого навчання. Тільки осмислене, свідомо засвоєне знання є справжнім знанням. Це однаково стосується й орфографії, в опануванні якої граматика відіграє вирішальну роль.

Перед учителем постає одне з найскладніших завдань: навчити дітей аналізувати слово, постійно звертатися до його структури. В умінні швидко, вправно членувати слово на його складові частини, співвідносити звуки і граматичні значення, а головне, – в умінні виділяти корінь чи бодай основу слова – запорука грамотності учня.

Вирішуючи це завдання, очевидно, треба насамперед опиратися на один з найважливіших прийомів навчання – на прийом зіставлення чи порівняння.

Зіставлення, як відомо, є не тільки загальновизнаним, а й найбільш ефективним шляхом пізнання дійсності: все пізнається і осмислюється тільки в зіставленні, тільки через порівняння. З приводу цього К. Д. Ушинський зазначав, що «в дидактиці порівняння повинне бути основним прийомом».

Оскільки найважливішим принципом правопису є морфологічний принцип, знаходження в написаннях подібною і різного є «метод, який випливає з самої суті нашої морфологічної орфографії». Отже, йдеться про зіставлення не лише близьких, подібних фактів і явищ, а й таких, що мають протилежні характеристики.

Як у загальнопедагогічному, так і в методичному плані прийоми порівнянь і зіставлень важко переоцінити. Вони, перш за все, сприяють розвитку логічного мислення учнів, виробляючи в них уміння аналізувати і синтезувати; по-друге, дають змогу диференціювати деякі, часом дуже складні абстрактні поняття й висновки і, таким чином, полегшують їх сприймання; по-третє, допомагають виділити головне, найістотніше в певній темі і, нарешті, відкривають широкі можливості для збагачення та активізації словникового запасу учнів, оскільки весь процес і характер співставлень безпосередньо пов’язується з інтенсивними формами словотворення.

Навчання правопису невіддільне від усієї навчально-виховної роботи з мови. Залежність орфографічної грамотності від знання фонетики й граматики, від загального рівня мовної культури, від ступеня розвитку усної й писемної мови учнів є цілком очевидним фактом. Чим вправніше учень володітиме мовою взагалі, тим міцнішими й досконалішими будуть його правописні навички. Тому спеціальні заняття з правопису (а такі заняття необхідні) мають бути тісно пов’язані з завданнями загального мовного розвитку, із збагаченням і активізацією словника учнів, з усіма видами роботи з мови, особливо писемної.

За таких обставин кожна вправа обов’язково носитиме граматико-орфографічний чи граматико-стилістичний характер.

Однак, зважаючи на потребу поетапного, стадійного вивчення орфограм і враховуючи їх правописну специфіку, учитель змушений вдаватися й до сугубо орфографічних вправ, яких, до речі, багато є в шкільних підручниках (це, зокрема, загальнопоширені вправи типу «допишіть» або «вставте пропущені букви»).

Продумана, цілеспрямована система відповідно підготовлених орфографічних вправ є надзвичайно важливою справою. Від того, в якій формі, в якій послідовності та на якій основі будуватимуться ці вправи, значною мірою залежатиме успішне формування правописних навичок учнів.

2. Зробіть короткий бібліографічний огляд на тему «Розвиток наукового стилю сучасної української літературної мови».

3. Здійсніть лексичний аналіз науково-навчального тексту за обраним Вами фахом, класифікуйте лексику за групами: а) загальнонаукова; б) власне термінологічна; в) слова-організатори думки; г) ключові слова (слова-домінанти). Визначте функції кожної лексичної групи.

4. Визначте, які варіанти словосполук нормативні. Деякі з них уведіть у речення наукового стилю.

На сьогоднішній день – на сьогодні, залежно від умов – в залежності від умов, у найближчий час – найближчим часом, прийняти до уваги – взяти до уваги, незважаючи на труднощі – не дивлячись на труднощі, по місяцях – щомісяця, вислати листа – надіслати листа.

Питання для самоконтролю:

1. Що зумовлює в науковому стилі вибір мовних засобів?

2. Яке місце в науковій літературі посідають терміни та чим це зумовлене?

3. Назвіть сфери функціонування наукового стилю.

4. Назвіть підстилі наукового стилю.

5. У якій послідовності викладається матеріал у науковій праці?